Ухвала суду № 22517262, 03.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" березня 2012 р. м. КиївК-20047/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого:Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Острович С.Е.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Феодосія

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 05 жовтня 2009р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2010р.

у справі №2-27/8143-2008А

за позовом Малого приватного підприємства «Классик»(надалі МПП «Классик»)

до Державної податкової інспекції в м. Феодосія (надалі ДПІ в м. Феодосія)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, поставлено питання про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Феодосія від 04.06.2008р. №0000802301/0 на загальну суму 221673,50грн., в тому числі 78279,00грн. основного платежу та 143394,50грн. штрафних (фінансових)санкцій.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 05 жовтня 2009р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2010р., позовні вимоги були задоволені повністю. Визнано недійсним і скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в м.Феодосія від 04.06.2008р. №0000802301/0 на загальну суму 221673,50грн., в тому числі 78279,00грн. основного платежу та 143394,50грн. штрафних (фінансових) санкцій. Судовий збір стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача в сумі 3,40грн.

Не погодившись з висновками попередніх судових інстанцій відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006р. по 31.12.2007р., про що складено акт перевірки №1490/23-1/32294292 від 26.05.2008р.

Висновками зазначеного акта перевірки встановлено, що в порушення п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.2.1 п. 7.2, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», до складу податкового кредиту віднесено суми по податковим накладним, які надані позивачеві контрагентом - МКП «Науково технічна фірма «Старк», яка відсутня за юридичною адресою а податкові зобовязання вказаної юридичної особи не відповідають сумі податкового кредиту позивача за відповідні періоди.

За наслідками проведеної перевірки прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Феодосія від 04.06.2008р. №0000802301/0, яким позивачу визначено зобовязання з ПДВ на загальну суму 221673,50грн., в тому числі 78279,00грн. основного платежу та 143394,50грн. штрафних (фінансових)санкцій.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що податковий кредит позивача правомірно відображає суми ПДВ сплачені в ціні товару, придбаного у МКП «Науково технічна фірма «Старк».

У розумінні пункту 1.1 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР оподатковувана операція це операція, яка підлягає оподаткуванню податком на додану вартість.

За змістом підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 вказаної норми Закону №168/97-ВР, обєктом оподаткування є операції платників подат ку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Зазначені норми Закону №168/97-ВР, як і визначення понять поставки товарів та послуг, наведені у пункті 1.4 статті 1 цього Закону №168/97-ВР, не дають підстав для розмежування операцій з продажу та придбання товарів (послуг) при визначенні оподатковуваної поставки, оскільки операція з поставки товарів та послуг, що є обєктом оподаткування ПДВ, є двостороннім правочином, і для однієї сторони така операція є продажем, а для іншої придбанням, в результаті чого у продавця виникає податкове зобовязання, а у покупця право на податковий кредит. Тобто поняття оподатковуваної поставки охоплює як операції з продажу товарів (послуг), так і операції з їх придбання.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на податкових накладних, отриманих позивачем від МКП «Науково технічна фірма «Старк», адресою вказаного контрагента зазначено: м. Феодосія, Чорноморський тупик, 6.

В повідомленні про відсутність платника податків за місцезнаходженням №14 від 19.10.2006р., яке було направлене відповідачем державному реєстратору, повідомлялось, що стосовно МКП «Науково технічна фірма «Старк»проведено заходи щодо встановлення фактичного місцезнаходження. За результатами таких заходів встановлено відсутність платника за зареєстрованим місцезнаходженням - м. Феодосія, Чорноморський тупик, 6.

Однак, слід зазначити, що Закон України «Про податок на додану вартість»визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. Так, відповідно до п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 вказаного Закону №168/97-ВР, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. А згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Тобто з аналізу положень статті 7 Закону №168/97-ВР випливає, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Отже, Закон №168/97-ВР пов'язує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Суди попередніх інстанцій встановили, що угоди, укладені між позивачем та МКП «Науково технічнафірма «Старк»у встановленому законом порядку недійсними визнані не були, фактичне здійснення господарських операцій не спростовано.

Крім того, в акті перевірки податковий орган вказує про подання позивачем уточнюючих податкових декларацій з ПДВ за грудень 2007р. від 19.03.2008р. за №9354 на суму 316211,00грн., за січень 2007р. від 13.03.2008р. за №9352 на суму 58462,00грн., за березень 2007р. від 19.03.2007р. №9353 на суму 296416,00грн., які не були враховані контролюючим органом.

Вказані суми податкового кредиту сформовано за наслідками укладеної угоди між позивачем та ТОВ «Дельфінарій Коктебель»щодо будівельно-монтажних робіт з будівництва Дельфінарію.

Так, зі змісту підпункту ст.7 Закону №168/97-ВР у випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулись господарські операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Отже, податковим органом безпідставно не були взяті до уваги наступні податкові декларації з ПДВ за грудень 2007р. від 19.03.2008р. №9352, за січень 2007р. від 19.03.2008р. №9204, за січень 2007р. від 19.03.2008р. №9353, за березень 2007р. від 19.03.2008р. №9354, за жовтень 2007р. від 20.11.2007р. №50950.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Феодосія залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 05 жовтня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2010 року залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ С.Е. Острович

Суддя Н.Є. Маринчак