Рішення № 22554362, 09.04.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "09" квітня 2012 р. Справа № 18/5007/26/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 14.06.2011р.;

від відповідача: ОСОБА_2., довіреність від 23.03.2011р.;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гайсинський молокозавод" (м.Гайсин, Вінницька область)

до Дочірнього підприємства "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" (м.Житомир)

про стягнення 18154,45грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 18154,45рн. заборгованості, з яких: 17313,67грн. - основного боргу, 646,98грн. - пені, 125,22грн. - 3% річних, 69,25грн. - інфляційних. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що згідно договору №31П від 12.06.2011р. він поставив відповідачу продукцію, за яку останній повністю не розрахувався.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позовні заяві, на виконання вимог ухвали господарського суду від 23.03.2012р. надав акт звірки взаємних розрахунків станом на 09.04.2012р., підписаний повноважними представниками, з якого вбачається, що відповідач визнав наявність у нього боргу перед позивачем в сумі 17313,51грн.

Представник відповідача на виконання вимог ухвали господарського суду від 23.03.2012р. надав в судове засідання відзив на позовну заяву, в якому повідомляє, що визнає суму основного боргу у розмірі 17313,51грн. та власні розрахунки, в яких зазначає, що пеня складає - 624,93грн., 3% річних - 120,95грн., та інфляційних - 34,63грн. (а.с.30-31).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 12 червня 2011 року між ТОВ "Гайсинський молокозавод" (Постачальник, позивач) та ДП "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" (Покупець, відповідач) укладено Договір №31П на поставку продукції (а.с.5), за умовами якого постачальник зобов'язався поставляти у встановлених обсягах, в покупець приймати та своєчасно сплачувати за молоко цільне, незбиране коров'яче І ґатунку, пастеризоване, охолоджене та оброблене (п.1.1 договору).

Розділом 4 договору встановлено, що покупець сплачує постачальнику за продукцію по ціні, передбаченій в протоколі погодження цін на продукцію. Розрахунки за отриману продукцію проводяться за договірними погодженими цінами згідно протоколу погодження цін по попередній оплаті, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

На виконання умов договору відповідач перерахував на рахунок позивача 80000,00грн. (а.с.8), з яких 24793,08грн. було зараховано в погашення заборгованості, яка існувала станом на 01.06.2011р., та 55206,92грн. як передоплата на підставі договору від 12.06.2011р.

Позивач, в свою чергу, відповідно до умов договору №31П поставив, а відповідач прийняв товар на суму 72520,59грн., що підтверджується видатковою накладною №ГУ-0002808 від 12.06.2011р. (а.с.6).

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо сплати попередньої оплати за весь отриманий товар, за відповідачем утворилась заборгованість за отриманий товар в сумі 17313,67грн. (72520,59грн. - 55206,92грн.), яка станом на час розгляду справи не змінилась.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Приписами ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки сторони відійшли від умов договору в частині здійснення попередньої оплати за товар, позивач направив на адресу ДП Молочний завод "ТОВ "Молочна фабрика "Рейнфорд" претензію за № 214-01-03 від 27.10.2011р. з вимогою про сплату заборгованості у розмірі 17313,67грн. на протязі місяця (а.с.10-11), яку відповідач отримав, однак залишив без відповіді та задоволення.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 17313,67грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача за прострочення виконання грошових зобов'язань на підставі розділу 6 договору 646,98грн. пені.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до розділу 6 договору покупець несе відповідальність в разі несвоєчасного перерахунку коштів у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня.

Cудом встановлено, що позивач здійснюючи нарахування пені невірно визначив кількість прострочених днів.

За таких обставин суд самостійно нараховує пеню за несвоєчасну оплату продукції у відповідності до вимог чинного законодавства за період з 02.12.2011р. по 24.02.2012р. згідно наступного розрахунку:

17313,00грн. (сума боргу) х 15,5% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 (кількість днів у 2011 році) х85(кількість прострочених днів) = 624,93грн.;

Розмір пені, який є правомірним та підлягає задоволенню, складає 624,93грн.; вимоги в частині стягнення 22,05грн. пені необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 69,25грн. інфляційних та 125,22грн. 3% річних.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.

Проте, визначаючи порядок нарахування 3% річних за невиконання зобов'язання за договором поставки, позивач невірно визначив кількість прострочених днів, тому суд самостійно здійснює розрахунок 3% річних, виходячи з наступного:

- на суму 17313,00грн.: за період з 02.12.2011р. по 24.02.2012р. згідно наступного розрахунку: 17313,00грн. (сума боргу) х 3% : 365 (кількість днів у році) х 85 (кількість прострочених днів) = 120,95грн.

Таким чином, розмір 3% річних, що підлягає задоволенню, складає 120,95грн.; вимоги в частині стягнення 4,27грн. 3% річних необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Що стосується стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 69,25грн. господарський суд враховує наступне.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення с т а н о в и т ь м і с я ц ь, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

При цьому слід мати на увазі, що індекс інфляції має нараховуватися в н а с т у п н о м у м і с я ц і з а місяцем, в якому мав бути здійснений платіж.

З розрахунку позивача вбачається, що останній самостійно визначив початок періоду заборгованості з 02.12.2011р. (а.с.3).

За таких обставин, до простроченого платежу в сумі 17313,00грн. має застосовуватись індекс інфляції, визначений у лютому 2012р. за січень 2012р. і до моменту погашення боргу.

Натомість позивач здійснив розрахунок інфляційних, застосувавши індекс інфляції за грудень 2011р. (а.с.2 на звороті), що є неправомірним.

Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом, розмір інфляційних складає 34,63грн.; вимоги в частині стягнення 34,62грн. інфляційних необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Приписами ст.ст.525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Наявність заборгованості не заперечується відповідачем, що вбачається із акту звірки розрахунків, підписаним представниками та скріплений печатками обох сторін (а.с.22).

Враховуючи викладене, позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню на суму 18094,18грн., з яких: 17313,67грн. основного боргу, 624,93грн. пені, 120,95грн. 3% річних та 34,63грн. інфляційних.

В частині стягнення 22,05грн. пені, 4,27грн. 3% річних та 34,62грн. інфляційних суд відмовляє за необґрунтованістю.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись до суду.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" (10031, м.Житомир, вул.Ватутіна, 45, код 32176931)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гайсинський молокозавод" (23700, Вінницька область, м.Гайсин, вул.Плеханова, 45, код 34309918)

- 17313,67грн. основного боргу;

- 624,93грн. пені;

- 120,95грн. 3% річних;

- 34,63грн. інфляційних;

- 1604,16грн. - судового збору.

3. В позові відмовити в частині стягнення 22,05грн. пені, 4,27грн. 3% річних та 34,62грн. інфляційних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Соловей Л.А.

Віддруковано 2прим.:

1 - до справи;

2 - відповідачу за його заявою (рекомендованою з повідомленням)