Рішення № 22553949, 10.04.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.04.12р.Справа № 8/5005/2129/2012 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельна компанія "АТК Україна", (м. Дніпропетровськ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна Фабрика "Рейнфорд", (м. Дніпропетровськ)

про стягнення 8 580,72 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1. - представник (дов. б/№ від 08.02.12р.)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговельна компанія "АТК Україна" (далі-позивач) звернулось до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна Фабрика "Рейнфорд" (далі-відповідач) про стягнення 8 580,72 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 7 978,50 грн. - основний борг, 484,50 грн. - пеня, 23,95 грн. - інфляційні втрати, 93,77 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за видатковими накладними № КБ 18052011 від 18.05.11р., № К 09062011-1 від 09.06.11р. та № К 09062011 від 09.06.11р., в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Відповідач у судове засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав, але був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за № 13493569 станом на 03.04.12р. юридичне місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна Фабрика "Рейнфорд" - 49085, м. Дніпропетровськ, пр. Газети "Правда", буд. 50 - куди і направлялись ухвали суду.

За таких обставин господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

У період травень-червень 2011 року за видатковими накладними № КБ 18052011 від 18.05.11р. на суму 816,00 грн., № К 09062011-1 від 09.06.11р. на суму 856,20 грн. та № КБ 09062011 від 09.06.11р. на суму 6306,30 грн. позивачем було здійснено відповідачу поставку товару.

Позивач, виконуючи свої обов'язки, передав за видатковими накладними товар у власність покупця, про що є відповідні відмітки відповідача про отримання товару, а отже, обов'язок щодо поставки товару позивачем виконано в повному обсязі.

Як зазначає позивач, за усною домовленістю між позивачем та відповідачем розрахунок за поставлений товар повинен був здійснений протягом 14 календарних днів з моменту кожної поставки.

Станом на 18.08.11р. покупець свій обов'язок щодо оплати товару у строк встановлений домовленістю сторін не виконав, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, якій підписаний обома сторонами та скріплений печатками сторін.

З метою досудового врегулювання спору, 18.08.11р. позивач направив відповідачу лист-вимогу, в якій вимагає до 30 серпня 2011 року повністю розрахуватись за поставлений товар та перерахувати грошові кошти в сумі 7978,30 грн. на розрахунковий рахунок позивача.

Оскільки, строк виконання зобов'язань щодо оплати за поставлений товар не був встановлений договором, відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, позивач вимогою від 18.08.11р., пред'явив вимоги відповідачу щодо погашення заборгованості за поставлений товар протягом 7 днів з дня отримання відповідачем зазначеної вимоги, тобто до 25.08.11р.

Вказані вимоги позивача були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар відповідно видаткових накладних складає у сумі 7978,30 грн., що також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, який находиться в матеріалах справи (а.с. 15).

На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 7978,30 грн. за поставлений товар.

Доказів виконання по оплаті згідно видаткових накладних за поставлений товар, що складає у сумі 7978,30 грн. на момент розгляду спору відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

Приймаючи рішення господарський суд виходить із наступного.

Згідно ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає у власність або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язується оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При викладених обставинах вимогу позивача щодо стягнення суми боргу за поставлений товар у розмірі 7978,30 грн. слід визнати обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За ст.ст. 611, 549, 551 ЦК України, у разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.

За ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

На підставі вищевикладеного позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 484,50 грн., інфляційні втрати у сумі 23,95 грн. та 3% річних у сумі 93,77 грн.

Перевіривши розрахунки позивача за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи "Ліга", судом встановлено, що розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних відповідає вимогам чинного законодавства.

При викладених обставинах вимогу позивача щодо стягнення пені у сумі 484,50 грн., інфляційні втрати у сумі 23,95 грн. та 3% річних у сумі 93,77 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Викладене є підставою для задоволення позовних вимог у повному обсязі. Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 549, 551, 599, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 218 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна Фабрика "Рейнфорд" (49000, м. Дніпропетровськ, пр. Газети "Правда", 50; код ЄДРОПУ 13472597) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "АТК Україна" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Колодязна, 2а; р/р 26009016072001 у КБ "Південкомбанк", МФО 305266, код ЄДРПОУ 37007284) - 7978 (сім тисяч дев'ятсот сімдесят вісім) грн. 30 коп. основного боргу, 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 50 коп. пені, 23 (двадцять три) грн. 95 коп. інфляційних втрат, 93 (дев'яносто три) грн. 77 коп. 3% річних, 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяІ.Ю. Дубінін Повне рішення складено 10.04.12р.