Постанова № 22528992, 02.04.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.12 Справа № 5015/6230/11

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Процика Т.С.

суддів Данко Л.С.

Скрипчук О.С.

при секретарі судового засідання Юрчук О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Прокурора Сихівського району м. Львова в інтересах держави в особі Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради № 6 к від 27.01.2012р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 17.01.2012р. (рішення складено 20.01.2012р.)

у справі № 5015/6230/11

за позовом Прокурора Сихівського району м. Львова в інтересах держави в особі Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд», м. Львів

про розірвання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень № 2358 від 28.09.2009р. та стягнення неустойки

за участю представників:

прокурор –Татарин Ю.Б.;

від позивача - Крикус В.В. –представник;

від відповідача - Бігун Н.В. –представник.

Розпорядженням Голови Львівського апеляційного господарського суду від 02.04.2012р. у справі № 5015/6230/11 у зв’язку із перебуванням судді Дубник О.П. у черговій відпустці, керуючись п. 6 Рішення зборів суддів Львівського апеляційного господарського суду від 19.07.2011 року, оформленого протоколом № 23, та п. 3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, введено у склад колегії суддів по розгляду апеляційної скарги Прокурора Сихівського району м. Львова в інтересах держави в особі Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради замість судді Дубник О.П. суддю Данко Л.С.

Прокурору та представникам сторін права і обов’язки, передбачені ст.ст.20, 22, 28, 29 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), роз’яснено, заяв про відвід суддів не поступало, клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.01.2012 року у цій справі, суддя Н. Мороз, позов задоволено частково; розірвано договір купівлі-продажу нежитлових приміщень способом викупу № 2358 від 28.09.2009р., укладений між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та Публічним акціонерним товариством “Фірма “Нафтогазбуд”, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Кулиняком І.Я., зареєстрований в реєстрі за № 4000; в решті вимог у позові відмовлено; стягнуто з Публічного акціонерного товариства “Фірма “Нафтогазбуд” в доход державного бюджету - 85 грн. державного мита; стягнуто з Публічного акціонерного товариства “Фірма “Нафтогазбуд” в доход місцевого бюджету Личаківського району м. Львова - 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Прокурор Сихівського району м. Львова в інтересах держави в особі Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради подав апеляційну скаргу, в якій просить задовільнити апеляційну скаргу і скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 17.01.2012р. у цій справі в частині відмови у задоволенні вимоги щодо стягнення неустойки за невиконання своїх обов’язків по договору купівлі-продажу з боку відповідача; прийняти нове рішення, яким задоволити позов в частині стягнення неустойки в повному обсязі.

В обгрунтування апеляційної скарги скаржник посилається зокрема на те, що судом першої інстанції не було надано належну правову оцінку доводам та доказам позивача про неможливість застосування наслідків спливу позовної давності у цьому випадку. Як зазначає далі скаржник, судом було правильно встановлено та підтверджено факт невиконання відповідачем своїх обов’язків по оплаті коштів за договором купівлі-продажу. Проте не надано належної оцінки тому, що відповідно до пунктів 7.2., 7.3., 7.4. Договору та норм Постанови Кабінету Міністрів України № 846 від 17.09.2008 року –за повну або часткову несплату ціни об’єкту продажу протягом строку, встановленого договором, Договір підлягає розірванню, Об’єкт продажу повертається Продавцю, а Покупець сплачує неустойку (штраф, пеню) у розмірі 20 (двадцять) відсотків ціни, за яку куплено Об’єкт продажу, яка стягується без необхідності обґрунтування її розміру. Тобто при розірванні договору, автоматично виникає обов’язок по сплаті неустойки.

Крім того, скаржник, вважає, що позовна давність по вимозі щодо стягнення неустойки (штрафу) є такою, що не сплила, оскільки така вимога є похідною щодо вимоги про розірвання договору.

Також скаржник зазначає, що судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права, не проаналізовано належним чином надані позивачем письмові заперечення та додаткові пояснення та не надано належної правової оцінки нормам законодавства України в їх сукупності.

Відповідач, ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд», в порядку ст. 96 ГПК України подало суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення Господарського суду Львівської області від 17.01.2012р. у цій справі без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У засіданнях Львівського апеляційного господарського суду прокурор, представники позивача та відповідача підтримали свої вимоги, доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу, а також у поясненнях, наданих у судових засіданнях.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заслухавши пояснення прокурора та представників сторін у судових засіданнях, суд встановив наступне.

28 вересня 2009 року між Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (Продавець) та Публічним акціонерним товариством “Фірма “Нафтогазбуд” (Покупець) було укладено договір № 2358 купівлі-продажу нежитлових приміщень способом викупу, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Кулиняком І.Я., зареєстрований в реєстрі за №4000 (надалі –Договір) (а.с. 9-10).

Відповідно до п. 1.1. Договору Продавець зобов’язується, відповідно до ухвали Львівської міської ради 12-ї сесії 5-го скликання від 05.03.2009 року за № 2454 передати у власність Покупцю нежитлові приміщення, загальною площею 438,6 кв.м. (чотириста тридцять вісім цілих шість десятих квадратних метрів), а саме: нежитлові приміщення в підвалі, позначені в технічній документації від літери «І»по літеру «ІІІ», загальною площею 44,2 кв. м. (сорок чотири цілих два десятих квадратних метрів); нежитлові приміщення на 1-му поверсі, позначені в технічній документації від літери «1»по літеру «21», літерою «44», літерою «48», загальною площею 249,10 кв. м. (двісті сорок дев’ять цілих один десятий квадратних метрів; нежитлові приміщення на 2-му поверсі, позначені в технічній документації від літери «34»по літеру «41», літерою «47», загальною площею 110,2 кв. м. (сто десять цілих два десятих квадратних метрів); нежитлові приміщення в мезоніні, позначені в технічній документації від літери «42»та літера «43», загальною площею 35,1 кв. м. (тридцять п’ять цілих один десятий квадратних метрів), які розташовані в будівлі (літ. «А-2»за адресою: місто Львів, вулиця Здоров’я, 9 (дев’ять), надалі –«Об’єкт продажу», і належать територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради на праві комунальної власності на підставі свідоцтва серії САА № 281395 про право власності на будівлю, виданого Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради 27 серпня 2004 року, згідно з розпорядженням від 27 серпня 2004 року за № 1222, зареєстрованого в Львівському обласному державному комунальному бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки за територіальною громадою м. Львова 26 жовтня 2004 року, реєстраційний номер в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 7298355, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»26 жовтня 2004 року за № 5194967, а покупець зобов’язується прийняти зазначені приміщення і сплатити ціну, відповідно до умов, що визначені у цьому Договорі, та зареєструвати право власності на вказані приміщення в Обласному комунальному підприємстві Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки».

Характеристика Об’єкта продажу наводиться у витязі з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданому Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»26 червня 2009 року за № 23140093, та в технічному паспорті, складеному Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки 28 лютого 2005 року.

Згідно з п. 1.2. Договору право власності на об’єкт продажу переходить до Покупця з моменту сплати повної вартості придбаного Об’єкта продажу, отримання акту прийому-передачі Об’єкта продажу та державної реєстрації цього Договору.

У відповідності до п. 1.5. Договору зазначений в цьому Договорі Об’єкт продається за 2 055 798 грн. 00 коп. (два мільйони п’ятдесят п’ять тисяч сімсот дев’яносто вісім гривень 00 копійок), в тому числі ПДВ.

Відповідно до п. 2.1. Договору Покупець зобов’язаний заплатити 2 055 798 грн. 00 коп. (два мільйони п’ятдесят п’ять тисяч сімсот дев’яносто вісім гривень 00 копійок) за придбаний Об’єкт продажу протягом тридцяти календарних днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору. За умови сплати не менш як 50 відсотків ціни продажу Об’єкта протягом тридцяти календарних днів з часу нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, термін оплати продовжується ще на тридцять календарних днів.

Відповідно до п. 7.2. Договору у випадку повної або часткової несплати ціни Об’єкта продажу протягом строку, встановленого п. 2.1. Договору, Договір підлягає розірванню, Об’єкт продажу повертається Продавцю, а Покупець сплачує неустойку (штраф) у розмірі 20 (двадцять) відсотків ціни, за яку куплено Об’єкт продажу, яка стягується без необхідності обґрунтування її розміру, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України “Про розмір неустойки за повну або часткову несплату покупцями коштів за об’єкти приватизації” від 17.09.2008 р. №846.

17 грудня 2009 року Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради надіслало Публічному акціонерному товариству «Фірма «Нафтогазбуд»лист № 5-459/2302 з вимогою або негайно сплатити суму основного боргу з штрафними санкціями, або розірвати договір за взаємною згодою, повернути об’єкт продажу та сплатити неустойку (а.с. 11).

06 грудня 2011 року Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради надіслало Господарському суду Львівської області лист № 1.7.-11178, в якому відзначило, що обов’язки на виконання умов договору по оплаті ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд»(Відповідачем) виконані не були (а.с. 23).

Згідно з ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України (далі –ГК України) зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в частині вимог про розірвання вказаного договору позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача неустойку в розмірі 20% ціни об’єкта продажу на підставі п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 846 від 17.09.2008 р. “Про розмір неустойки за повну або часткову несплату покупцями коштів за об'єкти приватизації”.

Згідно з п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 846 від 17.09.2008 р. “Про розмір неустойки за повну або часткову несплату покупцями коштів за об'єкти приватизації” у відповідності до статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна" Кабінет Міністрів України постановляє: установити, що розмір неустойки, яку сплачують покупці у разі повної або часткової несплати в установлений Законом України "Про приватизацію державного майна" строк коштів за об'єкт приватизації, включаючи земельну ділянку, становить 20 відсотків ціни, за яку придбано такий об'єкт, включаючи земельну ділянку.

Таку неустойку позивач нараховує в сумі 290 669,27 грн., проте відповідач заперечує вказану вимогу, посилаючись на сплив позовної давності.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, враховуючи несплату відповідачем у 30-денний строк половини вартості об’єкта, на підставі п. 2.1. Договору, повна вартість об’єкта продажу підлягала сплаті протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору, тобто до 29.10.2009 р.

Згідно з ст. 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи, що неустойка, яку просить стягнути позивач, встановлена Постановою Кабінету Міністрів України і не пов’язана з кількістю днів прострочки, право на її нарахування у встановленому розмірі виникає у позивача одразу при порушенні зобов’язання, передбаченого договором, незалежно від часу тривалості порушення.

Скаржник посилається зокрема на норми ст. 266 ЦК України, проте це не стосується суті спірних відносин. Згідно із вказаною нормою, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Однак, зазначеною нормою не передбачено, що за наявності основної вимоги, продовжується позовна давність по додаткових вимогах. Це також суперечить ч. 2 ст. 258 ЦК України. Крім того, вимоги, яка була б первинною до похідної вимоги про стягнення неустойки, - про стягнення основного боргу, - прокурор та позивач не заявляли, а вимога про розірвання договору за своєю суттю не носить первинного, базового характеру до вимоги про стягнення пені.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відтак судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що посилання відповідача на сплив позовної давності щодо вказаної вимоги відповідає матеріалам справи.

Як вбачається з матеріалів справи, заяв чи клопотань про поновлення позовної давності прокурор та позивач не заявляли. З листа № 2302-вих.-1986 від 15.10.2010р. (а.с. 63) “Щодо надання інформації про стан розгляду надісланих матеріалів” вбачається, що позивач за станом на вказану дату вже направляв прокуратурі відповідні матеріали про порушення.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висноваками суду першої інстанції про задоволення позову частково.

Відповідно до ст.4і ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтували неправомірність рішення місцевого господарського суду.

Таким чином, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що Господарським судом Львівської області належним чином досліджені обставини справи та оцінені докази, що мають значення для справи, при прийнятті рішення правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, відтак, немає підстав для скасування рішення.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

Залишити рішення Господарського суду Львівської області від 17.01.2012р. у справі № 5015/6230/11 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Процик Т.С.

Суддя Данко Л.С.

Суддя Скрипчук О.С.