Рішення № 22527858, 29.03.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2012 року справа № 5020-211/2012 За позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Кримська водочна компанія” (95047, АР Крим м. Сімферополь, вул. Узлова, 6; 97530, Сімферопольський район с. Мазанка, вул. Садова, 19)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “ВИК АР” (99045, м. Севастополь, вул. Рєпіна, 15, корпус 3; 99038, м. Севастополь, вул. Колобова, 23, кв. 47)

про стягнення заборгованості у розмірі 6654,04 грн

Суддя Плієва Н.Г.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1., довіреність № 01-17/сор-1356 від 20.06.2011

представник відповідача не зявився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Кримська водочна компанія” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “ВИК АР”про стягнення заборгованості у розмірі 6 654,04 грн, з яких: 4 461,04 грн- сума основного боргу, 749,89 грн - пеня, 146,00 грн - 3% річних, 124,91 грн - збитки, що пов'язані з інфляцією, 1172,20 грн- штрафні санкції.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 29.02.2012 позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та справу призначено до судового розгляду на 13.03.2012.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав,викладених у позові, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про причини незявлення суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку.

Відповідно до положень статті 22 Господарського процесуального кодексу України участь у господарському засіданні є правом сторони, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Оскільки явка учасників процесу обовязковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

З врахуванням викладеного суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, у відсутність представників відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

26.11.2010 між товариством з обмеженою відповідальністю «ВИК АР»(покупець) і товариством з обмеженою відповідальністю “Кримська водочна компанія” (постачальник) було укладено договір поставки № 344/554 (далі - Договір) відповідно до умов якого постачальник передає у власність покупця, а покупець приймає та сплачує алкогольні та безалкогольні напої.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що ціна, асортимент, номенклатура, найменування, кількість продукції зазначаються в додатковій угоді або можуть узгоджуватися сторонами при підписанні накладної і зазначаються в накладних.

Ціна, асортимент, номенклатура, найменування, кількість продукції, місце та строк поставки вважається остаточно узгодженими сторонами Договору після підписання повноважними представниками сторін накладних.

Згідно з пунктом 2.8 Договору покупець зобовязується оплачувати кожну партію продукції не пізніше 7 календарних днів з часу її передачі.

Часом передачі партії (датою поставки) продукції є дата фактичного отримання, зазначена в підписаній сторонами видатковій накладній. У разі відсутності відмітки продавця на екземплярі видаткової накладної постачальника про дату фактичного отримання продукції, датою поставки вважається дата, зазначена в накладній печатним засобом (п.2.9. Договору).

Позивач зазначає, що на виконання своїх зобовязань за договором він передав відповідачу товар на загальну суму 5861,04 грн за видатковими накладними РН-54-003721 від 05.03.2011 і РН-54-004145 від 12.03.2011, проте відповідач у порушення пункту 2.8 Договору ст. 526, 530 ЦК та ст. 193 ГК України частково виконав своє зобовязання щодо оплати товару, що й стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на таке.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до норми абзацу другого частини першої статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що на виконання умов Договору 05.03.2011 позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 4127,46 грн за видатковою накладною № РН-54-003721 і 12.03.2011 поставлено товар на суму 1733,58 грн за видатковою накалдною№РН-54-004145, а всього на суму 5861,04 грн. Товар був прийнятий уповноваженою особою відповідача, про що свідчить підпис та печатка на видаткових накладних, оригінали яких були оглянуті судом у судовому засіданні (а.с. 13, 14).

Відповідачем оплата за поставлений товар була здійснена частково на загальну суму у розмірі 1400,00 грн, що підтверджується фіскальними чеками, доданими до матеріалів справи, а саме: 04.08.2011 сплачено 500,00 грн (а.с. 65), 17.08.2011 100, 00 грн (а.с. 65), 07.12.2011 700,00 грн (а.с. 63-64), 14.12.2011 і 19.12.2011 - по 50,00 грн (а.с.55). Отже, заборгованість за договором складає 4461,04 грн (5861,04 грн - 1400,00 грн).

Докази оплати отриманого відповідачем товару у повному обсязі останнім суду не надані.

Як вбачається з повідомлення відповідача від 29.03.2012 станом на 28.03.2012 сума основного боргу ТОВ «ВИК АР»за договором поставки № 344/544 від 26.11.2010 становить 4461,04 грн.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 4461,04 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2.8 Договору унормовано, що покупець зобовязується оплачувати кожну партію продукції не пізніше 7 календарних днів з часу її передачі.

Згідно пункту 4.1 уразі недотримання строків оплати продукції покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі 0,1 % від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Відповідно до статей 3, 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 749,89 грн

Судом був проведений перерахунок пені (за формулою: сума боргу х ставку пені у відсотках за день прострочення х кількість днів прострочення виконання зобовязання), відповідно до якого з відповідача на користь позивача за договором поставки пеня складає 758,18 грн.:

-(за період з 12.03.2011 по 03.08.2011): 4127,46 х 0,0424657% х 145 = 254,15 грн;

-(за період з 04.08.2011 по 16.08.2011): 3627,46 х 0,0424657% х 12 = 18,48 грн;

-(за період з 17.08.2011 по 06.12.2011): 3527,46 х 0,0424657% х 111 = 166,27 грн;

-(за період з 07.12.2011 по 13.12.2011): 2827,46 х 0,0424657% х 6 = 07,20 грн;

-(за період з 14.12.2011 по 18.12.2011): 2777,46 х 0,0424657% х 4 = 04,71 грн;

-(за період з 19.12.2011 по 13.02.2012): 2727,46 х 0,0424657% х 55 = 63,70 грн;

-(за період з 19.03.2011 по 13.02.2012): 1733,58 х 0,0424657% х 331 = 243,67 грн

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, на суму простроченої заборгованості позивачем нараховані 3 % річних у сумі 146,00 грн та інфляційне збільшення у сумі 124,91 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних витрат (а.с. 4) суд визнав його вірним та обґрунтованим та дійшов висновку про задоволення вказаних вимог.

Також судом зроблено розрахунок 3 % річних за формулою: сума заборгованості х 3% х кількість днів прострочення : 365 днів, відповідно до якого з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних у розмірі 146,74 грн:

-(за період з 12.03.2011 по 03.08.2011): 4127,46 х 3 % х 145 : 365 = 49,19 грн;

-(за період з 04.08.2011 по 16.08.2011): 3627,46 х 3 % х 12 : 365 = 03,58 грн;

-(за період з 17.08.2011 по 06.12.2011): 3527,46 х 3 % х 111 : 365 = 32,18 грн;

-(за період з 07.12.2011 по 13.12.2011): 2827,46 х 3 % х 6 : 365 = 01,39 грн;

-(за період з 14.12.2011 по 18.12.2011): 2777,46 х 3 % х 4 : 365 = 0,91 грн;

-(за період з 19.12.2011 по 13.02.2012): 2727,46 х 3 % х 55 : 365 = 12,33 грн;

-(за період з 19.03.2011 по 13.02.2012): 1733,58 х 3 % х 331 : 365 = 47,16 грн

Згідно з положеннями статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Оскільки зазначеного клопотання позивачем заявлено не було, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню пеня в розмірі 749,89 грн та 3 % річних у розмірі 146,00 грн в межах заявлених позовних вимог.

Крім того, пунктом 4.1. Договору передбачено, що у разі прострочення оплати понад 30 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% вартості партії продукції, оплата якої прострочена.

Оскільки загальна сума, прострочення оплати по якої перевищує 30 календарних днів складає 5861,04 грн з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф у розмірі 1772,20 грн (5861,04 х 20%).

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору

На підставі наведеного, керуючись ст. 43, 49, 75, 82, 84- 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “ВИК АР”(99045, м. Севастополь, вул. Рєпіна, 15, корпус 3; 99038, м. Севастополь, вул. Колобова, 23, кв. 47, ідентифікаційний код 37348525, р/р 260051942001 в Банк "Фінанси та Кредит", МФО 384812, або з буд-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Кримська водочна компанія” (95047, АР Крим м. Сімферополь, вул. Узлова, 6; 97530, Сімферопольський район с. Мазанка, вул. Садова, 19, ідентифікаційний код 36499654, р/р 2600716690(980) в КРД ПАТ "РайффайзенБанк Аваль", МФО 324021, або на інший рахунок, зазначений стягувачем) заборгованість у розмірі 6654,04 (шість тисяч шістсот п'ятдесят чотири гривні 04 копійки) з яких: 4 461,04 грн - сума основного боргу, 749,89 грн - пеня, 146,00 грн - 3 % річних, 124,91 грн - збитки, що пов'язані з інфляцією, 1172,20 грн - штраф, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 1609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять гривень 50 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис Н.Г. Плієва

Рішення оформлено відповідно

до вимог статті 84 ГПК України

і підписано 03.04.2012