Ухвала суду № 22550777, 15.12.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Шинкарьова І.В.

Суддя-доповідач - Ястребова Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2011 року справа №2а/0570/15271/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Ястребової Л.В.

суддів Ляшенка Д.В. , Чумака С.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2011 року по справі №2а/0570/15271/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУВД» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання протиправним наказ № 668 від 03.06.2011 року «Про організацію та проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «ЛУВД», протиправними та незаконними дії, визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2011 року позивач звернувся до з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання протиправним наказ № 668 від 03.06.2011 року «Про організацію та проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «ЛУВД», протиправними та незаконними дії ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька щодо проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «ЛУВД» з питання підтвердження господарських відносин з платником податків ПП «Сталь-Маш» за період - серпень 2010 року, визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002802340 від 19.08.2011 року, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 6408,75 гшрн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2011 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУВД» задоволено частково. Визнано недійсним повідомлення-рішення № 0002802340 від 19.08.2011 року, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 6408,75 грн., з якої основний платіж 5127,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 1281,75 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м. Донецька просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛУВД» є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради 12.06.1996 року №12661050001001268, згідно з свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та довідки АБ №076307 Управління статистики у м. Донецьку з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, перебуває на податковому обліку в ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька з 20.06.1996 року за № 2370, згідно з довідкою про взяття на облік платника податків за формою 4-ОПП від 30.11.2004 року №52683/10/23-112-3. Свою діяльність здійснює на підставі Статуту затвердженого рішенням засновника №1 від 14.09.2004 року. Відповідно до свідоцтва № 07300093 позивач зареєстрований платником податку на додану вартість з 02.12.2004 року.

Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька було проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань визначення повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні господарських операцій з ПП «Сталь-Маш» за період серпень 2010 року. За наслідками перевірки було складено акт від 17.06.2011 року №865/23-3/23777180 (а.с.16).

У висновках акту вказано, що перевіркою встановлено порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.2.3, 7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість у серпні 2010 року у сумі ПДВ 5127,00грн.

Зазначені порушення визначено, як вказано в акті перевірки, у зв'язку з укладанням позивачем нікчемного правочину з ПП «Сталь-Маш» - договір від 01.08.2010 року №108, який не спричинив реального настання правових наслідків.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 19.08.2011 року №0002802340, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 6408,75грн., з якої основний платіж 5127,00грн. та штрафна санкція у розмірі 1281,75грн. (а.с.26).

Суд першої інстанції вірно зазначив, що скільки спірні правовідносини виникли у періоді 2010 року, враховуючи, що з 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, то відповідно до статті 58 Конституції України застосовуються нормативно - правові акти України, які діяли в той період.

Із матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Замовник) та Приватним підприємством «Сталь-Маш» (Підрядник) укладено договір підряду на виготовлення продукції із матеріалів Замовника від 01.08.2010 року №108. (а.с.67).

Предметом договору є виконання робіт Підрядником на власний ризик, визначених в п.2.1 договору, щодо виготовлення наступної продукції із матеріалів Замовника: запчастини до обладнання, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що кількісні та найменування продукції визначаються Замовником на кожну її партію шляхом надання окремої специфікації Підряднику. Строки виробництва окремої партії продукції та строки її передання Замовнику визначається Замовником шляхом передання Підряднику специфікації по факсу або поштою. Згідно з п.4.1 договору роботи виконуються із матеріалів Замовника, які визначені у Додатках до цього договору. Матеріали, які не були надані Замовником, але є необхідними для виконання робіт, надаються Підрядником. Замовник надає Підрядникові матеріали для виконання робіт по кожному замовленню окремо.

Відповідно до п.5.1 договору ціна роботи за цим договором визначається у Специфікації, яка додається до цього договору, та включає в себе витрати Підрядника та плату за виконані ним роботи. Плата за виконані роботи сплачується шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок. Керуючись п.8.1 договору приймання-передача продукції здійснюється сторонами за актом приймання-передачі окремої партії продукції. Термін дії договору до 31.12.2010 року (п.11.2 договору), (а.с.67).

На виконання умов договору між сторонами були складені:

-специфікація №1 від 01.08.2010 року згідно якого Замовник передає Підряднику матеріали для виготовлення продукції: круг д=50мм, ст.3 кількістю 285кг, квадрат 70x70мм, ст.45 - 280кг, Підрядник зобов'язується із матеріалів Замовника виготовити продукцію: шпильки креслення №54000000 кількістю 16штук, рейки лекальної креслення №443139013 - 4штуки на загальну суму 30764,40грн. в т.ч. ПДВ 5127,40грн. Строки виробництва - серпень 2010 року. Підрядник зобов'язується передати продукцію Замовнику, виготовлену з його матеріалу 31 серпня 2010 року (а.с.70).

-рахунок-фактура № 4643108 від 31.08.2010 року за виготовлення шпильки креслення № 54000000 кількістю 16 штук, рельса лекального креслення №443139013 - 4штуки, на загальну суму 30764,40грн., в т.ч. ПДВ 5127,40грн. (а.с.73).

-акт №4641808 від 18.08.2010 року приймання - передачи матеріалів для виготовлення продукції від позивача (Замовника) ПП «Сталь-Маш» (Підряднику), який підписаний обома сторонами та скріплені печатками (а.с.74).

-акт №4643108 від 31.08.2010 року здачи - приймання робіт по виготовленню шпильки креслення №54000000 кількістю 16 штук, рельси лекальної креслення №443139013 - 4штуки на загальну суму 30764,40грн. в т.ч. ПДВ 5127,40грн. Сторони претензій не мають. Акт підписаний обома сторонами та скріплені печатками (а.с.75).

-довідка ПП «Сталь-Маш» від 31.08.2010 року про кількість використаного матеріалу на продукцію за договором від 01.08.2010 року №108 (а.с.76).

-податкова накладна №4643108 від 31.08.2010 року, виписана ПП «Сталь-Маш» позивачу за виготовлення шпильки креслення №54000000 кількістю 16 штук, рельси лекальної креслення № 443139013 - 4штуки на загальну суму 30764,40грн. в т.ч. ПДВ 5127,40грн. (а.с.77).

Зазначеними документами підтверджується, що в серпні 2010 року Приватним підприємством «Сталь-Маш» було надано послуги підряду позивачу по виготовленню шпильки креслення № 54000000 кількістю 16 штук, рельси лекальної креслення № 443139013 - 4штуки на загальну суму 30764,40грн. в т.ч. ПДВ 5127,40грн.

Оплата за виконані роботи по виготовленню продукцію відбувалася у безготівковій формі шляхом перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП «Сталь-Маш» згідно платіжного доручення від 06.10.2010 року № 969 у сумі 30764,40грн. (а.с.78).

Всього по договору за виконані роботи сплачено суму 30764,40грн. в т.ч. ПДВ 5127,40грн.

Згідно копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ПП «Сталь-Маш» є юридичною особою, зареєстровано Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 21.01.2008 року №12241020000041014 (а.с.71), зареєстровано платником податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №100103832 від 12.03.2008 року (а.с.72).

Судом першої інстанції встановлено та спростовано під час апеляційного рзгляду, що згідно товарно-транспортної накладної від 31.08.2010 року водій ОСОБА_2 на автомобілі Газель НОМЕР_1 перевіз від вантажовідправника ПП «Сталь-Маш» (пункт навантаження м. Дніпропетровськ) вантажоодержувачу ТОВ «ЛУВД» (пункт розвантаження м. Донецьк) шпильку 16 штук та рельс лекальний 4 штуки на загальну суму 30764,40грн. відповідно до договору №108 від 01.08.2010 року (а.с.79). Вказані послуги перевезення вантажу були здійснені на підставі договору №1/08/10 від 01.08.2010 року укладеного між ФО-П ОСОБА_2 та позивачем (а.с.80). ОСОБА_2 зареєстрований фізичною особою - підприємцем Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та має ліцензію Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України про надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт» (а.с.81,82). Судом також досліджено журнал-ордер і відомість по рахунку 26 готова продукція (а.с.85).

Із матеріалів справи вбачається, що матеріали для виготовлення продукції позивач отримав від ТОВ «ТД «Содружество», а саме круг 50 ст. 3 - 285кг, квадрат 70 ст. 45 - 280кг на загальну суму 4173,94грн., що підтверджено видатковою накладною №С-005709 від 16.08.2010 року, рахунком-фактурою №С-009185 від 13.08.2010 року, податковою накладною №9056 від 13.08.2010 року та платіжним дорученням №929 від 13.08.2010 року (а.с.63-66).

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно Головного управління благоустрою та комунального обслуговування Донецької області міської ради та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП БТІ м. Донецька у позивача у власності є будівля загальною площею 1030,6кв.м, будівля контори, будівля профілакторію, будівля побутовки, будівля КПП з господарськими спорудами: убиральня, огородження, замощення, про що свідчить (а.с.61,62).

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно з статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідач доводи апеляційної скарги обґрунтовує, посилаючись на акт №61/23-3/35681524 від 25.01.2011 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток та податку на додану вартість ПП «Сталь-Маш» з питань дотримання податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ «Е-Восток Україна» та ТОВ «Елфра Дисплей» за серпень 2010 року», в якому повідомляється, що перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям за період з 01.03.2008 року по 01.09.2010 року, в розумінні ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість». Як зазначено в акті перевірки ПП «Сталь-Маш» здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вимоги третіх осіб (а.с. 145).

Відсутність юридичної особи за місцезнаходженням після виконання ним умов за договором, не може обумовити нікчемність всіх правочинів, що укладаються юридичною особою.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не довів суду належними та допустимими доказами те, що первинні документи, що містяться у матеріалах справи, є такими, що не відповідають дійсності, тобто, що поставка товару у комерційному відношенні не здійснювалася та те, що договір укладено з метою безпідставного збільшення валових витрат позивача та безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Ці обставини могли бути підтверджені, зокрема вироком суду про визнання осіб, які уклали договір та склали первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, винними у скоєнні відповідних злочинів. Відповідачем до матеріалів справи не надано доказів порушення кримінальної справи, про наявність вироку у відношенні посадових осіб ПП «Сталь-Маш».

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що доводи відповідача про нікчемність правочину - договору підряду на виготовлення продукції із матеріалів Замовника від 01.08.2010 року №108 не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вище перелічені специфікації, рахунки-фактури, акти приймання - передачі, товарно-транспортна накладна мають наведені реквізити первинного документа, зміст та обсяг господарської операції відображено через визначення конкретних заходів в конкретних вимірних одиницях ваги, вартості найменування, дат.

Будь-які відомості щодо притягнення посадових осіб платника податків до кримінальної відповідальності у зв'язку зі здійсненням операцій, що визначені таким платником, як підстава для одержання права на податковий кредит, тобто встановлення умислу в діях посадових осіб ТОВ «ЛУВД», відповідачем не надано.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Таким чином, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

В контексті спірних правовідносин таким фактором є фактичне надання ПП «Сталь-Маш» послуг по виготовленню продукції із матеріалів Замовника у комерційному відношенні у межах господарської діяльності позивача.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд першої інстанції вірно зазначив, що наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Від встановлення цієї обставини залежить оцінка податкових накладних як правової підстави для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надасться виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Спірні суми податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 5127,40грн. відображені позивачем в додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» за вересень 2010 року та в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за період з 01 вересня 2010 року по 30 вересня 2010 року (а.с.110).

Обставина фактичної поставки послуг підтверджується окрім податкової накладної, також первинними документами, що свідчать про придбання послуг з виготовлення продукції позивачем у комерційному відношенні в межах власної господарської діяльності

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновок відповідача про порушення позивачем підпунктів 7.4.1, пункту 7.4, підпункту 7.5.1 п.7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є неправомірним.

Відповідно до п. 123.1 ст.123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Неправомірність нарахування позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 5127,00грн. призводить до неправомірності застосування до позивача штрафних санкцій на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України в сумі 1281,75грн.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0002802340 від 19.08.2011 року, яким позивачу за порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст. 3, п,п.7.2.3, 7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 6408,75грн., з якої основний платіж 5127,00 грн. та штрафна санкція у розмірі 1281,75 грн. підлягає визнанню недійсним.

За змістом ст.. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає удові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив обставини справи та судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права і не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 195, 197, пунктом 1 статті 198, ст.ст.200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2011 року по справі №2а/0570/15271/2011 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Колегія суддів:Л.В.Ястребова

Д.В.Ляшенко

С.Ю.Чумак