Рішення № 22554467, 09.04.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" квітня 2012 р. Справа № 21/022-12

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ

до Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області «Броваритепловодоенергія», Київська обл., м. Бровари

про стягнення 247057,85 гривень

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №119/10 від 26.12.2011р.)

від відповідача: ОСОБА_2 (доручення №01-56 від 05.01.2012р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

23.02.2012р. Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі-ДК «Газ України»/позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області «Броваритепловодоенергія»(далі-КП «Броваритепловодоенергія»/відповідач) про стягнення 247057,85 грн., з яких: 217617,61 грн. заборгованості за договором №06/11-803 БО-17 від 30.08.2011р., 13186,16 грн. пені, 2544,15 грн. 3% річних та 13709,93 грн. інфляційних втрат.

Відповідач наявність 217617,61 грн. заборгованості за договором №06/11-803 БО-17 від 30.08.2011р. визнав, однак, у задоволенні решти позовних вимог просив суд відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.03.2012р. порушено провадження у справі №21/022-12 та призначено справу до розгляду на 26.03.2012р.

В судовому засіданні 26.03.2012р. оголошувалась перерва до 09.04.2012р.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

30.08.2011р. між ДК «Газ України»(далі-постачальник) та КП «Броваритепловодоенергія»(далі-покупець) укладено договір поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших субєктів господарювання №06/11-803 БО-17 (далі-Договір),

Пунктами 1.1, 6.1.1 та 10.1 Договору передбачено, що постачальник зобовязується поставити покупцеві імпортований природний газ за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ «НАК «Нафтогаз України», а покупець зобовязується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього договору.

Покупець зобовязаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений газ.

Договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін, поширює дію на відносини, які склались між сторонами з 06.08.2011р. і діє у частині поставки газу по 30.09.11р. включно, а у частині розрахунків за газ до їх повного здійснення.

Відповідно до п. 2.2 додатку №1 від 30.08.2011р. до Договору приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість.

Судом встановлено, що позивач свої обовязки за Договором в частині постачання природного газу виконав належним чином.

Так, на виконання умов Договору, протягом серпня-вересня 2011 року позивачем поставлено, а відповідачем прийнято природний газ загальною вартістю 217617,61 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на Актах приймання-передачі природного газу:

- від 31.08.2011р. на суму 91199,32 грн.,

- від 30.09.2011р. на суму 126418,29 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

Про належне виконання позивачем своїх зобовязань за Договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником (позивачем) умов Договору.

Втім, відповідач свої обовязки за Договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу не виконав, внаслідок чого за ним утворилось 217617,61 грн. заборгованості. Наявність 217617,61 грн. заборгованості за Договором визнається також і відповідачем у повному обсязі.

З метою досудового врегулювання даного спору, 25.11.2011р. позивачем надіслано відповідачу повідомлення-вимогу №31/17-13965 про термінове погашення 217617,61 грн. заборгованості за Договором.

На зазначену претензію відповідач не відповів, суму заборгованості за Договором не погасив.

Предметом позову є, зокрема, вимога позивача про стягнення з відповідача 217617,61 грн. заборгованості по сплаті вартості поставленого природного газу за серпень-вересень 2011 року згідно Договору.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Приписами статей 173, 265, 193 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 712, 692, 530 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу з урахуванням вартості транспортування газу територією України здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За таких обставин, підписання відповідачем спірних Актів приймання-передачі природного газу без будь-яких заперечень щодо обсягу поставленого газу свідчить про прийняття відповідачем цього газу, та відповідно породжує в останнього обовязок щодо його оплати у повному обсязі у строки, визначені умовами Договору.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки станом на день прийняття рішення відповідач не оплатив вартість поставленого газу, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та визнається відповідачем у повному обсязі, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 217617,61 грн. заборгованості по сплаті вартості поставленого природного газу за серпень-вересень 2011 року згідно Договору підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обовязку за Договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу (до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу), позивач просить суд стягнути з відповідача 13186,16 грн. пені, нарахованої за періоди:

з 21.09.2011р. по 20.10.2011р. на 91199,32 грн. заборгованості за серпень 2011р.,

з 21.10.2011р. по 27.02.2012р. на 217617,61 грн. заборгованості за серпень-вересень 2011р.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання, він зобовязаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Пунктом 7.3.1 Договору, передбачено, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1 цього договору, покупець зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Оскільки арифметично вірний розмір пені, обрахованої судом за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та положень Договору, становить 13175,53 грн., тому вимога позивача про стягнення з відповідача 13186,16 грн. пені є обґрунтованою у розмірі 13175,53 грн.

Водночас, відповідно до ст. 233 ГУ України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічне право суду визначено і ч. 3 ст. 551 ЦК України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положення наведених норм кореспондуються з п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, відповідно до якої господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Так, у відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що виникнення заборгованості за Договором зумовлено скрутним фінансовим становищем, яке викликане значною заборгованістю споживачів відповідача (установ, організацій, що фінансуються з державного бюджету, а також інших субєктів господарювання) з оплати послуг з теплопостачання, що підтверджується довідкою №01-952 від 15.03.2012р. за підписом директора та начальника відділу збуту КП «Броваритепловодоенергія», відповідно до якої загальна сума заборгованості споживачів перед відповідачем з централізованого опалення та підігріву води станом на 01.01.2012р. становить 21328578,68 грн.

Крім того, на підтвердження скрутного фінансового становища відповідачем надано суду:

- баланс КП «Броваритепловодоенергія»станом на 31.12.2011р., відповідно до якого розмір поточних зобовязань (короткострокових кредитів банків) становить 4952000,00 грн., а кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги становить 43771000,00 грн.;

- акти звірки взаєморозрахунків зі своїми контрагентами, що підтверджуються наявність дебіторської заборгованості;

- довідку №01-951 від 15.03.2012р., відповідно до якої станом на 12.03.2012р. відповідачем предявлено для виконання виконавчих документів по стягненню заборгованості за послуги з теплопостачання на загальну суму 4273421,65 грн.

Враховуючи викладене, оцінивши всі доводи та інтереси сторін, а також беручи до уваги той факт, що основним споживачем теплової енергії (газу), що була поставлена відповідачу для опалення, гарячого постачання та інших господарських та технологічних потреб, є населення, яке не здійснювало своєчасних розрахунків за спожиті енергоносії, суд дійшов висновку про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача (13175,53 грн.) на 50% до 6587,76 грн. в порядку п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 16.02.2011р. у справі №07/138-38.1, від 16.01.2011р. у справі №12/64, від 08.02.2012р. у справі №8/033-11.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобовязань за Договором, позивач просить суд стягнути з відповідача:

- 2544,15 грн. 3% річних, нарахованих за періоди:

з 21.09.2011р. по 20.10.2011р. на 91199,32 грн. заборгованості за серпень 2011р.,

з 21.10.2011р. по 27.02.2012р. на 217617,61 грн. заборгованості за серпень-вересень 2011р.;

- 13709,93 грн. інфляційних втрат, нарахованих з 21.10.2010р. по 31.01.2012р. на 217617,61 грн. заборгованості за серпень-вересень 2011р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки арифметично вірний розмір 3% річних, обрахованих судом за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону, становить 2550,11 грн., а суд приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 2544,15 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Водночас, відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу з урахуванням вартості транспортування газу територією України здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Таким чином, право на нарахування інфляційних втрат за несвоєчасно оплату відповідачем вартості поставленого газу за серпень та вересень 2011 року, у відповідності до п. 4.1 Договору та ст. 612 ЦК України, у позивача виникло з 21.09.2011р. та з 21.10.2011р. відповідно, у той час, як позивач здійснює нарахування інфляційних втрат на сукупну суму заборгованості з 21.10.2010р.

Враховуючи вищезазначені вимоги норм Закону, встановлені умовами Договору строки оплати вартості поставленого газу, а також заявлений позивачем період нарахування інфляційних втрат, суд здійснював обрахунок інфляційних втрат за період з 21.10.2011р. по 31.01.2012р. на 217617,61 грн. заборгованості за серпень-вересень 2011р.

Оскільки арифметично вірний розмір інфляційних втрат, обрахованих судом за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та положень Договору, становить 1088,09 грн., вимога позивача про стягнення з відповідача 13709,93 грн. інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню у розмірі 1088,09 грн.

Клопотання ж відповідача про відмову у задоволенні вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат в порядку ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, в силу ст. 625 ЦК України інфляційні втрати та проценти річних, є самостійними формами цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань, які не відносяться до штрафних санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.05.2006р. у справі №10/557-26/155.

Оскільки приписами ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України передбачено право суду зменшувати у виняткових випадках лише розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання, у той час як 3% річних та інфляційні втрати за своєю правовою природою не є неустойкою, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 530, 551, 612, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 230, 233 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області «Броваритепловодоенергія»(07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Грушевського, 3А, ідентифікаційний код 13711949) на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) 217617 (двісті сімнадцять тисяч шістсот сімнадцять) грн. 61 коп. заборгованості, 6587 (шість тисяч пятсот вісімдесят сім) грн. 76 коп. пені, 2544 (дві тисячі пятсот сорок чотири) грн. 15 коп. 3% річних, 1088 (одну тисячу вісімдесят вісім) грн. 09 коп. інфляційних втрат та 4688 (чотири тисячі шістсот вісімдесят вісім) грн. 50 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.А. Ярема

Повне рішення складено 10.04.2012р.