Рішення № 22526798, 09.04.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.04.12р.Справа № 17/5005/2422/2012

За позовом Приватного підприємства "ДЕН", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РТЦ", м. Дніпропетровськ

про стягнення 35861,34 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довір. б/н від 31.10.10р.;

ОСОБА_2, довір. б/н від 01.03.12р.;

від відповідача: ОСОБА_3, довір. б/н від 26.03.12р.

Суть спору:

Приватне підприємство "ДЕН" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РТЦ" (далі - відповідач) суму 32566,34 грн. основного боргу, 1953,98 грн. інфляційних, 1341,02 грн. 3% річних, а всього 35861,34 грн. заборгованості за порушення виконання грошових зобовязань по договору про надання послуг від 13.01.10р.

Відповідач позов не визнає. У відзиві вмотивовує свої заперечення посиланнями на те, що позивачем в порушення умов п. 3.4 спірної угоди не виставлено рахунка-фактури для проведення оплати розміру основної заборгованості.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

13.01.2010 року між позивачем (замовником) та відповідачем (виконавцем) було укладено договір про надання послуг (далі - Договір), згідно з умовами якого виконавець зобовязався надати замовнику послуги з виконання комплексу робіт з щоденного прибирання й комплектації витратними матеріалами внутрішніх приміщень супермаркету «Варус», а останній, в свою чергу, оплачувати такі роботи не пізніше 15-го числа місяця наступного за звітним на підставі рахунка-фактури та підписаного обома сторонами акту здачі-приймання робіт.

Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного договору, є господарськими зобовязаннями, тому, згідно положень ст. ст. 4, 173-175 і ч.1 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності із ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Вивчивши матеріали справи господарський суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги з огляду на наступне.

Проведений господарським судом аналіз матеріалів справи відображає, що позивачем належним чином виконані свої Договірні зобовязання на загальну суму 32566,34 грн., з урахуванням ПДВ, що підтверджується наявним в матеріалах справи двохстороннім актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) з підписами та відбитками печатки підприємств обох сторін у справі (а.с. 14).

Проте, замовником взяті на себе зобовязання в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг (робіт) не здійснено, у звязку із чим у останнього утворилась спірна сума основної заборгованості в розмірі 32566,34 грн., яка підтверджується матеріалами справи.

При цьому, заперечення ж відповідача стосовного того, що останній не отримував рахунка-фактури (а.с. 15), насамперед, спростовуються названим вище актом здачі-прийняття робіт у якому зазначено, що спірні роботи виконанні по спірному рахунку № СФ-0001051 від 30.09.10р.

Положення ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобовязання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобовязання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду справи відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми основного боргу, обставин наведених позивачем в обґрунтування цих позовних вимог не спростував.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобовязання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

На підставі положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу за період з листопада 2010 року по січень 2012 року включно на розмір основного боргу суму 1953,98 грн. індексу інфляції, а також за період з 15.10.10р. по 27.02.12р. суму 1341,02 грн. 3% річних, розмір яких відображається у розрахунку позивача (а.с. 9-10).

Однак, перевіривши здійсненні позивачем нарахування розміру інфляційних та 3% річних, за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи «Законодавство», господарський суд визнає обґрунтованим нарахування розміру інфляційних, однак частково задовольняє розмір 3% річних, а саме за період з 16.10.10р. по 27.02.12р. на суму 1337,91 грн., тоді як в решті нарахувань відмовляє за безпідставністю.

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається крім випадків, передбачених законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Викладене є підставою для часткового задоволення позову.

Згідно ст. 49 ГПК України, сплата судового збору покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РТЦ" (49005, м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, 8А; ЄДРПОУ 33184262) на користь Приватного підприємства "ДЕН" (03194, м. Київ, бул. Кольцова, 14-К, офіс 302-А; ЄДРПОУ 31246688) суму 32566,34 грн. (тридцять дві тисячі пятсот шістдесят шість грн. 34 коп.) основного боргу, 1953,98 грн. (одна тисяча девятсот пятдесят три грн. 98 коп.) інфляційних, 1337,91 грн. (одна тисяча триста тридцять сім грн. 91 коп.) 3% річних, 1609,36 грн. (одна тисяча шістсот девять грн. 36 коп.) судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров