Постанова № 22528825, 04.04.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.12 Справа № 5008/1564/2011

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого судді Данко Л.С.,

Суддів Давид Л.Л.

Юрченко Я.О.

При секретарі судового засідання: Явна Г.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” (м. Київ), в особі Закарпатської обласної дирекції “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” (м. Ужгород, Закарпатської обл.) № 03/1-62 від 02.02.2012 р.(вх. № 110 від 29.02.2012 р.),

на рішення господарського суду Закарпатської області від 18 січня 2012 року

у справі № 5008/1564/2011 (суддя О.Ф.Ремецькі)

порушеній за позовом

Позивача: Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, м. Ужгород, Закарпатської обл.,

До відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “ОРАНТА” (м. Київ), в особі Закарпатської обласної дирекції “Національна акціонерна страхова компанія “ОРАНТА” (м. Ужгород, Закарпатської обл.),

Про стягнення з ВАТ “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” на користь Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, 337 805,00 грн. страхового відшкодування.

За участю представників сторін

Від апелянта/відповідача: ОСОБА_3 п/к за довіреністю № 08-03-28/47-12 від 02.02.2012 р.,

Від відповідача: ОСОБА_4 п/к за довіреністю б/н від 28.11.2011 р.

Права та обовязки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів не надходило.

Сторонами подано клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до протоколу розподілу справ КП «Документообіг господарських судів»від 29.02.2012 р., дану справу передано на розгляд колегії суддів, у складі: Данко Л.С. (суддя-доповідач), судді Давид Л.Л., Юрченко Я.О.

За клопотанням ВАТ “НАСК “Оранта”, Львівським апеляційним господарським судом 01.03.2012р. відновлено строк для подання апеляційної скарги, ухвалою від 01.03.2012 року прийнято апеляційну скаргу ВАТ “НАСК “Оранта” в особі Закарпатської обласної дирекції “НАСК “Оранта” (м. Ужгород, Закарпатської обл.) № 03/1-62 від 02.02.2012 р.(вх. № 110 від 29.02.2012р.) на рішення господарського суду Закарпатської області від 18 січня 2012 року у справі № 5008/1564/2011 (суддя О.Ф.Ремецькі) до провадження та призначено розгляд справи на 21.03.2012 року, про що сторони були, належним чином, повідомлені про день, час та місце розгляду справи, рекомендованою поштою (докази оригінали повідомлень про вручення поштового відправлення знаходяться в матеріалах справи).

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.2012р. розгляд справи було відкладено на 04.04.2012р., про що сторони були належним чином повідомлені (докази - в матеріалах справи).

03.04.2012 р. за вх. № 2222 позивачем, через канцелярію суду, подано заперечення на апеляційну скаргу, просить, залишити без змін рішення господарського суду Закарпатської області від 18.01.2012 р. у справі № 5008/1564/201, а апеляційну скаргу ВАТ «НАСК «Оранта»без задоволення.

Представник апелянта/відповідача прибув, доводи наведені в апеляційній скарзі підтримав, вважає, що рішення місцевого суду не відповідає приписам норм матеріального та процесуального права, неповно зясовано обставини справи, оскільки страхове відшкодування, на думку представника, повинно проводитись виходячи із собівартості товару, а так як, ціни на шуби встановлювались позивачем одноосібно, без будь-якого документального підтвердження, вважає, що рішення господарського суду Закарпатської області від 18.01.2012 р. у справі № 5008/1564/201 слід скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Представник позивача прибув, надав пояснення аналогічні викладеним у запереченні на апеляційну скаргу, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення місцевого суду без змін, доводи апелянта вважає надуманими, так як умови договору страхування № УБ 426918 від 02.07.2009р. сторонами, перед укладенням, попередньо, узгоджувалися щодо виду страхового майна, його вартості, місцезнаходження, страхової суми, тарифу та ризиків, передбачалися особливі умови, тощо, до цього договору, сторонами укладено додатки, котрі стосуються спеціальних домовленостей між сторонами по конкретному предмету договору, при цьому, зі сторони страхувальника, жодних зауважень щодо собівартості майна, його походження чи комплекту документів - не поступало, та пояснив, що пакет документів, який був сформований ним після настання страхового випадку для страхового відшкодування, повністю базується на визначеній у Договорі реалізаційній вартості викраденого майна і не перевищує визначеної у договорі страхової суми.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Закарпатської області від 18.01.2012р. по справі № 5008/1564/2011, слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено колегією суддів, рішенням господарського суду Закарпатської області від 18.01.2012р. у справі № 5008/1564/2011 позовні вимоги позивача до відповідача про стягнення суми 337 805,00 грн. страхового відшкодування задоволено повністю (а.с. 96-103).

Не погоджуючись з даним рішенням господарського суду Закарпатської області, ВАТ “НАСК “Оранта” в особі Закарпатської обласної дирекції “НАСК “Оранта” (м. Ужгород) звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог СПД ФО ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення порушено норми матеріального права, зокрема тим, що рішення місцевого суду не відповідає матеріалам та дійсним обставинам справи.

Колегією суддів встановлено, що Відкрите акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” (скорочено: ВАТ НАСК «Оранта») є юридичною особою, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75. Закарпатська обласна дирекція Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” (скорочено: Закарпатська обласна дирекція НАСК «Оранта») є структурним підрозділом Компанії, місцезнаходження: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Фединця, 9, код ЄДРПОУ 02307180, діє на підставі Положення про Закарпатську обласну дирекцію ВАТ «Національна акціонерна страхова компанія “Оранта”, яке затверджено рішенням Правління НАСК «Оранта»30.11.2010р. № 410 (а.с. 35-37) та довіреності (а.с. 44).

Дирекція у своїй діяльності керується: - законами та іншими нормативними документами органів державної виконавчої влади; - статутом компанії; - Порядком управління площадками продаж; - внутрішніми нормативними та розпорядчими документами компанії; цим Положенням. Дирекція має печатку та штампи із своїм найменуванням, використовує емблему та логотип компанії, а також, забезпечує захист інтересів компанії у адміністративних і третейських судах та у системі судів загальної юрисдикції з усіма правами, які надаються законом позивачу, відповідачу та третій особі на підставі довіреності Голови Правління компанії, виданою на імя директора дирекції або іншої уповноваженої особи ( п. 4.1.20 Положення).

Безпосереднє управління Дирекцією здійснює Директор, який призначається та звільняється Головою Правління компанії і діє за довіреністю, виданою Головою Правління та в межах наданих повноважень і установлених лімітів на право укладання договорів страхування і господарських договорів.

З огляду на наведене, належить зазначити, що коло повноважень відособленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, або довіреністю, виданою у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, 02.07.2009р. між позивачем: Субєктом підприємницької діяльності - фізичною особою (Приватним підприємцем) ОСОБА_2 (Страхувальник за Договором) та відповідачем: Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” (Страховик за Договором) в особі начальника Ужгородського відділення Закарпатської обласної дирекції - ВАТ HACK “Оранта” ОСОБА_7, на підставі довіреності № 02-05/400-086 від 03.11.2008р., був укладений Договір добровільного страхування майна за № УБ 426918 (далі за текстом - Договір страхування).

Вищезазначений Договір страхування укладено у письмовій формі, що відповідає приписам ст. 981 ЦК України, за своєю правовою природою, основними та другорядними ознаками є договором страхування, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які відповідають главі 67 Цивільного кодексу України та Закону України "Про страхування".

Страхування - це вид цивільно-правових відносин, щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст.979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою, страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 982 ЦК України, істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобовязаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

У Договорі добровільного страхування майна за № УБ 426918 сторонами встановлено всі істотні його умови.

Згідно п. 1.1. даного Договору страхування, застрахованим майном є товари в магазині: шуби згідно накладних № 1 від 11.05.2009р.,№ 2 від 11.05.2009р. та №3 від 26.06.2009р., а також ті шуби, що будуть поступати до магазину протягом страхового періоду і відображатимуться в прибуткових накладних.

Строк дії Договору страхування сторони визначили у п. 1.10.3., а саме: з 04.07.2009р. по 03.07.2010р.

У п. 1.5. Договору страхування визначено місцезнаходження застрахованого майна - м. Ужгород, вул. Л.Толстого,31 - магазин “Жемчужина - 2”.

Відповідно до п. 1.6. Договору страхування, сторони визначили страхові ризики (відповідно до п. 2.2.2. Договору), а саме: вогонь, стихійні явища, вплив рідини, викрадення, протиправні дії третіх осіб, наїзд транспортного засобу.

Серед страхових ризиків, визначених умовами Договору страхування (п. 1.6.4. та п. 1.6) передбачено „викрадення”.

Відповідно до п. 1.7. Договору страхування, загальна страхова сума, становить 635 280,00 грн.

Страховий період з 04 липня 2009р. по 03 липня 2010р. (п. 1.10. Договору страхування).

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 02.03.2010р. з місця знаходження застрахованого майна магазину «Жемчужина2», який знаходиться за адресою: вул. Толстого, 31 в м. Ужгород, біля 04 год. невстановленими особами шляхом пошкодження замка вхідних дверей та проникнення в приміщення магазину «Жемчужна-2»було викрадено застраховане майно жіночі хутряні шуби, в кількості 23 штуки.

На місце події були викликані негайно працівники міліції.

Як встановлено місцевим судом та випливає із матеріалів справи, про факт настання події свідчить лист Ужгородського міського управління УМВС України в Закарпатській області № К-99 від 03.10.2011р., в якому повідомляється, що порушено кримінальну справу № 1115010, по факту таємного викрадення майна, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та за заявою громадянина ОСОБА_8, 1952 р. н. та зазначено, що загальна вартість викрадених шуб в кількості 23 шт. становить 337805,00 грн.

Місцевим судом встановлено, що в магазині «Жемчужна-2»проводилось відео спостереження, яким зафіксовано факт крадіжки шуб.

02.03.2010р. про факт настання страхового випадку було повідомлено Ужгородське відділення Закарпатської обласної дирекції ВАТ «НАСК «Оранта», про що свідчить зареєстрована заява в журналі реєстрації за № 26 (а.с. 16).

Страховий акт про вказаний страховий випадок був складений 25.03.2010 р. за № 3.

Відповідно до умов Договору страхування, на вимогу відповідача, як страховика, позивач подав відповідачу необхідні документи: копію договору страхування майна від 02.07.2009р., список викрадених шуб з визначенням їх вартості, акти інвентаризації, запис відео спостереження про факт вчинення крадіжки, що стосувались даного страхового випадку.

Відтак, апелянт/відповідач в особі Закарпатської обласної дирекції «Оранта», який з поданих позивачем документів, сформувавши справу, надіслав її 29.03.2010р. до Головного офісу ВАТ «НАСК «Оранта», що підтверджується копією супровідного листа № 07-07/97 від 29.03.2010 р. (а.с. 24).

Даний супровідний лист, оформлений без жодних зауважень, щодо визначення вартості викраденого майна чи комплексу документів.

Відповідно до п. 2.5.3. Договору страхування встановлено, що страховик має право перевіряти стан майна на відповідність умовам, зазначеним у заяві на страхування або на відповідність іншим чином наданої страхувальником інформації (п.2.5.3.1.); перевіряти виконання страхувальником (вигодонабувачем) вимог правил і договору (п.2.5.3.2.); у разі настання події, що може бути визнана страховим випадком, провести огляд місця події та скласти акт огляду (п. 2.5.3.3.); надсилати запити до компетентних органів з питань, повязаних із розслідуванням причин і визначенням розміру заподіяного збитку, або самостійно проводити розслідування з метою зясування причин та обставин страхового випадку (п. 2.5.3.4.); брати участь у зберіганні і рятуванні майна, а також давати інструкції, спрямовані на зменшення збитку, виконання яких є обовязковим для страхування (вигодонабувача) (п. 2.5.3.5.); робити огляди місця настання події, в тому числі фото - та відео зйомку (п. 2.5.3.6.); за власною ініціативою та за власні кошти розпочати розслідування обставин настання події, що може бути визнана страховими випадком, залучати експертів до розслідування обставин настання такої події та її наслідків. Зазначені дії Страховика не є підставою для визнання Страховиком страхового випадку (п. 2.5.3.7.); відстрочити здійснення страхової виплати (п. 2.5.3.8.); відмовити у виплаті страхового відшкодування або зменшити його розмір у випадках, передбачених п.2.10 договору тат іншими положеннями договору (п. 2.5.3.9.), тощо.

Згідно із п. 2.5.4. Договору страхування, страховик зобовязаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходи щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхового відшкодування (п. 2.5.4.2.); при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування в порядку та строки передбачені п. 2.9. Договору (п. 2.5.4.3.).

Відповідно до п. 2.5.1.3. Договору страхування страхувальник має право при настанні страхового випадку отримати страхове відшкодування в порядку та в строк, передбачений договором.

Згідно з п. 2.5.2. Договору страхування страхувальник зобовязаний своєчасно вносити страхові платежі в розмірі і строки, передбачені розділом 4 договору (п. 2.5.2.2.); при укладенні договору надати інформацію страховику про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику (п.2.5.2.3).

Положеннями п. 2.6. Договору страхування погоджено, що при настанні події, що за умовами договору може бути кваліфікована як страховий випадок, страхувальник (вигодонабувач) зобовязаний: 1)негайно повідомити компетентні органи; 2) негайно у будь-який спосіб повідомити страховика та протягом двох днів після настання події, яка може бути кваліфікована як страховий випадок, надати страховику письмове повідомлення про таку подію; 3) вжити всіх доступних та доцільних заходів для врятування майна, виконати всі інструкції, отримані від страховика; 4) забезпечити страховику можливість огляду місця події, яка може бути кваліфікована як страховий випадок та самостійної попередньої оцінки понесеного збитку; забезпечити представнику страховика можливість огляду ушкодженого майна для зясовування причин, розмірів збитку; 5) надати всі необхідні документи згідно з п. 2.7. договору.

Відповідно до п. 2.7. Договору страхування, для отримання страхового відшкодування страхувальник (вигодонабувач) зобовязаний надати страховику такі документи: 2.7.1. заяву на виплату страхового відшкодування; 2.7.2. документи, що підтверджують наявність права власності або іншого майнового інтересу щодо пошкодженого, знищеного або викраденого майна на момент настання страхового випадку; 2.7.1.4. перелік пошкодженого, знищеного або викраденого майна; 2.7.1.5. документи, що підтверджують розмір заподіяних збитків; 2.7.1.6. документи, що підтверджують вартість застрахованого майна; 2.7.1.12. інші документи або відомості (за вимогою страховика), які необхідні для зясування обставин настання страхового випадку та визначення розміру збитку.

Згідно із п. 2.9. Договору страхування страхове відшкодування виплачується страхувальнику (вигодонабувачу) тільки після того, як повністю будуть встановлені причини та розмір збитків. Страхувальник зобовязаний надати страховику усі необхідні документи, що підтверджують причини та розмір збитків, перелік яких наведено в п. 2.7. договору. Ненадання таких документів дає страховику право відмовити у виплаті страхового відшкодування.

Пунктом 2.9. Договору страхування встановлено, що рішення про виплату страхового відшкодування оформлюється страховим актом. Страховик повинен скласти страховий акт протягом 30 днів, починаючи з моменту отримання письмової заяви на виплату страхового відшкодування та документів згідно з розділом п.2.7 договору.

За змістом п. 2.9.3. Договору страхування якщо випадок визнано страховим, страхове відшкодування виплачується протягом 10-ти робочих днів з дати складання страхового акта.

Відповідно до п.2.8.2.6. Договору страхування, розмір страхового відшкодування визначається у разі загибелі або викрадення товарних та матеріальних запасів у розмірі собівартості застрахованого майна на момент настання страхового випадку, але не більше суми, необхідної для придбання майна, подібного до застрахованого, та страхової суми за таким майном, обумовленої договором. Під собівартістю розуміється розмір виробничих витрат, необхідних для повторного виготовлення майна.

02.03.2010р. позивач повідомив відповідача про викрадення майна із магазину „Жемчужина-2” та направив Страховій компанії повідомлення про настання страхового випадку за вих. № 26.

05.03.2010р. дізнавачем ВД Ужгородського МУ ГУМВС України в Закарпатській області, ст. лейтенантом міліції Вовканич А.В., від 05.03.2010р. порушена кримінальна - справа за ознаками злочину, передбаченого ст. 185 ч.3 Кримінального Кодексу України.

02.03.2010р. позивач надав відповідачу заяву на виплату страхового відшкодування; документи на підтвердження придбання страхувальником застрахованого майна, інвентаризаційні акти (списки викрадених шуб), прибуткову накладну від 29.01.2010р.

Листом № 03/1-1170 від 02.12.2010р. відповідач повідомив позивача про те, що станом на 02.12.2010 р. відповідачу не надано жодного документу, передбаченого умовами Договору страхування, який підтверджує розмір спричинених збитків та запропонував надати документи та інформацію.

Отже, як вбачається з поданого апелянтом/відповідачем листа за № 03/1-1170 від 02.12.2010р., відмова у виплаті страхового відшкодування з підстав, передбачених п.п.2.10. Договору страхування. При цьому, відмовляючи у здійсненні виплати страхового відшкодування, відповідач виходив з того, що позивачем не були надані документи на підтвердження права власності страхувальника на застраховане майно, не були надані дані бухгалтерського та складського обліку, не були надані документи на підтвердження придбання застрахованого товару (накладні, рахунки-фактури, платіжні та інші документи) в період з 17.09.2010р. по 08.10.2009р. та 29.01.2010р.

Згідно з п. 2.10. Договору страхування, страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо страхувальник не виконав обовязків, передбачених умовами договору (п.2.5.2. та 2.6. Договору);

За умовами п.2.9.3. Договору страхування вбачається, що страхове відшкодування виплачується протягом 10 днів з дня підписання страхового акта.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до п. 2.2. Договору страхування, за цим договором страховими випадками визнаються втрата (загибель) або ушкодження майна в результаті пожежі, стихійних лих, дії води, викрадення, протиправних дій третіх осіб та наїзд транспортного засобу.

Листом б/н від 02.12.2010 р. позивач повідомив відповідача про те, представником позивача у березні 2010р. надано відповідачу увесь перелік запитуваних відповідачем документів, тому твердження відповідача про неотримання ним жодних документів необґрунтованими.

Разом з тим, позивачем, повторно, було направлено відповідачу копію заяви про настання страхового випадку, копію договору технічного обслуговування та реагування, акт інвентаризації товару на 01.03.2010р., акт інвентаризації викрадених виробів з хутра від 02.03.2010р., акт інвентаризації товару на 03.03.2010р., прихідну накладну від 29.01.2010р., копію свідоцтва про сплату єдиного податку, список викрадених шуб (докази в матеріалах справи).

Листом № 09-02-06/1989 від 26.01.2011р. відповідач повідомив позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування згідно з Договором страхування. У листі відповідач вказав на те, що позивач не надав документів на виконання вимог пункту 2.7. договору.

Як підтверджується матеріалами справи, встановлено місцевим судом, позивачем на виконання вимог відповідача було передано весь обсяг визначених Договором страхування документів, в т.ч., які посвідчують про придбання товару: копію договору технічного обслуговування та реагування, акт інвентаризації товару на 01.03.2010р., акт інвентаризації викрадених виробів з хутра від 02.03.2010р., акт інвентаризації товару на 03.03.2010р., прибуткову накладну від 29.01.2010р., копію свідоцтва про сплату єдиного податку, список викрадених шуб.

Статтею 988 ЦК України, зокрема, передбачено, що страховик зобовязаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові (п. 2 ч. 1 цієї статті), а у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, визначений договором (п. 3 ч. 1 цієї статті).

Статтею 988 ЦК України визначено, що страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків, здійснюється страховиком в межах страхової суми, яка встановлюється в межах вартості майна на момент укладання договору.

Згідно із ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Як зазначено вище у цій постанові, страховий акт про вказаний страховий випадок складений 25.03.2010 р. за № 3, без будь-яких застережень зі сторони страховика.

Статтею 991 ЦК України визначено підстави відмови від здійснення страхової виплати.

Як вбачається з матеріалів даної справи, місцевим судом не встановлено, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, в розумінні статей 33 та 34 ГПК України, про навмисні дії страхувальника спрямовані на настання страхового випадку, вчинення ним умисного злочину, що призвів до страхового випадку, подання завідомо неправдивих відомостей про обєкт страхування або факт нас настання страхового випадку тощо.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що заперечення відповідача про те, що документи, які були подані йому страхувальником не підтверджують факту придбання товару, а відтак, не надають можливості визначити суму страхового відшкодування не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки такі документи підтверджують розмір завданого позивачеві збитку, що відповідно до вимог умов договору (пункту 2.7. Договору) є обовязковим для страхувальника, а визначення суми страхового відшкодування, в свою чергу, є обовязком страховика.

Пунктом 2.9.5 Договору страхування визначено, що у випадку виникнення спорів між сторонами про причини настання страхового випадку і розміру збитку кожна із сторін має право зажадати проведення експертизи.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не здійснювались жодні дії на виконання умов договору, що свідчили б про неможливість визначення ним розміру страхового відшкодування із поданих позивачем документів та визначеного ним розміру збитку.

У звязку з цим, на момент прийняття відповідачем рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, у Страхової компанії не було підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування з підстав неподання позивачем документів у підтвердження придбання застрахованого товару.

Посилання відповідача на те, що укладений між ПП ОСОБА_2 та ПП «Вектор Ойл»10 травня 2009р. договір «Про поставку товару під реалізацію»не є доказом у справі (а.с. 86-88) з тих міркувань, що цей договір від імені ПП «Вектор Ойл»підписано особою прізвище та ініціали якої не зазначено, не визначено найменування товару, не обумовлений порядок розрахунків, не вказані реквізити сторін, та, що за адресою ПП «Вектор Ойл», згідно інформації наданої податковим органом, знаходиться інше підприємство, є необгрунтованими, так як відповідачем, на підтвердження вказаних обставин не подано доказів, зокрема, що зазначений договір визнаний у встановленому порядку недійсним та/або скасований, не надав витягів з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців щодо юридичної (фактичної) адреси того чи іншого підприємства, місцезнаходження якого викликало у відповідача сумніви.

Відповідно до статей 6 та 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визнання умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Разом з тим, твердження відповідача в цій частині спростовуються накладною № 11 від 10.05.2009р. та списком застрахованого майна (товару) (а.с. 58-59, 60).

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу.

Згідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, що ставляться до змісту зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо не почав виконувати зобов'язання, або не виконав його в строк, що передбачений договором.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Отже, на підставі вищенаведеного колегія суддів заперечення відповідача про те, що надані позивачем документи у підтвердження придбання товару є сумнівними, не можуть бути взяті судом до уваги та є безпідставними.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Апелянт/відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, Львівський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду Закарпатської області від 18.01.2012 року у справі № 5008/1564/2011 та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Закарпатської області від 18.01.2012 року у справі № 5008/1564/2011 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

2. Витрати по сплаті судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути господарському суду Закарпатської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Юрченко Я.О.