Рішення № 22532512, 02.03.2012, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 2-25/12

Рішення

іменем України

"02" березня 2012 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

головуючого Закаблук О. В.

При секретарі: Гембар В.В.

З участю представників: ОСОБА_1

                                                   ОСОБА_2

          Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта»до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди в порядку регресу, суд, -

В С Т А Н О В И В :

          На адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта»до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди в порядку регресу, в якій позивач просить суд винести рішення, яким стягнути з Відповідача, ОСОБА_3 на користь Позивача, Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Провіта" відшкодування завданої матеріальної шкоди в розмірі в розмірі 6 452,23 грн., стягнути з Відповідача, ОСОБА_3 на користь Позивача, Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Провіта" сплачене державне мито в розмірі 64, 52 грн. та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120,00 грн.

          В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримала в повному обсязі.

          В судовому засіданні представник відповідачки, - ОСОБА_2 позов визнав частково, а саме, визнав позов в розмірі 3225 грн. матеріальної шкоди та всі судові витрати. Часкове визнання позову він обґрунтовує положенням ч. 4 ст. 1193 ЦК України, в зв»язку з чим просить застосувати вищевказане положення до даного спору у ракурсі зменшення розміру стягнених коштів в зв»язку з тяжким матеріальним становищем відповідачки.

          Суд, вислухавши представника позивача, - ОСОБА_1, представника відповідачки, - ОСОБА_2, приходить до висновку щодо задоволення позову, обґрунтовуючи своє рішення наступним.

Так, в судовому засіданні встановлено наступні обставини, перевірено їх доказами та застосовано наступні норми матеріального та процесуального права.

18 серпня 2010 року Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Провіта»(Страховик) та ОСОБА_4 (ОСОБА_5), уклали договір № 120-42-5652434 добровільного страхування автотранспорту (КАСКО).

Згідно умов договору страхування Страховик зобов'язувався у випадку пошкодження застрахованого автомобіля , „ Шевролет " державний номер НОМЕР_1, виплатити страхове відшкодування ОСОБА_5 у розмірі фактичної матеріальної шкоди з вирахування франшизи.

01.10.2010 року о 20.10 на а/д Київ -Знаменка сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля „Фольксваген Гольф", державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 . та автомобіля НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_4

Відповідно до Постанови Кагарлицького районного суду Київської області від 14.10.2010 р. дана ДТП сталася з вини відповідачки, - ОСОБА_3 внаслідок порушення п.п. 14.6 Правил дорожнього руху України та останню було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КпАП України. Та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

В результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди автомобіль НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_4 отримав механічні пошкодження.

Відповідно до Звіту № 185/10 від 13.10.2010 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля НОМЕР_3 складає 8 422.34 грн.

Оскільки автомобіль НОМЕР_3, був застрахований в ТДВ "Страхова компанія "Провіта" за Договором добровільного страхування наземного транспорту № 12042-5652434 від 17.08.2010р., та відповідно до Страхового акту № 42-7716-10 від 17.08.2010 року, ТДВ "Страхова компанія "Провіта" виплатила страхове відшкодування на користь страхувальника ОСОБА_4 у розмірі 6 452.23 грн.

Згідно статті 1166 ЦК України, особа, яка завдала шкоду майну фізичної особи, зобов'язана відшкодувати її в повному обсязі.

Згідно статті 27 закону України „Про страхування" до Страховика у межах фактичної виплати, перейшло право вимоги, яке потерпілий ОСОБА_5 мав до особи, відповідальної за нанесення шкоди, тобто до ОСОБА_3П

Згідно статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування у розмірі витрат, які вона зробила чи мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки (автомобілів), відшкодовується винною особою.

Відповідно до статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до пункту 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Таким чином, товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Провіта»отримало право вимагати від ОСОБА_3П суму в розмірі виплаченого страхового відшкодування - 6452 грн. 23 коп.

26.05.2011 року ТДВ СК „Провіта" направило претензію ОСОБА_3 про сплату страхового відшкодування в порядку регресу в добровільному порядку, на що відповіді не отримало.

Що стосується клопотання представника відповідачки, - ОСОБА_2 щодо застосування до даного спору положень ч. 4 ст. 1193 ЦК України з метою зменшення суми коштів, які необхідно стягнути з відповідачки, то в даному випадку суд приходить до висновку щодо відмови в задоволенні такого клопотання, обґрунтовуючи своє рішення наступним.

Так, дійсно, ч. 4 ст. 1193 ЦК України передбачає урахування вини потерпілого і матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, зокрема, в вищевказаній нормі чітко зазначено, що суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданою фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли злочин завдано вчиненням злочину.

Проте, у правилах ч. 4 ст. 1193 ЦК України передбачається можливість врахування матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, і як наслідок –зменшенням судом розміру відшкодування.

Тобто, дана норма застосовується тоді, коли:

-          відповідачем за даних обставин може бути тільки фізична особа;

-          відшкодування шкоди у повному розмірі неможливе або поставить відповідача в дуже скрутне матеріальне становище.

Так, як видно з матеріалів справи, відповідачка ОСОБА_3 має слідуючий склад сім»ї:

Чоловік –ОСОБА_6, - ІНФОРМАЦІЯ_1;

Дочка –ОСОБА_7 –ІНФОРМАЦІЯ_2;

Дочка –ОСОБА_8 –ІНФОРМАЦІЯ_3;

          Чоловік, - ОСОБА_6 згідно довідки, виданої виконавчим комітетом Української міської ради Обухівського району Київської області за № 446 від 12.12.2011 року дійсно прописаний та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_4, не працює з 23.02.2006 року (Нак ГУ № 59 о\с по теперішній час).

          Крім того, чоловік відповідачки, - ОСОБА_6 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (Категорія 1), що підтверджується посвідченням серії А № 422807, виданого 01.06.2006 року Київською облдержадміністрацією.

          Отже, що стосується застосування до даного спору положень ч. 4 ст. 1193 ЦК України, то в даному випадку суд не знаходить підстав для застосування вищевказаної норми матеріального Закону, так як в судовому засіданні представник відповідачки не надав суду повністю належних доказів того, що при стягнення повної суми шкоди у повному розмірі неможливе або поставить відповідача в дуже скрутне матеріальне становище.

          Так, представником відповідачки взагалі не вказано матеріальне становище відповідачки, як –то наявність рухомого ( автомобілі, інші речі) та нерухомого майна ( будинку, квартири, земельної ділянки, тощо), в рахунок якого можливо б здійснити було б погашення заборгованості, яка утворилася внаслідок завдання шкоди відповідачкою.

          Також представником відповідачки не надано суду в судовому засіданні доказів того, що сплата заборгованості відповідачкою згідно рішення суду поставить сім»ю відповідачки в скрутне матеріальне становище.

Що стосується судових витрат, то суд на підставі ст.. 88 ЦПК України стягує з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Страхова компанія «Провіта» державного мита в розмірі 64 грн. 52 коп. та 120 грн. сплачених коштів за інформаційно –технічне забезпечення державного мита та 350 грн. за поміщення оголошення в газету «Київська Правда».

Враховуючи вищевикладене, керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди", ст.ст. 993, 979; 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України, та ст. 27 Закону України "Про страхування", суд, -

В И Р І Ш И В :

          Позов Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта»до ОСОБА_3, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Провіта" 02100, м. Київ, вул.. І. Дубового, 18, п\р 26507300000777 в ПАТ «Банк Форум»м. Київ, МФО 322948, ЄДРПОУ 31704186 коштів в сумі 6 452,23 грн. матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Провіта" 02100, м. Київ, вул.. І. Дубового, 18, п\р 26507300000777 в ПАТ «Банк Форум»м. Київ, МФО 322948, ЄДРПОУ 31704186 коштів в сумі 64 грн. 52 коп. сплаченого державного мита в розмірі 64 грн. 52 коп. та 120 грн. сплачених коштів за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, та коштів в розмірі 350 грн. за поміщення оголошення в газету «Київська Правда».

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили ідповідно до ч. 1 ст.223 ЦПК України.

Суддя:ОСОБА_9