Рішення № 22553492, 10.04.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

10.04.2012Справа №5002-32/789-2012

Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (95043, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

До відповідача Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (95026, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3-А, ідентифікаційний код 03358593) в особі Ялтинської філії Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Кримських партизан, 5а, ідентифікаційний код 26273184).

Про стягнення 10584,00 грн.

За участю представників:

Від позивача ОСОБА_1 фізична особа підприємець;

Від відповідача ОСОБА_2 представник за довіреністю №20-3/1513 від 22.02.2012р.

Представникам роз'яснено права і обов'язки передбачені статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» в особі Ялтинської філії Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» про стягнення заборгованості у розмірі 10584,00 грн.

Ухвалою господарського суду від 12.03.2012 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 20.03.2012 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем обовязків за договором про надання в оренду автомобілів для перевезення рідкого палива в частині повної та своєчасної оплати, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, що і стало приводом для звернення позивача до суду із позовом про стягнення вказаної заборгованості у примусовому порядку.

Відповідач надав письмовий відзив, у якому визнав суму заборгованості в розмірі 10584,00 грн. та не заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні 10.04.2012р. представник відповідача підтримав раніше визначену правову позицію визнав позов повністю.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

20.10.2010р. між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 ( позивач) (Виконавець) та Ялтинською філією Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» ( відповідач) (Замовник) укладений договір № 10 про надання в оренди спеціалізованих автомобілів (а.с. 7-8)

Сторони ідентифікували свої правовідносини як орендні, проте, детально дослідивши умови договору, суд дійшов висновку, що фактично за своєю правовою природою вказаний договір є договором про надання послуг.

Згідно частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором

Пунктом 1 Договору сторони погодили, що виконавець надає замовнику спеціалізовані автомобілі для здійснення діяльності, яка визначена в Положенні замовника, а саме перевезення рідкого палива на котельні.

Пунктом 3.1 Договору сторони встановили, що замовник здійснює оплату послуг згідно виставленим рахункам.

Строк дії Договору передбачений пунктом 6.2 і закінчується 31.12.2011р.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, у відповідності до наданих позивачем актів виконаних робіт, позивач надав відповідачеві послуги на суму 10585,00 грн. ( а.с. 14-17).

Послуги прийняті відповідачем, про що свідчить підпис та печатка у зазначений актах.

Більш того, відповідач не заперечує проти прийняття послуг, не оспорює він і безпосередньо суму заборгованості, про що вказано у письмовому відзиві, який був наданий відповідачем.

Пунктом 1 статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

Переважна більшість цивільно-правових зобов'язань має двосторонній характер, тобто покладають як на одну, так і на іншу сторону певні обов'язки. В таких зобов'язаннях кожна із сторін одночасно є боржником, та кредитором. З точки зору виконання такі зобов'язання є зустрічними, оскільки виконання свого обов'язку однією із сторін обумовлюється виконанням другою стороною свого обов'язку (наприклад, за договором купівлі-продажу продавець передає річ, а покупець сплачує гроші).

Пункт 4 вищенаведеної статті 538 Цивільного кодексу України твердить, що якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Тобто, надання позивачем послуг (виконання взятих на себе зобовязань) вже породжує зявлення зустрічного зобовязання відповідача оплатити ці послуги.

Виконання позивачем послуг підтверджено документально, та не заперечується відповідачем.

Частиною 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу встановлено, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

За таких обставин, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, а й відповідно такими, що підлягають задоволенню.

Суд, ретельно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що стягувана сума підлягає задоволенню в розмірі 10584,00 грн.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 78 статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (м.Сімферополь, вул.Гайдара,3-А, код ЄДРПОУ 03358593) в особі Ялтинської філії Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Кримських партизан, 5а, ідентифікаційний код 26273184) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (95026, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 10584,00 грн. заборгованості, 1609,50 грн. судового збору.

3.Наказ видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 10.04.2012р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 11.04.2012р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБарсукова А.М.