Рішення № 22553475, 10.04.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

10.04.2012Справа №5002-7/772-2012 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіто-Лек" (проспект Гагаріна, 48, кв. 47, м. Харків, Харківська область, 61140; вул. Примакова, 46, м. Харків, 61004, ідентифікаційний код 21194014)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "НьюБер" (вул. Ракетна, 12, м. Сімферополь, 95018, ідентифікаційний код 32318936)

Про стягнення 37 483,77 грн.

Суддя І. І. Дворний

представники:

Від позивача ОСОБА_1, предст., дов. №1 від 20.03.2012 р.

Від відповідача ОСОБА_2 предст., дов. №12 від 25.03.2012 р.

Сутьспору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фіто-Лек" звернулося до Господарського суду АР Крим з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "НьюБер" заборгованості в розмірі 37 483,77 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх обовязків за договором №41 від 02.01.2009 р. в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару, що призвело до утворення заборгованості в розмірі 37 483,77 грн., яку позивач просить стягнути примусово.

У судовому засіданні представник позивача надав суду заяву про залучення до матеріалів справи додаткових документів та повідомив про зміну відповідачем місцезнаходження.

Представник відповідача у судове засідання зявився, письмовий відзив на позов не представив, однак надав клопотання про залучення до матеріалів справи платіжне доручення №6574 від 10.04.2012 р. про часткове погашення заборгованості в сумі 10000,00 грн. Вказане клопотання було судом задоволено.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається. При цьому суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального пристрою в порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

02.01.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фіто-Лек" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НьюБер" (Покупець) був укладений договір №41, пунктом 1.1 якого передбачено, що Постачальник бере не себе зобовязання передати (поставити) у власність Покупцю протягом дії договору товар в асортименті і кількості, вказаній в накладних, які є невідємною частиною даного договору. Покупець зобовязується прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату на умовах, визначених даним договором.

Кількість і асортимент товару узгоджується сторонами і зазначається у видатковій накладній на кожну поставку (п. 2.1 Договору).

Відповідно до пункту 3.5 Договору розрахунки за товар здійснюються по сумам, вказаним у видаткових накладних, шляхом відстрочення платежу протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару покупцем. Датою поставки вважається дата отримання товару покупцем, про що покупцем робиться відмітка у видатковій накладній. Якщо дата отримання товару не вказана покупцем у видатковій накладній, датою отримання товару вважається дата виписки видаткової накладної.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов укладеного договору позивачем був поставлений товар на загальну суму 48309,50 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

-№ХА-0127652/1 від 22.10.2010 р. на суму 16449,08 грн.;

-№ХА-0127652/2 від 22.10.2010 р. на суму 526,10 грн.;

-№ХА-0137982/1 від 12.11.2010 р. на суму 13188,36 грн.;

-№ХА-0137982/2 від 12.11.2010 р. на суму 817,85 грн.;

-№ХА-0148338/1 від 03.12.2010 р. на суму 17 052,49 грн.;

-№ХА-0148338/1 від 03.12.2010 р. на суму 275,62 грн.

Проте, вартість отриманого товару була оплачена відповідачем лише частково, що призвело до утворення заборгованості в розмірі 37483,77 грн. та стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про примусове стягнення боргу.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Як було зазначено вище, в судовому засіданні представником відповідача був наданий примірник платіжного доручення №6574 від 10.04.2012 р., яким була часткова погашена заборгованість в розмірі 10000,00 грн.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Пленум Вищого господарського суду України в пункті 4.4 Постанови від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначив, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

З урахуванням цього, провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 10000,00 грн. підлягає припиненню за відсутністю предмета спору.

В пункті 4.10 вищевказаної Постанови Пленуму ВГСУ зазначено, що питання про припинення провадження у справі в частині позовних вимог, а так само про залишення позовних вимог у певній частині без розгляду господарський суд вирішує у резолютивній частині рішення, яке приймається по суті справи. Відповідні процесуальні дії суд може вчиняти й шляхом винесення відповідної ухвали як окремого процесуального документа, продовжуючи розгляд справи в іншій частині. З урахуванням цього, суд не вважає за доцільне винесення окремого процесуального документу в частині припинення провадження у справі.

Таким чином, несплаченою залишилася сума заборгованості в розмірі 27483,77 грн.

Відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості в розмірі 27483,77 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду. За таких обставин, вказана сума боргу підлягає стягненню з відповідача в примусовому порядку.

Судовий збір в сумі 1609,50 грн. суд покладає на відповідача відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

З урахуванням викладеного, керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Припинити провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "НьюБер" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіто-Лек" заборгованості в сумі 10000,00 грн.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НьюБер" (вул. Ракетна, 12, м. Сімферополь, 95018, ідентифікаційний код 32318936) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіто-Лек" (проспект Гагаріна, 48, кв. 47, м. Харків, Харківська область, 61140; вул. Примакова, 46, м. Харків, 61004, ідентифікаційний код 21194014) 27483,77 грн. заборгованості та 1609,50 грн. судового збору.

4.Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя (підпис) І. І. Дворний

Рішення підписано 11.04.2012 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримДворний І.І.