Ухвала суду № 22518986, 29.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2012 року м. КиївК-24549/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаФедорова М.О.

суддів:Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Старокостянтинівської обєднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Хмельницької області від 04.02.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2009

у справі№ 10/794-НА

за позовомСубєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3

до Старокостянтинівської обєднаної державної податкової інспекції

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення

рішення

ВСТАНОВИВ:

Субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_3 звернувся до Старокостянтинівської обєднаної державної податкової інспекції визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Старокостянтинівської обєднаної державної податкової інспекції Хмельницької області № 0007601700/3 від 20.04.2007.

Постановою господарського суду Хмельницької області від 04.02.2008 позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0007601700/3 від 20.04.2007 в частині визначення основного платежу по податку на додану вартість 773 грн. та застосування 2301 грн. штрафних (фінансових) санкцій, в задоволенні позовних вимог, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення в частині визначення основного платежу по податку на додану вартість 160869 грн. та штрафних санкцій 80618 грн. відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2009 постанову господарського суду Хмельницької області від 04.02.2008 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивовані тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, позивачем подано до Державної податкової інспекції заяву від 27.03.2006 з проханням перенести проведення документальної перевірки до відновлення первинних документів щодо фінансово-господарської діяльності, у звязку із їх крадіжкою з автомобіля.

Відповідно до плану - графіку проведення документальних перевірок субєктів господарювання на 1 квартал 2006 року, на підставі направлення № 133 від 27.03.2006 виданого начальником Старокостянтинівської обєднаної державної податкової інспекції розпочато планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного та іншого законодавства за період з 29.03.2004 по 31.12.2005.

Наказом начальника Старокостянтинівської обєднаної державної податкової інспекції № 66 від 27.03.2006 призупинено планову документальну перевірку та надано термін для поновлення документів.

На підставі наказу № 267 від 27.11.2006 та направлення № 578 поновлено проведення планової документальної перевірки та складено акт перевірки № 1790-17-2901619352 від 08.12.2006.

Перевіркою встановлено порушення пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, пп. 17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” занижено нарахування по податку на додану вартість за 2004 2005 роки у розмірі 161669 грн.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення № 0007601700/3 від 20.04.2007, яким визначено позивачу податкове зобовязання за основним платежем 165498 грн., штрафні (фінансові) санкції 82919 грн.

Відповідно до пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 Закону).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Позивачем не надано документів в підтвердження сум податку, що включені до податкового кредиту за період квітень 2004 року по червень 2005 року та не надано доказів про вчинення заходів по відновлені таких документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що згідно довідок Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції № 486/23-104/32201339 від 15.05.2006 та Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова № 3272/172/НОМЕР_1 від 27.12.2006 підтверджено взаємовідносини позивача ЗАТ „Єнісей” та ПП ОСОБА_4 та видача останніми позивачу податкових накладних № 1 від 13.01.2005 на відвантажену продукцію (ПДВ 334,17 грн.) та № 57 від 19.04.2005 р. ( ПДВ 438,76 грн.) всього ПДВ 773 грн. та включено контрагентами позивача даних сум ПДВ до податкових зобовязань.

Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку стосовно неправомірного нарахування відповідачем суми податку на додану вартість у розмірі 773 грн. оскільки, є підтвердження цієї суми документально.

Що стосується застосування відповідачем штрафних санкцій у розмірі 50 %, судами зазначено наступне.

Згідно з пп. ”б” пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобовязання платника податків за підставами, викладеними у підпункті ”б” пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, такий платник податків зобовязаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний день з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обовязкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше пятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Отже, вказаною статтею визначені межі загального розміру санкції, а не окремо за кожний період, як трактує відповідач.

Тому враховуючи, що сума зобовязання складає 773 грн., то штрафні санкції на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” застосовуються в розмірі 386, 50 грн.

Із аналізу зазначених норм чинного законодавства, та враховуючи встановлені в судах попередніх інстанцій фактичні обставини, суди дійшли вірного висновку, щодо часткового скасування спірного податкового повідомлення-рішення в частині нарахування податку на додану вартість в сумі 773 грн. застосування штрафних санкцій 386, 50 грн. та визнавши неправомірним застосування штрафних санкцій в сумі 1914, 50 грн.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Старокостянтинівської обєднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Хмельницької області від 04.02.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2009 у справі № 10/794-НА слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Старокостянтинівської обєднаної державної податкової інспекції відхилити.

Постанову господарського суду Хмельницької області від 04.02.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2009 у справі № 10/794-НА залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіС.Е. Острович

О.І. Степашко Суддя М.О. Федоров