Рішення № 22527486, 05.04.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.12 Справа№ 5015/799/12

За позовом: Підприємства „Західний реабілітаційно - спортивний центр” Національного комітету спорту інвалідів України, с. Яворів Турківського району Львівської області

до відповідача: Приватного підприємства „Істра-Ламбер-Україна”, м. Львів

про: витребування майна з незаконного чужого володіння шляхом зобовязання Приватного підприємства “Істра-Ламбер-Україна” повернути Підприємству „Західний реабілітаційно-спортивний центр” Національного комітету спорту інвалідів України майно, яке було передане йому на тимчасове зберігання згідно договору зберігання №28/12 від 28 грудня 2010 року, а саме садовий міні-трактор газонокосарка AL-CO Comfort № 1000 HD 4000 вартістю 38505,00 грн. та стягнення штрафу за порушення договірних зобовязань у сумі 2695,35 грн.

Суддя Король М.Р.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1. представник (довіреність №008-3РСЦ від 01.02.2012 р.)

від відповідача: не зявився

В судовому засіданні 05.04.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Підприємство „Західний реабілітаційно - спортивний центр” Національного комітету спорту інвалідів України (с. Яворів Турківського району Львівської області) звернулось до господарського суду з позовною заявою до Приватного підприємства „Істра-Ламбер-Україна” (м.Львів) про витребування майна з незаконного чужого володіння шляхом зобовязання Приватного підприємства “Істра-Ламбер-Україна” повернути Підприємству „Західний реабілітаційно-спортивний центр” Національного комітету спорту інвалідів України майно, яке було передане йому на тимчасове зберігання згідно договору зберігання №28/12 від 28 грудня 2010 року, а саме садовий міні-трактор газонокосарка AL-CO Comfort № 1000 HD 4000 вартістю 38505,00 грн. та стягнення штрафу за порушення договірних зобовязань у сумі 2695,35 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням відповідачем обовязку по поверненню майна, переданого на зберігання на підставі договору зберігання №28/12 від 28.12.2010 р.

Ухвалою суду від 29.02.2012 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, призначено її до розгляду в судовому засіданні на 20.03.2012 р. та відмовлено в задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі суду від 20.03.2012 р.

Представник позивача в судові засідання зявився, вимоги ухвали суду від 29.02.2012 року виконав, позовні вимоги підтримав з мотивів, наведених в позовній заяві, просив позов задоволити повністю.

Відповідач явки повноважного представника в судові засідання не забезпечив, вимог ухвал суду не виконав, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив, причин неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду спору, підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштового відправлення №7901406852639, яке знаходиться в матеріалах справи.

Ухвали суду надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців наявна в матеріалах справи).

В разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців), і не повернуто підприємством звязку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце наступного судового засідання. (Постанова пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р.).

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та обєктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

28.12.2010 р. між Підприємством „Західний реабілітаційно - спортивний центр” Національного комітету спорту інвалідів України (поклажодавець) та Приватним підприємством „Істра-Ламбер-Україна” (зберігач) укладено договір зберігання №28/12. За умовами цього договору поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання товар садовий міні трактор газонокосарка AL-CO Comfort № 1000 HD 4000 вартістю 38505,00 грн.

Вказаний міні трактор газонокосарку AL-CO Comfort № 1000 HD 4000 позивач придбав у відповідача на підставі договору №12/2010-3 від 25.12.2010 р., укладеного між сторонами. Факт оплати товару підтверджується платіжним дорученням №503 від 29.12.2010 р. на суму 38505,00 грн., яке міститься в матеріалах справи.

Відповідно до п. 2.1.2 договору зберігання, зберігач видає на підтвердження приймання майна акт приймання передачі.

Поклажодавець передає майно зберігачу в місці: 82536, Україна, с. Яворів Турківського району Львівської області, відповідно до акту прийому передачі.

Акт приймання передачі майна на зберігання підписаний та скріплений печатками сторін 28.12.2010 р. (копія акту знаходиться в матеріалах справи).

Пунктом 2.1.3 договору обумовлено, що зберігач забезпечує повне збереження майна, а після закінчення зберігання повертає поклажодавцю те саме майно.

Зберігач повертає майно поклажодавцю повністю або частково за першою вимогою останнього не пізніше 7-ми днів з дня одержання такої вимоги. (п.2.1.10 договору).

Згідно п.3.1 договору, зберігач надає поклажодавцю послуги зі зберігання майна безоплатно.

У відповідності до п.7.1 договору, договір діє з дати підписання договору та до 31.12.2010 р., але в будь якому разі до повного виконання сторонами своїх зобовязань.

На адресу відповідача позивачем були направлені письмові вимоги від 26.04.2011 р. (вих. №15), від 29.11.2011 р. (вих. №105) та від 01.02.2012 р. (вих. №9) про повернення майна, переданого на зберігання (докази поштового відправлення вимог містяться в матеріалах справи). Наведені листи вимоги залишені відповідачем без відповіді та без виконання.

Свій обовязок щодо повернення майна згідно п.2.1.10 договору зберігання відповідач не виконав.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобовязань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобовязується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Статтею 938 ЦК України врегульовано, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Частиною 4 ст. 946 ЦК України передбачено, що установчим документом юридичної особи або договором може бути передбачено безоплатне зберігання речі.

Зберігач зобовязаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості, у відповідності до ч.1 ст. 949 ЦК України.

Зберігач зобовязаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості (ст. 953 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач взяті на себе за договором зберігання зобовязання виконав, передав відповідачу майно на зберігання згідно акту приймання передачі майна на зберігання від 28.12.2010 р.

В матеріалах справи відсутні докази в розумінні статті 33 Господарського процесуального кодексу України повернення відповідачем майна загальною вартістю 38505,00 грн.

На підставі п. 4.4 договору позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 7% вартості майна, що становить 2695,35 грн.

У відповідності до п. 4.4 договору, за невиконання умов договору, які не пов'язані з грошовими розрахунками, винна сторона зобовязана сплатити іншій стороні штраф у розмірі 7% вартості майна, зданого на зберігання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Відповідно до ст. ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобовязання щодо повернення майна, переданого йому на зберігання, згідно з договором зберігання.

Позовні вимоги належним чином доведені, документально підтверджені, у звязку чим суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача у відповідності до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 549, 936, 938, 946, 949, 953 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 230 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2.Зобовязати Приватне підприємство “Істра-Ламбер-Україна” (79005, м. Львів, вул. Кониського, буд. 3, кв. 1, ідентифікаційний код 33753146) повернути Підприємству „Західний реабілітаційно-спортивний центр” Національного комітету спорту інвалідів України (82536, с. Яворів Турківського району Львівської області, вул. Рівних прав та можливостей, 1, ідентифікаційний код 34105878) майно, яке було передане йому на тимчасове зберігання згідно договору зберігання №28/12 від 28 грудня 2010 року, а саме: садовий міні-трактор газонокосарка AL-CO Comfort № 1000 HD 4000 вартістю 38505,00 грн.

3. Стягнути з Приватного підприємства “Істра-Ламбер-Україна” (79005, м. Львів, вул. Кониського, буд. 3, кв. 1, ідентифікаційний код 33753146) на користь Підприємства „Західний реабілітаційно-спортивний центр” Національного комітету спорту інвалідів України (82536, с. Яворів Турківського району Львівської області, вул. Рівних прав та можливостей, 1, ідентифікаційний код 34105878) 2695,35 грн. штрафу.

4. Стягнути з Приватного підприємства “Істра-Ламбер-Україна” (79005, м. Львів, вул. Кониського, буд. 3, кв. 1, ідентифікаційний код 33753146) в дохід державного бюджету 1073,00 грн. судового збору.

5. Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Король М.Р.