Ухвала суду № 22553524, 11.04.2012, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-484/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Смолка І.О.

. Суддя-доповідач: Мануйлов Ю.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2012 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Осоцького І.І.

суддів: Мануйлова Ю.С.

Панкеєва О.В.

при секретарі: Буримі В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06 жовтня 2011 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк»в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Запоріжжя»до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки,-

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Запоріжжя» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит № 53-06 квф від 15.12.2006 р. в сумі 42 747,03 доларів США та звернення стягнення на предмет іпотеки, а також судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1 700 грн. та витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06 жовтня 2011 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований за адресою АДРЕСА_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»(01001, м. Київ, провулок Шевченка, 12, код ЄДРПОУ 00039002) в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Запоріжжя»(69600, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 20-а, код ЄДРПОУ 09313350) заборгованість за договором про іпотечний кредит № 53-06 квф від 15.12.2006 р. на загальну суму 42 747,03 (сорок дві тисячі сімсот сорок сім доларів США три центи) доларів США, а також витрати на оплату судового збору (державного мита) у розмірі - 1 700,00 (одна тисяча сімсот грн. 00 коп.) гривень та витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі - 120,00 (сто двадцять грн. 00 коп.) гривень.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки - 2-х кімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований за адресою АДРЕСА_2) шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, розмір якої буде не нижче розміру звичайних ринкових цін на подібне майно на момент продажу на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»(01001, м. Київ, провулок Шевченка, 12, код ЄДРПОУ 00039002) в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Запоріжжя»(69600, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 20-а, код ЄДРПОУ 09313350) для погашення заборгованості за договором про іпотечний кредит № 53-06 квф зід 15.12.2006 р. загальний розмір якої складає 42 747,03 (сорок дві тисячі сімсот сорок сім доларів США три центи) доларів США (у тому числі заборгованість по кредиту - 35 324,00 доларів США, по процентам за користування кредитом - 6 408,70 доларів США, пені - 1 014,33 доларів США).

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_3 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій пославшись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

Заслухавши доповідь суді, пояснення учасників процесу, розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Ст.308 ЦПК України передбачає, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до ст. ст. 10, 11, 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, суд розглядає справи не інше як в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін.

З наданих документів вбачається, що 15.12.2006 р. Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), який на теперішній час має найменування - Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»(далі -Банк) укладено з ОСОБА_3 (далі - Позичальник) договір про іпотечний кредит № 53-06 квф (із змінами та доповненнями) (далі - Кредитний договір) про надання кредиту у розмірі 40 000,00 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14 % річних, з датою остаточного повернення кредиту не пізніше 05.12.2026 р. (п. п. 2.1., 2.2., 2.3. Кредитного договору).

Відповідно до п. 2.4. Кредитного договору погашення кредиту здійснюється Позичальником щомісячно у відповідності до графіку (Додаток № 1).

Відповідно до п. п. З.2., З.З., 3.4. Кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються Банком та сплачуються Позичальником, виходячи із встановленої

Банком процентної ставки у розмірі 14 процентів річних. Проценти за неправомірне користування кредитом нараховуються Банком та сплачуються Позичальником, виходячи із встановленої Банком процентної ставки у розмірі 26 процентів річних. Проценти за правомірне і неправомірне користування кредитом нараховуються Банком щомісячно в перший робочий день місяця, наступного за звітним, за період з першого по передостанній день звітного місяця та сплачуються щомісячно на протязі 5 банківських днів з дати їх нарахування.

Банк свої зобов'язання щодо видачі кредиту за Кредитним договором виконав у повному обсязі, що підтверджується заявою на переказ готівки № 208 від -1-5.12.2006 р.

Позичальник свою частину зобовязань щодо сплати кредиту з травня 2009 р. та процентів за користування кредитом з вересня 2009 р. за Кредитним договором (згідно п. п. 2.4., 5.2.1. та п. 3.3 Кредитного договору) не виконував, станом на 01.12.2010 р. загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем становить 42 747,03 доларів США (що за офіційним курсом НБУ станом на 01.12.2010 р. еквівалентом 339 325,92 грн.) (по кредиту - 35 324,00 доларів США, по процентам за користування кредитом - 6 408,70 доларів США, пеня по непогашеному в строк кредиту та процентів - 1 014,33 доларів США).

Відповідно до п.5.3.2. Кредитного договору, Банк має право вимагати від Позичальника (незалежно від настання строку погашення кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та процентів за користування ним, а також суму неустойки, у випадку, коли Позичальник не виконав у строк свої зобовязання по поверненню кредиту та/або сплаті процентів за користування кредитом. Позичальником порушений графік (додаток № 1) погашення заборгованості за кредитом.

Відповідно до п.6.2. Кредитного договору за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за користування кредитом Позичальник сплачує Банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діє у період прострочення та нараховується щоденно.

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором | банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності зі ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Згідно ч. 2 ст.1050 ЦК України кредитодавець має право вимагати дострокового повернення кредиту та сплати процентів, якщо позичальник затримує повернення чергової частини позики.

Крім, того ст. ст. 546, 548, 549 ЦК України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ст.11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

В якості забезпечення Кредитного договору між Банком з Позичальником було укладено Іпотечний договір № 1444-06 ІП з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя від 15.12.2006 р. (далі - Договір іпотеки).

Предметом іпотеки відповідно до Договору іпотеки є 2-х кімнатна квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Майно зазначене в Договорі іпотеки було внесено до Державного реєстру іпотек, що підтверджується витягом про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек від 15.12.2006 р. за № 10509232.

Статтею 3 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що у разі порушення боржником основного зобовязання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про іпотеку»за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами договору, що обумовлює основне зобовязання, а також вимоги іпотеко держателя щодо відшкодування витрат, повязаних з предявленням вимоги за основним зобовязанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст.33 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 589, 590 ЦК України та п. 5. Договору іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється зокрема на підставі рішення суду.

З метою уникнення збитків, скориставшись своїм правом вимоги дострокового погашення Позичальником кредиту (п. 5.3.2. Кредитного договору) та керуючись ст. 1050 ЦК України Банк направив Позичальнику лист претензію за № 06-09/1368 від 01.12.2009 р. (отримана Позичальником - 07.12.2009 р. відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення) з попередженням, що у разі непогашення простроченої заборгованості за Кредитним договором на протязі 30 днів, Банк буде вимушений стягнути в повному обсязі заборгованість за кредитом у порядку встановленому діючим законодавством України.

Незважаючи на законні вимоги Банку, Позичальник заборгованість за Кредитним договором не погасив у звязку з чим станом на 01.12.2010 р. зазначена заборгованість складає 42 747,03 доларів США.

В п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі»№ 14 від 18.12.2009 року зазначено, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК України, частина третя статті 533 ЦК України; Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»).

Статтями 192, 533 ЦК України, ст. ст. 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», п. 1.5 «Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу», а також п. 1 глави III розділу І «Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 р. №281 визначено право використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті.

Таким чином, суд обгрунтовано вважав, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Запоріжжя»про стягнення з відповідача суми заборгованості за Кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки є законними, обгрунтованими та підлягали задоволенню.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на те, що ухвалене судом рішення є незаконним у звязку з тим, що в ньому суд зазначив суму, яка підлягає стягненню з нього у доларах США без визначення грошового еквіваленту у гривні, а також стягнув заборгованість в іноземній валюті. Однак це твердження апелянта не відповідає чинному законодавству України та розясненням Верховного Суду України.

В п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі»№ 14 від 18.12.2009 р. зазначено, що у разі предявлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України.

Крім того, в цьому пункті постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі»№ 14 від 18.12.2009 р. зазначено, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК України, частина третя статті 533 ЦК України; Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю").

У мотивувальній частині рішення (сторінка - 2, перший абзац) зазначено: «...станом на 01.12.2010 р. загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем становить 42 747,03 доларів США (що за офіційним курсом НБУ станом на 01.12.2010 р. є еквівалентом 339 325,92 гри.) (по кредиту - 35 324,00 доларів США, по процентам за користування кредитом - 6 408,70 доларів США, пеня по непогашеному в строк кредиту та процентів - 1 014,33 доларів США).».

Отже, судом у мотивувальній частині рішення наведено розрахунок з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України відповідно до п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі»№ 14 від 18.12.2009 р.

Таким чином, у резолютивній частині рішення суду повинно зазначатися про стягнення суми боргу в іноземній валюті без переведення в українську за курсом, встановленим Національним банком України, що також відповідає правовій позиції Верховного Суду України, яка викладена у рішенні від 23.02.2011 р.

Відповідно до ст.360-7 Цивільного процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобовязані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення суду від 06.10.2011 р. є незаконним у звязку з тим, що ст.35 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що іпотекодержатель зобовязаний направити письмову вимогу про усунення порушення на адресу іпотекодавця, але цього зроблено не було. Однак це твердження апелянта не відповідає обставинам справи та чинному законодавству.

Відповідно до частини першої ст. 35 Закону України «Про іпотеку»у разі порушення основного зобовязання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Частиною другою ст. 35 Закону України «Про іпотеку»встановлено, що положення частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку»щодо надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення, не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Частина 2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку»відповідає рішенню Конституційного Суду України N 15-рп/2002 від 09.07.2002 р. в якому зазначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Також, таку правову позицію викладено в ухвалі Верховного Суду України від 20.04.2011 р.

Отже, ч. 2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку»встановлено, що положення ч. 1 ст. 35 цього Закону щодо надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення є правом, а не обовязком іпотекодержателя.

Крім того, відповідно до п.106 Постанови КМУ № 270 від 05.03.2009 р. «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку»під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом з повідомленням про вручення працівник поштового зв'язку на підставі пред'явленого одержувачем документа, що посвідчує особу, зазначає на бланку повідомлення про вручення його прізвище.

Таким чином, на бланку повідомлення про вручення працівник поштового звязку сам зазначає прізвище одержувача поштового відправлення, а отже одержувач не розписується на цьому бланку.

Відповідач не надав жодного доказу з відділення поштового зв'язку про те, що 07.12.2009 р. йому або членам його родини не було вручено лист претензію за № 06-09/1368 від

01.12.2009 р.

Відповідно до ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 також зазначає, що судом належним чином не перевірено розмір заборгованості за кредитним договором. Це твердження апелянта не відповідає обставинам справи.

Суду було надано та досліджено детальний і обґрунтований розрахунок заборгованості за Кредитним договором (всього та окремо кредит, проценти, пеня, підстави нарахування, дата виникнення простроченої заборгованості, із зазначенням періодів нарахування та формул розрахунків) та виписка з рахунку Відповідача про погашення кредиту і процентів за період з 01.01.2009 р. по 05.10.2011 р. з якої вбачається, що Відповідач свою частину зобов'язань щодо сплати кредиту та процентів за користування кредитом за Кредитним договором (згідно п. п. 2.4., 5.2.1. та п. 3.3. Кредитного договору) не виконує, у т. ч. з моменту пред'явлення позову до суду до винесення рішення.

Відповідачем не спростовано та не надано доказів того, що заборгованість за Кредитним договором є іншою.

В апеляційній скарзі зазначено, що в рішенні суду відсутні обовязкові реквізити, а саме не зазначена початкова ціна предмету іпотеки та судом не призначена експертна оцінка. Таке твердження апелянта не відповідає положенням чинного законодавству та обставинам справи.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про іпотеку»вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем. Згідно п. 1.4. Договору іпотеки Сторони прийшли до взаємної згоди, що Предмет іпотеки має вартість 207 050,00 грн.

Крім того, відповідно до ст. ст. 38, 41, 43 Закону України «Про іпотеку»початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність. Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. ст. 54, 58 Закону України «Про виконавче провадження»реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом. Визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки нерухомого майна державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Отже, якщо рішенням суду не встановлена початкова ціна продажу предмета іпотеки, вона встановлюється державним виконавцем у межах процедури виконавчого провадження на підставі оцінки проведеної субєктом оціночної діяльності, а визначення в рішенні суду способу звернення стягнення на предмет іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, розмір якої буде не нижче розміру звичайних ринкових цін на подібне майно на момент продажу не протиричить вимогам Законам України «Про іпотеку»та «Про виконавче провадження».

Такий висновок відповідає правовій позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, яка викладена в ухвалі від 29.04.2011 р.

За таких обставин , судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції зясовані всі обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, дана належна оцінка письмовим доказам у сукупності з доводами сторін, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи , викладені у апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду першої інстанції, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

Керуючись ст.ст.307,308,314,317 ЦПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06 жовтня 2011 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий :

судді: