Ухвала суду № 22531487, 26.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" березня 2012 р. м. КиївК-9136/09-С

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддівЛанченко Л.В.

Нечитайла О.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова

на постанову Господарського суду Львівської області від 26.06.2008

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2009

у справі № 28/139A(22а-11087/08)

за позовом Українсько-Великобританського спільного підприємства «НОТ»( у формі товариства з обмеженою відповідальністю)

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова

про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Львівської області від 26.06.2008, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2009, позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.02.2008 № 0002752320/2/4646 щодо визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 217978,68 грн., в тому числі 145319,12 грн. основного платежу та 72659,56 грн. штрафних санкцій.

Державна податкова інспекція у Личаківському районі міста Львова звернулася з касаційною скаргою, в якій просить скасувати вказані судові рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог. Посилається на порушення судами норм матеріального права та неповне встановлення обставин справи, звертаючи увагу на те, що позивачем безпідставно включено до податкового кредиту податок на додану вартість на загальну суму 145319,12 грн. в порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Податкове повідомлення-рішення від 28.02.2008 № 0002752320/2/4646 про визначення позивачеві податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 217978,68 грн., в тому числі 145319,12 грн. основного платежу та 72659,56грн. штрафних санкцій, прийнято на підставі акту перевірки від 14.09.2007р. № 381/23-2/13799855 за січень, квітень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2006, яким зафіксовано порушення позивачем вимог п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Податковий орган вважає, що позивач не має права на податковий кредит з сум податку на додану вартість, сплата яких постачальниками товарів у ланцюгу постачання не підтверджені зустрічними перевірками.

У касаційній скарзі податкова інспекція свою позицію також обґрунтовує відсутністю у позивача права на податковий кредит у звязку з не підтвердженням факту сплати податку на додану вартість до бюджету.

Інших правових та фактичних підстав для невідшкодування позивачеві суми бюджетного відшкодування податковою інспекцією не наведено.

Відповідно до п. п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду в зв'язку з придбанням або виготовленням товарів ( у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 вищевказаного Закону не підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого податку) у звязку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно із п.п.7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем були надані податкові накладні на підтвердження віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ. Акт перевірки не містить зауважень стосовно змісту та порядку заповнення податкових накладних.

Суди дійшли правильних висновків про те, що на продавців товару - контрагентів позивача (ТОВ "Карнеол", ПП "Фінкомінвест") в силу приписів Закону покладено обов'язок внесення податку до бюджету та відповідальність за повноту та своєчасність його внесення до бюджету (п.10.2 ст. 10 Закону "Про податок на додану вартість»). Як випливає із закріпленого в Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності, позивач не зобов'язаний нести відповідальність за дії інших осіб, в тому числі за дії усіх постачальників у ланцюгу постачання, з якими він не перебував в жодних правовідносинах. В силу приписів податкового законодавства покупець (ТОВ "НОТ") не зобов'язаний здійснювати перевірку правильності ведення постачальниками (його контрагентами) податкового та бухгалтерського обліку, повноти сплати податків.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність включення ТОВ СП "НОТ" до податкового кредиту податку на додану вартість на загальну суму 145319,12 грн.

Зважаючи на викладене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржені рішення судів без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Львівської області від 26.06.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2009 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

СуддіЛ.В. Ланченко

О.М. Нечитайло