Рішення № 22527970, 28.03.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2012 року справа № 5020-119/2012 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Янюк О.С.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1. (довіреність б/н від 03.01.2012);

відповідача ОСОБА_2. (довіреність б/н від 12.01.2012)

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дженерал Консалтинг»

(пров.Водопроводний, 9, смт.Октябрьське, Красногвардійський район, Автономна Республіка Крим, 97060)

до Товарситва з обмеженою відповідальністю «Престиж-Авто»

(вул. Руднєва,35-г, м.Севастополь, 99053)

про стягнення 6848,07 грн,

ВСТАНОВИВ:

02.02.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю «Дженерал Консалтинг»(далі позивач, ТОВ «Дженерал Консалтинг») звернулося до господарського суду міста Севастополя (далі суд) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж-Авто»(далі відповідач, ТОВ «Престиж-Авто») про стягнення 20955,32 грн. Позовні вимоги обґрунтовує ст.ст. 525, 526, 610 Цивільного кодексу України та вказує на порушення з боку відповідача умов договору про надання консалтингових послуг в частині оплати наданих послуг.

Ухвалою суду від 03.02.2012 порушено провадження у справі та у порядку ст. 65 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобовязано сторін надати суду документи, необхідні для вирішення спору. Розгляд справи призначений на 27.02.2012. У судовому засіданні 27.02.2012 оголошувалась перерва до 19.03.2012, а у судовому засіданні 19.03.2012 - до 28.03.2012.

Під час судового розгляду справи представник позивач неодноразово зменшував розмір позовних вимог, остаточно просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 6365,98 грн, з яких: 183,39 грн - основна заборгованість, 1659,25 грн пеня, 1189,59 грн 3% річних та 3333,75 грн інфляційних втрат (а.с.108).

Оскільки ст.22 ГПК України надає право позивачу до прийняття рішення по справі зменшувати розмір позовних вимог, суд прийняв до розгляду зменшені позовні вимоги позивача.

У судовому засіданні 19.03.2012 представником відповідача в порядку ст. 58 ГПК України було заявлено суду клопотання про обєднання даної справи зі справою №5020-233/2012, що розглядається господарським судом міста Севастополя (суддя Щербаков С.О.). В обґрунтування заявленого клопотання вказує на однорідність позовних вимог та підстав виникнення спорів між одними і тими ж сторонам (а.с.62).

Розглянувши заявлене клопотання, суд відмовив у його задоволенні, зважаючи на недоцільність такого обєднання, оскільки обєднання позовних вимог в одне провадження може ускладнити повний та всебічний розгляд заявлених позовних вимог.

Під час судового засідання 28.03.2012 представник позивача підтримав вимоги позовної заяви з урахуванням наданих уточнень, та надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Відповідач скористався своїм процесуальним правом, передбаченим ст.59 ГПК України, та надав письмовий відзив на позов (а.с.76-77), в якому, зокрема, заперечував проти позовних вимог в частині основного боргу та нарахування пені. Зокрема зазначив, що за рахунками-фактурами №ДК-001399 від 30.09.2011, №ДК-001400 від 30.09.2011, №ДК-001423 від 20.10.2011, №ДК-001426 від 20.10.2011 на загальну суму 459,00 грн оплата була проведена своєчасно та у повному обсязі, а рахунок-фактура №ДК-001429 від 24.10.2011 та рахунок-фактура №ДК-001430 від 24.10.2011 з боку позивача були виписані безпідставно, оскільки зазначені у рахунках-фактурах послуги з боку позивача не надавалися та відповідні акти прийому-передачі робіт (надання послуг) не підписувалися. Щодо вимоги позивача про стягнення пені, то відповідач вважає її такою, що не підлягає задоволенню виходячи з приписів ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України, яка встановлює строк позовної давності для нарахування неустойки (штрафу, пені) в 1 рік.

У свою чергу, у письмових запереченнях на зазначений відзив відповідачів (а.с. 83) позивач вказує на приписи ч.1,3 ст. 264 Цивільного кодексу України на переривання перебігу позовної давності. Позивач вважає факт підписання відповідачем актів звірки взаєморозрахунків діями, що свідчать про визнання боргу останнім.

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

01.09.2008 між ТОВ «Престиж-Авто»(клієнт) та ТОВ «Дженерал Консалтинг»(виконавець) укладено договір про надання консалтингових послуг №ДК 08-03 (далі Договір, а.с. 14-15), відповідно до якого виконавець зобовязується надавати консалтингові послуги клієнту у строки та на умовах, передбачених Договором, а клієнт зобовязується своєчасно приймати та сплачувати їх (п.1.1 Договору).

Консалтингові послуги це послуги з підготування, оцінювання персоналу, постановки, веденню та поліпшення рекламної та маркетингової діяльності, послуги з розробки та модернізації компютерних систем та їх окремих елементів, створенню та підтримки програм лояльності клієнта, консультування з питань страхування та оцінювання майна та інше (п. 1.2 Договору).

Клієнту надається також право користування послугами, які не зазначені у Договорі, але здійснюються виконавцем на момент їх замовлення клієнтом (п.1.3 Договору).

Надання послуг за Договором здійснюється на підставі усних або письмових замовлень у триденний строк (п.1.4 Договору).

Відповідно до п. 1.6 Договору надання послуг за Договором оформлюється актами надання послуг, які складаються виконавцем та підписуються сторонами до 5-го числа місяця, що слідує за поточним.

Розрахунки за Договором здійснюються шляхом перерахування на розрахунковий рахунок виконавця до 5 числа місяця, що слідує за звітним (п. 3.4 Договору).

Згідно з п. 4.1 п.4.2 Договору строк його дії визначений сторонами з 01.09.2008 по 31.12.2009. За умови відсутності заперечень сторін, дія Договору продовжується на той ж строк, на тих ж саме умовах.

У випадку несвоєчасної або неповної оплати вартості послуг, клієнт відшкодовує виконавцю прямі збитки у повному обсязі, а також сплачує штрафну неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми недоплати за кожний день прострочення (п. 8.1 Договору).

На виконання Договору, між сторонами підписані акти здачі-прийому робіт (надання послуг) №ОУ-0000033 від 19.12.2008, №ОУ-0000038 від 18.12.2008, №ОУ-0000041 від 31.12.2008, №ОУ-0000051 від 30.01.2009, №ОУ-0000059 від 30.01.2009, №ОУ-0000054 від 31.01.2009, №ОУ-000006 від16.02.2009, №ОУ-0000079 від 24.02.2009,№ОУ-0000099 від 24.02.2009, №ОУ-0000320 від 08.09.2009, №ОУ-0000172 від 27.05.2009, №ОУ-0000316 від 08.09.2009, №ОУ-0000317 від 08.09.2009, № 0000000215 від 25.05.2010, №0000000283 від 01.10.2011 , №0000000282 від 01.10.2011, №0000000311 від 20.10.2011 (а.с.22-38).

На підставі зазначених актів, за надані послуги, виконавець (позивач) виписав клієнту (відповідачу) рахунки-фактури на оплату наданих послуг, а саме: №ДК-00042 від 15.12.2008 на суму 3560,00 грн, №ДК-00046 від 18.12.2008 на уму 3405,00 грн, №ДК-00052 від 31.12.2008 на суму 1301,86 грн, №ДК-00062 від 30.01.2009 на суму 500,00 грн, №ДК-00065 від 30.01.2009 на суму 150,00 грн, №ДК-00070 від 31.01.2009 на суму 1205,00 грн, №ДК-00078 від 16.02.2009 на суму 506,48 грн, №ДК-00089 від 24.02.2009 на суму 455,00 грн, №Д-00092 від 24.02.2009 на суму 150,00 грн, №ДК-00112 від 10.03.2009 на суму 120,00 грн, №ДК-00150 від 13.04.2009 на суму 150,00 грн, №ДК-00178 від 05.05.2009 на суму 761,30 грн, №ДК-00191 на суму 2334,00 грн, №ДК-00723 від 21.04.2010 на суму 439,00 грн, №ДК-001399 на суму 250,00 грн, №ДК-001400 від 30.09.2011 на суму 150,00 грн, №ДК-001423 від 20.10.2011 на суму 24,00 грн, №ДК-001426 від 20.10.2011 на суму 35,00 грн, №ДК-001429 від 24.10.2011 на суму 300,00 грн, №ДК-001430 від 24.10.2011 на суму 358,00 грн (а.с.22-40), -на загальну суму 14749,64 грн.

Проте, відповідач розрахувався за надані послуги лише під час розгляду справи, у сумі 14107,25 грн, про що свідчать виписки по особовому рахунку за 06-07.02.2012 (а.с. 58-59). Таким чином, несплаченою залишилася сума 642,39 грн (14749,64грн 14107,25грн = 642,39 грн). Але, з урахуванням того, що у загальну суму заборгованості позивачем було помилково включено 459,00 грн за рахунками-фактурами №ДК-001399, №ДК-001400, №ДК-001423, №ДК-00142, позивач просить стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 183,39 грн (642,39грн 459,00грн = 183,39грн). Наведене зазначено у заяві позивача про зменшення розміру позовних вимог від 28.03.2012 (а.с.108).

Через неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань за Договором в частині оплати наданих послуг позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1659,25 грн, 3% річних у розмірі 1189,59 грн, інфляційні втрати у розмірі 3333,75 грн.

Наведене стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (далі ГК України) (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобовязання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Як встановлено судом, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 193 ГК України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1ст. 612 ЦК України).

У силу ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Факт надання позивачем консалтингових послуг підтверджується матеріалами справи, зокрема, актами виконаних робіт (надання послуг) (а.с.22-38).

Проте, суд звертає увагу на те, що послуги з участі у дисконтній програмі TITAN Club (пакет Стандарт), за надання яких позивачем виписаний рахунок-фактура №ДК-001429 від 24.10.2011 на суму 300,00 грн з ПДВ (а.с.40), а також послуги з консультування з питань інформатизації, за надання яких позивачем виписаний рахунок-фактура №ДК-001430 від 24.10.2011 на суму 358,00 грн з ПДВ (а.с.40) не підтверджені відповідними актами здачі-приймання робіт (надання послуг) чи іншими доказами. Крім того, відповідач вказує на безпідставність виставлення саме зазначених рахунків-фактур (№ДК-001429 та №ДК-001430 від 24.10.2011), оскільки зазначені у них послуги фактично позивачем не надавались. Доказів протилежного позивачем суду не надано.

За приписами ст.ст. 33-34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази , які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з наведеного, рахунки-фактури №ДК-001429 та №ДК-001430 від 24.10.2011 на загальну суму 658,00 грн суд залишає поза увагою, з огляду на відсутність підтвердження надання відповідачем зазначених у них послуг.

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 183,39 грн не може бути задоволена судом, з підстав недоведеності.

Відповідно до ст.ст. 526, 625 ЦК України зобовязання повинно виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь інфляційні нарахування в сумі 3333,75 грн та 3 % річних у сумі 1189,59 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за період з грудня 2008 року по листопад 2011 року на суму 3 333,75 грн (а.с. 9-10), суд визнає його у цілому вірними, проте вважає за необхідне виключити з розрахунку інфляційних втрат нарахування за рахунками-фактурами №ДК-001429 від 24.10.2011 на суму 300,00 грн (інфляційні втрати 0,30 грн) та №ДК-001430 від 24.10.2011 на суму 358,00 грн (інфляційні втрати 0,36 грн) з огляду на недоведеність надання послуг, зазначених у цих рахунках.

Таким чином, інфляційні витрати за період з грудня 2008 року по листопад 2011 року підлягають задоволенню частково - у сумі 3333,09 грн (3333,75 (0,30+0,36) = 3333,09).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок та 3 % річних за період з грудня 2008 року по листопад 2011 року на суму 1189,59 грн (а.с.7-8), суд визнає його у цілому вірними, проте вважає за необхідне виключити з розрахунку 3% річних нарахування за рахунками-фактурами №ДК-001429 від 24.10.2011 на суму 300,00 грн (3% річних у розмірі 1,87 грн), №ДК-001430 від 24.10.2011 на суму 358,00 грн (3% річних у розмірі 2,24 грн) з огляду на недоведеність надання послуг, зазначених у цих рахунках.

Таким чином, 3% річних за період з грудня 2008 року по листопад 2011 року підлягають задоволенню частково - у сумі 1185,48 грн (1189,59 (1,87+2,24) = 1185,48).

Щодо вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за прострочення виконання зобовязання, суд зазначає наступне.

В силу ч.2 ст. 20 ГК України, захист прав і законних інтересів субєктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ст. 610, ч.3 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 549 ЦК України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше непередбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

За приписами ч.2 ст. 258 ЦК України щодо вимоги про стягнення неустойки (пені, штрафу) застосовується позовна давність в 1 рік.

Так, за рахунками-фактурами №ДК-00042 від 15.12.2008, №ДК-00046 від 18.12.2008, №ДК-00052 від 31.12.2008, №ДК-00062 від 30.01.2009, №ДК-00065 від 31.01.2009, №ДК-00070 від 31.01.2009, №ДК-00078 від 16.02.2009, №ДК-00089 від 24.02.2009, №ДК-00092 від 24.02.2009, №ДК-00112 від 10.03.2009, №ДК-00150 від 13.04.2009, №ДК-00178 від 05.05.2009, №ДК-00191 від 12.05.2009, №ДК-00723 від 21.04.2010 строк позовної давності сплинув.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3ст. 267 ЦК України).

Відповідачем у справі заявлено про застосування наслідків спливу строку позовної давності (а.с. 76-77), що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у частині стягнення пені за вищенаведеними рахунками.

Твердження представника позивача щодо переривання перебігу позовної давності, що викладені ним письмово у запереченнях на відзив на позов (а.с. 83) судом не приймаються, виходячи з такого.

Так, позивач зазначає, що, підписавши акт звірки взаєморозрахунків від 02.08.2010 за період з 01.12.2008 по 20.09.2009 та акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.2009 по 31.08.2011, в яких відображена заборгованість відповідача, останній вчинив дії, що свідчать про визнання боргу.

З цього приводу суд зазначає, що акт звірки взаєморозрахунків не є первинним документом відповідно до чинного законодавства, якими, наприклад, є видаткові та податкові накладні. Акт звірки бухгалтерії є фінансовим документом, за яким простежується обіг коштів і не може бути належним доказом заборгованості контрагента у розумінні ст.ст. 33-34 ГПК України. Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 18.01.2011 №19/7.

Таким чином, суд не вбачає підстав для переривання перебігу позовної давності, а отже твердження позивача з цього приводу суд вважає необґрунтованими.

Крім того, за рахунками-фактурами №ДК-001423 та №ДК-001426 від 20.10.2011 оплата повинна бути проведена у строк до 05.11.2011. Але, як свідчить виписка по особовому рахунку № 192 (а.с. 79) оплата за цими рахунками була здійснена 28.10.2011, тобто своєчасно. Отже підстав для нарахування пені за цим зобов'язанням не має.

Водночас, за рахунками-фактурами №ДК-001399 та №ДК-001400 від 30.09.2011 розрахунок за надані послуги повинен бути здійснений до 05.10.2011, проте оплата була здійснена відповідачем 28.10.2011, про що свідчить вищевказана виписка по особовому рахунку № 192. Таким чином, прострочення виконання зобов'язання зі сплати рахунків-фактур №ДК-001399 та №ДК-001400 становить 23 дні.

Виходячи з цього, ураховуючи п. 8.1 Договору, ст.ст. 3, 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»від 22.11.1996 №543/96-ВР, суд вважає за необхідне надати власний розрахунок пені за рахунками-фактурами №ДК-001399 від 30.09.2011 на суму 250 грн та №ДК-001400 30.09.2011 на суму 150 грн.

250,00 * 23 (7,75*2/365)/100 =2,44 грн

150,00* 23 (7,75*2/365)/100 = 1,47 грн

Підсумовуючи викладене, суд вважає нарахування пені обґрунтованим лише за рахунками-фактурами №ДК-001399 від 30.09.2011 на суму 250 грн та №ДК-001400 30.09.2011 на суму 150 грн, що дорівнює 3,91 грн (2,44 грн + 1,47 грн = 3,91 грн). У решті вимог стосовно стягнення пені суд відмовляє з наведених вище підстав.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України витрати на судовий збір підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам (4 522,48грн*1 609,50грн/6 848,07грн = 1062,92грн).

Керуючись ст.ст. 49, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж-Авто»(ідентифікаційний код 24027624; вул. Руднєва, 35-г, м.Севастополь, 99053; п/р 2600986 у філії ПАТ «ПУМБ»у м. Севастополі, МФО 308092, або з будь-якого іншого рахунку) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дженерал Консалтинг» (ідентифікаційний код 35692824; пров.Водопроводний, 9, смт.Октябрьське, Красногвардійський район, Автономна Республіка Крим, 97060; п/р 26006185045400 в АТ «УкрСиббанк», м. Харків, МФО 351005, або на інший рахунок) 4522,48 грн (чотири тисячі пятсот двадцять дві грн. 48 коп.), з яких: 3333,09 грн інфляційний втрати, 3,91 грн пеня, 1185,48 грн 3% річних, а також судовий збір у розмірі 1062,92 грн (одна тисяча шістдесят дві грн. 92 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис О.С. Янюк

Повне рішення в порядку ст.ст. 84-85 ГПК України

оформлено і підписано 03.04.2012.