Рішення № 22554123, 10.04.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.04.12р.Справа № 40/5005/2209/2012

За позовом Державного підприємства "Дніпропетровський науково-виробничий комплекс "Електровозобудування", м.Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Станкогідросервіс", м.Дніпропетровськ

про стягнення 183 241 грн. 80 коп.

Суддя Красота О.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1. дов. № 45 від 20.02.2012 року;

від відповідача: не з»явився;

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Дніпропетровський науково-виробничий комплекс "Електровозобудування” (далі-Позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Станкогідросервіс" (далі-Відповідач) і просить стягнути 137089 грн. 44 коп. боргу, 36556 грн. 10 коп. пені, 9 596 грн. 26 коп. штрафу та судові витрати.

В судовому засіданні 10.04.2012 року Позивач зменшуючи розмір позовних вимог уточнив їх та просив суд стягнути з Відповідача 137089 грн. 44 коп. боргу, 15285 грн. 33 коп. пені, 9 596 грн. 26 коп. штрафу та судові витрати. Крім того, Позивач просив суд накласти арешт на майно або на грошові кошти в межах ціни позову та повернути зайво сплачений судовий збір у розмірі 425 грн., 42 коп. у зв»язку з зменшенням суми позову.

Відповідач у судове засідання не з'явився. Відзив на позов та документи витребувані ухвалою господарського суду, а також докази оплати за спірним договором до суду не надав. Клопотання про відкладення розгляду спору та письмові пояснення причин такої неявки на адресу суду не надходило.

Відповідно до довідки Головного управління статистики у Дніпропетровської області станом на 18.10.2011 року, а також витягу наданого суду державним реєстратором, юридична адреса Відповідача: 49000, м.Дніпропетровськ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника Відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином (поштові повідомлення 17842645, 17052296), а в матеріалах справи наявні документи необхідні для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу сторонами не надавалось.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника Позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд,

встановив:

30.11.2010 року між Позивачем (далі-покупець) та Відповідачем (далі-постачальник) було укладено договір №3929/Т (далі - Договір) відповідно до умов якого (п. 1.1 Договору) Постачальник зобовязується у 2010 році поставити Покупцеві товари зазначені Специфікації, а Покупець зобовязується прийняти товари і сплатити за них визначену Специфікацією грошову суму (ціну).

Найменування (номенклатура асортимент) кількість та ціна товарів зазначаються сторонами в Специфікації, яка є невідємною частиною Договору (п.1.2 Договору).

Сторонами була підписана Специфікація №1 від 30.11.2010р. на загальну суму 935700 грн. 48 коп. на постачання підшипників роликових типу 30-52536 ЛМ у кількості 240 шт. та типу 30-425356 ЛМ у кількості 240 шт. у загальній кількості 480 шт. (а.с.12).

Відповідно до п.4.1 Договору, розрахунки за цим Договором здійснюється Постачальником рахунку за кожну партію товару у національній валюті України шляхом банківського переведення у формі 100 % оплати після отримання товару протягом 60 календарних днів.

Згідно п.5.1 Договору, строк поставки товару становить 5 робочих днів з моменту направлення замовлення Покупцем, запакований належним чином, щоб виключити ушкодження (або) знищення його в період постачання до прийняття товарів, на умовах СРТ Інкотермс 2000р. (склад Покупця).

Позивачем було здійснено оплату за Договором на суму 374280 грн. 20 коп., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.13-14).

Відповідач порушив строки поставки передбачені п.5.1 Договору, розпочав поставляти товар лише з 27.12.2010р. та поставка перервалася 23.03.2011року.

Загальна сума поставки складається з суми у розмірі 237190 грн. 76 коп., що підтверджується видатковими накладними (а.с. 15-22).

У зв»язку з недопоставкою товару, Позивач на адресу Відповідача направив вимогу №1юр-124 від 04.12.2011р. з проханням у строк 5 робочих днів з моменту отримання цієї вимоги здійснити поставку товару, повернути 137089 грн. 44 коп. (а.с.31-32).

На час розгляду справи доказів стосовно поставки Відповідачем товару Позивачу чи повернення йому грошових коштів у сумі 137089 грн. 44 коп. сторонами суду не надано.

Таким чином сума заборгованості Відповідача перед Позивачем на час розгляду справи становить 137089 грн. 44 коп.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 193 ГК України встановлює, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положенняЦивільного кодексу Україниз урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник)зобов'язанавчинитина користьдругоїсторонни (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Нормами статті 530 Цивільного кодексу України, встановлено що, якщо у забов»язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. (ч. 2 ст. 693 ЦК України).

Водночас, порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Відповідно до статті 549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно п.7.2.1 Договору у випадку порушення строків поставки товарів Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків від вказаної вартості.

Розмір пені складає 15 285 грн. 33 коп. та 9596 грн. 26 коп. штрафу.

Розглядаючи заяву Позивача стосовно накладення арешту на майно або на грошові кошти Відповідача в межах ціни позову, необхідно вказати на наступне.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно зі статтею 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення цього майна з-під арешту.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, що майно, яке є у відповідача на момент предявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю.

Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову та навести суду обґрунтування належним чином доведене необхідності застосування заходів забезпечення позову та мотивування того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу Відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до положень ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, вказана заява задоволенню не підлягає з підстав відсутності доказів стосовно того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Крім того, при поданні позовних матеріалів до суду, Позивачем відповідно до платіжного доручення №6657 від 26.12.2011р. (а.с.7) сплачена сума судового збору у розмірі 3703 грн. 52 коп.

У зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, який набрав чинності 01.11.2011р. (п. 1 ст. 10 Закону), розмір ставок судового збору встановлено виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

В п.п. 1 та 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону визначений розмір ставки судового збору, а саме за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору складає 2 відсотки від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону), а за подання заяви немайнового характеру в 1 розмірі мінімальної заробітної плати (п.п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону).

Відповідно до ст.13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" мінімальна заробітна плата з 1 січня 2012 року становить 1 073 грн. 00 коп.

Отже відповідно до вказаних вище вимог, Позивач повинен був сплатити суму судового збору у розмірі не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, тобто у сумі 3 664 грн. 84 коп.

Стаття 7 Закону України "Про судовий збір" встановлює підстави повернення судового збору, яким відповідно до п.п.1 п.1 вказаної статті, повернення судового збору відбувається у разі внесення його в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином різниця переплати Позивачем судового збору при подачі позову становить суму у розмірі 38 грн. 68 коп., яка підлягає поверненню з державного бюджету України.

Позивач уточнив позовні вимоги шляхом їх зменшення до загальної суми 161971 грн. 03 коп. та відповідно до вказаної суми, сума судового збору повинна бути у розмірі 3239 грн. 42 коп.

Стаття 7 Закону України "Про судовий збір" встановлює підстави повернення судового збору, яким відповідно до п.п.1 п.1 вказаної статті, повернення судового збору відбувається у разі зменшення розміру позовних вимог.

Таким чином різниця, яка підлягає поверненню Позивачу з державного бюджету України судового збору у зв»язку з зменшенням позовних вимог, становить суму у розмірі 425 грн. 42 коп.

З огляду на викладене, позовні вимоги є обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі з стягненням з Відповідача 137089 грн. 44 коп. боргу, 15 285 грн. 33 коп. пені, 9 596 грн. 26 коп. штрафу.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43-45, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Станкогідросервіс", (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Б.Хмельницького, 4, п/р 26001001040652 в ДПФ АКБ „Авто-кразбанк”, МФО 307219, ЄДРПОУ 33323711) на користь Державного підприємства "Дніпропетровський науково-виробничий комплекс "Електровозобудування", (49068, м.Дніпропетровськ, вул.Орбітальна, 13, п/р 26000050500252 в Петровському відділенні ПАТ КБ „Приватбанк”, м.Дніпропетровськ, МФО 305299, ЄДРПОУ 32495626) 137089 грн. 44 коп. боргу, 15 285 грн. 33 коп. пені, 9 596 грн. 26 коп. штрафу, 2 664 грн. 84 коп. судового збору.

Повернути з державного бюджету України Державному підприємству "Дніпропетровський науково-виробничий комплекс "Електровозобудування", (49068, м.Дніпропетровськ, вул.Орбітальна, 13, п/р 26000050500252 в Петровському відділенні ПАТ КБ „Приватбанк”, м.Дніпропетровськ, МФО 305299, ЄДРПОУ 32495626) зайво сплачений судовий збір в розмірі 464 грн. 10 коп., перераховане платіжним дорученням №6657 від 26.12.2011 року, яке знаходиться в матеріалах справи.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя О.І. Красота

Рішення підписано

10.04.2012р.