Рішення № 22527371, 10.04.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.12 Справа № 26/5014/717/2012

Суддя Єжова С.С., за участю секретаря судового засідання Антонової І.В., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганськвода” в особі відокремленого підрозділу „Південне управління”, м.Луганськ

до Державного підприємства „Луганськвугілля” в особі відокремленого підрозділу „Шахтоуправління Луганське”, м.Луганськ

про стягнення 656298 грн. 52 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача начальник юридичного відділу ОСОБА_1 довіреність №595 від 23.09.2011;

від відповідача юрисконсульт ОСОБА_2., довіреність №03/5-546 від 30.12.2011.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором на послуги з водопостачання та водовідведення №8 від 01.08.2008 в сумі 634851 грн. 18 коп., 3% річних в сумі 3250 грн. 28 коп., інфляційних нарахувань в сумі 1588 грн. 55 коп. та пені в сумі 16608 грн. 51 коп.

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 05.04.2012 оголошувалась перерва.

Відповідач відзивом на позовну заяву №03-565 від 04.04.2012 вимоги позову визнав частково в сумі боргу 641752 грн. 38 коп., інфляційних нарахувань в сумі 1273 грн. 44 коп., 3% річних в сумі 1746 грн. 09 коп. та пені в сумі 8962 грн. 70 коп.

Відзивом б/н від 10.04.2012 відповідач позовні вимоги визнав повністю в сумі 656298 грн. 52 коп.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Луганськвода” в особі відокремленого підрозділу „Південне управління” (позивач, постачальник) та Державним підприємством „Луганськвугілля” в особі відокремленого підрозділу „Шахтоуправління Луганське” (відповідач, споживач) 01.08.2008 був укладений договір на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення №8 з додатковими угодами (далі договір), за умовами якого постачальник зобовязується постачати споживачу питну воду та приймати від нього стічні води, а споживач своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання і водовідведення на умовах, визначених договором, та виконувати інші умови даного договору (п.1.1).

Відповідно до п.1.2 договору в ході виконання договірних зобовязань, сторони керуються умовами даного договору, а також Законом України „Про питну воду та питне водопостачання” від 10.01.2002, Законом України „Про житлово-комунальні послуги” від 24.06.2004 №1875-ІV, „Правилами користування системами комунального водопостачання і водовідведення в містах і селищах України”, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 01.07.1994 №65 (надалі Правила користування), „Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України”, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 №37 (надалі Правила приймання), місцевими Правилами приймання стічних вод підприємств у систему каналізації (надалі місцеві Правила приймання), „Інструкцією про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів”, затвердженою наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37 (надалі Інструкція), та іншими діючими нормативно-правовими актами, які регулюють правовідносини сторін за даним договором.

Відповідно до п.5.1 договору кількість води, що подається постачальником та використовується споживачем, визначається за показниками приладів обліку.

Згідно п.6.1 у разі розрахунку за використану воду у межах затвердженого ліміту та повної відповідності якості та режиму скиду стічних вод місцевим Правилам приймання та умовам даного договору, споживач сплачує за надані послуги з водопостачання та водовідведення за діючим тарифом, встановленим згідно з чинним законодавством.

Споживач оплачує за надані послуги щотижня, рівними частками. Остаточний розрахунок за послуги водопостачання та водовідведення, плату за перевищення лімітів води та інше, споживач робить на підставі наданих постачальником рахунків чи інших платіжних документів, не пізніше наступного робочого дня після їх отримання (п.6.2 договору).

Згідно п.7.4 договору споживач зобовязаний своєчасно здійснювати оплату за надані постачальником послуги з водопостачання та водовідведення.

В п.8.1 договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату наданих послуг з водопостачання та водовідведення споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

На виконання вказаних умов договору позивач у період з листопада 2011 року по січень 2012 року надав відповідачу води в обємі 3820 м3 та прийняв від нього стоків в обємі 90352,2 м3, що підтверджується груп-рахунками (а.с.22-24), які підписані сторонами, але відповідач надані послуги оплатив частково, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобовязання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання, тобто неналежне виконання.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено, а відповідачем визнано заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення за договором №8 від 01.08.2008 на суму 634851 грн. 18 коп., яка і підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Оскільки, як зазначив позивач, і це не оспорено відповідачем, останній своєчасно у передбачений п.6.2 договору строк надані послуги не оплатив, має місце неналежне виконання зобовязань за спірним договором відповідачем.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами 2 та 3 вказаної статті визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.1 договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату наданих послуг з водопостачання та водовідведення споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з 25.11.2011 по 29.02.2012 в сумі 16608 грн. 51 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобовязання, так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Правомірно позивач нарахував відповідачу 3% річних за період з 25.11.2011 по 29.02.2012 в сумі 3250 грн. 28 коп. та інфляційні нарахування за період грудень 2011 січень 2012 в сумі 1588 грн. 55 коп., які і підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Згідно ст.85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 10.04.2012 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганськвода” в особі відокремленого підрозділу „Південне управління” до Державного підприємства „Луганськвугілля” в особі відокремленого підрозділу „Шахтоуправління Луганське” задовольнити повністю.

2.Стягнути з Державного підприємства „Луганськвугілля”, вул.Лермонтова, б.1в, м.Луганськ, код 32473323 в особі відокремленого підрозділу „Шахтоуправління Луганське”, вул.Бондаренко,б.1, с.Ювілейне м.Луганськ, код 26410557 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганськвода”, кв.Пролетаріату Донбасу, б.166, м.Луганськ, код 35554719 в особі відокремленого підрозділу „Південне управління”, вул.Ломоносова, б.96а, м.Луганськ, код 35937046 заборгованість в сумі 634851 грн. 18 коп., 3% річних в сумі 3250 грн. 28 коп., інфляційні нарахування в сумі 1588 грн. 55 коп., пеню в сумі 16608 грн. 51 коп., судовий збір в сумі 13125 грн. 97 коп., видати наказ позивачу.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 11.04.2012.

Суддя С.С. Єжова