Рішення № 22527140, 04.04.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/14/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.12 Справа № 5009/809/12

м. Запоріжжя

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “СЄМАТ”, (69002, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, буд. 99, кв. 4)

до відповідача Відкритого акціонерного товариства “Запорізький електрометалургійний комбінат “Запоріжсталь”, (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 72)

про стягнення 16 912,18 грн. основного борг за договором поставки № 20/2011/1094 від 01.05.2011 р., 18 800,94 грн. пені, 7 277,60 грн. 3 % річних та 2 734,04 грн. втрат від інфляції грошових коштів

Суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1, довіреність № 7 від 20.01.2012 р.;

від відповідача ОСОБА_2, довіреність № 20-301 від 16.12.2011 р.;

01.03.2012 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю “СЄМАТ”, м. Запоріжжя (ТОВ “СЄМАТ”) з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”, м. Запоріжжя (ВАТ “ЗМК “Запоріжсталь”) про стягнення 16 912,18 грн. основного борг за договором поставки № 20/2011/1094 від 01.05.2011 р., 18 800,94 грн. пені, 7 277,60 грн. 3 % річних та 2 734,04 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.03.2012 р. порушено провадження у справі № 5009/809/12, справі № 5009/809/12 присвоєно номер провадження справи 4/14/12, судове засідання призначено на 04.04.2012 р., у сторін витребувані документи і докази, необхідні для вирішення спору.

В судовому засіданні 04.04.2012 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

За письмовим клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст., ст. 11, 16, 96, 525, 526, 530, 536, 611, 625 ЦК України, ст., ст. 193, 216, 218, 222, 230 232 ГК України і полягають в тому, що 01.05.2011 р. сторонами у справі укладений договір поставки № 20/2011/1094, за умовами якого позивач зобовязався поставляти продукцію відповідачу, а відповідач зобовязався прийняти продукцію та здійснити її оплату. Асортимент, кількість та ціна встановлюються специфікаціями, які є невідємною частиною цього договору. Відповідно до умов договору сторонами була підписана специфікація № 1, якою сторони визначили кількість, якість, ціну та загальну вартість продукції щебеню, що поставляється за умовами договору поставки № 20/2011/1094 від 01.05.2011 р. Згідно з п. 5.1 договору розрахунки за фактично отриману продукцію здійснюються протягом 35-ти банківських днів з моменту поставки та приймання продукції відповідно до розділу 6 договору на підставі наданих документів, передбачених п. 4.3 договору. На виконання умов договору в період з травня по серпень 2011 року позивачем відповідачу була поставлена та відповідачем отримана обумовлена договором продукція на загальну суму 940 582,29 грн., що підтверджується належним чином оформленими рахунками, видатковими накладними та двосторонніми щомісячними актами прийому-передачі продукції. В порушення умов договору відповідач за отриману продукцію розрахувався частково, перерахувавши всього за поставлену продукцію 387 599,19 грн. Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.12.2011 р. у справі № 22/5009/6560/11 з відповідача на користь позивача було стягнуто 536 070,92 грн. основного боргу за договором поставки № 20/2011/1094 від 01.05.2011 р. В частині стягнення 16 912,18 грн. боргу суд відмовив позивачу с посиланням на те, що останнім днем для сплати 16 912,18 грн. за поставлену продукцію за видатковою накладною № РН-0000104 від 23.09.2011 р. є 11.11.2011 р., тобто на дату звернення до суду з позовом у справі № 22/5009/6560/11 у відповідача ще не виник обовязок оплати продукції за видатковою накладною № РН-0000104 від 23.09.2011 р. 14.12.2012 р. на виконання наказу господарського суду Запорізької області від 27.01.2012 р. № 22/5009/6560/11 Заводським ВДВС Запорізького МУЮ з відповідача в рахунок погашення основного боргу за договором поставки № 20/2011/1094 від 01.05.2011 р. було стягнуто 536 070,92 грн. Отже, на час звернення до суду з даним позовом за відповідачем рахувалася заборгованість за договором поставки № 20/2011/1094 від 01.05.2011 р. в сумі 16 912,18 грн. Факт заборгованості відповідача в сумі 16 912,18 грн. за поставлену продукцію за видатковою накладною № РН-0000104 від 23.09.2011 р. визнаний судом та в силу ст. 35 ГПК України не підлягає доказуванню. 10.10.2011 р. за вих. № 2083 позивачем на адресу відповідача направлялася претензія щодо погашення заборгованості, але відповідач відповіді на претензію не надав та заборгованість не погасив. Пунктом 8.4 договору сторони узгодили, що за прострочку оплати згідно п. 5.1 договору відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1 % за кожний день прострочення від несплаченої суми, але не більше облікової ставки НБУ, що діяла в період стягнення пені. Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи, що відповідач не виконав у визначені строки та у повному обсязі зобовязання з оплати продукції на загальну суму 552 983,10 грн., позивачем відповідачу за період з 23.08.2011 р. по 14.02.2012 р. нараховано пеню в сумі 18 800,94 грн. та 3 % річних в сумі 7 277,60 грн. та нараховані втрати від інфляції грошових коштів в сумі 2 734,04 грн. за листопад 2011 року січень 2012 року. На підставі зазначеного, позивач просить суд позов задовольнити повністю.

Відповідач позов не визнав, проти заявлених позовних вимог заперечив з тих підстав, що на час вирішення спору судом заборгованість ВАТ “ЗМК “Запоріжсталь” перед ТОВ “СЄМАТ” за договором поставки № 20/2011/1094 від 01.05.2011 р. відсутня, що підтверджується платіжним дорученням № 27528 від 27.03.2012 р. Крім того, відповідач не погоджується з нарахованими позивачем штрафними санкціями. Так, відповідач вважає безпідставним нарахуванням позивачем пені, 3 % річних та втрат від інфляції грошових коштів на суму заборгованості 552 983,10 грн., тобто на суму, яка включає в себе суму заборгованості, що була предметом розгляду у справі № 22/5009/6560/11 і стосовно якої в період нарахування здійснювалося апеляційне оскарження, а після набрання рішенням у цій справі чинності виконавче провадження.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.05.2011 р. ТОВ “СЄМАТ” (позивачем у справі) та ВАТ “ЗМК “Запоріжсталь” (відповідачем у справі) був укладений договір поставки № 20/2011/1094 з відповідними додатками до нього (далі за текстом Договір).

За умовами Договору позивач (постачальник) зобовязався виготовити та поставити, а відповідач (покупець) зобовязався на умовах, передбачених Договором, прийняти та оплатити продукцію, найменування (асортимент), ціна та орієнтовна кількість якої визначені в специфікації, яка є невідємною частиною Договору. (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до умов Договору сторонами була підписана Специфікація № 1, якою сторони визначили орієнтовну кількість, якість, ціну та загальну вартість продукції щебеню ДСТУ 2.7-75-98, що поставляється за умовами Договору поставки № 20/2011/1049 від 01.05.2011 р.

Згідно з п. 3.1 Договору орієнтовна сума Договору становить 973 542,00 грн. з урахуванням ПДВ. Кінцева сума Договору визначається шляхом складання вартості продукції, зазначеної в замовленнях Покупця.

Відповідно до п. 4.1 Договору позивач відвантажує продукцію на адресу відповідача автотранспортом. Транспортні витрати сплачує позивач.

Пунктом 4.3 Договору сторони визначили, перелік товаросупроводжувальних документів, на підставі яких здійснюється поставка продукції, а саме: накладна, сертифікат якості, рахунок, податкова накладна.

Згідно з п. 5.1 Договору розрахунки за фактично отриману продукцію здійснюються протягом 35-ти банківських днів з моменту поставки та приймання продукції відповідно до розділу 6 Договору на підставі наданих документів, передбачених п. 4.3 Договору. При відсутності зазначених документів строк розрахунків відраховується з моменту отримання повного пакету документів.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановленні рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішеннями третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як встановлено рішенням господарського суду Запорізької області від 05.12.2011 р. у справі № 22/5009/6560/11 за позовом ТОВ “СЄМАТ”, м. Запоріжжя до ВАТ “ЗМК “Запоріжсталь”, м. Запоріжжя про стягнення заборгованості за Договором поставки № 20/2011/1094 від 01.05.2011 р. у розмірі 552 983,10 грн., яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.01.2012 р., в період з 04.05.2011 р. по 23.09.2011 р. позивачем була поставлена відповідачу продукція на загальну суму 940582,29 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними. Відповідачем отримана продукція була оплачена лише частково в сумі 387599,19 грн. Залишок отриманої та неоплаченої відповідачем продукції склав 552983,10 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.12.2011 р. у справі № 22/5009/6560/11 з відповідача на користь позивача було стягнуто 536 070,92 грн. основного боргу за Договором поставки № 20/2011/1094 від 01.05.2011 р.

В частині стягнення 16 912,18 грн. боргу суд відмовив позивачу у задоволенні позову с посиланням на те, що останнім днем для сплати 16 912,18 грн. за поставлену продукцію за видатковою накладною № РН-0000104 від 23.09.2011 р. є 11.11.2011 р., тобто на дату звернення до суду з позовом у справі № 22/5009/6560/11 у відповідача ще не виник обовязок оплати продукції за видатковою накладною № РН-0000104 від 23.09.2011 р.

Після 11.11.2011 р. оплату продукції. поставленої згідно видаткової накладної № РН-0000104 від 23.09.2011 р. на суму 16 912,18 грн. відповідач не здійснив.

14.12.2012 р. на виконання наказу господарського суду Запорізької області від 27.01.2012 р. № 22/5009/6560/11 Заводським ВДВС Запорізького МУЮ з відповідача в рахунок погашення основного боргу за договором поставки № 20/2011/1094 від 01.05.2011 р. було стягнуто 536 070,92 грн., що підтверджується платіжним дорученням № U160450 від 14.02.2012 р. та реєстром кредитових платіжних документів від 14.02.2012 р.

Отже, на час звернення до суду з позовом у даній справі за відповідачем рахувалася заборгованість за Договором поставки № 20/2011/1094 від 01.05.2011 р. в сумі 16 912,18 грн. за поставлену продукцію за видатковою накладною № РН-0000104 від 23.09.2011 р.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобовязаний сплатити повну ціну переданого товару.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

У звязку із погашенням відповідачем боргу за Договором поставки № 20/2011/1094 від 01.05.2011 р. за поставлену продукцію за видатковою накладною № РН-0000104 від 23.09.2011 р. в сумі 16 912,18 грн. після звернення позивача до суду з позовною заявою у справі № 5009/809/12, що підтверджується платіжним дорученням № 27528 від 27.03.2012 р. та реєстром кредитових платіжних документів від 27.03.2012 р. (копії зазначених документів долучені до матеріалів справи), провадження у справі № 5009/809/12 в частині стягнення основного боргу в сумі 16 912,18 грн. слід припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у звязку із відсутністю предмету спору в цій частині позовних вимог.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (з наступними змінами та доповненнями) розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня (стаття 3).

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 8.4 Договору, який передбачає, що за прострочку оплати згідно п. 5.1 Договору відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1 % за кожний день прострочення від несплаченої суми, але не більше облікової ставки НБУ, що діяла в період стягнення пені.

Враховуючи, що відповідач не виконав у визначені строки та у повному обсязі зобовязання за Договором поставки № 20/2011/1094 від 01.05.2011 р. з оплати продукції на загальну суму 552 983,10 грн. (що складається з заборгованості, стягнутої рішенням господарського суду Запорізької області від 05.12.2011 р. у справі № 22/5009/6560/11 та заборгованості в сумі 16 912,18 грн., що була предметом розгляду у даній справі), позивачем предявлена до стягнення за прострочку оплати продукції пеню в розмірі 18 800,94 грн., яка розрахована за період з 23.08.2011 р. по 14.02.2012 р.

Даний розрахунок судом перевірений та встановлено, що розрахунок пені за неналежне виконання грошових зобовязань за Договором поставки № 20/2011/1094 від 01.05.2011 р. позивачем виконаний вірно.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача 18 800,94 грн. пені за несвоєчасну оплату поставленої продукції є обґрунтованою та підлягає задоволенню судом.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, відповідач не виконав належним чином зобовязання за Договором поставки № 20/2011/1094 від 01.05.2011 р. з оплати продукції на загальну суму 552 983,10 грн. (що складається з заборгованості, стягнутої рішенням господарського суду Запорізької області від 05.12.2011 р. у справі № 22/5009/6560/11 та заборгованості в сумі 16 912,18 грн., що була предметом розгляду у даній справі), позивачем заявлені вимоги про стягнення 3 % річних в сумі 7 277,60 грн., які розраховані за період з 23.08.2011 р. по 14.02.2012 р., та стягнення втрат від інфляції грошових коштів в сумі 2 734,04 грн., що розраховані за листопад 2011 року січень 2012 року.

Даний розрахунок судом перевірений та встановлено, що розрахунок 3 % річних та втрат від інфляції грошових коштів за неналежне виконання грошових зобовязань за Договором поставки № 20/2011/1094 від 01.05.2011 р. позивачем виконаний вірно.

Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача 7 277,60 грн. 3 % річних та 2 734,04 грн. втрат від інфляції грошових коштів є обґрунтованими та підлягають задоволенню судом.

Заперечення відповідача стосовно того, що є безпідставним нарахуванням позивачем пені, 3 % річних та втрат від інфляції грошових коштів на суму заборгованості 552 983,10 грн., тобто на суму, яка включає в себе суму заборгованості, що була предметом розгляду у справі № 22/5009/6560/11 і стосовно якої в період нарахування здійснювалося апеляційне оскарження, а після набрання рішенням у цій справі чинності виконавче провадження, суд вважає хибними та необґрунтованими, виходячи з наступного.

В силу ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 4 ГК України особливості регулювання майнових відносин субєктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Так, Господарський кодекс України називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій, але не визначає ні один із цих різновидів. Частина 3 ст. 549 ЦК України особливістю пені визнає те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст. 610 ЦК України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Щодо нарахуванням позивачем 3 % річних та втрат від інфляції грошових коштів на суму заборгованості 552 983,10 грн., то слід зазначити, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання.

Зазначена правова позиція викладене, зокрема, в постановах Верховного Суду України № 4/719 від 08.11.2010 р. та № 4/720 від 15.11.2010 р.

Оскільки фактичні обставини справи свідчать про порушення відповідачем умов Договору поставки № 20/2011/1094 від 01.05.2011 р. щодо повної та своєчасної оплати поставленого продукції, то доводи відповідача про відсутність у позивача правових підстав для стягнення передбаченої пунктом 8.4 Договору пені, 3 % річних та втрат від інфляції грошових коштів за прострочку оплати поставленої продукції на загальну суму 552 983,10 грн. є безпідставними та спростовуються вище наведеними приписами чинного законодавства.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача, в обґрунтування наданих ним заперечень, суд визнав хибними.

На підставі викладеного, суд вважає заявлені позовні вимоги документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню частково в частині стягнення з ВАТ “ЗМК “Запоріжсталь” на користь ТОВ “СЄМАТ” 18 800,94 грн. пені, 7 277,60 грн. 3 % річних та 2 734,04 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 4, 193, 216, 230-232 ГК України, ст., ст. 525, 526, 549, 599, 610, 611, 625, 655, 692, 712 ЦК України, ст., ст. 33, 35, 44, 47, 49, 82-85, п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “СЄМАТ”, м. Запоріжжя до Відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”, м. Запоріжжя про стягнення 16 912,18 грн. основного борг за договором поставки № 20/2011/1094 від 01.05.2011 р., 18 800,94 грн. пені, 7 277,60 грн. 3 % річних та 2 734,04 грн. втрат від інфляції грошових коштів задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”, (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 72, код ЄДРПОУ 00191230) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СЄМАТ”, (69002, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, буд. 99, кв. 4, код ЄДРПОУ 34595639) 18 800 (вісімнадцять тисяч вісімсот) грн. 94 коп. пені, 7 277 (сім тисяч двісті сімдесят сім) грн. 60 коп. річних відсотків, 2 734 (дві тисячі сімсот тридцять чотири) грн. 04 коп. втрат від інфляції грошових коштів та 1 609 (одну тисячу шістсот девять) грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В частині позовних вимог про стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”, м. Запоріжжя на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СЄМАТ”, м. Запоріжжя 16 912,18 грн. основного борг за договором поставки № 20/2011/1094 від 01.05.2011 р. провадження у справі припинити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України “06” квітня 2012 р.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.