Рішення № 22554590, 09.04.2012, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" квітня 2012 р.Справа № 5013/148/12 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Коротченко Л.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 5013/148/12

за позовом: приватного підприємства "ЛАН Холдінгс", с. Стара Осота Олександрівського району Кіровоградської області

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Трайдент Кепітал", с. Стара Осота Олександрівського району Кіровоградської області

про стягнення 169 480,24 грн.

Представники:

від позивача - участі не брали;

від відповідача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 09.04.12 р.

Приватне підприємство "ЛАН Холдінгс" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Трайдент Кепітал" на користь позивача 118 019,48 грн. заборгованості з орендної плати, 235,64 грн. інфляційних втрат та 313,13 грн. 3% річних.

23.02.12 р. позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідача 169 480,24 грн. заборгованості з орендної плати за грудень 2011 року, січень, лютий та березень 2012 року; 157,15 грн. інфляційних втрат, 625,90 грн. 3% річних та 3 228,67 грн. неустойки (а.с. 60-62).

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи те, що збільшення розміру позовних вимог відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України належить до процесуальних прав позивача, а також враховуючи те, що позивачем у встановленому законом порядку сплачено судовий збір (а.с. 68) та надано суду належні докази направлення заяви про збільшення позовних вимог на адресу відповідача (а.с. 74), господарський суд приймає до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог та розглядає вимоги позивача в редакції заяви, що надійшла до суду 23.03.12 р. (а.с. 60-62).

Представник позивача участі в судовому засіданні 09.04.12 р. не брав. Разом з цим, 09.04.12 р. на адресу господарського суду надійшла телеграма, згідно змісту якої позивач просить відкласти розгляд справи на інший час та дату, у зв'язку з неможливістю прибуття повноважного представника підприємства (а.с. 90).

Присутній у судовому засіданні представник відповідача заперечив проти заявленого позивачем клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтовано зазначивши при цьому, що нормами Господарського процесуального кодексу України сторони не обмежені в кількості представників, уповноважених на представлення інтересів особи у господарському суді; у разі неможливості явки одного представника у судове засідання, позивач не був позбавлений права на уповноваження іншої компетентної особи на представлення інтересів підприємства у господарському суді, однак позивач даним правом не скористався.

Неявка представника позивача у судове засідання, на думку представника відповідача, не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Господарський суд погоджується з доводами відповідача та відмовляє позивачу в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, враховуючи також наступне.

Відповідно до положень ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, брати участь в господарських засіданнях є правом сторони, а не її обов'язком. Обов"язковою явка представника позивача в судове засідання господарським судом у відповідності до п. 7 ч. 1 ст. 65 ГПК України не визнавалась.

До того ж, вказаною вище правовою нормою встановлений обов'язок сторони у господарському спорі добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до змісту інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.10 р. № 01-08/140, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки неявка представника позивача у судове засідання не перешкоджає вирішенню спору по суті, господарський суд вважає за можливе розглядати справу за відсутністю повноважного представника приватного підприємства "ЛАН Холдінгс".

Відповідно до змісту письмових пояснень по суті спору від 09.04.12 р., відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с. 91-95).

При цьому, відповідач вказує, що ним була сплачена орендна плата за грудень 2011 року, січень і лютий 2012 року, з урахуванням індексації згідно з офіційним курсом НБУ, відповідно до рахунків, виставлених позивачем.

Посилаючись на ст. 16 договору оренди, відповідач також зазначає, що до моменту розв'язання суперечностей між сторонами щодо розміру орендної плати за березень 2012 року та внесення відповідних змін до договору оренди, судом вказане питання розглядатися не може. На думку відповідача, позивачем не вірно здійснено розрахунок неустойки, інфляційних втрат та 3% річних, що пред'явленні до стягнення з відповідача.

Крім того, відповідач, посилаючись на п. 11 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", п. 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.07 р. № 01-/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішення спорів окремих норм процесуального права" та постанову Вищого господарського суду України від 03.03.04 р. у справі № 1/3/655, вважає, що додані представником позивача до матеріалів справи документи не дають змоги визначити обґрунтованість заявленої до стягнення суми в розмірі 6 000,00 грн. на оплату послуг адвоката. Необґрунтованим відповідач вважає також посилання позивача на п. 11.2 договору оренди.

Розглянувши наявні матеріали справи, подані сторонами докази, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд встановив наступне.

18.05.11 р. між приватним підприємством "Лан Холдінгс" (далі - Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Трайдент Кепітал" (далі - Орендар) укладено договір оренди № 2-02/11 (далі - Договір, а.с. 11-17).

Відповідно до умов Договору, Орендодавець зобов'язався передати Орендарю в тимчасове платне користування (в оренду) комплекс будівель, який розташований за адресою: Україна, Кіровоградська область, Олександрівський район, село Стара Осота, вул. Шевченка, 76 (далі - Комплекс) (п. 1.1. Договору).

Пунктом 1.2. Договору визначено, що комплекс складається з: огорожа (N-N1), гараж (А), навіс (б), адмінбудівля (Бб1), замощення (1), оглядова яма (б2), погріб (б3). Загальна площа комплексу становить 3083,8 кв.м., балансовою вартістю 165 600,97 грн.

Строк оренди комплексу згідно з цим Договором становить п'ять років; строк оренди починається з дати початку, і закінчується у відповідне число відповідного місяця через п'ять років після дати початку або в останній день такого місяця, якщо такий місяць не містить відповідного числа (п.п. 3.1. - 3.2. Договору).

Відповідно до п.п. 4.1. - 4.2. Договору, Орендар зобов'язаний вносити плату за Оренду у розмірі та у строки, обумовлені цим Договором; розмір орендної плати за один місяць оренди становить 39 354,80 грн. (далі - місячна орендна плата без індексації - МОПбі). Розмір орендної плати не включає податок на додану вартість, який нараховується окремо в разі якщо цього вимагатиме зміна законодавства чи податкового статусу сторін.

Зі змісту п. п. 4.3. - 4.4. Договору вбачається, що сума МОПбі у гривнях щомісячно підлягає індексації згідно з офіційним курсом Національного Банку України та згідно з індексом споживчих цін, який визначається Державним комітетом статистики України (далі - місячна орендна плата до сплати - МОПдс); МОПдс розраховується за формулою, зазначеною у п. 4.3. Договору та сплачується Орендарем щомісячно, авансом не пізніше п'ятого числа поточного місяця згідно з рахунком, виставленим Орендодавцем. Обов'язок вирахування суми орендної плати за місяць покладається на Орендодавця. У разі якщо на день виставлення рахунку Державний комітет статистики України ще не опублікував індекс інфляції за попередній місяць, Орендодавець при вирахуванні суми орендної плати може використовувати замість нього останній опублікований індекс інфляції, з подальшим уточненням розрахунку в наступному місяці.

Цей Договір набуває чинності, починаючи з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та нотаріального посвідчення і державної реєстрації згідно з вимогами чинного законодавства України та діє до закінчення строку оренди, якщо Договір не був автоматично подовжений, як це передбачено у п. 3.5. Договору (п. 12.1. Договору).

Договір підписаний Орендодавцем та Орендарем, скріплений круглими печатками позивача та відповідача, посвідчений державним нотаріусом Новгородківської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області, в.о. державного нотаріуса Олександрівської районної державної нотаріальної контори Олександрівського району Кіровоградської області Голобородько О.В. та зареєстрований на підставі ст. 210 Цивільного кодексу України в ОКП "Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" Олександрівська дільниця Олександрівського району Кіровоградської області за № 351.

Укладений між сторонами Договір є договором оренди, правовідносини за яким регулюються Главою 58 Цивільного кодексу України та параграфом 5 Глави 29 Господарського кодексу України.

Так, стаття 759 Цивільного кодексу передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується переди наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п. 1.3. Договору, Орендар може використовувати об'єкт оренди для очистки, сушіння, зберігання та виконання інших необхідних операцій з зерном, вирощеним Орендарем, а також для зберігання, ремонту та виконання інших необхідних операцій з машинами, механізмами та/або іншими знаряддями чи товарно-матеріальними цінностями, що використовуються в господарській діяльності Орендаря чи є її результатом та не підпадають під законодавчі обмеження. Орендар також може використовувати комплекс як офіс та /або тимчасове місце перебування його працівників чи інших осіб на його розсуд.

Пунктом 2.1. Договору зобов'язано сторони після підписання Договору укласти акт прийому-передачі об'єкту оренди, в якому зазначити опис технічного стану комплексу, його загальну площу та склад. Дата підписання Акту прийому-передачі є датою початку строки оренди.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з копії акту прийому-передачі від 01.06.11 р., позивач свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, передавши Орендарю комплекс загальною площею 3083,8 кв. м. по вул. Шевченка, 76 в с. Стара Осота Олександрівського району Кіровоградської області (а.с. 18).

У відповідності до п. 5.2.6. Договору, Орендар зобов'язався своєчасно сплачувати орендну плату та інші платежі, які передбачені цим Договором, або можуть виникнути у майбутньому на підставі цього Договору.

У зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе за Договором зобов'язань, позивач був змушений звернутись до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за серпень та вересень 2011 року.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 06.10.11 р. у справі № 5013/1603/11 позовні вимоги Орендодавця задоволено повністю, стягнуто з відповідача 77 882,46 грн. заборгованості по орендній платі за серпень та вересень 2011 року (а.с. 42-46).

Сплата Орендарем орендної плати за жовтень та листопад 2011 року підтверджується довідкою банківської установи про надходження грошових коштів на поточний рахунок позивача від відповідача за період з 06.06.11 р. по 23.11.11 р. (а.с. 47).

На виконання умов Договору позивачем виставлялись відповідачу наступні рахунки, з метою здійснення Орендарем оплати орендної плати: за грудень 2011 року № 24 від 02.12.11 р. на суму 39 209,26 грн., за січень 2012 року № 26 від 03.01.11 р. на суму 39 365,75 грн. та за лютий 2012 року № 28 від 01.02.12 р. на суму 39 483,81 грн. (а.с. 19, 23, 26).

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Однак, Орендар свої зобов'язання продовжує виконувати не належним чином, рахунки на оплату орендної плати за Договором, виставлені позивачем за період з грудня 2011 року по лютий 2012 року включно не оплатив, в результаті чого за Орендарем утворилась заборгованість в сумі 118 019,48 грн.

20.12.11 р. та 11.01.12 р. Орендодавець звертався до відповідача з претензіями № 3 та № 4 відповідно, в яких пропонував погасити існуючу заборгованість з орендної плати (а.с. 20-21, 24-25).

Оскільки відповідач заборгованість з орендної плати не сплатив, позивач звернувся до господарського суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

У зв'язку з тим, що станом на 20.03.12 р. у відповідача виникла заборгованість по оплаті орендної плати за березень 2012 року, позивач звернувся до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 169 480,24 грн. , а саме: 118 058,82 грн. - сума заборгованості по орендній платі за грудень 2011 року, січень, лютий 2012 р. та 47 409,70 грн. заборгованість по оплаті оренди за березень 2012 року), а також 157,15 грн. інфляційних втрат, 625,90 грн. 3% річних та 3 228,67 грн. пені.

Разом з цим, як вбачається з клопотання відповідача від 14.03.12 про припинення провадження у справі, 28.02.12 р. підприємством здійснено оплату орендної плати за грудень 2011 року згідно платіжного доручення № 1162 на суму 39 209,26 грн., за січень 2012 року згідно платіжного доручення № 1163 на суму 39 365,75 грн. та за лютий 2012 року згідно платіжного доручення № 1164 на суму 39 483,81 грн., в загальній сумі 118 058,82 грн., тобто погашено суму основного боргу в повному обсязі за період з грудня 2011 р. по січень-лютий 2012 р.(а.с. 56 - 59).

Про сплату Орендарем в повному обсязі заборгованості з орендної плати за період з грудня 2011 року по лютий 2012 року включно відповідач зазначає також в письмових поясненнях по суті спору, що надійшли на адресу суду 09.04.12 р.

Оскільки в матеріалах справи містяться належні докази сплати відповідачем після порушення провадження у даній справі заборгованості з орендної плати за грудень 2011 року, січень та лютий 2012 року в загальному розмірі 118 058,82 грн., спір мід сторонами в цій частині відсутній, а тому провадження в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за березень 2012 року в сумі 47 409,70 грн. на підставі виставленого позивачем рахунку № 30 від 01.03.12 р. (а.с. 63), слід зазначити наступне.

Претензією від 06.03.12 р. № 5 позивач повідомив відповідача, що 17.02.12 р. Орендодавець набув статусу платника ПДВ і, на підставі викладеного, нарахував на суму орендної плати за березень 2012 року податок на додану вартість в розмірі 7 901,82 грн. При цьому, додатком до претензії позивач зазначив копію свідоцтва платника ПДВ (а.с. 64-65).

Відповідно до п. 4.2. Договору, розмір орендної плати не включає податок на додану вартість, який нараховується окремо в разі, якщо цього вимагатиме зміна законодавства чи податкового статусу сторін.

Отже, за умовами Договору сторони визначили, що до розміру орендної плати ПДВ не включається. Однак, в супереч умов Договору, позивачем до орендної плати за березень 2012 р. включено ПДВ в сумі 7 901,62 грн.

Згідно ч. 1 ст. 628 та ст. 629 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пунки), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов"язковими відповідно до актів цивільного законодавства; договір є обов"язковим для виконання сторонами.

До того ж, в порушення вимог ст. ст. 33 - 34 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не надано до суду доказів зміни податкового статусу Орендодавця, як то свідоцтво платника ПДВ, в матеріалах справи такі докази відсутні, а, отже, включення в орендну плату за березень 2012 року суми податку на додану вартість в розмірі 7 901,62 грн., господарський суд вважає таким, що суперечить умовам Договору.

Оскільки позивач просить стягнути з відповідача 47 409,70 грн. як орендну плату за березень 2012 р., дана вимога не грунтується на вимогах чинного законодавства та умов укладеного сторонами Договору. Саме за умовами Договору, укладеного сторонами, податок на додану вартість нараховується окремо, при наявності обумовлених в п. 4.2. Договору підстав.

Враховуючи те, що умовами Договору визначено розмір орендної плати до складу якої не включається ПДВ, включення позивачем ПДВ до розміру орендної плати за березень 2012 р., господарський суд вважає таким, що суперечить умовам Договору та є безпідставним.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна до договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 13.1 Договору, зміни до цього Договору можуть вноситися лише за письмовою згодою Сторін у вигляді додатків до цього Договору або додаткових договорів; додатки та додаткові договори до цього Договору, викладені Стороами в письмовій формі, належним чином підписані та нотаріально посвідчені, є невід"ємною частиною Договору.

Зміни ж до Договору, в частині, зокрема, включення ПДВ до розміру орендної плати, у зв"язку зі зміною податкового статусу Орендодавця, сторонами в порядку вимог чинного законодавства не вносились.

За доводами представника відповідача в судовому засіданні, останній заперечив надання йому Орендодавцем належних доказів щодо зміни податкового статусу позивача, стверджуючи зокрема, про те, що копію свідоцтва платника ПДВ він не отримував.

Разом з тим, враховуючи, що на момент розгляду даної справи у відповідача, як Орендаря за Договором вже виник обов'язок зі сплати орендної плати за березень 2012 року, сума орендної плати за березень 2012 року, що відображена в рахунку № 30 від 01.03.12 р. без урахування ПДВ, а саме в розмірі 39 508,08 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Твердження відповідача про неможливість стягнення орендної плати за березень 2012 року до моменту розв'язання суперечностей між позивачем та відповідачем, що стосуються розміру орендної плати, та внесення змін до Договору, господарський суд вважає безпідставним.

Так, відповідачем не доведено в установленому процесуальним законом порядку існування між сторонами спору щодо суми орендної плати; лист про зміну умов Договору в частині орендної плати, що буцімто адресований і направлений позивачу та на який посилається відповідач в своїх письмових запереченнях, Орендарем в супереч вимог ст. 33 ГПК України до суду не надано, в матеріалах справи відсутній.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають частковому задоволенню в сумі 39 508,08 грн.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 157,15 грн. інфляційних втрат, 625,90 грн. 3% річних та 3 228,67 грн. неустойки у вигляді пені.

В цій частині відповідач також заперечує вимоги позивача, вказуючи на те, що зазначенні нарахування здійснені позивачем без урахування здійснених відповідачем проплат. До того ж, рівень індексу інфляції в поданому позивачем розрахунку є таким, що не відповідає даним рівня інфляції, вказаному на офіційному сайті Державного комітету статистики України; позивачем не враховано рекомендації стосовно застосування індексу інфляції при розгляді судових справ, що висвітлені Верховним судом України у листі № 62-97 від 03.04.97 р., в якому зазначено, що індекс інфляції повинен вираховуватись окремо за кожен місяць прострочення виконання зобов'язань.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до п. 8.1. Договору, у випадку прострочення Орендарем виконання зобов'язання щодо здійснення будь-яких платежів на користь Орендодавця, Орендар зобов'язаний сплатити Орендодавцеві неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочення, від суми простроченого зобов'язання, за кожний календарний день прострочення, якщо інші штрафні санкції не передбачені цим Договором або чинним законодавством України.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Зі змісту п. 8.1. Договору вбачається, що під неустойкою в даному випадку розуміється пеня.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.

Господарський суд погоджується з доводами відповідача в частині нарахованих позивачем сум пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Так, у наданому до суду розрахунку вказаних нарахувань (а.с. 70-73) позивачем дійсно не враховано факт погашення 28.02.12 р. відповідачем суми основного боргу зі сплати орендної плати за грудень 2011 року, січень та лютий 2012 року та, відповідно, не вірно зазначено періоди прострочення орендної плати.

В розрахунку ж суми пені за період з 08.03.12 р. по 20.03.12 р. позивачем не вірно вказано суму заборгованості по орендній платі за березень 2012 р.(а.с. 71).

Враховуючи наведені вище обставини, господарським судом за допомогою інтелектуальної платформи "Ліга. Закон." здійснено власний розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача.

Так, пеня за період з 24.12.11 р. по 28.02.12 р. на суму боргу 39209,26 грн. склала 1115,58 грн., за період з 14.01.12 по 28.02.12 р. на суму боргу 39365,75 грн. 766,88 грн., за період з 06.02.12 р. по 28.02.12 р. на суму боргу 39483,81 грн. 384,59 грн., за період з 08.03.12 р. по 20.03.12 р. на суму боргу 39508,08 грн. 217,51 грн., що разом дорівнює 2484,56 грн.

Три відсотки річних за період з 24.12.11 р. по 28.02.12 р. на суму боргу 39209,26 грн. складає 215,92 грн., за період з 14.01.12 р. по 28.02.12 р. на суму боргу 39365,75 грн. 148,83 грн., за період з 06.02.12 р. по 28.02.12 р. на суму 39483,81 грн. 74,64 грн., за період з 08.03.12 р. по 20.03.12 р. на суму 39508,08 грн. 42,19 грн., всього в розмірі 481,58 грн.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення пені та 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 2484,56 грн. та 481,58 грн. відповідно.

Разом з цим, сума інфляційних втрат, що була отримана в результаті відповідного розрахунку, здійсненого господарським судом з урахуванням вимог чинного законодавства та заперечень відповідача, перевищує суму втрат від інфляції, заявлених до стягнення позивачем.

З огляду на викладене, позовна вимога в частині стягнення з відповідача індексу інфляції в сумі 157,15 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню; в решті позовних вимог слід відмовити.

Позивач також просить стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 6000,00 грн.

Ст. 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

У відповідності до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Згідно абзацу 6 ч. 5 інформаційного листа Вищого господарського суду України за № 01-8/1270 від 14.07.04 р. "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України", судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Як вбачається із Договору на ведення справи адвокатом від 05.01.12 р. № 02-ЛХ, укладеного між позивачем (Клієнт) та адвокатом ОСОБА_2 (далі Адвокат), Адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу за окремими дорученнями Клієнта в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Клієнт зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами (а.с. 77-80).

Відповідно до підпункту а) п. 1.2., п.п. 4.1., 4.2. договору доручення 02-ЛХ на ведення справи адвокатом, Адвокат веде претензійно-позовну роботу з питань стягнення заборгованості за договором оренди № 2-02/11, укладеного між ПП "Лан Холдінгс" та ТОВ "Трайдент Кепітал" від 18.05.2011 р.; представляє у встановленому порядку інтереси Клієнта в судах України та інших органах; оскаржує судові рішення до апеляційних та касаційних інстанцій, підписує та посвідчує копії документів у справах, які веде;надає правову допомогу Кліенту з підготовки судово-процесуальних документів; на визначення розміру гонорару Адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень Клієнкта; обсяг правової допомоги враховується при визначкені обгрунтованого розміру гонорару по факту надання правової допомоги; гонорар Адвоката складає 12 000,00 грн., з яких: 6 000,00 грн. виплачується адвокату після порушення господарським судом першої інстанції провадження у справі за позовомпро стягнення боргу за договором оренди № 2-02/11 від 18.05.2011 р.; оплата проводиться незалежно від результату вирішення справи судом та суми задоволених позовних вимог; 6 000,00 грн. виплачуються після порушення провадження судом апеляційної інстанції незалежно від сторони апелянта.

Позовна заява приватного підприємства "Лан Холдінгс", а також заява про зміну (збільшення) розміру позовних вимог підписані представником позивача ОСОБА_2 на підставі довіреності б/н від 01.02.12 р., зі змісту якої вбачається, що остання є адвокатом і здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю № НОМЕР_1, виданого на підставі рішення Вінницької обласної КДК адвокатури від 23.06.08 р. З метою надання адвокатських послуг, у відповідності до п. 1.6 Договору доручення на ведення справи адвокатом № 02-ЛХ додані до позовної заяви документи, засвідчені адвокатом ОСОБА_2 (а.с. 11-41, 47-5363-67,69, 75-76, 77-80).

В матеріалах справи наявна копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_2 (а.с. 75), а також копія платіжного доручення № 40 від 13.03.12 р., що засвідчує сплату позивачем послуг адвоката в сумі 6000,00 грн. (а.с. 69).

Враховуючи, що представник, який надавав позивачу правову допомогу на підставі довіреності є адвокатом, а також те, що позивачем сплачено відповідні кошти за вказану послугу та беручи до уваги розяснення Вищого арбітражного суду від 04.03.98 р. № 02-5/78 в редакції від 31.05.07 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", відповідно до якого витрати позивачів та відповідачів, повязані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вважає наявними правові підстави для задоволення вимоги позивача про відшкодування понесених витрат на послуги адвоката в сумі 5700,00 грн., що є пропорційною розміру задоволених вимог позивача.

При цьому, господарський суд не приймає заперечення відповідача в цій частині з огляду на наступне.

Не доречним в даному випадку, вважає господарський суд, посилання відповідача на постанову ВГСУ від 03.03.04 р. у справі № 1/3/655, оскільки зі змісту договору на ведення справи адвокатом від 05.01.12 р. № 02-ЛХ не вбачається, що в суму угоди про правову допомогу сторонами було включено фактичні витрати адвоката на відрядження, доставку документів тощо.

Умовами договору на ведення справи адвокатом від 05.01.12 р. № 02-ЛХ чітко визначені права та обовязки сторін. Так, згідно пп. б) п. 1.4. договору, визначено обов'язок Клієнта оплачувати витрати, в тому числі, судові, що необхідні для виконання доручень та своєчасно оплачувати послуги адвоката.

З викладеного вбачається, що послуги адвоката як такі чітко відокремлені від інших витрат, що виникають в процесі виконання адвокатом своїх зобовязань за договором.

Варто зазначити, що граничний розмір витрат на оплату послуг адвоката Господарським процесуальним кодексом не визначений.

При цьому, господарським судом враховано також вимоги п. 11 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. № 02-5/78 в редакції від 31.05.07 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", на які посилається відповідач у своїх письмових поясненнях, щодо того, що розмір відшкодування судових витрат не повинен бути не співрозмірним, тобто явно завищеним.

Враховуючи суму предявленого позову, ступінь вини відповідача у виникненні господарського спору, а також обсяг наданих адвокатом послуг, зокрма, участь адвоката в судовому засіданні 23.03.2012 р., господарський суд вважає розумним стягнення з відповідача суми, сплаченої позивачем на послуги адвоката саме в розмірі 5700,00 грн.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 2 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За правилами п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом та закриття провадження у справі.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", у випадках, установлених п. 1 ч. 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених ч. 1 цієї статті, - повністю.

Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Пунктом 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.11 р. № 01-06/1625/2011 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" визначено, що сплачена сума судового збору повертається у передбачених ч. 1 ст. 7 Закону випадках. Зазначене питання вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення сплаченої суми судового збору. Зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті.

У зв'язку з тим, що за подання до господарського суду Кіровоградської області позовної заяви майнового характеру та подання заяви про збільшення розміру позовних вимог позивачем сплачено судовий збір в розмірі більшому, ніж встановлено законом, враховуючи припинення провадження в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 118058,82 грн., господарський суд, керуючись п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" повертає позивачу судовий збір в сумі 4733,57 грн., що перерахований за платіжними дорученнями № 18 від 08.02.12 р. на суму 1 343,97 грн. та № 44 від 20.03.12 р. на суму 3 389,60 грн. При цьому, оригінали платіжних доручень № 18 від 08.02.12 р. та № 44 від 20.03.12 р. залишаються в матеріалах справи № 5013/148/12 (а.с. 9, 68).

Керуючись ст.ст. 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Трайдент Кепітал" (27311, Кіровоградська область, Олександрійський район, с. Стара Осота, вул. Кірова, буд. 72, код 33750574, р/р № 26002000098796 у ПуАТ "СЕБ Банк", МФО 300175) на користь приватного підприємства "ЛАН Холдінгс" 27311, Кіровоградська область, Олександрійський район, с. Стара Осота, вул. Шевченко, буд. 76, код 35910946, р/р № 26001601331629 в УТ "ОТП Банк", МФО 300528) заборгованість в сумі 42 631,37 грн., з яких: 39 508,08 грн. - основний борг; 157,15 грн. - інфляційні втрати; 481,58 грн. - 3 % річних; 2 484,56 - пеня, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 852,62 грн. та витрати на послуги адвоката в сумі 5 700,00 грн.

Провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 118 058,82 грн. припинити, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Надмірно сплачений судовий збір згідно платіжних доручень № 18 від 08.02.2012 р. в сумі 1 343,97 грн. та № 44 від 20.03.2012 року в сумі 3 389,60 грн., а всього в сумі 4 733,57 грн. повернути позивачу з державного бюджету.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.

Копію рішення направити рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення позивачу за адресою: 27311, Кіровоградська область, Олександрійський район, с. Стара Осота, вул. Шевченко, буд. 76; відповідачу за адресою: 27311, Кіровоградська область, Олександрійський район, с. Стара Осота, вул. Кірова, буд. 72.

Суддя Л.С. Коротченко

Повне рішення складено 11.04.2012 р.