Рішення № 22526393, 05.04.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 317

РІШЕННЯ

Іменем України

05.04.2012Справа №5002-28/911-2012 За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Сімферополь.

До відповідача Військової частини А 1370, м. Феодосія.

Про стягнення 16997,20 грн.

Суддя С.О. Лукачов

представники:

Від позивача ОСОБА_2., представник, довіреність від 02.03.2011 р.

Від відповідача не зявився, повідомлений належним чином.

Суть спору: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Військової частини А 1370 про стягнення заборгованості у сумі 16997,20 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не сплатив в повному обсязі кошти за поставлений позивачем товар, відповідно до договору № 25 від 31.03.2011 р. про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти.

Представник відповідача у засідання суду не зявився.

04.04.2012 р. від Військової частини А 1370 надійшов відзив, у якому відповідач визнає заборгованість у розмірі 16997,20 грн. та не заперечує проти задоволення позову саме на вказану суму.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи, у звязку з чим, справа розглядається за наявними у неї матеріалами в порядку статті 75 ГПК України.

Після вияснення всіх обставин справи та перевірення доказів, суд видалявся для прийняття рішення по даній справі до нарадчої кімнати.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

31 березня 2011 року між Військовою частиною А 1370 (покупець) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (постачальник) був укладений договір про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти № 25 (а. с. 10-11).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобовязується у 2011 році поставити покупцю товар які зазначені у специфікації, а покупець прийняти та оплатити такі товари.

Розділом 4 договору передбачений порядок здійснення оплати, відповідно до якого розрахунки проводяться шляхом: оплати покупцем після предявлення постачальником рахунку на оплату товару (далі рахунок), на умовах відстрочки платежу, на строк 30 календарних днів. До рахунку додаються накладні. Датою оплати вважається зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

30.12.2011 року між Військовою частиною А 1370 (покупець) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (постачальник) була укладена додаткова угода до договору № 25 від 31.03.2011 р. на поставку продукти готові, ковбаси та консерви мясні.

Згідно до неї сторони внесли зміни в розділ ІІІ «Ціна договору» та п. 3.1 виклали в наступній редакції: ціна договору становить 107670,36 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 17945,06 грн.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов договору № 25 від 31.03.2011 р. позивач поставив відповідачу товар: 01.11.2011 р. на суму 33045,55 грн., 01.11.2011 р. на суму 877,93 грн.; 03.11.2011 р. на суму 443,09 грн.; 04.11.2011 р. на суму 639,76 грн.; 11.11.2011 р. на суму 1111,88 грн.; 14.11.2011 р. на суму 960,43 грн.; 22.11.2011 р. на суму 649,93 грн.; 29.11.2011 р. на суму 230,47 грн., всього на загальну сумі 37959,04 грн.

Проте, відповідач лише частково сплатив кошти за отриманий товар у сумі 20961,84 грн., у звязку з чим за ним склалась заборгованість у розмірі 16997,20 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2011 р. (а. с. 16) та визнається відповідачем.

В розділі 3 договору «Права та обовязки сторін» зазначено, що покупець зобовязаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

З огляду на викладені обставини, а також враховуючи те, що відповідач визнає суму позову, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення суми заборгованості у розмірі 16997,20 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 49 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1609,50 грн. покладаються судом на відповідача.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені 05.04.2012 р.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України 10.04.2012 р.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Військової частини А 1370 (код ЄДРПО України 08275305) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість у сумі 16997,20 грн. та 1609,50 грн. судового збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Лукачов С.О.