Рішення № 22554926, 05.04.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.12 Справа№ 5015/637/12

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю „Рабен Україна”, м. Київ

до відповідача:

Товариства з обмеженою відповідальністю „ТД Леопрінт”, м. Пустомити Львівської області

про:

стягнення 22511,25 грн.

Суддя Артимович В.М.

При секретарі Савчин І.О.

За участю представників:

від позивача: не з”явився;

від відповідача: не з»явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Рабен Україна”, м. Київ, надалі –позивач, до Товариства з обмеженою відповідальністю „ТД Леопрінт”, м. Пустомити, надалі –відповідач, про стягнення 22511,25 грн., в т.ч. 18759,38 грн. основного боргу та 3751,87 грн. штрафу.

Ухвалою суду від 21.02.2012 р. позовну заяву прийнято до провадження та призначено її розгляд на 06.03.2012 р.

Ухвалою суду від 06.03.2012 р. розгляд справи відкладено на 21.03.2012 р.

19.03.2012 р. через канцелярію на розгляд суду надійшло письмове клопотання позивача про долучення до матеріалів справи банківської виписки від 09.03.2012 р.

Через канцелярію на розгляд суду 20.03.2012 р. надійшло письмове клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду на шість місяців. Одночасно, відповідач повідомив суд про часткову оплату заборгованості перед позивачем, просив долучити до матеріалів справи платіжні доручення, які підтверджують здійснення часткової оплати та акти звіряння, згідно яких станом на 20.03.2012 р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 13600,00 грн.

З підстав, викладених в ухвалі суду від 21.03.2012 р., розгляд справи відкладено на 05.04.2012р.

04.04.2012 р. через канцелярію на розгляд суду надійшли письмові пояснення позивача у справі, в яких останній підтверджує сплату відповідачем боргу в сумі 5159,38 грн. та заперечує проти клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення.

В судове засідання 05.04.2012 р. представники сторін не з’явились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Спір розглядається згідно ст. 75 ГПК України по наявних у справі матеріалах.

В судовому засіданні 05.04.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення виготовлений, оформлений та підписаний 10.04.2012 р.

Розглянувши документи і матеріали, подані позивачем і відповідачем, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне.

Між позивачем, як експедитором, та відповідачем, як замовником, 12.10.2011 р. був укладений договір № К 444/2011-110 про надання транспортно –експедиційних послуг у міжнародному сполученні.

Відповідно до п. 1.1 договору експедитор зобов’язується за плату і за рахунок замовника забезпечити надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні, а також інші послуги, пов’язані з перевезенням, а замовник зобов’язується оплачувати надані експедитором послуги.

Згідно з п. 1.2 договору замовник оплачує виконання доручення в сумі, узгодженій сторонами в заявці, в суму доручення включено витрати експедитора на виконання доручення замовника і винагорода експедитора.

З матеріалів справи вбачається, що 12.10.2011 р. між позивачем та відповідачем була укладена заявка № 135 110-2/2, як додаток до договору від 12.10.2011 р., про надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні.

Факт надання позивачем транспортно-експедиційних послуг щодо перевезення вантажу підтверджується долученою до матеріалів справи міжнародною автомобільною накладною (CMR) № б/н, відповідно до якої вантаж згідно заявки був відправлений вантажовідправником - ITRACO TRADING + CONSULTING GMBH, що підтверджується відповідною печаткою та підписом працівника вантажовідправника в графі 22 CMR, та доставлений вантажоодержувачу –відповідачу в даній справі, що підтверджується відповідною печаткою та підписом його працівника в графі 24 CMR.

По факту наданих послуг позивач направив відповідачу рахунок-фактуру № КІ-0008033 від 26.10.2011 р. на суму 20759,38 грн., акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № КІ-0008033 від 26.10.2011 р. та податкову накладну № 8426 від 26.10.2011 р., що підтверджується описом вкладення документів по формі Ф.107 з відбитком календарного штемпеля місця приймання від 22.12.2011 р. та квитанцією про сплату даного відправлення від 22.12.2011 р. за № 7779.

Відповідно до п. 4.3 договору оплата наданих послуг здійснюється замовником по безготівковому рахунку на розрахунковий рахунок експедитора, який вказано у рахунку. Оплата здійснюється протягом семи банківських днів з дня отримання рахунку.

Як зазначено в п. 4.4 договору акт виконаних послуг повинен бути підписаний замовником та повернутий експедитору протягом трьох днів з дати його отримання або семи днів з дня направлення акту рекомендованим листом. У випадку відсутності у вказаний строк письмових зауважень замовника послуги вважаються виконані належним чином, а акт затвердженим і таким, відносно якого у замовника немає зауважень.

Однак, відповідач за надані позивачем послуги до порушення провадження у даній справі розрахувався частково в сумі 2000,00 грн., про що свідчить долучена до матеріалів справи копія банківської виписки позивача від 11.01.2012 р.

Також відповідачем, як вбачається з копії банківської виписки від 27.01.2012 р., до порушення провадження у справі сплачено заборгованість в сумі 1000,00 грн., у зв’язку з чим в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити за безпідставністю.

Відтак, станом на день подачі позову до суду сума основного боргу відповідача перед позивачем становила 17759,38 грн. Під час розгляду справи в суді відповідач частково погасив заборгованість перед позивачем у сумі 4159,38 грн., що підтверджується копіями банківських виписок від 17.02.2012 р., 23.02.2012 р., 28.02.2012 р., 06.03.2012 р. та від 12.03.2012 р. Отже, станом на 05.04.2012 р. сума основного боргу відповідача становить 13600,00 грн.

Зважаючи на те, що відповідачем не подано суду доказів направлення позивачу письмових зауважень щодо наданих позивачем послуг в порядку, встановленому п. 4.4 договору, акт надання послуг № КІ-0008033 від 26.10.2011 р., направлений позивачем відповідачу, слід вважати затвердженим.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 22.12.2011 р. направлялась відповідачу претензія про сплату коштів в сумі 20759,38 грн., яка залишена відповідачем без відповіді.

Слід зазначити, що відповідачем заборгованість в сумі 13600,00 грн. визнано, оскільки до клопотання про розстрочення сплати заборгованості додано акт звіряння за період 01.11.2011 р. –16.03.2012 р. зі сумою боргу 13600,00 грн. та копію акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № КІ-0008033 від 26.10.2011 р., який підписаний представником відповідача та скріплений його круглою печаткою.

При прийнятті рішення суд виходив також з наступного.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов’язків (господарських зобов’язань).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов”язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Норма ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов”язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Згідно п. 4.3 договору оплата здійснюється протягом семи банківських днів з дня отримання рахунку.

Отже, господарське зобов’язання, яке виникло між позивачем та відповідачем згідно договору № К 444/2011-110 в силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України має бути належним чином виконане відповідно до вказівок закону та відповідного договору.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що стягненню з відповідача правомірно підлягає сума боргу у розмірі 13600,00 грн. Провадження ж у справі в частині стягнення заборгованості 4159,38 грн. слід припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Норма ст. 546 Цивільного кодексу України встановлює, що виконання зобов’язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Правові основи господарської діяльності суб’єктів господарювання регулюються Господарським кодексом України, ст. 230 якого встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені).

Пунктом 5.3.7 договору передбачено, що за порушення замовником термінів оплати послуг він сплачує експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення, а в разі прострочення більше 30 календарних днів замовник додатково сплачує штраф у розмірі 20 % від вартості замовлених послуг за користування цими коштами.

Зважаючи на прострочення сплати відповідачем заборгованості більше тридцяти календарних днів та виходячи з вартості замовлених послуг в сумі 20759,38 грн. позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу в сумі 3751,87 грн. є підставною й обґрунтованою.

В ч. 1 ст. 4-3 ГПК України закріплений принцип змагальності, який є визначальним принципом господарського процесу.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом (ч. 2 ст. 82 ГПК України).

Враховуючи, що позивачем надано достатньо належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а також те, що відповідач основний борг погасив частково, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає до часткового задоволення. В частині позовних вимог про стягнення основного боргу, сплаченого відповідачам до дня подання позивачем позовних матеріалів у відділення поштового зв’язку, слід відмовити, а в частині позовних вимог про стягнення основного боргу, сплаченого відповідачем після 10.02.2012 р., провадження у справі слід припинити.

Суд, розглянувши клопотання відповідачу про розстрочку виконання рішення, дійшов висновку щодо відмови в його задоволенні, оскільки відповідачем не подано суду доказів наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення суду в даній справі або роблять його неможливим, зокрема доказів важкого фінансового становища відповідача. Крім того, норма ст. 121 ГПК України, на яку покликається у відповідному клопотанні відповідач, передбачає право суду розстрочити виконання рішення, яке набрало законної сили. При цьому слід зазначити, що відмова в задоволенні даного клопотання не позбавляє відповідача права звернутись з таким клопотанням в порядку ст. 121 ГПК України до господарського суду в подальшому.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 4-5, 4-7, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 79, 82, 82-1, 84, 85, 121, п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Рабен Україна”, м. Київ, задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ТД Леопрінт” (81100, Львівська область, м. Пустомити, вул. Грушевського, 33; код ЄДРПОУ 36562694) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Рабен Україна” (02090, м. Київ, вул. Сосюри, 6; код ЄДРПОУ 32306522) 13600,00 грн. основного боргу, 3751,87 грн. штрафу та 1271,51 грн. судового збору.

3. В задоволенні позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 1000,00 грн. відмовити.

4. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 4159,38 грн. припинити.

5. Наказ видати відповідно до ст. ст. 116, 117 ГПК України після набрання рішенням законної сили.

Суддя Артимович В.М.