Рішення № 22553734, 09.04.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2012 р.

Справа № 5004/63/12 за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м.Дніпропетровськ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-Брухт", м.Луцьк

про стягнення 147 380,00 грн. штрафу

Суддя Бондарєв С.В.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: ОСОБА_1. - довіреність №644 від 10.04.2012р.;

від відповідача: ОСОБА_2. - довіреність від 01.02.2012р.;

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Державне підприємство "Придніпровська залізниця" - звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-Брухт", в якому просить стягнути з відповідача 147 380,00 грн. штрафу за неправильно зазначену адресу одержувача вантажу та 1 143,04 грн. витрат на відрядження представника позивача.

Позовні вимоги обґрунтовує наступним:

У липні 2011 року зі станції Борщів Львівської залізниці Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинь - Брухт»здійснило відправлення вагонів № 66727744 та №67906073 згідно накладної № 36149888 на станцію Правда Придніпровської залізниці, одержувач вантажу - Приватне акціонерне товариство «Керамет».

На вищевказане відправлення вантажу відправник надав станції навантаження заповнену накладну. У даному документі, відправником в графі "Одержувач" було вказано ПрАТ «Керамет", код одержувача 5841, його адреса - АДРЕСА_1.

На підставі телеграми станції відправлення Борщів Львівської залізниці № НР 4 від 26.07.2011., виданої на підставі листа відправника (було відправлено з його власної ініціативи) та договору № ПР.ДН-1-11 317/НЮп "Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги" на станції Правда Придніпровської залізниці у вказаній накладній зроблено зміну адреси одержувача на вірну: АДРЕСА_1 на АДРЕСА_2 Факт неправильного зазначення відправником адреси одержувача вантажу був засвідчений актом загальної форми № 48 від 27.07.2011.

Відповідно до статті 122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 цього Статуту, а саме у п'ятикратному розмірі від провізної плати. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за всі наслідки, які виникли.

У відповідності до ст. 23 Статуту залізниць України відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Згідно Правил перевезення вантажів, розділу 4 "Правила оформлення перевізних документів" затверджених Наказ Міністерства транспорту України 21.11.2000 N 644 та Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 червня 2011 р. за N 765/19503, Відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил., в тому числі графу "Одержувач" та в яких вказується точне та повне найменування одержувача, адресу та його код. Правильність внесених у накладну відомостей представник відправника підтверджує своїм підписом. Так, у вказаній накладній, правильність внесених відомостей підтвердив своїм підписом представник відправника.

Враховуючи вищезазначене, саме на відправника покладається обов'язок заповнення комплекту перевізних документів, а також надається можливість, до укладання договору перевезення, перевірити внесені до перевізного документу відомості і при необхідності скласти новий документ.

Таким чином, відправник зобов'язання належним чином не виконав.

Відповідно до п. 1.3 Правил оформлення перевізних документів передбачено, що усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевізного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни.

Згідно п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів передбачено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Таким чином, відправник може змінити адресу одержувача (без застосування до нього штрафу згідно ст.ст. 118, 122 Статуту Залізниць) тільки на станції відправлення із заповненням нового перевізного документу.

Відправник не заповнював новий перевізний документ, оскільки невідповідність адреси одержувача відповідач виявив вже під час перевезення, що автоматично згідно п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів передбачає стягнення штрафу згідно зі ст. 118 Статуту залізниць.

Відповідач в поясненні від 20.02.2012р. №20/01-02, в судовому засіданні позов заперечив, зазначив, що відповідно Додатку №3 до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Мінтрансу від 21.11.2000, № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138), далі - Правила, в графі накладної «Одержувач»зазначаються наступні відомості: найменування, код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України, поштова адреса (назва міста або населеного пункту, району, вулиці та номер будинку, замість повної адреси може бути вказано номер абонентської поштової скриньки).

Товариством з обмеженою відповідальністю «Волинь-Брухт»(«Відправник») було правомірно вказано в залізничній накладній поштову (фактичну) адресу ПАТ «Керамет»(«Одержувач»)- АДРЕСА_1, що підтверджується договором оренди площадки №11-1234-01 від 07.07.2011 року та ліцензією на заготівлю, переробку металобрухту чорних металів ПАТ «Керамет». Адреса Одержувача - АДРЕСА_2 (зазначена у Договорі № ПР.ДН-1-11317/НЮп від 20.05.2011 року, укладеного між ДП «Придніпровська залізниця»та ПАТ «Керамет», свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи ПАТ «Керамет»), відповідно до ст.93 Цивільного кодексу України є його місцезнаходженням, тобто фактичним місцем розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку. Аналогічні положення містить Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»від 15.05.2003, № 755-ІУ, відповідно до якого місцезнаходження юридичної особи- адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Визначення поняття «поштова адреса»зазначений Закон не містить.

Крім того, у п.3.2. Договору поставки № КМУ-11/69 від 01.04.2011 року, укладеному між Відправником та Одержувачем, зазначається, що при доставці товару залізничним транспортом поставка здійснюється на умовах СРТ (ст.призначення), згідно правил Інкотермс-2000. Постачальник зобов'язується поставити Покупцю Товар та організувати його доставку в адресу Одержувача. Відповідно до умов цього Договору, Відповідач знав про адресу місцезнаходження Одержувача (АДРЕСА_2), однак відповідно до листа Одержувача (вих.№КМ-15-166 від 20.07.2011 року) вказав у накладній поштову адресу провадження господарської діяльності.

До прибуття вантажу на станцію призначення, на прохання ДП „Придніпровська залізниця" (Залізниця), Відправником було вжито заходів щодо зміни адреси Одержувача в накладній (з поштової адреси - на адресу місцезнаходження) шляхом направлення телеграми від 26.07.2011 року (ст. «Правда»Придніпровської залізниці) та відповідного листа від 26.07.2011 року, тобто ще до прибуття вантажу на станцію (згідно до відмітки календарного штемпеля прибуття вагону на станцію Правда-вантаж прибув 27.07.2011 року о 9.55 відповідно накладної № 36149888), Залізниця була спроможна виявити відповідність коду з вищезазначеною виправленою адресою та ідентифікувати Одержувача, який був зареєстрований за даними реквізитами на станції призначення. Тому необхідності та підстав у затримці вантажу для видачі Одержувачу та коригування адреси (яка відповідає зазначеному на станції чотирьохзначному коду останнього) та складання акту загальної форми № 48 від 27.07.2011 року, не було.

Позивач ніяким чином не обґрунтував необхідність зазначення в накладній саме адреси місцезнаходження Одержувача. До того ж, на момент відправлення вагону, код, назву та адресу місцезнаходження Одержувача Позивач знав (про що свідчить надана ним до позову копія договору про організацію перевезень вантажів з Одержувачем), а коригування адреси Одержувача в залізничній накладній на прохання Позивача було здійснено в терміновому порядку, про що повідомлено останнього, тому зобов'язання Відправника були виконані в повному обсязі та належним чином.

Оскільки Відправником було зазначено в накладній поштову адресу місця провадження виробничої діяльності Одержувача (тобто адреси, де знаходиться приймальний пункт із заготівлі та переробки металобрухту), то склад правопорушення, передбачений ст. 122 Статуту залізниць України, в діях Відправника відсутній.

В судовому засіданні, в поясненні від 20.02.2012р. відповідач просить зменшити розмір нарахованих позивачем на підставі ч. 2 ст. 233 ГК України та п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України штрафних санкцій, враховуючи тяжке фінансове становище відповідача (згідно фінансового звіту за 2011р. збитки товариства склали 282,0 тис. грн., згідно довідки про кредиторську та дебіторську заборгованість від 23.03.2012р. №23-03/12-2 ТзОВ "Волинь-брухт" станом на кінець 2011р. дебіторська заборгованість складає 10 625 300,00 грн., а кредиторська заборгованість - 7 791 300,00 грн.), те, що відповідачем було оперативно виправлено адресу в накладній з метою запобігання настання негативних наслідків для позивача, стягнення зазначеного штрафу суттєво зашкодить майновому становищу відповідача, сума штрафу є надмірно великою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

в с т а н о в и в:

У липні 2011 року зі станції Борщів Львівської залізниці Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинь - Брухт»здійснило відправлення вагонів № 66727744 та №67906073 згідно накладної № 36149888 на станцію Правда Придніпровської залізниці, одержувач вантажу - Приватне акціонерне товариство «Керамет».

Як вбачається з накладної №36149888 від 22.07.2011р. відправником в графі "Одержувач" було вказано ПрАТ «Керамет", код одержувача 5841, його адреса - АДРЕСА_1.

На підставі телеграми станції відправлення Борщів Львівської залізниці № НР 4 від 26.07.2011., виданої на підставі листа відправника (було відправлено з його власної ініціативи) та договору № ПР.ДН-1-11 317/НЮп "Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги" на станції Правда Придніпровської залізниці у вказаній накладній зроблено зміну адреси одержувача на вірну: АДРЕСА_1 на АДРЕСА_2, що підтверджується актом загальної форми № 48 від 27.07.2011р.

Законом України "Про залізничний транспорт", а саме статтею 3, визначається, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", Закону України "Про залізничний транспорт", Статуту залізниць України та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Відповідно до ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюється транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту Мінтрансом затверджені "Правила перевезень вантажів", які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

"Правилами перевезень вантажів", а саме п.1.1. розділу 4 "Правила оформлення документів", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 863/5084, а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 "Правил оформлення перевізних документів" своїм підписом підтверджує представник відправника.

Статтею 24 Статуту залізниць України відзначається, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Згідно зі ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчується комерційними актами або актами загальної форми.

Відповідно п. 1 Правил складання актів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 року № 334, при перевезеннях підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, є комерційні акти та акти загальної форми (додаток 6 до Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу від 25.02.99 N 113 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.03.99 за N 165/3458. Акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності.

Акт загальної форми № 48 від 28.07.2011 року складений на бланку форми ГУ-23 встановленої додатком 6 "Форма ГУ-23" до "Правил користування вагонами і контейнерами" та містить найменування станції на якій складений акт, дату його складання, перелік осіб, які склали акт, відомості про станцію відправлення та призначення, № накладної, дату, а також опис обставин, що викликали складення акту, підписи двох осіб, які брали участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта.

Таким чином, акт загальної форми № 48 від 28.07.2011 року має необхідні реквізити і є таким, що зафіксував факт неправильного зазначення адреси одержувача.

Статтею 122 Статуту залізниць України передбачено, що у випадку неправильного зазначення маси вантажу, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника стягується штраф у пятикратному розмірі згідно до ст.118 цього Статуту.

Вищий господарський суд України в оглядовому листі від 29.11.2007р. №01-8/917 зазначив, що у застосуванні статей 118 та 122 Статуту залізниць України слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Тому позивачем, з посиланням на вищевказану статтю, підставно нараховані відповідачу штрафні санкції у розмірі 147 380,00грн., що складаються з п'ятикратного розміру від провізної плати.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вказана норма кореспондується з пунктом 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В пункті 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.94 р. № 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" та пункті 3.9.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. З ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Беручи до уваги, що сума штрафу є надмірно великою, та оскільки відповідачем своєчасно було вжито всіх необхідних заходів щодо недопущення господарського правопорушення, не було завдано збитків іншим учасникам господарських відносин, позивачем не понесено додаткових витрат оскільки вантаж було отримано своєчасно на станції призначення, яка зазначена в документах, а також враховуючи тяжке фінансове становище підприємства відповідача, яке підтверджено матеріалами справи (довідкою ТзОВ "Волинь-Брухт" про кредитрську та дебіторську заборгованість від 23.03.2012р. №23-03/12-2, фінансовим звітом станом на 31.12.2011р.) суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача, зменшити розмір стягуваного штрафу та стягнути з відповідача 30 000,00 грн. штрафу.

В частині стягнення 117 380,00 грн. штрафу слід відмовити.

В стягненні витрат на відрядження представника позивача до суду в сумі 1143,04 грн., господарський суд відмовляє, оскільки ст. 44 ГПК України не відносить зазначені витрати до складу судових витрат по справі та й явка представника позивача в судове засідання не визнавалась господарським судом обов'язковою.

Оскільки спір до розгляду суду доведений з вини відповідача, судовий збір в сумі 2947,60 грн. слід стягнути з нього на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 5, 6, 23, 24, 118, 122 Статуту залізниць України, ст. 233 ГК України ст. ст. 44, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-Брухт", м.Луцьк, вул.Індустріальна, 2Б (р/р 26001061291500 в ПАТ "УкрСиббанк", м.Харків, МФО 351005, код 34649343) на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м.Дніпропетровськ, пр.Карла Маркса, 108 (р/р 26006000012 в ДФ АБ "Експрес-Банк", МФО 306964, код 01073828) 30 000,00 грн. штрафу та 2 947,60 грн. судових витрат.

3. В частині стягнення 117 380,00 грн. штрафу відмовити.

Суддя С. В. Бондарєв

Повний текст рішення

складено та підписано

09.04.12