Рішення № 22527856, 27.03.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2012 року справа № 5020-192/2012 За позовом прокурора Ленінського району міста Севастополя (99011, м.Севастополь, вул. Вороніна, 10) в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3)

в особі комунального підприємства „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Л. Павліченко, 2)

до приватного акціонерного товариства „Озеленитель” (99011, м.Севастополь, вул. Гоголя, 20-А)

про стягнення заборгованості у розмірі 16540,31 грн

Суддя Плієва Н.Г.

за участю:

прокурора - Почка А.А., посвідчення №17 від 02.02.2012;

представник позивача (Севастопольської міської Ради) не зявився;

представника позивача (комунального підприємства „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради) - ОСОБА_1., довіреність № 7654 від 28.12.2011;

представника відповідача - ОСОБА_2., довіреність № 43 від 27.03.2012.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Ленінського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради в особі комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до приватного підприємства "Озеленитель" про стягнення заборгованості зі сплати послуг з теплопостачання за договором купівлі-продажу теплової енергії № 165 від 30.06.2006 у розмірі 16 540,31 грн, з яких: 14 815, 53 грн - сума основного боргу, 659,73 грн - пеня, 702, 54 грн - збитки від інфляції, 362,51 грн - 3% річних.

Позов обґрунтований порушенням з боку відповідача умов Договору купівлі-продажу теплової енергії № 165 від 30.06.2006 в частині належного та своєчасного внесення оплати за отриману теплову енергію за лютий 2010 року грудень 2011 року.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 21.02.2012 позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та справу призначено до судового розгляду на 13.03.2012.

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України 13.03.2012 розгляд справи було відкладено на 27.03.2012.

У ході розгляду справи позивач (Севастопольська міська Рада) надав клопотання про розгляд справи за відсутністю його представників та зазначив про підтримання ним заявлених прокурором позовних вимог в повному обсязі (вх. 2394/12 від 12.03.2012) (а.с. 63).

У судовому засіданні 27.03.2012 прокурор у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України надав клопотання про уточнення прохальної частини позову, вказавши в якості осіб, на користь яких належить стягнути суму заборгованості, пені, інфляційних витрат, 3% річних Севастопольську міську Раду в особі Комунального підприємства «Севтеплоенерго»Севастопольської міської Ради.

Виходячи із змісту положень статті 22 Господарського процесуального кодексу України, уточнення позовних вимог є процесуальним правом позивача, тому суд приймає цю заяву до розгляду.

Прокурор в судовому засіданні виклав зміст позову, на його задоволенні наполягав. Представник позивача (КП «Севтеплоенерго»СМР) підтримав вимоги позову, просив його задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні визнав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд розстрочити виконання судового рішення строком на шість місяців.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, суд -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року N 3-рп/99 визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю або частково з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

30.06.2006 між Відкритим акціонерним товариством «Озеленитель»(Покупець) та Комунальним підприємством „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (Продавець) був укладений договір №165 купівлі-продажу теплової енергії (далі Договір) (а.с.10-12), відповідно до умов якого Продавець зобовязався передати Покупцю теплову енергію до межі балансової та експлуатаційної відповідальності, своєчасно та відповідної якості, а покупець зобовязався прийняти та оплатити отриману теплову енергію за встановленими тарифами (п. 1.1 Договору).

В розділі 2 Договору сторони домовились щодо визначення тарифів на теплову енергію, а саме, відповідно до п. 2.1 Договору був встановлений тариф за одиницю теплової енергії (з ПДВ): централізоване опалення для підприємств, організацій та установ круглій рік 2,63 грн/кв.м.

Також, в п. 2.2 Договору сторони зазначили, що тарифи на теплову енергію затверджуються органами місцевого самоврядування та можуть бути змінені впродовж строку дії Договору, про що Продавець повинен повідомити Покупця через засоби масової інформації.

Згідно з п. 4.1 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

За змістом пунктів 4.2, 4.4 Договору плата за теплову енергію розраховується виходячи з займаної опалюваної площі (Додаток 1), відповідно до нормативів споживання. Плата за гарячу воду при наявності водоміру стягується за його показниками відповідно до пунктів 10-11 “Правил надання послуг по централізованому опаленню, постачанню холодної та гарячої води та водовідведенню” (надалі Правила) на підставі довідки, що надається.

Відповідно до пункту 4.5 Договору встановлена оплата за опалення загальної площі 254,50 кв.м в нежитлових приміщеннях 669,43 грн. (з урахуванням ПДВ).

Згідно з пунктом 4.6 Договору покупець щомісячно до 15 числа розрахункового місяця може здійснювати авансові платежі за усіма видами теплопостачання, передбаченими цим договором, згідно з виставленим продавцем рахунком в сумі не менш 50% від суми нарахування за спожиту теплову енергію в попередньому розрахунковому періоді, з наступним перерахуванням за фактично відпущену теплову енергію.

Відповідно до пункту 4.7 Договору остаточний рахунок за теплову енергію здійснюється в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим відповідно до тарифів, які діють на день отримання теплової енергії. Рахунок вважається отриманим покупцем, якщо останній до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим не заявить про неотримання рахунку за розрахунковий місяць.

Відповідно до пункту 4.8 Договору за несвоєчасне внесення плати з покупця стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми, що нарахована до сплати.

Покупець зобовязаний: оплачувати теплову енергію у встановлені законом строки (п. 5.2.1), у випадку несвоєчасного внесення плати за отриману теплову енергію сплачувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (п. 5.2.8).

За змістом пункту 5.3.1 Договору продавець має право нараховувати у випадку несвоєчасного внесення споживачем плати за отриману теплову енергію пеню у розмірі, встановленому законом та договором.

Пунктом 6.1 Договору передбачена відповідальність покупця, зокрема, у разі несвоєчасного внесення платежів за теплову енергію шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми платежу.

Відповідно до пункту 10.1 Договір укладений строком на 3 роки та набирає сили з 01.07.2006.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодна із сторін не заявить письмово про розірвання договору або необхідність перегляду договору (п.10.2).

Враховуючи означене, договір є діючим і на теперішній час.

Судом встановлено, що Продавець свої зобовязання за Договором виконував належним чином: здійснював постачання теплової енергії покупцю, своєчасно виставляв рахунки-фактури для оплати покупцем (а.с. 15-40).

Натомість, відповідач умови Договору порушив, за отриману теплову енергію розраховувався не в повному обсязі та не своєчасно, в звязку з чим у нього перед позивачем (КП «Севтеплоенерго»СМР) утворився борг у розмірі 14815,53 грн. за період з лютого 2010 року по грудень 2011 року.

Невиконання відповідачем зобовязань за Договором щодо повної та своєчасної оплати за отриману теплову енергію за період з лютого 2010 року по грудень 2011 року і стало причиною для звернення прокурора в інтересах державі в особі позивачів до суду з позовом про стягнення суми заборгованості, пені за порушення строків виконання зобовязання, 3% річних та інфляційних витрат за весь час прострочення виконання зобовязання.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному,повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Спір між сторонами виник з приводу неналежного виконання відповідачем зобовязань за Договором №165 від 30.06.2006 щодо оплати поставленої позивачем (КП «Севтеплоенерго»СМР) теплової енергії.

Правовідносини у сфері теплопостачання регулюються положеннями Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, а також положеннями спеціальних нормативно-правових актів, зокрема, Законами України „Про теплопостачання”, „ Про житлово-комунальні послуги ”, іншими нормативними актами.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України ).

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини 2 статті 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору не допускається.

Так, згідно з пунктом 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, послуги надаються споживачеві згідно з договором, який оформлюється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Статтею 275 Господарського кодексу України унормовано, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України та статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з лютого 2010 року по грудень 2011 року у відповідача перед позивачем (КП «Севтеплоенерго»СМР) утворилася заборгованість у розмірі 14815,53 грн.

В силу статті 625 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

У встановлені розділом 4 Договору строки відповідач взяті на себе зобовязання щодо повної оплати за отриману теплову енергію не виконав, у судовому засіданні визнав суму заборгованості за Договором у повному обсязі.

За викладених обставин позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 14815,53 грн. є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі доказами, а тому підлягають задоволенню.

Також прокурор просить стягнути з відповідача суму пені у розмірі 659,73 грн.

Зважаючи на те, що судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем обовязку внесення оплати за договором, суд вважає правомірним нарахування суми пені від суми несвоєчасно невиконаного грошового зобовязання, з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Із наведеною нормою кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В пунктах 4.8, 5.2.8, 6.1 (2) Договору сторони передбачили, що за несвоєчасне внесення плати за теплову енергію з Покупця стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення від суми платежу.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, перевірив розрахунок пені (а.с. 43), наданий прокурором, та дійшов висновку про те, що здійснений розрахунок пені відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому, вважає його таким, що підлягає задоволенню у заявленому розмірі 659,73 грн.

Крім того прокурором заявлені вимоги про стягнення з відповідача збитків від інфляції у розмірі 702,54 грн та 3% річних у сумі 362,51 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що відповідач прострочив виконання зобовязання щодо оплати вартості теплової енергії, отже, інфляційне збільшення суми боргу та нарахування позивачем 3% річних за користування чужими грошовими коштами суд вважає правомірним.

Суд, перевірив розрахунок 3% річних (а.с. 45) та індексу інфляції (а.с. 44), наданий прокурором, вважає його вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 362,51 грн та індексу інфляції в розмірі 702,54 грн також підлягають задоволенню.

При проведенні розрахунку збитків від інфляції судом застосовані рекомендації, що викладені в Листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97Р, та офіційні індекси інфляції, встановлені Державним комітетом статистики України.

У судовому засіданні представник відповідача визнав позовні вимоги в повному обсязі, про що письмово зазначив у відзиві на позовну заяву.

Згідно з частиною 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу 14815,53 грн, пеня 659,73 грн, 3% річних 362,51 грн, інфляційні витрати 702,54 грн, а всього 16540,31 грн.

У судовому засіданні представник відповідача просив суд розстрочити виконання рішення на період 6 місяців рівними частками.

Згідно з пунктом 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Представник позивача (КП «Севтеплоенерго»СМР) у судовому засіданні 27.03.2012 проти розстрочення виконання рішення заперечував.

Суд вважає клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення таким, що не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Господарський суд на підставі статті 121 Господарського процесуального кодексу України має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Аналіз зазначеної процесуальної норми свідчить про те, що розстрочка виконання судового рішення є правом, а не обовязком суду.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Вирішуючи питання про надання розстрочки виконання рішення, суд враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, а також можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк.

До таких обставин, зокрема, відносяться матеріально-правові факти щодо фінансового стану сторін, а також інші обставини, що заслуговують на увагу.

В силу статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до пункту 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України №02-5/333 від 12.09.1996 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України", підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються лише у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження” встановлено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК України і ст. 121 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

В даному випадку, відповідач обґрунтував заяву про розстрочку виконання рішення суду тим, що на підприємстві склалося важке фінансове становище, виникла заборгованість з виплати заробітної плати та сплати податків та обовязкових платежів, в підтвердження чого надав копії річної фінансової звітності. Крім того відповідач зазначив, що примусове стягнення заборгованості приведе до блокування роботи підприємства та зробить неможливим подальше ведення господарської діяльності.

В той же час, на думку суду, відповідачем не було представлено доказів наявності саме виключних обставин, що безпосередньо впливають на можливість виконання рішення суду відповідачем та які б свідчили про винятковий та особливий характер відносин, що склалися на підприємстві відповідача.

Тобто, відповідач не довів належними та допустимими доказами у розумінні статей 33-34 Господарського процесуального кодексу України наскільки дані обставини виключають можливість виконання судового рішення.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності.

Суд, вивчивши матеріали заяви, заслухавши пояснення представників сторін, встановив, що обставини, які ускладнюють виконання рішення господарського суду міста Севастополя та роблять його неможливим та докази, які б свідчили про винятковість обставин, за яких відповідач не має можливості виконувати рішення суду, відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не доведені. Тому, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись статтями 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Озеленитель” (99011, м.Севастополь, вул. Гоголя, 20-А, ідентифікаційний код 03358334, р/р 26000060226997 в ФКБ Приватбанк м. Севастополь, МФО 324935, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем) на користь Севастопольської міської Ради в особі Комунального підприємства „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Л. Павліченко, 2, ідентифікаційний код 03358357, р/р 2603700017270, МФО 284986, або на інші рахунки, зазначені стягувачем) заборгованість у розмірі 16 540,31 грн (шістнадцять тисяч пятсот сорок грн. 31 коп.), з яких: 14815,53 грн заборгованість зі сплати послуг теплопостачання за договором купівлі-продажу теплової енергії №165 від 30.06.2006, 659,73 грн пеня, 702,54 грн збитки від інфляції, 362,51 грн 3% річних.

3.Стягнути з приватного акціонерного товариства „Озеленитель” (99011, м.Севастополь, вул. Гоголя, 20-А, ідентифікаційний код 03358334, р/р 26000060226997 в ФКБ Приватбанк м. Севастополь, МФО 324935, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем) у доход державного бюджету (одержувач - державний бюджет м. Севастополя, ЄДРПОУ 38022717, Банк одержувача: ГУДКСУ у місті Севастополі, МФО 824509, р/р 31215206783001, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 1609,50 грн (одна тисяча шістсот дев'ять гривень 50 коп).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддяпідпис Н.Г. Плієва

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 02.04.2012