Ухвала суду № 22514625, 16.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" лютого 2012 р. м. КиївК-26419/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Усенко Є.А.,

при секретарі Сватко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції у м.Херсоні та Прокуратури Херсонської області

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2009 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2010 року

по справі №2а-11565/09/2170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредо-Бриг»(надалі ТОВ «Кредо-Бриг»)

до Державної податкової інспекції у м.Херсоні, Головного управління Державного казначейства України у Херсонській області (надалі ДПІ у м.Херсоні, ГУ ДКУ у Херсонській області)

за участю Прокуратури Херсонської області

про визнання недійсним рішення та стягнення бюджетного відшкодування, -

встановив:

У липні 2009р. позивач звернувся до суду з позовом (з урахуванням уточнень до позовних вимог), в якому просив визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Херсоні від 23.04.2009р. №0001992301/0, від 19.05.2009р. №0002262301/0 та стягнути на користь підприємства спірну суму бюджетного відшкодування.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 23.11.2009р. залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2010р., позовні вимоги задоволено. Визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Херсоні №0001992301/0 від 23.04.2009р., №0002262301/0 віл 19.05.2009р. Стягнуто з Державною бюджету України на користь ТОВ «Кредо Бриг»бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в спірній сумі.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПІ у м.Херсоні та Прокуратура Херсонської області звернулись із касаційними скаргами до Вищого адміністративного суду України, в яких просять скасувати судові рішення та постановити нове про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін та Генеральної прокуратури України, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанції встановлено, що працівником ДПІ у м.Херсоні була здійснена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Кредо-Бриг»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підприємства:

- за лютий 2009р., яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.01.2009р. по 30.01.2009р., за результатами якої складено акт №1348/23-2/34370275 від 14.04.2009р., в якому, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем вимоги п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в наслідок чого позивачем завищено спірну суму бюджетного відшкодування за лютий 2009р.;

- за березень 2009р., яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.02.2009р. по 28.02.2009р., за результатами якої складено акт №1550/23-2/34370275, в якому, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем вимоги п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме підприємством у лютому 2009р. завищено податковий кредит на спірну суму.

На підставі зазначеного акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №0001992301/0 від 23.04.2009р., №0002262301/0 від 19.05.2009р., якими зменшено спірні суми бюджетного відшкодування за відповідні періоди.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанції правильно та цілком обгрунтовано виходили з наступного.

З метою придбання цілісного майнового комплексу, який належав ВАТ «Піреус Банк МКБ», позивачем та продавцем 18.08.2008р. було укладено попередній договір купівлі продажу зазначеного майна. За кредитною угодою від 18.08.2008р. №К/08-23, укладеною позивачем з ВАТ «Піреус Банк МКБ», передбачалось відкриття позивачу кредитної лінії на відповідну суму під заставу рухомого та нерухомого майна, що придбавається.

За кредитною угодою гроші позивачу були зараховані на позичковий рахунок 19.08.2008р. та 01.09.2008 р.

Спірні кредитні кошти були перераховані позивачем меморіальним ордером №577397 від 19.08.2008р. та платіжними дорученнями №1 від 03.09.2008р., №2 від 03.09.2008р. на розрахунковий рахунок ВАТ «Піреус Банк МКБ».

При цьому, суди попередніх інстанції з рахуванням положень Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»правильно зазначили, що згаданий вище меморіальний ордер є належним доказом сплати позивачем ПДВ.

Договір купівлі продажу майнового цілісного майнового комплексу було нотаріально посвідчено 01.09.2008р.

По факту оплати позивачем майнового комплексу та обладнання ВАТ «Піреус Банк МКБ»виписало позивачу наступні податкові накладні:

- №213 від 19.08.2008р. на отриману передплату за майновий комплекс;

- №214 від 19.08.2008р. на передачу основних засобів та обладнання;

- №226 від 01.09.2008р.

На підставі отриманих податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту серпня 2008р. суму податку на додану вартість, визначену у податкових накладних від 19.08.2008р. №231 та №214.

У звязку з відсутністю податкових зобовязань у серпні 2008р.спірна сума податкового кредиту визначила відємне значення з податку на додану вартість за серпень 2008р.

За правилами, встановленими п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»зазначена сума відємного враховувалась у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховувалась до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У звязку з відсутністю податкового боргу з ПДВ спірна сума відємного значення позивачем була відображена у рядку 22.2 Декларації з ПДВ за серпень 2008р., як сума відємного значення з ПДВ, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

При складанні декларації з ПДВ за вересень 2008р. позивач не декларував податкові зобовязання та кредит поточного місяця. Натомість до декларації за вересень 2008р. з попереднього податкового періоду було перенесено відємне значення з ПДВ у сумі 80042,00грн., яке за цією декларацією підлягало включенню до податкового кредиту наступного податкового періоду, тобто жовтня 2008р. У послідуючих податкових періодах 2008р. позивач декларував лише податковий кредит поточних податкових періодів, розрахунки бюджетного відшкодування з визначенням напрямів його використання не надавав.

За п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За таких обставин, позивач суму ПДВ по операціям з придбання основних засобів повинен був віднести на збільшення податкового кредиту серпня 2008р. та вересня 2008р.

Відповідно до п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 вказаного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, у позивача виникло право на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у вересні 2008р. та у жовтні 2008р на спірні суми.

За п.п.7.7.3, п.п.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Не надання розрахунку бюджетного відшкодування та заповнення рядків 25, 25.1, 25.2 Декларацій з ПДВ у 2008р. свідчить про те, що у 2008р. позивач не прийняв рішення про напрями використання належного йому бюджетного відшкодування.

Для вирішення питання про напрям використання бюджетного відшкодування 2008р. у декларації з ПДВ за січень 2009р. позивач збільшив податковий кредит поточного місяця на спірну суму ПДВ, сплачену по операціям з придбання основних засобів, проведених у серпні 2008р., а уточнюючим розрахунком від 17.03.2009р. №24712 зменшив податковий кредит серпня 2008р.

У звязку з відсутністю податкових зобовязань у січні 2009р., задекларований податковий кредит визначив розмір відємного значення обєкту оподаткування з ПДВ, яке у спірній сумі було перенесено до декларації з ПДВ наступного податкового періоду.

У лютому 2009р. позивач податкових зобовязань не декларував і на суму відємного значення попереднього податкового періоду позивачем було складено розрахунок бюджетного відшкодування, яке підлягало поверненню на рахунок платника в банку.

Стосовно відображення позивачем у складі податкового кредиту січня 2009р. податку на додану вартість за податковою накладною №214 на суму 80042,00грн. та включення цієї суми до бюджетного відшкодування лютого 2009р., суди обгрунтовано виходили з приписів підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», за яким платник податку має право на бюджетне відшкодування тієї частини відємного значення податку на додану вартість, яка дорівнює фактичній сплаті ПДВ постачальникам товарів (робіт, послуг) у попередніх податкових періодах. Залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування, який не підтверджений фактичною сплатою податку постачальникам, включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Сплативши у складі ціни товару ВАТ «Піреус Банк МКБ»податок на додану вартість у сумі 80042,00грн. платіжним дорученням №2 від 03.09.2008р., позивач отримав право заявити відємне значення з ПДВ у сумі 80042,00грн. до бюджетного відшкодування у декларації з ПДВ за жовтень 2008р., оскільки у 2008р. позивач не заявляв цю суму до відшкодування, а включив її до розрахунку бюджетного відшкодування з ПДВ лише у лютому 2009р.

Враховуючи викладені норми права та правильно встановлені обставини справи, суди доречно вважають помилковим висновок податкового органу про завищення позивачем бюджетного відшкодування на спірну суму, визначеного на підставі податкових накладних №213 та №214 від 19.08.2008р.

Згідно з поданою декларацією з ПДВ за лютий 2009р. підприємство до складу податкового кредиту віднесло податок на додану вартість у спірній сумі, який сплачений позивачем ВАТ «Піреус Банк МКБ»03.09.2008р. за податковою накладною №226 від 01.09.2008р.

У звязку з відсутністю податкових зобовязань у лютому та березні 2009р. спірну суму позивач заявив до бюджетного відшкодування з ПДВ на розрахунковий рахунок в банку у декларації за березень 2009р.

Разом з тим, податок на додану вартість за вказаною вище податковою накладною до лютого 2009р. позивачем у складі податного кредиту врахований не був.

Відповідно до Наказу ДПА України від 30.05.1997р. №166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 09.07.1997р. за №250/2054«Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання»якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобов'язаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону №2181), уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі - уточнюючий розрахунок). Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації. Платник податку має право не подавати вказаний розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі декларації за будь-який наступний звітний (податковий) період (з урахуванням зазначених у першому абзаці строків давності та положень пункту 17.2 Закону N2181), протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Такий спосіб самостійного виправлення платником помилки може бути застосований у разі виправлення у декларації звітного (податкового) періоду помилок лише однієї раніше поданої декларації.

Крім цього, враховуючи п.п.15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»судами попередніх інстанції правильно зазначено, що платник податків (у нашому випадку позивач) має право надати розрахунок та вимагати бюджетне відшкодування на розрахунковий рахунок протягом 1095 днів з моменту виникнення права на таке бюджетне відшкодування .

Отже, позивач скористався законодавчо встановленою можливістю виправлення помилки в формуванні податкового кредиту по операціям з придбанням основних фондів у вересні 2008р. та вніс спірну суму податкового кредиту до декларації з ПДВ за лютий 2009р. З моменту декларування відємного значення з податку на додану вартість позивачем витримано строки та основні умови, які необхідні для декларування бюджетного відшкодування, яке позивач бажає отримати на розрахунковий рахунок в банку.

Слід також звернути увагу на те, що долучені до матеріалів справи результати зустрічної перевірки підтверджують факт включення ВАТ «Піреус Банк МКБ»сум ПДВ за вищевказаними податковими накладними №213, №214 та №226 до складу своїх податкових зобовязань з ПДВ за серпень 2008р. та за вересень 2008р. у спірних розмірах, і податок на додану вартість був сплачений ВАТ «Піреус Банк МКБ»до бюджету у розмірі, визначеному відповідно до поданих податкових декларацій з ПДВ за відповідні періоди.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає обґрунтовані висновки суддів попередніх інстанції щодо правомірність заявлення позивачем, з урахуванням дотриманості ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», до бюджетного відшкодування податку на додану вартість у лютому 2009р. та у березні 2009р. у відповідних розмірах.

Підсумовуючи зазначене, суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанції норм матеріального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно та всебічно розглянуто докази у справі, яким надано правильну правову оцінку на підставі законодавства, яке діяло на момент спірних правовідносин.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у м.Херсоні та Прокуратури Херсонської області залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2009 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2010 року залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ Є.А. Усенко

Суддя Н.Є. Маринчак