Рішення № 22528292, 05.04.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2012 р. Справа № 5023/1106/12

вх. № 1106/12

Суддя господарського суду Жигалкін І.П.

при секретарі судовогозасідання Бережанова Ю.Ю.

за участю представників сторін:

прокурора - ОСОБА_2 (посв. № 242 від 15.11.2011 р.)

позивача - ОСОБА_1 (дов. № 108/01-21/08-16 від 16.01.2012 р.)

відповідача - не з'явився

розглянувши матеріали справи за позовом Харківської міжрайонної прокуратури Харківської області, м. Харків в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області, м. Харків

до Відкритого акціонерного товариства "Мереф'янський механічний завод", м. Мерефа

про стягнення 2 426,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Харківський міжрайонний прокурор Харківської області (надалі - Прокурор) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Мереф'янський механічний завод" (надалі - Відповідач) на користь держави шкоду, заподіяну в наслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища у сумі 2 426,40 грн. та покладення на Відповідача судового збору.

Прокурор у судовому засіданні підтримує позовні вимоги та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник Відповідача у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. Витребуваних судом документів не надав. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення Прокурора та Позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 30.09.2011 року № 35 спеціальні підрозділи Мінприроди Державна екологічна інспекція в Харківській області - ліквідується 30.12.2011 року та з 01.01.2012 року створюється нова юридична особа, згідно наказу Державної екологічної інспекції України від 12.12.2011 року № 136 Державна екологічна інспекція у Харківській області.

На теперешній час Державна екологічна інспекція у Харківській області діє на підставі Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затверджену наказом Міністерства екології та природний ресурсів України від 04.11.2011 N 429, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 листопада 2011 р. за N 1347/20085.

Згідно п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2011 р. N 995 Про утворення територіальних органів Державної екологічної інспекції, територіальні органи Державної екологічної інспекції, які утворюються згідно з пунктом 1 цієї постанови, є правонаступниками прав та обов'язків відповідних державних екологічних інспекцій як спеціальних підрозділів Міністерства охорони навколишнього природного середовища.

У період 15,18-22,25-28 квітня 2011 року Державною екологічною інспекцією в Харківській області було здійснено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Відкритим акціонерним товариством «Мереф?янський механічний завод».

В ході даної перевірки були виявлені порушення Відповідачем водного законодавства, а саме самовільний забір води із підземних джерел (свердловини) державного значення без дозволу на спеціальне водокористування, які було зафіксовано у акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 420/07-46, який був підписаний виконуючим обов'язки директора підприємства без зауважень. Також для усунення порушень, виявлених під час здійснення планової перевірки Позивачем було винесено припис № 06-26/118 від 28 квітня 2011 року (а.с. 12).

На момент перевірки представлено дозвіл на спеціальне водокористування від 17.04.2006 року Укр. № 3816 А/Хар., який дійсний до 31.03.2009 та подовжений до 14.03.2011 року. Таким чином встановлено, що Відповідачем здійснювало забір води із артсвердловини в період з 15.03.2011 по 28.04.2011 року без дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням ст.ст.44, 49 Водного кодексу України.

Відповідно довідки від 28.07.2011 року № 136 вбачається, що за період з 15.03.2011 по 31.03.2011 року вода з артезіанської свердловини ВАТ "Метеф'янський механічний завод" не забиралася, а з 01 квітня по 28 квітня 2011 року Відповідачем було забрано 60 м3 води.

Відповідно до «Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009 року, Позивачем було розраховано шкоду, яка становить 2 426,40 грн.

Розрахунок шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного використання води із водних обєктів разом з Претензією № 153 від 11.08.2011 року були надіслані Відповідачу. Однак, після отримання Претензії (повідомлення про вручення поштового відправлення) шкода, внаслідок самовільного використання води із водних обєктів Відповідачем у добровільному порядку не сплачена.

За наслідками виявлених порушень природоохоронного законодавства інспектором Державної екологічної інспекції в Харківській області, були складені протокол про адміністративне правопорушення № 000487 від 27.05.2011 року та постанова про накладання адміністративного стягнення № 06-27/253 від 27.05.2011 року, згідно якої виконуючого обов'язки директора ВАТ "Мереф'янський механічний завод" Харченко Геннадія Павловича, було визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ст.ст. 78,82-1,59,60 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн. Даний штраф було сплачено згідно з квитанцією від 01.06.2011 року (а.с. 17 19).

Слід відзначити, що у випадках накладання адміністративних стягнень за невиконання вимог природоохоронного законодавства на відповідальних посадових осіб підприємств, накладений штраф хоча й має матеріальний характер, але є заходом відповідальності, а не відшкодування шкоди. (Розяснення Вищого Господарського суду України № 02-5/744 від 27.06.2001 року).

Виходячи з наданих до матеріалів справи документів, доказів щодо сплати шкоди заподіяної в наслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища у сумі 2 426,40 грн. на момент розгляду справи сплачена не була, що підтверджується відсутністю даних доказів.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення Прокурора та Позивача повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом обєктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги Прокурора підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу, згідно зі ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває від особливою охороною держави.

Згідно ст. 1 Водного Кодексу України, водокористування це використання води (водних обєктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних обєктів).

Згідно ст. 1 Водного Кодексу України, вода стічна це вода, що утворюється в процесі господарсько-побутової і виробничої діяльності (крім шахтної, карєрної і дренажної води), а також відведена з забудованої території, на якій вона утворилася внаслідок випадіння атмосферних опадів.

Відповідно до ст. 48 Водного кодексу України, спеціальне водокористування це забір води з водних обєктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні обєкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Відповідно до ст. 44 Водного кодексу України, водокористувачі зобовязані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявністю дозволу.

Згідно ст. 49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Дозвіл на спеціальне водокористування видається: - державними органами охорони навколишнього природного середовища у разі використання води водних обєктів загальнодержавного значення; - Верховною Радою. Автономної республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього середовища у разі використання води водних обєктів місцевого значення».

Відповідно до ст. 110 Водного кодексу України, порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Згідно ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ст.111 Водного Кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні та фізичні особи та особи без громадянства зобовязані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, підприємства, установи, організації та громадяни зобовязані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Згідно ст. 69 даного Закону “Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.”

Згідно п.1.6 Розяснень Вищого Господарського суду України № 02-5/744 від 27.06.2001 року «Про деякі питання вирішення спорів, повязаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього середовища, «Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу».

Виходячи з положень ст. 20 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”, п. 5 Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 548 від 19.12.2006р., до повноважень Державної екологічної інспекції як спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, її органів на місцях належить подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Суд доходить до висновку про те, що при вирішенні спору про відшкодування шкоди, завданої скидом забруднених недостатньо очищених вод у р. Мжа, слід виходити з презумпції вини правопорушника. Відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Статтею 129 Конституції України зазначено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкорюються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є однією з основних засад судочинства.

Відповідачем не доведено суду відсутності своєї вини у завданні шкоди з його боку, а також не надано доказів останнім, щодо спростовання доказів Позивача по справі.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача, оскільки спір з його вини доведено до суду.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 6, 8, 13, 14, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 68, 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, ст. ст. 1, 44, 48, 49, 110, 111 Водного кодексу України, ст. 13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів”, ст.ст. 1166 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 27, 33, 35, 36, 43, 44-49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Мереф'янський механічний завод» (62472, Харківська область, Харківській район, м. Мерефа, пров. Яковлевський, 10) на користь держави шкоду, заподіяну в наслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища у сумі 2 426,40 грн. та перерахувати її на р/р 33110331700430 м. Мерефа, код ЄДРПОУ УДК 24134461, в установу банку ГУДК України в Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 24062100.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Мереф'янський механічний завод» (62472, Харківська область, Харківській район, м. Мерефа, пров. Яковлевський, 10) на користь держбюджету України одержувач коштів - УДКС у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, № рахунку 31215206783003, код ЄДРПОУ 37999654, код бюджетної класифікації 22030001, символ звітності банку 101, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) - 1 609,50 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис) Жигалкін І.П.

Повний текст рішення підписаний 06 квітня 2012 року

по справі № 5023/1106/12.