Рішення № 22553551, 05.04.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 317

РІШЕННЯ

Іменем України

05.04.2012Справа №5002-28/10549.1-2008 За позовом Першого заступника Військового прокурора Військово-Морських Сил України, м. Севастополь в інтересах держави в особі:

1.Міністерства оборони України, м. Київ

2.Державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський», м. Ялта.

До відповідача Відкритого акціонерного товариства «Кримзалізобетон», м. Сімферополь.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Науково-виробнича компанія «Кримінвестстрой», м. Сімферополь.

Про стягнення 2568 000,00 грн.

Суддя С.О. Лукачов

представники:

Від прокуратури Рибкін О.Ю., посвідчення № 379.

Від позивача-1 ОСОБА_1. представник, довіреність № 220/722/д від 16.11.2011р.

Від позивача-2 - не зявився, повідомлений належним чином.

Від відповідача ОСОБА_2. - представник, довіреність від 01.01.2012 р.

Від третьої особи не зявився, повідомлений належним чином.

Суть спору: Перший заступник Військового прокурора Військово-Морських Сил України звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Державного підприємства Міністерства Оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Кримзалізобетон» про стягнення 1813 072,00 грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 24 листопада 2006 року між Державним підприємством Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» та ВАТ «Кримзалізобетон» укладено договір купівлі-продажу права вимоги б/н, відповідно до якого до відповідача перейшло право вимоги щодо сплати НВК «Кримінвестстрой» заборгованості, за що відповідач повинен був сплатити на користь позивача 2568 000,00 грн. до 12.04.2007 року. Однак, відповідач у порушення вимог договору у визначений строк вказану суму сплатив лише частково, що і стало підставою звернення військового прокурора до суду з вимогою про стягнення 1813 072,00 грн.

06 грудня 2007 року до суду надійшла заява Військового прокурора Військово-Морських Сил України про збільшення позовних вимог, відповідно до якої прокурор просить суд стягнути з ВАТ «Кримзалізобетон» заборгованість в сумі 2568 000,00 грн. Суд прийняв заяву до розгляду.

04 березня 2008р. ухвалою господарського суду АР Крим у справі № 2-15/11813-2007 позов залишено без розгляду.

22 квітня 2008р. постановою Севастопольського апеляційного господарського суду у справі № 2-15/11813-2007 апеляційне подання Першого заступника військового прокурора ВМС України залишено без задоволення, а ухвала господарського суду АР Крим від 04.03.2008 року у справі № 2-15/11813-2007 залишена без змін.

22 жовтня 2008р. постановою Вищого господарського суду України у справі № 2-15/11813-2007 касаційну скаргу задоволено частково, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.04.2008 року та ухвалу господарського суду АР Крим від 04.03.2008 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

15 січня 2009р. ухвалою Верховного суду України відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 22.10.2008р. у справі № 2-15/11813-2007.

За резолюцією Голови господарського суду АР Крим справу № 2-15/11813-2007 передано на розгляд судді господарського суду АР Крим А.А. Калініченко, з привласненням їй нового номеру № 2-22/10549.1-2008.

22 серпня 2011р. ухвалою господарського суду АР Крим у справі № 2-22/10549.1-2008 позов залишено без розгляду.

05 жовтня 2011р. постановою Севастопольського апеляційного господарського суду у справі № 2-22/10549.1-2008 апеляційну скаргу військового прокурора ВМС України залишено без задоволення, а ухвала господарського суду АР Крим від 22.08.2011 року у справі № 2-22/10549.1-2008 залишена без змін.

23 січня 2012р. постановою Вищого господарського суду України у справі № 2-22/10549.1-2008 касаційну скаргу задоволено, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.10.2011р. та ухвалу господарського суду АР Крим від 22.08.2011 року скасовано, справу направлено на розгляд до суду першої інстанції.

Справу розподілено автоматизованою системою документообігу господарського суду АР Крим на суддю С.О. Лукачова.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 09.02.2012р. справу прийнято до провадження та призначено судове засідання на 23.02.2012р.

Прокурор та представник Міністерства оборони України позовні вимоги підтримали та просили розглянути справу за наявними матеріалами.

23 лютого 2012р. відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що прокурором не надано доказів укладання між сторонами договору купівлі-продажу права вимоги щодо сплати НВК «Кримінвестстрой» заборгованості від 24.11.2006р., а саме: не надано оригіналу договору. Крім того, відповідач зазначає, що станом на 31.12.2010р. відсутня будь-яка заборгованість перед позивачем.

Протягом строку розгляду справи представники ДП Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» та третьої особи у судове засідання не зявлялись, про час розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Після вияснення всіх обставин справи та перевірення доказів, суд видалявся для прийняття рішення по даній справі до нарадчої кімнати.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 1 Закону України від 21.09.2006р. «Про управління об'єктами державної власності» (далі - Закон), управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до ст. 3 Закону, обєктами управління державної власності, зокрема, є:

майно, яке передане казенним підприємствам в оперативне управління;

майно, яке передане державним комерційним підприємствам (далі - державні підприємства), установам та організаціям;

майно, яке передане державним господарським об'єднанням;

державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій.

Згідно статті 4 Закону, суб'єктами управління об'єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; Фонд державного майна України; міністерства та інші органи виконавчої влади.

Уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань, як визначено статтею 6 згаданого Закону України:

приймають рішення про створення, реорганізацію і ліквідацію підприємств, установ та організацій, заснованих на державній власності;

затверджують статути (положення) підприємств, установ та організацій, що належать до сфері їх управління, і господарських структур та здійснюють контроль за їх дотриманням;

укладають і розривають контракти з керівниками державних підприємств, установ, організацій і господарських структур та здійснюють контроль за їх виконанням;

затверджують річні фінансові та інвестиційні плани, а також інвестиційні плани на середньострокову перспективу (3-5 років) державних підприємств і господарських структур, що належать до сфери їх управління, та здійснюють контроль за їх виконанням у встановленому порядку;

визначають посадових осіб, відповідальних за стан фінансово-господарської діяльності одного або кількох державних підприємств (далі - відповідальний представник органу, уповноваженого управляти об'єктами державної власності);

здійснюють контроль за діяльністю господарських структур;

ведуть облік об'єктів державної власності, що перебувають в їх управлінні, здійснюють контроль за ефективним використанням та збереженням таких об'єктів;

погоджують передачу об'єктів державної власності в комунальну власність, до сфери управління інших органів, уповноважених управляти об'єктами державної власності, господарських структур або в користування Національній академії наук України, галузевим академіям наук, а також передач} об'єктів комунальної власності в державну власність; у випадках, передбачених законодавством, приймають рішення про передачу об'єктів державної власності в комунальну власність, до сфери управління інших органів, уповноважених управляти об'єктами державної власності, господарських структур або в користування Національній академії наук України, галузевим академіям наук;

погоджують підпорядкованим підприємствам, установам, організаціям відповідно до законодавства договори про спільну діяльність, за якими використовується нерухоме майно, що перебуває в їх господарському віданні чи оперативному управлінні;

забезпечують оформлення прав на земельні ділянки (у разі відсутності необхідних документів) та уточнення меж земельних ділянок державних і казенних підприємств;

виконують інші передбачені законодавством функції з управління об'єктами державної власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України», земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплене за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю.

Міністерство оборони України, відповідно до вимог статті 3 зазначеного Закону, є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини).

Міністерство оборони України, як центральний орган управління Збройних Сил України, здійснює управління військовим майном.

Як вбачається зі статуту Державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний військовий клінічний санаторій «Ялтинський», останнє засноване на державній власності і підпорядковане Міністерству оборони України.

Розподіл прибутку (доходу) державних комерційних підприємств здійснюється відповідно до затвердженого Міноборони фінансового плану з урахуванням вимог Господарського кодексу України та інших законів. У фінансовому плані затверджуються суми коштів, які направляються державі як власнику і зараховуються до Державного бюджету України. Органи, до сфери управління яких відносяться державні комерційні підприємства, до 15 липня року, що передує плановому, надають Кабінету Міністрів України інформацію про обсяги перерахування прибутку державних комерційних підприємств для їх врахування при формуванні державного бюджету.

Згідно пункту 4.2 статуту майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання, здійснюючи яке підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству України та цьому статуту.

28 листопада 2005 року між Державним підприємством Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» (замовник) та Науково-виробничою компанією «Кримінвестстрой» (підрядник) укладено договір генерального підряду на проектні та будівельні роботи № 2730/05/108 (а. с. 123-134, т. 1).

Відповідно до п. 2.1 договору, підрядник в порядку та на умовах визначених цим договором зобов'язується здійснити власними та залученими силами проектні, будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи обєкту (оздоровчого комплексу з плавальним басейном у Державному підприємстві Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський»), а також провести випробування змонтованого на обєкті обладнання, усунути недоробки та дефекти, які виникли з його вини та виявлені в ході приймання робіт при будівництві обєкта, отримати національний сертифікат відповідності стандартам, які предявляються до плавальних басейнів, а замовник зобовязується прийняти виконані роботи та сплатити за них.

Відповідно до п. 5.1 договору, сторони домовились, що попередня договірна ціна робіт складає 5151049,00 грн. Розрахунки за цим договором проводяться поетапно шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок підрядника, або іншим способом, передбаченим діючим законодавством (п. 5.2 договору).

Однак, підрядник не виконав свої зобов'язання за договором № 2730/05/108 від 28.11.2005 року.

Відповідно до п. 3 угоди від 24.07.2006 року про розірвання договору № 2730/05 (а. с. 135, т. 1), сума авансу, яка вказана у п. 5.2 договору, що осталась після оплати робіт вказаних у п. 4.1.1. договору, повертається замовнику протягом шести місяців з дня підписання зазначеної угоди.

Аналогічна домовленість сторін зазначена у п. 3 угоди від 09.10.2006 року про розірвання договору № 2730/05 (а. с. 44, т. 1).

24 листопада 2006 року між Державним підприємством Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» (первісний кредитор) та Відкритим акціонерним товариством «Кримзалізобетон» (на даний час найменування якого змінено на Публічне акціонерне товариство «Кримзалізобетон») (новий кредитор) укладено договір купівлі-продажу права вимоги (а. с. 93, т. 3).

Відповідно до п. 1 статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (стаття 513 ЦК України).

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1.2 договору, первісний кредитор продає, а новий кредитор купує право вимоги, яке належить первісному кредитору на підставі договору генерального підряду на проектні та будівельні роботи № 2730/05 від 28.11.2005р., укладеного між первісним кредитором та Науково-виробничою компанією «Кримінвестстрой» (боржник). За цим договором новий кредитор отримує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів в розмірі, визначеному в п. 2.1 даного договору (п. 1.3 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору, за куплене право вимоги новий кредитор зобовязується перерахувати первісному кредитору грошові кошти в сумі 2568000,00 грн. в строк до 12 квітня 2007р. Сума боргу визначена актом звірки взаєморозрахунків від 24.11.2006р.

Первісний кредитор протягом 10 днів з моменту підписання цього договору зобовязаний передати новому кредитору документи, що посвідчують право вимоги (п. 2.4 договору).

Позивач зазначив, що свої договірні зобовязання виконав у повному обсязі та передав відповідачу документи, що підтверджують право вимоги.

Проте, відповідач свої зобов'язання перед позивачем не виконав і не перерахував на користь ДП Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» 2568 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до статуту, Державне підприємство Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» створено для лікування та оздоровлення військовослужбовців, осіб звільнених з військової служби, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України та інших категорій громадян.

Одним з основних напрямів діяльності є ефективне використання наявної матеріальної лікувальної бази, будівництво нових та реконструкція існуючих лікувальних об'єктів.

На ДП Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» покладені, наступні обов'язки:

під час визначення стратегії господарської діяльності підприємство повинно враховувати основну мету - забезпечення санаторного лікування та оздоровлення військовослужбовців, членів їх сімей та працівників Збройних Сил України;

створює належні умови для відпочинку та оздоровлення військовослужбовців, членів їх сімей та працівників Збройних Сил України;

доведенні в установленому порядку завдання Міністерства оборони України щодо організації плану робот санаторного лікування та оздоровлення військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України є обов'язковим до виконання.

Проте, невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу права вимоги від 24.11.2006р. щодо сплати коштів у розмірі 2568000,00 грн. унеможливлюють виконання на належному рівні профільних функцій ДП Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський».

Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що прокурором не надано доказів укладання між сторонами договору купівлі-продажу права вимоги щодо сплати НВК «Кримінвестстрой» заборгованості від 24.11.2006р., а саме: не надано оригіналу договору.

Протягом розгляду справи, з метою повного та всебічного дослідження обставин, що мають істотне значення для вирішення даного спору по суті, суд неодноразово зобовязував сторін надати оригінал договору купівлі-продажу права вимоги від 24.11.2006 року.

Як вбачається з листа ДП Міністерства Оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський», станом на 04.06.2011 року, у звязку з закінченням терміну зберігання, документи за період 2006 року відсутні (а. с. 61, т. 4).

Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

В матеріалах справи міститься належним чином засвідчена копія договору купівлі-продажу права вимоги від 24.11.2006р. (а. с. 93, т. 3), оскільки на документі міститься печатка ДП Міністерства Оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський», напис «копия верна», посада, підпис та прізвище особи, яка посвідчила копію.

Таким чином, надана копія договору відповідає вимогам ст. 36 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 11112 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Враховуючи наведене, керуючись позицією Вищого господарського суду України, яка викладена у постанові від 23.01.2012р. у даній справі, суд не приймає доводи відповідача щодо недоведеності прокурором обставин, на які останній посилається у позовній заяві.

Крім того, відповідач вказує на відсутність заборгованості перед позивачем станом на 31.12.2010р., мотивуючи тим, що сторонами проведено звірку взаєморозрахунків, про що складено відповідний акт, копія якого наявна в матеріалах справи.

В матеріалах справи наявна копія акту звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 31.12.2010р. (а. с. 2, т. 4), відповідно до якого у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем. З цієї копії акту вбачається, що акт підписаний головними бухгалтерами сторін та на ньому знаходять відтиски печаток. Також на копії цього акту знаходиться відтиск печатки ВАТ «Кримзалізобетон» та штамп «Копия верна».

Проте, надана копія не відповідає вимогам п. 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації «Вимоги до оформлювання документів» (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 р. N 55. На вказаній копії відсутня належна відмітка про: назву, особистий підпис особи, яка засвідчила копію, її ініціали та прізвища, дату засвідчення копії.

Крім того, з зазначеного акту не можливо встановити відносно яких правовідносин сторонами проведено звірку взаєморозрахунків, оскільки акт не містить жодного посилання на будь-який договір.

Таким чином, суд дійшов висновку, що не засвідчена належним чином копія акту звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 31.12.2010р. не є належним доказом відсутності у відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу права вимоги.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Відповідач не представив суду належних доказів відсутності з його боку заборгованості.

Враховуючи викладені обставин суд вважає, що має місце порушення економічних інтересів держави, що у свою чергу свідчить про обґрунтованість позивних вимог першого заступника Військового прокурора Військово-Морських Сил України та необхідність задоволення позову у цій справі.

З урахуванням того, що перший заступник військового прокурора ВМС України звернувся до суду з позовною заявою 23.08.2007р., згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті державного мита в розмірі 25500,00 грн. покладаються судом на відповідача.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені 05.04.2012р.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України 10.04.2012р.

Враховуючи викладене та керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Кримзалізобетон» (код ЄДРПО України 01267308) на користь Міністерства оборони України в особі Державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» (код ЄДРПО України 08334083) заборгованість в розмірі 2568000,00 грн.

3.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Кримзалізобетон» (код ЄДРПО України 01267308) в дохід держави 25500,00 грн. державного мита.

4.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримЛукачов С.О.