Ухвала суду № 22525628, 04.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" квітня 2012 р. м. КиївК-6587/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Нижньогірського районного споживчого товариства на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.12.2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.03.2008 року по справі № 2-22/14345-2007А за позовом Нижньогірського районного споживчого товариства до Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Нижньогірського районного споживчого товариства до Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування рішення від 20.04.2007 №0004001700/0 в частині стягнення суми 178,36грн. податку з доходів фізичної особи-іноземця та 372,20грн. штрафу.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.12.2007 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.03.2008 року, в задоволені позову відмовлено.

При цьому, суди виходили з того, що доходи, сплачені нерезиденту, повинні оподатковуватись із застосуванням подвійного розміру ставки, визначеної в п.п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач 07.05.2008 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 27.03.2009 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просив скасувати постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.12.2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.03.2008 року, прийняти нову про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом норм матеріального права, зокрема, п.7.1 ст.7, п.п.9.11.1 п.9.11 ст.9 ст. Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №370/23-00/01757604 від 13.04.2007, складеного за результатом виїзної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 по 31.12.2006, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.04.2007 №0004001700/0, яким позивачу донараховано податок з доходів фізичних осіб у розмірі 258,91грн. за основним платежем та 517,82грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Зі змісту вищезазначеного акту вбачається, що за результатом проведеної перевірки, податковим органом було встановлено порушення позивачем п.7.3 ст. 7 та п.п.9.11.1, п.п.9.11.3 п.9.11 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме, не вірно утримано податок з доходів фізичних осіб з доходу нарахованого на користь нерезидента.

Згідно із приписами п. 1.15 ст. 15 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»податковий агент - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Підпунктом 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 вказаного Закону України встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Порядок оподаткування доходів, одержаних нерезидентами, визначений у п. 9.11. ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Доходи з джерел їх походження з України, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими для нерезидентів, з урахуванням особливостей, визначених окремими нормами цього Закону (п.п.9.11.1 п.9.11 ст. 9 Закону).

У п.п. 9.11.3 п. 9.11. ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»встановлено, що якщо зазначені у п.п. 9.11.1 цього пункту доходи виплачуються нерезиденту резидентом фізичною або юридичною особою, то такий резидент вважається податковим агентом такого нерезидента стосовно таких доходів.

Відповідно до п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» ставка податку від будь-яких доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб, становить подвійний розмір ставки, визначеної п. 7.1 ст. 7 цього Закону, від об'єкта оподаткування.

За результатом розгляду справи було встановлено, що у перевіряємо му періоді у штаті позивача працював нерезидент громадянка Росії ОСОБА_2 Позивач, будучи податковим агентом вказаної особи, здійснював нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів заробітної плати ОСОБА_2 за ставкою, визначеною п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».Отже, за вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів попередніх інстанцій про необґрунтованість позовних вимог є вірним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права при встановленні фактичних обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Нижньогірського районного споживчого товариства залишити без задоволення, постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.12.2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.03.2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв

Суддя Т.М. Шипуліна