Рішення № 22555425, 09.04.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2012 р.

Справа № 5017/503/2012

Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,

секретар судового засідання Глєбова К.В.,

за участю представників сторін:

від позивача не з’явився,

від відповідача Гордієнко М.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства „МАКІЇВКОКС” до Державного підприємства „Одеська залізниця” про стягнення 2740,57 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.02.2012 р. прийнято позовну заяву Приватного акціонерного товариства „МАКІЇВКОКС”, порушено провадження у справі № 5017/503/2012, справу призначено до розгляду в засіданні суду на 19.03.2012 р.

За правилами ст.77 ГПК України в судовому засіданні 19.03.2012 р. розгляд справи відкладено на 09.04.2012 р.

Сторони повідомлені про час і місце засідань господарського суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, розпискою представника відповідача та клопотаннями представника позивача щодо розгляду справи за відсутності його представника.

Згідно із приписами ст.85 ГПК України в судовому засіданні 09.04.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Приватне акціонерне товариство „МАКІЇВКОКС” (далі –ПрАТ „МАКІЇВКОКС”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства „Одеська залізниця” (далі –ДП „Одеська залізниця”) вартості нестачі коксу доменного у розмірі 2740,57 грн.

Обґрунтовуючи позовну заяву, ПрАТ „МАКІЇВКОКС” посилається на положення ст.ст.909,920,924 ЦК України, ст.ст.307,314 ГК України, ст.ст.12,23 Закону України „Про залізничний транспорт”, ст.ст.37,110,113,114,129,133,136 Статуту залізниць України, п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України, параграф 19 розд.1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі, залізничну накладну від 29.11.2011 р. № 51593556, комерційний акт від 01.12.2011 р. АА № 021865/1256, рахунок-фактуру від 29.11.2011 р. № 4296ф тощо.

ДП „Одеська залізниця” у запереченнях на позов просить у задоволенні вимог відмовити, оскільки завантаження здійснювалось силами та засобами ПрАТ „МАКІЇВКОКС”, яке не нанесло захисне маркування на вантаж.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника ДП „Одеська залізниця”, господарський суд встановив таке.

29.11.2011 р. зі станції відправлення Макіїївка Донецької залізниці ПрАТ „МАКІЇВКОКС” (відправник) на станцію призначення Чорноморська Одеської залізниці для ТОВ „ТІС” (одержувач) відправлено, зокрема, вагон № 65288250 з коксом доменним у кількості 47550 кг, що підтверджується залізничною накладною № 51593556.

Згідно відміток у накладній вантаж у вологому стані, маркований вапном.

01.12.2011 р. на станції Знам’янка Одеської залізниці складено комерційний акт АА № 021865/1256, яким встановлено, що: у вагоні № 65288250 знаходиться кокс доменний; нетто 45750 кг, різниця ваги проти документу в сторону зменшення на 1800 кг; вантаж навантажений навалом, вище бортів 30 мм; на поверхні вантажу маються виборки за ходом поїзда посередині між 4-5 люками довжиною 2500 мм, шириною 2000 мм, глибиною 300 мм, над 6-7 люками довжиною 2000 мм, шириною 2000 мм, глибиною 300 мм; просипання вантажу відсутнє; захисне маркування відсутнє, в місцях виборок доступ до вантажу усунено за допомогою маркування вапном; каток не застосовувався; у вагоні глухі торцеві стінки, люки щільно закриті; недостача у вагоні міститись могла.

02.12.2011 р. залишок вантажу видано одержувачу, котрий у порядку ст.133 Статуту залізниць України передав право на пред’явлення позову відправнику, скориставшись яким ПрАТ „МАКІЇВКОКС” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з перевізника вартості втраченого під час перевезення коксу в розмірі 2740,57 грн. (маса відповідальної недостачі із вирахуванням норми недостачі 2% маси нетто вологого вантажу визначена як 849 кг; вартість вантажу 2690,00 грн. без ПДВ за 1 тону –по рахунку-фактурі від 29.11.2011 р. № 4296ф).

Перевіривши обґрунтованість доводів представників сторін, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне:

Виходячи з ч.3 ст.909 ЦК України, ч.2 ст.307 ГК України, ст.6 Статуту залізниць України, наявна у матеріалах справи залізнична накладна від 29.11.2011 р. № 51593556 свідчить про укладення між ПрАТ „МАКІЇВКОКС” (вантажовідправник) і ДП „Одеська залізниця” (перевізник) договору перевезення вантажу на користь вантажоодержувача, яким є ТОВ „ТІС”.

Пунктами 5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 р. № 542 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 10.09.2001 р. за № 796/5987, передбачено, що „перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов’язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу... У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із „шапкою”). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу”.

Відповідно до параграфу 19 розд.1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця.

Згідно із п.3.8 роз’яснення президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” від 29.05.2002 р. № 04-5/601 (із змінами) „... Статутом не передбачено відповідальність перевізника за пошкодження вантажу, що перевозиться на відкритому рухомому складі, тільки з тієї підстави, що при завантаженні засобами відправника залізниця перевіряла правильність розміщення та закріплення вантажу. Поряд з цим, враховуючи, що перевізник фактично не проконтролював правильність розміщення та закріплення вантажу, прийняв до перевезення платформи або напіввагони, які завантажено з порушенням вимог Технічних умов, господарський суд має право вирішити питання про покладення відповідальності за заподіяну шкоду як на відправника, так і на перевізника у залежності від ступеню вини кожного з них, беручи до уваги можливість виявлення порушень при огляді завантаженого вагону.

З огляду на наведене, зміст комерційного акту від 01.12.2011 р. АА № 021865/1256 з висновками відносно порушення відправником приписів законодавства під час завантаження вугілля у вагон відкритого типу у вигляді непроведення маркування вантажу та незастосування катку, неподання сторонами заперечень на вказаний акт в порядку, закріпленому п.п.16,17 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. № 334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 р. за № 567/6855 (із змінами), те, що саме комерційний акт відповідно до ст.129 Статуту залізниць України є документом, в якому фіксуються підстави для притягнення до матеріальної відповідальності контрагентів за договором залізничного перевезення, господарський суд визнає відправника вантажу винним у втраті вантажу з підстав недотримання ним обов’язку застосовувати заходи по збереженню дрібних фракцій коксу.

Разом з тим, документально підтвердженим являється непроведення ДП „Одеська залізниця” перевірки фактичної правильності як здійсненого відправником завантаження у вагон відкритого типу, так і заповнення ним залізничної накладної.

Крім того, ч.1 ст.110 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу.

В ст.111 Статуту залізниць України перелічені підстави, за наявності яких залізниця звільняється від відповідальності, зокрема, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час його перевезення.

Названий вище комерційний акт може підтверджувати те, що недостача у вагоні є результатом втрати вантажу під час перевезення. При цьому ДП „Одеська залізниця” не доведено факт виникнення недостачі з незалежних від неї обставин.

Таким чином, за відсутності достатніх доказів втрати з незалежних від залізниці обставин суд покладає цивільно-правову відповідальність і на перевізника вантажу.

Відтак, з огляду на встановлення судом обопільної вини у втраті вантажу та об’єктивну неможливість вирахування точної кількості втраченого товару внаслідок неправомірних дій сторін, перевізник –за втрату частини вантажу в процесі перевезення, нездійснення перевірки вагону перед відправленням та правильності заповнення залізничної накладної, а вантажовідправник –за недотримання правил розміщення вантажів мають нести відповідальність в рівній мірі.

В ст.ст.114,115 Статуту залізниць України закріплено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу –у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі...; недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення; вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу...

Отже, ПрАТ „МАКІЇВКОКС” має право на стягнення завданих неправомірними діями перевізника вантажу збитків в розмірі дійсної його вартості в сумі 1370,29 грн. (2740,57 грн./2), розрахунок якої здійснено судом, виходячи з таких показників:

- вартість коксу доменного за 1 тону без ПДВ –2690,00 грн., яка вказана в рахунку-фактурі відправника вантажу від 29.11.2011 р. № 4296ф;

- маса відповідальної недостачі із вирахуванням норми недостачі 2% маси нетто вологого вантажу (951 кг) –849 кг.

З урахуванням наведеного позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.ст.44,49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44-49,82-85 ГПК України, вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Одеська залізниця” (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська,19; код 01071315) на користь Приватного акціонерного товариства „МАКІЇВКОКС” (86106, Донецька область, м. Макіївка, вул. Горького,1; код 32598706) 1370/одна тисяча триста сімдесят/грн. 29 коп. вартості недостачі вантажу, 804/вісімсот чотири/грн. 75 коп. судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 10.04.2012 р.

Суддя Лічман Л.В.