Ухвала суду № 22549736, 06.12.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Мазур Ю.Ю.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2011 року справа №2а-7762/11/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Чумака С.Ю.

суддів <Суддя учасник колегії >

Ляшенко Д.В. та Ястребової Л.В.,

при секретарі Полторацькій С.С.,

за участю представника відповідача Гавриша М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у місті Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року у справі № 2а-7762/11/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремавтоматика» до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у місті Луганську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 23.06.2011 року № 0000722310 форми «Р»,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 23.06.2011 року № 0000722310 форми «Р», яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 2628963 грн та 2 гривні за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позову зазначив, що у нього були всі правові підстави для формування валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з ПП «Конкор», МПТВ «АПК Груп», ПП «ВКФ Укрпромснаб», ПП «Приматех» за січень-лютий 2011 року, а висновки акту перевірки щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та вказаними контрагентами носять характер припущень та спростовуються наявними первинними документами, які підтверджують реальний характер цих відносин, у звязку з чим вказані повідомлення-рішення є неправомірними, прийняті з порушенням норм діючого законодавства, є такими що порушують законні права та охоронювані інтереси позивача і підлягають визнанню недійсними.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року позовні вимоги задоволені. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідачем не доведено, а висновки акту перевірки не відповідають фактичним обставинам справи

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та постановити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що позивач, як субєкт владних повноважень при проведенні перевірки діяв у відповідності до вимог чинного законодавства та в межах наданих органами державної податкової служби України повноважень, його висновки щодо нікчемності правочинів, які укладені позивачем із ПП «Конкор», МПТВ «АПК Груп», ПП «ВКФ Укрпромснаб», ПП «Приматех» за січень-лютий 2011 року, зроблені правомірно, у звязку з чим підстав для визнання недійсним оскаржуваного повідомлення-рішення не було.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає останні необґрунтованими, а постанову суду такою, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 07 червня 2011 року Державною податковою інспекцією в Жовтневому районі у м. Луганську була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Ремавтоматика» з питань взаємовідносин з ПП «Конкор», МПТВ «АПК Груп», ПП «ВКФ Укрпромснаб», ПП «Приматех» за січень-лютий 2011 року, за результатами, якої було складено акт № 1483/23/32066020 (а. с. 9-20).

Відповідно до акту перевірки ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську від 07.06.2011 № 1483/23/32066020 перевіркою встановлено порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого у січні-лютому 2011 року ТОВ «Ремавтоматика» завищено податковий кредит всього у сумі 2628963,00 грн. по контрагентам:

-ПП «Конкор», ід. код 25361756 на суму ПДВ 166 064,00 грн. за лютий 2011 року;

-МП ТВП «АПК Груп», ід. код 32900364 на суму ПДВ 134518,00 грн. за лютий 2011 року;

-ПП «ВКФ «Укрпромснаб», ід. код. 34202109 на суму ПДВ 790 208,00 грн. за січень-лютий 2011 р.;

-ПП «Приматех», ід. код 37149588 на суму ПДВ 1 538 173,00 грн. за січень-лютий 2011 р.

21 червня 2011 року ТОВ «Ремавтоматика» подало до ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську заперечення до акту перевірки від 07.06.2011 № 1483/23/32066020 (а. с. 21-24).

23 червня 2011 року ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську було розглянуто заперечення ТОВ «Ремавтоматика» до акта перевірки від 07.06.2011 № 1483/23/32066020, про що відповідач повідомив ТОВ «Ремавтоматика», зазначивши, що висновки, які містяться в акті перевірки від 07 червня 2011 року про нікчемність правочинів та порушення податкового законодавства є обґрунтованими, заперечення позивача залишено без виконання (а. с. 25-29).

23 червня 2011 року на підставі акта перевірки від 07.06.2011 № 1483/23/32066020 Державною податковою інспекцією в Жовтневому районі у м. Луганську винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000722310, яким збільшено суму грошового зобовязання Товариству з обмеженою відповідальністю «Ремавтоматика» на податок на додану вартість за основним платежем 2 628 963,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 02,00 грн. (а. с. 30).

25 червня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ремавтоматика» подало до ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську скаргу, в якій просило скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000722310 (а. с. 31-32).

Рішенням ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську від 19 серпня 2011 було залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську від 23 червня 2011 року № 0000722310 про сплату 2 628 963, 00 грн. податок на додану вартість і 2,00 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції, а скаргу директора ТОВ «Ремавтоматика» Тананакіна М.В. від 25 червня 2011 року без задоволення (а. с. 33-42).

Підставою для зробленого податковим органом висновку про наявність порушення позивачем податкового законодавства, стало твердження відповідача про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту перевіряємого періоду сум податку на додану вартість, сформованих по господарським операціям з ПП «Конкор», МПТВ «АПК Груп», ПП «ВКФ Укрпромснаб», ПП «Приматех».

Перелік платників податку на додану вартість, обєкт оподаткування, дата виникнення податкових зобовязань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків за ним визначаються розділом V Податкового кодексу України .

Пунктом 14.1.181 ПК України визначено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у звязку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з положеннями п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Право платника податку покупця на податковий кредит кореспондується з податковими зобов'язаннями іншого платника податку постачальника товарів (послуг), який зобов'язаний включити до податкових зобов'язань суму податку на додану вартість, сплачену (нараховану) покупцем у ціні придбання товарів (послуг). До складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні. При цьому для віднесення відповідних сум податків, сплачених у ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Податковим Кодексом України не передбачено як умову сплату цих сум до бюджету. Статтею 201 ПК України передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність і негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо він має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

1 листопада 2010 року між ТОВ «Ремавтоматика» та ПП «ВКФ «Укрпромснаб» було укладено договір купівлі-продажу товару № 1122010, предметом, якого є поставка та передача у власність позивача товару. Оплата здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП «ВКФ «Укрпромснаб».

Відповідач в акті перевірки від 07.06.2011 № 1483/23/32066020 під час проведення аналізу фінансового стану та технічного устаткування постачальника ПП «ВКФ «Укрпромснаб» посилається на акт перевірки Ленінської МДПІ у м. Луганську від 28.03.2011 року № 158/23-34202109, згідно якого угоди з вищезазначеним підприємством є нікчемними.

Разом з тим постановою Луганського окружного адміністративного суду від 15.06.2011 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.08.2011 року, визнано протиправним наказ Ленінської МДПІ у м. Луганську від 25.03.2011 року № 552 «Про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ВКФ «Укрпромснаб» (код за ЄДРПОУ 34202109) з питань правомірності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 31.01.2011». Визнано протиправними дії Ленінської МДПІ у м. Луганську з проведення документальної перевірки ТОВ «ВКФ «Укрпромснаб» (код за ЄДРПОУ 34202109) з питань правомірності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011, результати якої оформлено актом від 28.03.2011 року № 158/23-34202109 (а. с. 92-102).

Згідно ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, відповідач дійшов висновків про порушення позивачем, які викладені в акті перевірки від 07.06.2011 № 1483/23/32066020, на підставі акту перевірки від 28.03.2011 року № 158/23-34202109, дії по проведенню якої визнані судом протиправними.

30 вересня 2010 року між ТОВ «Ремавтоматика» та ПП «Приматех» укладено договір купівлі-продажу товару № 3009-10 ТМЦ, предметом, якого є поставка та передача у власність позивача товару. Оплата здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП «Приматех».

В акті перевірки 07.06.2011 № 1483/23/32066020 відповідач зазначив, що під час перевірки були дослідженні податкові накладні, виписані від постачальника ПП «Приматех», рахунки-фактури, довіреності на одержання ТМЦ.

Висновок відповідача, викладений в акті перевірки від 07.06.2011 № 1483/23/32066020 стосовно того, що угода з ТОВ «Ремавтоматика», яким було сформовано податкові зобовязання від ПП «Приматех» у січні лютому 2011 року є нікчемною, є безпідставним, оскільки рішенням господарського суду Луганської області від 06 червня 2011 року відмовлено у задоволенні позову Приватного підприємства «Приматех» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремавтоматика» про визнання договору поставки № 3009-10ТМЦ від 30.09.10 недійсним (а. с. 105-107), тобто договір є дійсним.

Крім того в рішенні господарського суду Луганської області від 06 червня 2011 року зазначено, що ТОВ «Ремавтоматика» розраховувався по договору купівлі-продажу товару № 3009-10 ТМЦ як грошима, так і векселем, що підтверджує виконання сторонами договірних зобовязань.

8 лютого 2011 року між ТОВ «Ремавтоматика» та ПП «Конкор» було укладено договір купівлі-продажу товару № 08-02/11, предметом, якого є поставка та передача у власність позивача товару. Оплата здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП «Конкор» (а. с. 45-49).

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано видаткові накладні, податкові накладні, акти прийому-передачі, квитанції про приймання багажу, копії яких знаходяться в матеріалах справи, та які підтверджують правомірність формування позивачем податкового кредиту в сумі 166064,00 грн.

1 жовтня 2010 року між ТОВ «Ремавтоматика» та МПТ ВП «АПК Груп» було укладено договір № 011/10, предметом, якого є надання транспортних послуг. Оплата здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок МПТ ВП «АПК Груп» (а. с. 64-65).

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано суду податкові накладні, акти виконаних робіт (а. с. 66-71).

6 грудня 2010 року між ТОВ «Ремавтоматика» та МПТ ВП «АПК Груп» було укладено договір № 122/10, предметом, якого є постачання лісопродукції (72-74).

Позивачем на підтвердження реальності виконання вказаного договору було надано суду податкові накладні, накладні, протоколи радіаційного дослідження деревини та продукції з деревини в підтвердження виконання сторонами умов договору № 122/10 від 06.12.2010 (а. с. 75-91).

Посилання відповідача в акті перевірки від 07.06.2011 № 1483/23/32066020 на те, що правочини між позивачем та ПП «Конкор», МПТВ «АПК Груп», ПП «ВКФ Укрпромснаб», ПП «Приматех» здійснені без мети настання реальних наслідків, а отже є нікчемними не знайшло свого підтвердження у наданих до матеріалів справи доказах, про що вірно зазначено в постанові судом першої інстанції.

Колегія суддів також вважає необхідним зазначити, що можливе порушення норм Податкового Кодексу України контрагентами позивача породжує негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, оскільки останній виконав усі передбаченні законом умови щодо отримання такого відшкодування, та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Чинне законодавство не встановлює обовязок покупця сплачувати ПДВ повторно ще й до бюджету в разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару.

ПДВ, яке включене до ціни товару, є податковим зобовязанням продавця товару, і саме продавець несе обовязок по сплаті цього податку до бюджету. З урахуванням вимог Податкового Кодексу України покупець сплачує суму ПДВ в ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи не надходження цих сум ПДВ до Державного бюджету.

Посилання відповідача на нікчемність даного договору з підстав ст. 228 Цивільного Кодексу України суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним і податковий орган не наділений законодавством в односторонньому порядку вирішувати чи є правочин нікчемним, чи ні. Якщо ж податковий орган вважає зазначений договір таким, що вчинений з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, останній може бути визнаний судом недійсним відповідно до вимог частини 3 статті 228 ЦК України.

Крім того, з розяснень, викладених в п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемними правочинами в сенсі статті 228 ЦК України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Отже за змістом статті 228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин це такий правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне та очевидне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Договори між позивачем та зазначеними вище контрагентами, які відповідачем в акті перевірки зазначаються як нікчемні, не підпадають під вищезазначені категорії і вимоги частин 1 та 2 статті 228 ЦК України на них розповсюджуватись не можуть, оскільки вони є звичайними господарськими договорами, а не такими, що спрямовані на порушення публічного порядку. Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними лише в судовому порядку. Відповідач же з позовами про визнання вказаних договорів недійсними до суду не звертався.

Колегія суддів вважає необхідним також зазначити, що кваліфікація правочину як нікчемного за статтею 228 Цивільного кодексу України передбачає встановлення протиправної поведінки обох або однієї з сторін договору, наявність спеціальної мети при укладенні договору, а також наявність умислу на заволодіння чужим майном (у даному випадку на ухилення від сплати податків). Відповідачем також не було надано належних та допустимих доказів наявності вини (умислу) в позивача чи посадових осіб його контрагентів ПП «Конкор», МПТВ «АПК Груп», ПП «ВКФ Укрпромснаб» або ПП «Приматех»».

Крім того, відповідачем суду не доведено наявність якихось негативних судових рішень в порядку кримінального судочинства стосовно посадових осіб позивача або його контрагентів.

Таким чином, висновки податкового органу в акті перевірки щодо наслідків недійсності правочину суперечать вимогам діючого законодавства, оскільки останнє передбачає, що недійсність правочину може бути встановлена тільки судом.

Суд зазначає, що за не доведення факту невиконання чи неналежного виконання обовязку позивача по сплаті податків, зборів та інших обовязкових платежів, приховування чи заниження обєктів оподаткування, що виникли внаслідок здійснення господарських операцій за договорами між позивачем та ПП «Конкор», МПТВ «АПК Груп», ПП «ВКФ Укрпромснаб», ПП «Приматех», у відповідача відсутні підстави стверджувати, що саме ці договори якимось чином порушують публічний порядок, а отже в силу статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Крім того, законодавством України передбачено персональну відповідальність платника податків за порушення, допущенні при веденні податкового обліку. У разі якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для притягнення до відповідальності платника податків який має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат. Отже, за загальним правилом несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару ( послуги). Крім того, добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обовязку щодо сплати податків вступає у звязку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обовязку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

За таких обставин позивач як добросовісний платник податків не може нести відповідальність за можливе неналежне ведення податкового обліку та порушення податкового законодавства ПП «Конкор», МПТВ «АПК Груп», ПП «ВКФ Укрпромснаб», ПП «Приматех».

Судом першої інстанції правильно не прийняті до уваги доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, які за своєю суттю є доводами про нікчемність укладених правочинів, які не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є лише припущеннями відповідача і фактичними обставинами справи не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що дані електронної Системи автоматизованого співставлення за відсутності відповідних документів (судових рішень, витягів з ЄДР, тощо) не є належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо позивача, та доказом несплати позивачем податку, при тому, що спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази суд приходить до висновку, що при складанні акту перевірки та прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем не були взяти до уваги фактичні обставини, оригінали документів бухгалтерського та податкового обліку на підтвердження реального характеру взаємовідносин між позивачем та ПП «Конкор», МПТВ «АПК Груп», ПП «ВКФ Укрпромснаб», ПП «Приматех».

Відповідач підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення зазначив пп. 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового Кодексу України, згідно якого контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму грошових зобовязань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Аналогічні вимоги містяться в підпункті «б» пункту 2.1 розділу ІІ Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 N 985, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 за N 1440/18735.

Оскільки дані перевірки результатів діяльності позивача, викладені в акті перевірки від 07.06.2011 року не свідчать про завищення сум податкового кредиту за січень-лютий 2011 року, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу грошового зобовязання з податку на додану вартість за вказані періоди, а тому правильно визнав оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та скасував його.

За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що постанова суду першої інстанції винесена законно та обґрунтованою, апеляційна скарга позивача, не грунтується на законі та не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

Повний текст складено 12 грудня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у місті Луганську залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року у справі № 2а-7762/11/1270 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: Д.В.Ляшенко

Л.В. Ястребова