Ухвала суду № 22549635, 30.11.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Агевич К.В.

Суддя-доповідач - Білак С. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2011 року справа №2а-6977/11/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Білак С. В.

суддів Гаврищук Т.Г. , Сухарька М.Г.

при секретарі Костроміній Г.С.

з участю:

представника позивача Гондар Т.В.

представників відповідача Ткаченка О.С., Алфьорової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Стахановської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2011 року у справі № 2а-6977/11/1270 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Юна-Групп” до Стахановської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю “Юна-Групп” звернувся до Луганського окружного адміністративного суду із позовом до Стахановської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області № 0000572301 від 04.08.2011р. про донарахування податку на прибуток приватних підприємств та штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 267970,00грн.; № 0000502301 від 04.08.2011р. про донарахування податку на додану вартість та штрафних (фінансових санкцій) на загальну суму 208126,00 грн.; № 0000602301 від 17.08.2011р. про донарахування податку на додану вартість та штрафних (фінансових санкцій) на загальну суму 83334,00 грн.; № 0000612301 від 17.08.2011р. про донарахування податку на додану вартість та штрафних (фінансових санкцій) на загальну суму 66666,00 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2011 року позов було задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції проігноровано факт наявності підстав для встановлення нікчемності правочину між позивачем та ТОВ ВКФ «Восток-Сервіс-Плюс».

Вироком суду підтверджується факт створення ТОВ ВКФ «Восток-Сервіс-Плюс» з метою здійснення незаконної діяльності з 09.01.2008р., а ОСОБА_5 діяльність від імені ТОВ ВКФ «Восток-Сервіс-Плюс» ніколи не вів, вести нікому не доручав, договори з підприємствами не заключав.

Отримані позивачем від ТОВ ВКФ «Восток-Сервіс-Плюс» податкові накладні підписані невідомими особами, тому позивач не мав права на внесення податкових накладних до складу податкового кредиту.

В позивача відсутні перевізні документи якими підтверджується отримання та передача нафтопродуктів, відсутні товарно-транспортні накладні, паспорта якості нафтопродуктів, копії сертифіката відповідності, свідоцтва про визнання відповідності, що є порушенням постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.1997р. № 1442 «Про затвердження Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами».

Вважає, що позивач здійснює діяльність, спрямовану на здійснення операцій, повязаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб, використовуючи при цьому фінансово-грошові потоки контрагентів, які не виконують своїх податкових зобовязань.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги представників відповідача, заперечення представника позивача проти доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в період з 14.07.2011р. по 18.07.2011р. Стаханівською ОДПІ Луганської області згідно наказів №828 від 13.07.2011р. та №833 від 14.07.2011р. на підставі п.79.1 ст. 79, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю “Юна-Групп” з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинах з контрагентом постачальником TOB «ПКФ «Восток-Сервіс-Плюс», за період з 01.04.2008р. по 31.03.2009р.

За результатами перевірки відповідачем 18.07.2011р. складено акт №222/23-31463230, яким встановлено порушення абзацу 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.8.1.1, а.п.8.1.2 п.8.1 ст.8, ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 247871 грн., у тому числі за звітні періоди: півріччя 2008р. у розмірі 46233 грн.; 3 квартал 2008р. у розмірі 168131 грн.; за 2008р. у розмірі 221668 грн.; 1-й квартал 2009р. у розмірі 26203 грн.; п.п.7.2.4, п.7.2; п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 171501 грн., у тому числі по податкових періодах: травень 2008 року 5000 грн.; липень 2008 року 52820 грн.; серпень 2008 року 34738 грн.; вересень 2008 року 41947 грн.; жовтень 2008 року 18000 грн.; листопад 2008 року 13667 грн.; грудень 2008 року 5329 грн.

Актом перевірки встановлено, що серед наданих до перевірки документів стосовно взаємовідносин ТОВ «Юна-Групп» з TOB «ПКФ «Восток-Сервіс-Плюс» відсутні товарно-транспортні накладні, паспорта якості нафтопродуктів (відсутні номера, марка та вид, показники якості отриманих нафтопродуктів), відсутні копії сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності, а також зазначено про те, що згідно вироку Жовтневого районного суду м.Луганська від 01.06.2010р. визнано винним ОСОБА_5 (засновник, директор та головний бухгалтер TOB «ПКФ «Восток-Сервіс-Плюс») в скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст.205, ч.2 ст.15 ч.3 ст.212, ч.2 ст.28 ч.2 ст.15 ч.2 ст.366 КК України, який здійснив умисний злочин, а саме фіктивне підприємництво.

На підставі висновків акту перевірки від 18.07.2011р. №222/23-31463230, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000572301 від 04.08.2011р. про донарахування податку на прибуток приватних підприємств та штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 267970,00 грн., з яких сума донарахувань складає 214376,00 грн., сума штрафу - 53594,00 грн.; а також податкове повідомлення-рішення № 0000502301 від 04.08.2011р. про донарахування податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 208126,00 грн., з яких сума донарахувань складає 166501,00 грн., сума штрафу - 41625,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «ПКФ «Восток-Сервіс-Плюс» за період з березня по листопад 2008 року було укладено: договір купівлі-продажу № 03/03-01 від 03.03.2008р.; договір про надання послуг № 02/06-у038 від 02.06.2008р.; договір про надання послуг № 03/07-у038 від 01.07.2008р.; договір про надання послуг № 01/08-у033 від 01.08.2008р.; договір про надання послуг № 05/09-у040 від 01.06.2008р.; договір про надання послуг № 07/11-у040 від 01.10.08р.; договір про надання послуг № 11/17-у038 від 03.11.2008р.

На підставі укладеного договору купівлі-продажу № 03/03-01 від 03.03.2008р. товариством з обмеженою відповідальністю «ПКФ «Восток-Сервіс-Плюс» було поставлено позивачу паливно-мастильні матеріали, що підтверджується наступними накладними: накладна від 25.04.2008р. на загальну суму 30000,00 грн. (ПДВ - 5000,00 грн.); накладна № 360040 від 19.06.2008р. на загальну суму 29920,17 грн. (ПДВ - 4986,70 грн.); накладна витрат від 24.07.2008р. на загальну суму 35000,00 грн. (ПДВ - 5833,33 грн.); накладна витрат № 2908 від 29.08.2008р. на загальну суму 28427,00 грн. (ПДВ - 4737,83 грн.); накладна витрат № 0309 від 03.09.2008р. на загальну суму 23682,00 грн. (ПДВ - 3947,00 грн.); накладна витрат № 300910 від 30.09.2008р. на загальну суму 48000,00 грн. (ПДВ -8000,00 грн.); накладна витрат від 31.10.2008р. на загальну суму 28000,00 грн. (ПДВ - 4666,67 грн.); накладна витрат № 041210 від 04.12.2008р. на загальну суму 31975,00 грн. (ПДВ -5329,17 грн.).

Згідно зазначених договорів про надання послуг товариством з обмеженою відповідальністю «ПКФ «Восток-Сервіс-Плюс» були надані позивачу послуги з обслуговування АЗС, що підтверджується наступними актами: акт приймання-здавання виконаних робіт від 30.06.2008р.; акт приймання-здавання виконаних робіт від 31.07.2008р.; акт приймання-здавання виконаних робіт від 29.08.2008р.; акт приймання-здавання виконаних робіт від 30.09.2008р.; акт приймання-здавання виконаних робіт від 31.10.2008р.; акт приймання-здавання виконаних робіт від 30.11.2008р.

На паливно-мастильні матеріали та послуги з обслуговування АЗС Товариством з обмеженою відповідальністю «ПКФ «Восток-Сервіс-Плюс» були надані позивачу податкові накладні, оформлені відповідно до вимог чинного законодавства.

Поставлені паливно-мастильні матеріали та послуги з обслуговування АЗС оплачувались, як шляхом внесення готівки у касу TOB «ПКФ «Восток-Сервіс-Плюс», так і на поточний рахунок останнього, що підтверджується копіями квитанцій до прибуткового касового ордеру та платіжними дорученнями.

У період з 11.07.2011р. по 22.07.2011р. відповідачем відповідно до плану - графіка проведення документальних планових виїзних перевірок субєктів господарювання, проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009р. по 31.03.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009р. по 31.03.2011р.

За результатами перевірки 29.07.2011р. складено акт №230/23-31463230, яким встановлено порушення позивачем абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 66667 грн., у тому числі за півріччя 2009 року на 66667 грн.; пп. 7.2.1, пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, всього у сумі 53333 грн., у тому числі у розрізі податкових періодів: за травень 2009 року у сумі 50000 грн.; за червень 2009 року у сумі 3333 грн.; порушення позивачем ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, а отже є нікчемними.

На підставі висновків акту перевірки від 29.07.2011р. №230/23-31463230, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000602301 від 17.08.2011р. про донарахування податку на прибуток приватних підприємств та штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 83334,00 грн., з яких сума донарахувань складає 66667,00 грн., сума штрафу - 16667,00 грн.; а також податкове повідомлення-рішення № 0000612301 від 17.08.2011р. про донарахування податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 66666,00 грн., з яких сума донарахувань складає 53333,00 грн., сума штрафу -13333,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «ПКФ «Восток-Сервіс-Плюс» за період з квітня по травень 2009 року було укладено: договір про надання послуг № 01/04-yc11 від 01.04.2009р.; договір купівлі-продажу № 01/05-5 від 05.05.2009р.

Згідно договору купівлі-продажу № 01/05-5 від 05.05.2009р. ТОВ «ПКФ «Восток-Сервіс-Плюс» було поставлено TOB «Юна-Групп» паливно-мастильні матеріали, що підтверджується накладною витрат № 010610 від 01.06.2009р. на загальну суму 20000,00 грн. (ПДВ - 3333,33 грн.).

Згідно договору про надання послуг № 01/04-yc11 від 01.04.2009р. ТОВ «ПКФ «Восток-Сервіс-Плюс» були надані TOB «Юна-Групп» послуги з обслуговування АЗС, що підтверджується актом приймання-здавання виконаних робіт від 29.05.2009р. на загальну суму 70000,00 грн. (ПДВ - 11666,67 грн.); актом приймання-здавання виконаних робіт від 29.05.2009р. на загальну суму 80000,00 грн. (ПДВ - 13333,33 грн.); актом приймання-здавання виконаних робіт від 29.05.2009р. на загальну суму 80000,00 грн. (ПДВ - 13333,33 грн.); актом приймання-здавання виконаних робіт від 29.05.2009р. на загальну суму 70000,00 грн. (ПДВ - 11666,67 грн.).

На паливно-мастильні матеріали та послуги з обслуговування АЗС ТОВ «ПКФ «Восток-Сервіс-Плюс» були надані TOB «Юна-Групп» податкові накладні та сплачено вартість товару та послуг шляхом внесення готівки у касу TOB «ПКФ «Восток-Сервіс-Плюс» і на поточний рахунок останнього, про що свідчать копії квитанцій до прибуткового касового ордеру та платіжні доручення.

З матеріалів справи вбачається, що за даними «Z» звітів реєстраторів розрахункових операцій оприбутковано паливно-мастильні матеріали в такому обсязі, в якому вони зазначені в накладних витрат, отриманих від ТОВ «ПКФ «Восток-Сервіс-Плюс».

Товарно-транспортними накладними підтверджено факт доставки ВАТ «Лисичанськнафтопродукт» паливно-мастильних матеріалів позивачу.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", чинний на момент виникнення спірних відносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Згідно п.п.7.7.1. п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податків залежить лише від їх сплати в звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

З матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні податкові накладні, оформлені належним чином згідно вимог Закону України "Про податок на додану вартість" та не визнані судом не дійсними, що підтверджують його право на формування податкового кредиту за проведеними господарськими операціями, а контрагент позивача на момент укладання договорів з позивачем мав статус платника податку на додану вартість.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно зроблено висновок про те, що відповідачем не надано належних доказів, які б спростовували відомості про фактичне одержання позивачем товару чи послуг, кошти за який сплачено контрагенту, використання його у господарській діяльності та наявність податкових накладних, які підтверджують право на відповідний податковий кредит.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про безпідставність доводів відповідача про те, що позивач здійснював діяльність спрямовану на проведення операцій без мети реального настання правових наслідків, без економічної вигоди з наступних підстав.

Відповідно до частин 2, 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно статті 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 1 ст. 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За приписами ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобовязання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін- у разі виконання зобовязання обома сторонами в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобовязанням, а у разі виконання зобовязання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином, колегія суддів вважає, що не знайшов свого підтвердження висновок податкового органу, зроблений в акті перевірки, про те, що господарські операції позивача з його контрагентом, є нікчемними, згідно статтям 215, 228 ЦК України. Зокрема, відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угода порушує публічний порядок, суперечить моральним засадам суспільства та спрямована на заволодіння майном держави.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно зроблено висновок про те, що нікчемність правочину зроблено без використання позивачем наданих законодавством повноважень, щодо встановлення субєктивної сторони намірів сторін, тобто умислу.

Що стосується посилання відповідача на вирок Жовтневого районного суду м.Луганська від 01.06.2010р. по справі №1-533/210, колегія суддів зазначає, що встановлені судом обставини, щодо фіктивного підприємництва та службового підроблення з серпня 2009 року ОСОБА_5 не стосуються господарських відносин ТОВ «Юна-Групп» з TOB «ПКФ «Восток-Сервіс-Плюс» по спірному періоду в даній справі.

Стосовно доводів відповідача щодо притягнення до кримінальної відповідальності посадової особи TOB «ПКФ «Восток-Сервіс-Плюс» ОСОБА_5 за скоєння злочинів, передбачених ч. 1 ст.205, ч. 2 ст.15 ч.3 ст.212, ч.2 ст.28 ч.2 ст.366 Кримінального Кодексу України, колегія суддів зазначає, що жодного посилання на недійсність цивільно-правових договорів, що були укладені директором ОСОБА_5 від імені TOB «ПКФ «Восток-Сервіс-Плюс», недійсність актів прийому-передання товару за цими договорами, недійсність видаткових та податкових накладних, вирок суду відносно ОСОБА_5 не містить.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ч. 3 ст. 24, ст.ст. 160, 167, 184 ч.1, 195, 196, п.1 ч. 1 ст. 198, 200, ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Стахановської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від19 вересня 2011 року у справі № 2а-6977/11/1270 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Юна-Групп” до Стахановської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина ухвали складена в нарадчій кімнаті та проголошена в судовому засіданні 30 листопада 2011 року, в повному обсязі ухвала складена 05 грудня 2011 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складання рішення відповідно до ст.160 КАС України з дня складання рішення в повному обсязі.

Головуючий суддя С.В.Білак

Судді М.Г.Сухарьок

Т.Г.Гаврищук