Ухвала суду № 22531493, 26.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" березня 2012 р. м. КиївК-10962/09-С

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.10.2007

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2009

у справі № 3/41 (22-а-9715/08)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віантекс"

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.10.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2009, позов задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва № 000902310/0 від 25.12.2006 про визначення ТОВ "Віантекс" податкового зобовязання з податку на додану вартість.

Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, яким у позові відмовити. Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права: п.п. 7.2.4. п. 7.2. та п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Податкове повідомлення-рішення № 000902310/2 від 28.03.2007 про визначення позивачу податкового зобовязання у загальній сумі 20520,00 грн. прийнято Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва на підставі акта № 760/1-23-03-32524697 від 15.12.2006 невиїзної документальної перевірки ТОВ "Віантекс" з питань правових відносин з ПП "Еліпс-2" за період з 01.07.2005 по 01.08.2005, яким зафіксовано порушення позивачем пп. 7.2.4. п. 7.2. та пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яке полягало у безпідставному включенні до податкового кредиту липня 2005 року податок на додану вартість у сумі 13680 грн. на підставі податкової накладної, виданої ПП «Еліпс-2», установчі документи якого та свідоцтво платника податку на додану вартість рішенням суду від 07.07.2006 визнано недійсними.

22.07.2007 між ТОВ "Віантекс" (покупець) та ПП "Еліпс-2" (продавець) було укладено договір купівлі-продажу за № 0000043, відповідно до умов якого продавець зобов'язався продавати покупцю продукцію в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у видатковій накладній, а покупець прийняти та сплатити продукцію відповідно до умов даного договору.

При укладенні договору контрагент надав позивачу для перевірки копію свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності-юридичної особи та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

На виконання умов вказаного договору ПП "Еліпс-2" поставлено товар, на який виписана податкова накладна № 257 від 26.07.2005 на загальну суму 82 080, 00 грн. ( в т.ч. 13680, 00 грн. ПДВ), що зареєстрована позивачем в книзі обліку товарів (робіт, послуг), а сума ПДВ включена останнім до податкового кредиту за липень 2005. Податкові накладні за якими такі операції здійснювались оформлені відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до п. 1.7. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, а саме у липні 2005, податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.1 пп.7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6. цього пункту).

За змістом вказаної норми витрати по сплаті податку не включаються до складу податкового кредиту лише у разі відсутності податкової накладної, інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку вказаною нормою не передбачено.

Отже, судами попередніх інстанцій встановлено факт здійснення господарських операцій позивача з ПП "Еліпс-2" та факт включення податку на додану вартість до податкового кредиту на підставі податкової накладної.

Як встановлено судами, рішенням Печерського районного суду м. Києва від 07.07.2006 у справі за позовом Державної податкової адміністрації у місті Києві до ОСОБА_2 та ПП Еліпс-2" про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, суд визнав статут ПП "Еліпс-2" недійсним з моменту його перереєстрації з 10.11.2005 та недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість № 35626969 з моменту внесення в реєстр платників податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Вбачається, що вказане рішення прийнято після укладення договору між ПП "Еліпс-2" та ТОВ "Віантекс", останнє не знало та не могло знати про недійсність установчих документів та свідоцтва платника податку контрагента.

А тому, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що визнання недійсними в судовому порядку установчих документів платника податку не може обґрунтовувати правомірність нарахування останньому податкового зобовязання.

За таких обставин, суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 000902310/2 від 28.03.2007, а рішення судів знаходить такими, що постановлені за наслідками повного встановлення усіх істотних обставин справи та правильного застосування норм матеріального права, зокрема: пп. 7.2.4. п. 7.2. та пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Зважаючи на викладене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.10.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2009 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

СуддіЛ.В. Ланченко

О.М. Нечитайло