Рішення № 22527463, 30.03.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.12 Справа№ 5015/152/12

За позовом: Першого заступника прокурора м. Львова в інтересах держави в особі:

позивача-1:Львівської міської ради, м. Львів

позивача-2: Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго", м. Львів

до відповідача: Дочірнього підприємства "Тур" Відкритого акціонерного товариства "Львівський завод автонавантажувач", м. Львів

про: стягнення 27728,22 грн.

Суддя Левицька Н.Г.

Секретар судового засідання: Старостенко О.В.

У судовому засіданні взяли участь представники:

прокуратури: не зявився

позивача-1: не зявився

позивача-2: ОСОБА_1. ю/к (дов. №2 від 12.01.2012р.)

відповідача: не зявився

Представнику позивача-2 розяснено його права і обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Від здійснення технічного запису судового процесу представник позивача-2 відмовився, відводів не заявлено.

Суть спору:

Позовні вимоги заявлено першим заступником прокурора м. Львова в інтересах держави в особі: позивача-1: Львівської міської ради, м. Львів та позивача-2: Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго", м. Львів до відповідача: Дочірнього підприємства "Тур" Відкритого акціонерного товариства "Львівський завод автонавантажувач", м. Львів про стягнення 27339,28грн. основного боргу, 313,46грн. пені, 60,67грн. 3%річних та 14,81грн. інфляційних втрат.

Обставини спору:

Ухвалою суду від 19.01.2012р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 08.02.2012р.

Ухвалами суду від 08.02.2012р., від 29.02.2012р., від 27.03.2012р. розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах.

Представники прокуратури, позивача-1 та відповідача у судове засідання 30.03.2012р. не зявились, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомили, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Представник позивача-2 у судовому засіданні 30.03.2012р. позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідно до пункту 3.6 Розяснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 (зі змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Отже, відповідач вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи.

В пункті 11 Інформаційного листа “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” Вищий господарський суд України зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом, згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Вказане підтверджується пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році".

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обовязку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У звязку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача-2, суд встановив наступне:

01.10.2009р. між ЛМКП „Залізничнетеплоенерго” та Дочірнім підприємством “Тур” Відкритого акціонерного товариства “Львівський завод автонавантажувач” укладено договір № 1021 про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до умов якого позивач зобовязувався постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до умов п. 6.3. Договору, відповідач зобовязувався проводити оплату за фактично спожиту теплову енергію шляхом перерахування коштів до 25-го числа місяця, наступного за звітним.

Однак, відповідач своїх зобовязань належним чином в повному обсязі не виконав, внаслідок чого його заборгованість за спожиту теплову енергію в гарячій воді за період з 01.06.2011р. по 01.10.2011р. становить 27339,28грн.

Згідно із ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За несвоєчасне виконання розрахунків за спожиту теплову енергію, позивач просить відповідно до п. 7.2.3 Договору № 1021 від 01.10.2009р., стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, яка відповідно до представленого розрахунку за період з 01.06.2011р. по 30.09.2011р. становить 313,46грн. є обґрунтованою та підлягає стягненню.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 14,81грн., та трьох процентів річних в сумі 60,67грн. підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач повністю виконав умови договору та здійснив передбачені ним поставки, а відповідач порушував умови договору і проводив оплату несвоєчасно.

Заперечень щодо належного, якісного, своєчасного виконання Договору, а також щодо заявленої суми нарахованої пені чи доказів її погашення відповідач не надав, відтак, заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, документально підтвердженими і такими, що підлягають задоволенню, із урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно із вимогами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст.33,43,49,75,82,84 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства “Тур” Відкритого акціонерного товариства “Львівський завод автонавантажувач” (79069, м. Львів, вул. Шевченка, 321, ідентифікаційний код 25548101) на користь Львівського комунального підприємства “Залізничнетеплоенерго” (79054, м. Львів, вул. С. Петлюри, 4а, ідентифікаційний код 20784943) 27339,28грн. основного боргу, 313,46грн. пені, 60,67грн. 3%річних та 14,81грн. інфляційних втрат.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства “Тур” Відкритого акціонерного товариства “Львівський завод автонавантажувач” (79069, м. Львів, вул. Шевченка, 321, ідентифікаційний код 25548101) в доход державного бюджету 1609,50грн. судового збору.

Накази видати, згідно із ст. 116 ГПК України.

Рішення вступає в законну силу за вимогами ч.3 ст.85 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, визначеному розділом ХII ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 04.04.2012р., керуючись вимогами ст. 85 ГПК України.

Суддя Левицька Н.Г.