Рішення № 22526359, 09.04.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

09.04.2012Справа №5002-18/607-2012 за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛСІ-ОЙЛ-АГ", м. Феодосія, с. Берегове (98100, м. Феодосія, с. Берегове, вул. Волошина, 39, кв. 2)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Консоль ЛТД", м. Сімферополь (95022, м. Сімферополь, вул. Бородіна, 16)

про стягнення 79983,43 грн.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача не зявився.

Від відповідача ОСОБА_1. представник, довіреність від 20.09.2011

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛСІ-ОЙЛ-АГ" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Консоль ЛТД" (далі - відповідач), в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 133324,09 грн., у тому числі 54659,05 грн.суми основного боргу, штраф 10% у сумі 5465,90 грн., пеня у сумі 55315,90 грн., індекс інфляції у сумі 13336,81 грн., а також 3 % річних у сумі 4546,43 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 04.03.2009 між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки №Р-04/03-09.

Відповідно до умов договору позивач (продавець) зобовязується поставити та передати у власність (повне господарське володіння) відповідача (покупця) товар, а покупець зобовязується прийняти товар та оплатити його на умов даного договору.

Пунктом 6.1 Договору визначено, що покупець здійснює оплату товару за рахунком продавця, який виписується та передається покупцю одночасно з товарною накладною і податковою накладною.

В пункті 6.2 Договору вказано, що остаточний строк оплати товару складає 2 операційних (банківських) днів з моменту отримання рахунку.

Як вбачається з тексту позовної заяви, відповідачем не були виконані вимоги вищезазначеного договору, з чого створилася заборгованість, яка і стала підставою для звернення позивача із позовом до суду.

У судовому засіданні 06.03.2012 суд почав розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 06.03.2012 представник позивача надав суду клопотання про залучення до матеріалів справи документів. Суд задовольнив таке клопотання та залучив документи до матеріалів справи.

У судовому засіданні 20.03.2012 представник позивача надав суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 79983,43 грн., у тому числі 54659,05 грн. - основного боргу, штраф 10% у сумі 5465,90 грн., пеня у сумі 4270,92 грн., інфляційні втрати у сумі 11041,13 грн., а також 3% річних у сумі 4546,43 грн.

Ухвалою від 20.03.2012 суд прийняв таку заяву до свого розгляду.

У судовому засіданні 20.03.2012 представник відповідача надав суду клопотання про долучення до матеріалів справи копій документів та Заяви щодо застосування строків позовної давності. Суд задовольнив таке клопотання та залучив до матеріалів справи копії документів та Заяву щодо застосування строків позовної давності.

03.04.2012 від відповідача надійшло письмове пояснення щодо застосування строків позовної давності.

Суд долучив такі пояснення до матеріалів справи.

У судовому засіданні 05.04.2012 відповідач надав суду письмовий відзив на позов, в якому визнає позовні вимоги у частині стягнення 54659,05 грн. - основного боргу, інфляційні збитки у сумі 11041,13 грн., а також 3% річних у сумі 4546,43 грн., як законні та обґрунтовані. Щодо стягнення штрафу і пені, просить застосувати строки позовної давності по п. 4 ст. 267 ЦК України.

Слухання справи відкладалося, у справі судом оголошувалася перерва з 05.04.2012 по 09.04.2012 у порядку, передбаченому статтею 77 Господарського процесуального кодексу України.

09042012 представник позивача у судове засідання не зявився.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

04 березня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛСІ-ОЙЛ-АГ" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Консоль ЛТД" (покупець) укладено договір поставки № Р-04/03-09.

Відповідно до пункту 1.1. договору, продавець зобовязується поставити і передати у власність (повне господарське відання) покупця товар, а покупець зобовязується прийняти товар і оплатити його на умовах даного договору.

Одиниці виміру, асортимент і кількість товару визначається товарною накладною. Загальна кількість товару по даному договору орієнтовно 150 тон (п. 21.,2.2 договору).

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач здійснив поставки пічного палива за видатковою накладною № АГ-0000052 від 06.03.2009 у кількості 1639 літрів на суму 5000 грн. Відповідач здійснив оплату за такий товар у сумі 5000,00 грн. платіжним дорученням від 06.03.2009.

29.04.2009 позивач поставив відповідачеві товар на суму 54659,04 грн. Факт одержання товару підтверджується видатковою накладною № АГ-0000105 від 29.04.2009, податковою накладною № 101 від 29.04.2009, довіреністю покупця № 405 від 29.04.2009. При цуьому, одночасно покупцеві було надано рахунок № АГ-0000073 від 29.04.2009 на оплату товару.

Згідно з п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Пунктом 6.1 договору визначено, що покупець здійснює оплату товару за рахунком продавця, який виписується та передається покупцю одночасно з товарною накладною і податковою накладною.

Остаточний строк оплати товару складає 2 операційних (банківських) дні з моменту отримання рахунку.

Отже, відповідно до вимог пункту 6.2 договору, відповідач повинен був перерахувати 54659,05 грн. на розрахунковий рахунок позивача 01.05.2009, але оскільки це припадало на святковий день, то оплата повинна була здійснитися у перший робочий після свят день, тобто 04.05.2009.

У звязку з несплатою відповідачем коштів за отриманий товар у повному обсязі, 07.12.2010 року на адресу відповідача позивачем була відправлена претензія (вих. № 07/12) на суму 54659,05 грн., відповіді на яку позивач не отримав.

Несплата коштів у сумі 54659,05 грн. стала підставою для звернення позивача до суду з позовом.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязаннявідповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідач не представив суду доказів оплати позивачеві коштів у сумі 54659,05 грн., в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів. У звязку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 54659,05 грн. підлягають задоволенню.

У своїй заяві про уточнення позовних вимог від 15.03.2012, яка прийнята судом до свого розгляду, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 11041,13 грн., а також 3% річних у сумі 4546,43 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши у судовому засіданні розрахунок інфляційної суми, відповідно до якого позивач просить стягнути кошти у розмірі 11041,13 грн. за період з травня 2009 року по січень 2012 року, та розрахунок 3% річних, відповідно до якого позивач просить стягнути кошти у сумі 4546,43 грн. за період з 05.05.2009 по 10.02.2012, та враховуючи те, що вище судом встановлено факт прострочення з боку відповідача оплати товару, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у частині стягнення інфляційних втрат у сумі 11041,13 грн. і 3% річних у сумі 4546,43 грн.

У заяві про уточнення позовних вимог від 15.03.2012 позивач просить стягнути з відповідача штраф 10% у сумі 5465,90 грн. і пеню у сумі 4270,92 грн.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчинюється у письмовій формі.

Відповідно до пункту 11.2 договору, покупець за порушення пунктів 6.1 і 6.2 договору несе відповідальність у вигляді штрафної неустойки у розмірі 10% від суми боргу, а також пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 258 ЦК України, позовна давність у один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 4 ст. 267 ЦК передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд звертає увагу, що відповідач у своїй заяві від 19.03.2012 (аркуш справи 60) та у відзиві на позовну заяву від 05.04.2012 (аркуш справи 71) заявив про застосування судом строку позовної давності для стягнення пені і штрафу.

Оскільки право вимоги щодо стягнення з відповідача суми пені і штрафу виникло у позивача з 05.05.2009, то строк позовної давності сплинув 06.05.2010, а позов подано до суду лише 22.02.2012. Враховуючи вищевикладене і приписи п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд приходить до висновку, що позивачем пропущений строк позовної давності щодо стягнення пені і штрафу, у звязку із чим суд відмовляє в позові у частині позовних вимог про стягнення пені у сумі 4270,92 грн. і штрафу у сумі 5465,90 грн.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

В постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

Зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору.

Звертаючись з позовом до суду, позивач просив стягнути з відповідача кошти у сумі 133324,09 грн.

Заявою від 15.03.2012 про уточнення позовних вимог, яку суд прийняв до свого розгляду, позивач фактично зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача кошти у сумі 79983,43 грн.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1404,93 грн.

Судовий збір у сумі 1066,83 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

В судовому засіданні 09.04.2012 судом оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 10.04.2012.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Консоль ЛТД", м. Сімферополь (95022, м. Сімферополь, вул. Бородіна, 16; код ЄДРПО України 20676633) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛСІ-ОЙЛ-АГ", м. Феодосія, с. Берегове (98100, м. Феодосія, с. Берегове, вул. Волошина, 39, кв. 2; код ЄДРПО України 33281991) 54659,05 грн. основного боргу, інфляційну суму у розмірі 11041,13 грн., 3% річних у сумі 4546,43 грн. та судовий збір у сумі 1404,93 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3.У частині позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 4270,92 грн. і штрафу у сумі 5465,90 грн. в позові відмовити.

4.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕЛСІ-ОЙЛ-АГ", м. Феодосія, с. Берегове (98100, м. Феодосія, с. Берегове, вул. Волошина, 39, кв. 2; код ЄДРПО України 33281991) з Державного бюджету України (р/р 31211206783002 в банку отримувача ГУ ДКУ в АРК, м. Сімферополь, МФО 824026, отримувач: Державний бюджет м. Сімферополь, код ЄДРПО України 38040558, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір у сумі 1066,83 грн., сплачений квитанцією № ПН10197 від 10 лютого 2012 року.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримОсоченко І.К.