Рішення № 22527477, 05.04.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.12 Справа№ 5015/7359/11

За позовом: публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (надалі Банк), м. Дніпропетровськ,

до відповідача 1:товариства з обмеженою відповідальністю "Тайм" (надалі Товариство), м. Львів,

до відповідача 2:товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Відкриті компютерні системи" ("ВІКОС"), м. Львів,

про: стягнення заборгованості за кредитним договором.

Головуючий суддя Т.Я. Рим

Суддя Т.С. Костів

Суддя Н.Г. Левицька

За участю представників:

позивача:ОСОБА_1. довіреність №2703-О від 18.06.2010 р.,

відповідача 1:ОСОБА_2 довіреність від 16.02.2012 р.,

відповідача 2:не зЧявився.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Тайм" та товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Відкриті компютерні системи" ("ВІКОС") про стягнення заборгованості за кредитним договором. Ухвалою від 13.12.2011 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 11.01.2011 р. Рух справи відображено у попередніх ухвалах суду.

Позовні вимоги з урахуванням поданих уточнень обґрунтовуються тим, що відповідач 1 у порушення положень кредитного договору №3/143 від 08.09.2005 р. не повернув кредиту та процентів, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 2678513,38 доларів США (що за офіційним курсом НБУ станом на 24.02.2012 р. становить 21393286,37 грн.) та 24965,73 грн. комісії, а саме:

-566263,69 доларів США (що за офіційним курсом НБУ станом на 24.02.2012 р. становить 4522748,09 грн.) заборгованості за кредитом,

-500780,81 доларів США (що за офіційним курсом НБУ станом на 24.02.2012 р. становить 3999736,33 грн.) прострочених відсотків за користування кредитом,

-344268,88 доларів США (що за офіційним курсом НБУ станом на 24.02.2012 р. становить 2749675,54 грн.) пені за простроченим кредитом та процентами,

-24965,73 грн. комісії,

-316800,00 доларів США (що за офіційним курсом НБУ станом на 24.02.2012 р. становить 2530281,60 грн.) штрафу за неподання щоквартально фінансової документації,

-950400,00 доларів США (що за офіційним курсом НБУ станом на 24.02.2012 р. становить 7590844,80 грн.) штрафу за неподання щомісячно інформації про цільове використання кредиту.

З огляду на те, що у позивача виникло право вимоги до відповідача 1, враховуючи факт укладення між позивачем та відповідачем 2 договору поруки №3/143/4 від 28.12.2007 р., позивач вимагає стягнення зазначених вище сум заборгованості з обох відповідачів солідарно. Крім того, просить стягнути з поручителя 678968,89 доларів США (що за офіційним курсом НБУ станом на 24.02.2012 р. становить 5422924,52 грн.) пені за невиконання зобовязань за договором поруки.

Відповідач 1 документально обґрунтованого відзиву на позов не надав, заявив клопотання про зупинення провадження у справі у звязку з початком процедури реорганізації шляхом поділу на підставі пункту 3 частини 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України.

Зазначене клопотання не підлягає до задоволення, оскільки відповідачем 1 не доведено його обґрунтованості та необхідності зупинення провадження у справі, не зазначено причин неможливості розгляду цієї справи до завершення процедури реорганізації. За цією підставою зупинення провадження є правом, а не обовязком суду. Відповідач 1 також не позбавлений права здійснити правонаступництво на стадії виконання судового рішення.

Відповідач 2 повністю заперечив проти позову з підстав, зазначених у відзиві. По-перше, директор підприємства не вправі був укладати договори на суму, що перевищують 100000,00 грн. По-друге, договір поруки є припиненим на підставі частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України у звязку з закінченням 6-місячного строку, протягом якого позивач управі був звернутися з вимогою до поручителя. По-третє, штрафні санкції нараховано з порушенням вимог статті 232 Господарського кодексу України за період, що перевищує встановлений 6-місячний строк. По-четверте, позивачем заявлено вимоги щодо стягнення неустойки за межами спеціальної позовної давності, у звязку з цим відповідачем заявлено про застосування позовної давності.

В судові засідання представник відповідача 2 не зявлявся, хоч був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, причин неприбуття не повідомив. Суд, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Між Банком і Товариством укладено кредитний договір №3/143 від 08.09.2005 р. (надалі Кредитний договір). За умовами цього договору Банк при наявності вільних коштів зобовязується надати позичальнику кредит у сумі 900000,00 доларів США не пізніше 5 днів з моменту підписання договору, в обмін на зобовязання позичальника по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди, в обумовлені даним договором строки. Термін погашення кредиту відповідно до Графіка погашення кредиту (додаток №1 до даного договору) 08 вересня 2010 року. Зазначені терміни можуть бути зміненні згідно з п.п. 2.3.2, 2.4.1 даного договору. Позичальник сплачує відсотки в розмірі 14,2%.

Додатковою угодою №1 від 28.12.2007 р. до Кредитного договору сторони погодили наступне: кредитну лінію визначено у сумі 1320000,00 доларів США (п. 1.1); термін погашення кредиту відповідно до Графіка погашення кредиту до 08.09.2010 р. (п. 1.3); позичальник сплачує відсотки у розмірі 15% (п. 4.1); у випадку порушення строків повернення кредиту сплачує 30,6% (п. 4.2).

Кредит було надано відповідачу 1 у сумі 1632239,00 доларів США, про що свідчать меморіальні валютні ордери: №703 від 16.09.2005 р. на суму 900000,00 доларів США, №1 від 29.12.2007 р. на суму 50880,80 доларів США, №1 від 04.01.2008 р. на суму 681358,20 доларів США.

Між позивачем та відповідачем 2 також було укладено договір поруки №3/143/4 від 28.12.2007 р. (надалі Договір поруки). Предметом цього договору є надання поруки поручителем (відповідач 2 у справі) перед кредитором (позивач у справі) за виконання відповідачем 1 своїх зобовязань за Кредитним договором.

Банком надіслано відповідачу 1 претензію від 31.10.2008 р. №4/4202 із вимогою погасити заборгованість за Кредитним договором. Зазначену вимогу відповідач 1 отримав 06.11.2008 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, долучене до матеріалів справи.

Банком надіслано відповідачу 1 претензію від 23.12.2009 р. №3831-5 із вимогою достроково погасити всю суму наданого кредиту, нарахованих відсотків, комісії та штрафних санкцій. Зазначена претензія отримана 04.01.2010 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке долучене до матеріалів справи.

Банком надіслано відповідачу 2 вимогу від 23.12.2009 р. №3831-3, якою Банк вимагав виконати зобовязання за Договором поруки. Зазначена вимога отримана відповідачем 2, про що свідчить долучена до матеріалів справи копія повідомлення про вручення поштового відправлення.

Доказів погашення заборгованості відповідачем не представлено.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Між Банком та відповідачем 1 виникли правові відносини на підставі укладеного Кредитного договору. Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 1.3 Кредитного договору передбачено, що термін погашення кредиту до 08.09.2010 року.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як убачається з поданого розрахунку позовних вимог, останнє погашення кредиту відбулось 30.09.2008 р. З цього часу Товариство у порушення умов Кредитного договору не сплачувало сум кредиту, що є порушенням пунктів 1.3, 2.2.3 Кредитного договору та Додатку №1 від 28.12.2007 р. до Кредитного договору.

Таким чином, вимоги Банку про стягнення 566263,69 доларів США (що за офіційним курсом НБУ станом на 24.02. 2012 р. становить 4522748,09 грн.) заборгованості за кредитом є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до пункту 4.5 Кредитного договору позичальник сплачує банку комісію за користування кредитом в розмірі 0,025% від суми залишку непогашеної заборгованості. За таких обставин вимоги Банку про стягнення 24965,73 грн. комісії є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Стосовно вимоги Банку стягнути проценти за користування кредитом, то суд при прийнятті рішення виходив з такого. Відповідно до пункту 4.1 Кредитного договору відсотки за користування кредитом встановлюються у розмірі 15,0% річних. У випадку порушення строків повернення кредиту сплачує 30,6% річних за користування кредитом. За таких обставин, суд вважає правомірними та підставними вимоги Банку стягнути проценти за користування кредитом в сумі 500780,81 доларів США (що за офіційним курсом НБУ станом на 24.02.2012 р. становить 3999736,33 грн.) прострочених відсотків за користування кредитом.

Згідно з пунктом 5.1 Кредитного договору при порушенні позичальником якого-небудь із зобовязань п.п. 2.2.2, 4.1, 4.2, 4.3 цього договору, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 1.3, 2.2.3, 2.3.2 даного договору, винагороди, передбаченої п.п. 2.2.5, 4.4, 4.5 цього договору, позичальник виплачує Банку сплачує за кожний випадок порушення пеню у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня.

Суд також бере до уваги, що відповідно до пункту 5.4 Кредитного договору нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобовязань, передбаченої пунктами 5.1, 5.2, 5.3 Кредитного договору, здійснюється протягом трьох років від дня, коли відповідне зобовязання повинно було бути виконано позичальником. За таких обставин відсутні підстави застосовувати частину 6 статті 232 Господарського кодексу України, яка обмежує період нарахування пені 6-місячним строком.

Таким чином, вимоги Банку про стягнення 344268,88 доларів США (що за офіційним курсом НБУ станом на 24.02. 2012 р. становить 2749675,54 грн.) пені за простроченим кредитом та процентами, є обгрунтованими та підставними.

При цьому суд не бере до уваги заяву відповідача про застосування позовної давності до вимоги про стягнення пені з огляду на такі обставини.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Разом з тим сторонам дозволено за взаємною згодою збільшувати тривалість позовної давності. Такий договір укладається в письмовій формі (частина 1 статті 259 Цивільного кодексу України).

Сторони у справі скористалися наданим їм правом та в пункті 5.7 Кредитного договору погодили, що терміни позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки пені, штрафів, за цим договором, встановлюються тривалістю у 5 років. Таким чином, безпідставними є заперечення відповідача 1 в частині твердження про пропущення позовної давності.

Що стосується вимог про стягнення штрафу, то суд при прийнятті рішення виходив з такого.

Відповідно до пункту 5.2 Кредитного договору у разі порушення позичальником будь-якого із зобовязань, передбачених п.п. 2.2.7, 2.2.8 позичальник сплачує банку за кожний випадок порушення штраф у розмірі 2% від суми отриманого кредиту.

Пунктом 2.2.7 Кредитного договору передбачено, що позичальник зобовязується надавати Банку щокварталу, не пізніше 20 числа місяця, що настає за звітним кварталом, фінансову інформацію (баланс, форма 2, сумарні надходження на всі приналежні позичальнику рахунки за три останніх місяці у розрізі кожного місяця), а також іншу інформацію за вимогою Банку, у тому числі про приналежне позичальнику на праві власності чи повного господарського відання майно. Вирішуючи питання про підставність нарахування штрафу за порушення цього пункту Кредитного договору, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність такого нарахування в сумі 316800,00 доларів США (що за офіційним курсом НБУ станом на 24.02.2012 р. становить 530281,60 грн.) штрафу за неподання щоквартально фінансової документації. Зазначене мотивується тим, що відповідачем не спростовано наведених обставин та не надано доказів належного виконання обовязку, передбаченого пунктом 2.2.7 Кредитного договору.

Пунктом 2.2.8 Кредитного договору встановлено обовязок позичальника щомісяця, у термін до 30 числа, інформувати Банк про цільове використання кредитних коштів, з наданням підтверджуючої документації. Призначення цього пункту договору полягає в наданні можливості Банку перевіряти вірність та ефективність використання кредитних коштів з метою недопущення їх використання всупереч умовам договору, що в подальшому є гарантією належного виконання зобовязань позичальником. У випадку ж порушення цільового використання коштів Банк управі на підставі пункту 2.3.2 Кредитного договору змінити умови договору, розірвати договір у судовому порядку або здійснити одностороннє розірвання договору.

Аналізуючи можливість виконання пункту 2.2.8 Кредитного договору в сукупності з іншими положеннями договору, суд дійшов висновку про безпідставність нарахування 950400,00 доларів США (що за офіційним курсом НБУ станом на 24.02.2012 р. становить 7590844,80 грн.) штрафу за неподання щомісячної інформації про цільове використання кредиту.

Так, в пункті 1.2 Кредитного договору сторони погодили, що кредит надається з метою поповнення обігових коштів. При цьому конкретна мета використання цих коштів в Кредитному договорі не зазначена, а тому Банк погодився з тою умовою, що кредитні кошти використовуються позичальником на власний розсуд, а тому відсутні підстави для застосування такої форми відповідальності, як стягнення штрафу за неінформування Банку про цільове використання кредитних коштів.

Частиною 1 статті 546, частиною 1 статті 553 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися порукою. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Згідно з пунктом 2 Договору поруки відповідач 2 відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що і боржник. З огляду на зазначене, вимоги звернені до відповідача 2, як до солідарного боржника за зобовязаннями щодо виконання умов Кредитного договору, є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

При цьому суд не бере до уваги заперечення відповідача 2 в частині посилання на частину 4 статті 559 Цивільного кодексу України. За цією нормою порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Однак, пунктом 11 Договору поруки встановлено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобовязань за Кредитним договором. Враховуючи ту обставину, що дія Кредитного договору припинилася 08.09.2010 року, проте зобовязання, які з нього виникають, не припинилися, до аналізованих правовідносин неможливо застосувати 6-місячний строк для предявлення кредитором вимог до поручителя.

Що стосується позовних вимог про стягнення пені з відповідача 2 за невиконання зобовязань за договором поруки, то суд при прийнятті рішення виходив з такого.

Пунктом 9 Договору поруки передбачено, що у випадку невиконання поручителем обовязків боржника за Кредитним договором впродовж 5 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора, зазначеної в пункті 5 цього договору, поручитель сплачує на користь кредитора пеню у розмірі 1% від суми заборгованості, яка зазначена у письмовій вимозі, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.

Таким чином, положення Договору поруки встановлюють самостійну відповідальність поручителя у випадку порушення ним обовязку виконати замість позичальника відповідне зобовязання, що відповідає принципу свободи договору.

Разом з тим, перевіривши правильність нарахування Банком пені, яка підлягає стягненню з поручителя, суд дійшов таких висновків.

Як установлено судом, Банком скеровано відповідачу 2 вимогу від 23.12.2009 р. №3831-3, якою Банк вимагав виконати зобовязання за Договором поруки. Зазначена вимога отримана поручителем 11.01.2010 р., про що свідчить долучена до матеріалів справи копія повідомлення про вручення поштового відправлення. А тому нарахування Банком пені з 17.01.2010 року є обґрунтованим.

Нарахування пені здійснено на суму 2161186,34 доларів США, що визначено Банком як заборгованість станом на 23.12.2009 року.

Проте, як убачається з представленого Банком розрахунку ціни позову та претензії Банку від 23.12.2009 року №3831-3, станом на 23.12.2009 року заборгованість позичальника перед Банком становила 762701,93 долари США, в тому числі 566263,69 доларів США заборгованості за кредитом, 196438,24 доларів США заборгованості за процентами.

Суд звертає увагу на неправомірність нарахування Банком пені на суми, які підлягали сплаті позичальником, адже вони, окрім основного боргу (кредиту та процентів за користування ним), включають також пеню та штраф. За таких обставин нарахування пені за невиконання поручителем обовязку сплатити замість позичальника суми пені та штрафу, не відповідають вимогам закону та правовій природі неустойки. А тому пеню необхідно нараховувати на суму 762701,93 долари США.

Крім того, Банком невірно проведено нарахування пені за Договором поруки за період з 17.01.2010 року по 02.12.2011 року з огляду на обмеження, встановлені частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України. Зазначене мотивовано тим, що Договір поруки встановив самостійну відповідальність поручителя за невиконання ним обовязку оплатити борги позичальника, а тому і період її нарахування підпадає під правове регулювання самого Договору поруки та відповідних норм Господарського кодексу України. Оскільки Договір поруки не встановив більший, порівняно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, період нарахування пені, то її потрібно нараховувати протягом 6 місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

З огляду на зазначене вище суд здійснив перерахунок пені, яка підлягає стягненню з поручителя і нарахована за період з 17.01.2010 року по 17.06.2010 року та визначає її в розмірі 76285,60 доларів США, що за курсом 7,987 відповідно до офіційного курсу НБУ від 24.02.2012 року складає 609293,09 грн.

Що стосується заявлення поручителем про необхідність застосування позовної давності, то суд вважає такі заперечення безпідставними, оскільки пунктом 12 Договору поруки сторони встановили, що вони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права та законного інтересу протягом 5 років.

Суд також не бере до уваги твердження відповідача 2 про відсутність повноважень керівника на підписання договору поруки, оскільки Банком представлено протокол загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Відкриті компютерні системи" (ВІКОС) від 26.12.2007 року. Рішенням загальних зборів уповноважено директора підписати зазначений вище Договір поруки.

Разом з цим, статтею 83 Господарського процесуального України господарському суду надано право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 1 статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Враховуючи наведені вище норми, суд враховує, що позичальник припинив сплачувати кредит та проценти за його користування з жовтня 2008 року, в час початку світової фінансово-економічної кризи. В сукупності позичальник, отримавши 1632239,00 доларів США кредиту, більшу його частину повернув. Судом встановлено, що розмір заборгованості за кредитом станом на час розгляду справи становить 566263,69 доларів США. Банком не надано суду доказів завдання йому збитків неналежним виконанням позичальником та поручителем зобовязання. Розмір вірно нарахованої неустойки (пеня 344268,88 доларів США, штраф 316800,00 доларів США, пеня з поручителя 76285,60 доларів США) у порівнянні із сумою заборгованості (566263,69 доларів США основного боргу та 500780,81 доларів США процентів) є надмірно великою.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що розмір неустойки не відповідає наслідкам порушення, а тому є підстави для її зменшення до 10%. Отже, до стягнення солідарно підлягає 34426,89 доларів США пені, 31680,00 доларів США штрафу, до стягнення з поручителя підлягає 7628,56 доларів США пені.

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачами не спростовано доводів позовної заяви у повному обсязі, не надано суду доказів про наявність інших обставин, що мають суттєве значення для вирішення спору, а тому позов необхідно задоволити частково. Заперечення відповідачів не свідчать про відсутність їх обовязку повернути кредит, сплатити за користування ним процентів, а також пеню та штраф за порушення зобовязань.

Стосовно розподілу судових витрат суд виходив з таких міркувань. Ціна позову у гривневому еквіваленті становить 26841176,62 грн., за що при поданні позову Банком сплачено 56460,00 грн. судового збору. При цьому до поручителя окремо звернуто позовні вимоги в сумі 5422924,52 грн., що становить 20,2% ціни позову.

За таких обставин на позовні вимоги, звернуті до поручителя, припадає 11404,92 грн. судового збору, а на вимоги, звернуті до відповідачів солідарно 45055,08 грн. судового збору.

При вирішенні питання стосовно суми відшкодування судового збору за вимогами до поручителя, суд враховував обґрунтовану, вірну суму нарахування пені (76285,60 доларів США), а не зменшену, що у порівнянні із заявленою сумою (678968,89 доларів США) складає 11,24%. Отже, до відшкодування поручителем підлягає 1281,91 грн. судового збору.

Аналогічно, обгрунтованими є вимоги Банку про стягнення з відповідачів солідарно 14728859,55 грн. (без урахування зменшених позовних вимог), що у порівнянні із заявленою сумою становить 68,77%. Отже, до відшкодування відповідачами солідарно підлягає 30984,38 грн. судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав,- на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, оскільки судове рішення прийнято на користь позивача частково, судовий збір потрібно покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 193, 235, 236 Господарського кодексу України, статтями 11, 509, 611, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 1, 43, 33, 38, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Тайм" (адреса: вулиця Хуторівка, 30/183, місто Львів, Львівська область, 79070; ідентифікаційний код 19338351) та товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Відкриті компютерні системи" ("ВІКОС") (адреса: вулиця Горбачевського, 24, місто Львів, Львівська область, 79044; ідентифікаційний код 19326342) на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (адреса: вулиця Набережна Перемоги, будинок 50, місто Дніпропетровськ, Дніпропетровська область, 49094; ідентифікаційний код 14360570) 566263,69 доларів США (що за офіційним курсом НБУ станом на 24.02.2012 р. становить 4522748,09 грн.) заборгованості за кредитом, 500780,81 доларів США (що за офіційним курсом НБУ станом на 24.02.2012 р. становить 3999736,33 грн.) відсотків за користування кредитом, 34426,89 доларів США (що за офіційним курсом НБУ станом на 24.02.2012 р. становить 274967,57 грн.) пені, 31680,00 доларів США (що за офіційним курсом НБУ станом на 24.02.2012 р. становить 253028,16 грн.) штрафу, 24965,73 грн. комісії, 30984,38 грн. судового збору.

3.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Відкриті компютерні системи" ("ВІКОС") (адреса: вулиця Горбачевського, 24, місто Львів, Львівська область, 79044; ідентифікаційний код 19326342) на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (адреса: вулиця Набережна Перемоги, будинок 50, місто Дніпропетровськ, Дніпропетровська область, 49094; ідентифікаційний код 14360570) 7628,56 доларів США (що за офіційним курсом 7,987 відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 24.02.2012 року становить 60929,31 грн.) пені, 1281,91 грн. судового збору.

4.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5.Накази видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 10.04.2012 року.

Суддя Т.Я. Рим

Суддя Т.С. Костів

Суддя Н.Г. Левицька

Суддя Рим Т.Я.