Ухвала суду № 22516984, 01.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" березня 2012 р. м. КиївК-25293/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого:Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Ланченко Л.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ізмаїльської обєднаної державної податкової інспекції

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2009р.

та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2010р.

у справі №2а-10882/09/1570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізмаїльська виробничо-комерційна фірма «ІСТР» (надалі ТОВ «Ізмаїльська виробничо-комерційна фірма «ІСТР»)

до Ізмаїльської обєднаної державної податкової інспекції (надалі Ізмаїльська ОДПІ)

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У вересні 2009р. позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання нечинними податкові повідомлення-рішення Ізмаїльської ОДПІ №0001042301/0 від 19.08.2009р., №0001052301/0 від 19.08.2009р., №0001062301/0 від 19.08.2009р.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2009р. позов задоволено частково. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Ізмаїльської ОДПІ: №0001052301/0 від 19.08.2009р. про визначення ТОВ «Ізмаїльська виробничо-комерційна фірма «ІСТР»податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 74503,00грн. та штрафної (фінансової) санкції в розмірі 37252,00грн.; №0001062301/0 від 19.08.2009р. про зменшення ТОВ «Ізмаїльська виробничо-комерційна фірма «ІСТР»суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 165071,00грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2010р. рішення суду першої інстанції було скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийнято в цій частині нове, яким задоволено позовні вимоги ТОВ «Ізмаїльська виробничо-комерційна фірма «ІСТР».

Не погодившись з висновками попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції в частині задоволення позову та постанову суду апеляційної інстанції і прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Ізмаїльська виробничо-комерційна фірма «ІСТР»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по 31.03.2009р., про що складений акт №19172301/02971185 від 13.08.2009р.

Висновками перевірки, зокрема, встановлено, що в порушення п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.7.3.3 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 20301,00грн.; в порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»у листопаді 2008р. підприємством занижена сума ПДВ, що підлягає сплаті в розмірі 74503,00грн.; у грудні 2008р. завищена сума ПДВ, що підлягає відшкодуванню у розмірі 165071,00грн.; завищена сума відємного значення ПДВ у розмірі 52674,00грн.

На підставі зазначених висновків прийнято наступніподаткові повідомлення-рішення:

- №0001042301/0 від 19.08.2009р., про визначення зобовязання з податку на прибуток підприємствза основним платежем складає 20301грн. та штрафними санкціями 20576грн, а усього 40877грн.;

- №0001052301/0 від 19.08.2009р., за яким сума податкового зобовязання з податку на додану вартістьза основним платежем складає 74503грн. та штрафними санкціями 37252грн, а усього 111755грн.;

- №0001062301/0 від 19.08.2009р., про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ на 165071,00грн.

Так, в ході перевірки встановлено, що позивачем не віднесено до складу валових доходів доходи із інших джерел у вигляді вартості металобрухту, отриманого платником податку в процесі власного виробництва безкоштовно, на загальну вартість 197427,00грн.

Відповідно до п.п.4.1.6 п. 4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції чинній на час правовідносин, до складу валових доходів платника податку включаються доходи з інших джерел, у тому числі, у вигляді вартості товарів, безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Згідно п.1.23 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»безоплатно надані товари (роботи, послуги) товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової та іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

Відповідно до п.5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим законом ( за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Згідно із нормами «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №246 від 20.10.1999р., а саме, п.4 цього положення: запаси - це активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Отже, залишки сировини, що створилися в результаті виробничої діяльності та знайдені під час проведення інвентаризації платником податку самостійно, не відносяться до безоплатно наданих, оскільки за ними були понесені витрати на їх придбання. В звязку з цим вони мають бути віднесені на збільшення даних обліку відповідних матеріальних цінностей з подальшим коригуванням доходів і витрат, а також приросту (убутку) запасів.

Крім того, судом встановлено, що 13.11.2008р. була проведена реорганізація ВАТ «ІВКФ «ІСТР»в результаті перетворення у ТОВ «Ізмаїльська виробничо-комерційна фірма «ІСТР». На підставі акту передачі ТОВ «ІВКФ «ІСТР»прийняло залишки активів і пасивів ВАТ «ІВКФ «ІСТР»станом на 31.10.2008р., а при реорганізації підприємства не відбувається передача активів та обовязків за господарськими та цивільно-правовими договорами, які передбачають наявність покупця та продавця.

Відповідно до п.1.4 Закону України «Про податок на додану вартість»поставка товарів будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансового оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше платежу.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1. ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, оскільки при реорганізації підприємства не відбувається передача активів та обовязків за господарськими та цивільно-правовими договорами, не є обєктом оподаткування операції з включення активів (чи їх частини) реорганізованого підприємства до складу активів підприємства платника ПДВ, який набуває прав і обовязків підприємства, шо реорганізується.

За таких обставин судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що при передачі матеріальних активів згідно передавального акту позивачем не було допущено порушень Закон України «Про податок на додану вартість».

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

Отже, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Ізмаїльської обєднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2009 року в незмінній частині та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2010 року залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ Л.В. Ланченко

Суддя Н.Є. Маринчак