Ухвала суду № 22511394, 25.01.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" січня 2012 р. м. КиївК-20581/08-С

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

на постанову Господарського суду м. Києва від 04.05.2007

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2008

у справі № 25/486-32/104-А (22а-2599/08)

за позовом Приватного підприємства «Стел»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду м. Києва від 04.05.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2008, позов задоволено. Податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м.Києва № 11237/0 від 01.03.2004 та № 12237/0 від 1.03.2004 визнано недійсними. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Стел»3,40 грн. судових витрат.

ДПІ у Печерському районі м.Києва подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі акту перевірки від 01.03.2004 № 12/23-7/31991733 за період з 01.07.2003 по 31.07.2003, яким зафіксовано порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1 п. 7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Порушення полягало у включенні позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість у сумі 480284 грн. без фактичного придбання товару.

Висновок акта перевірки та доводи відповідача мотивовані тим, що ПП «Експосплав»- контрагент позивача є посередником у продажу товару (труби з нержавіючої сталі марки ХП 32Т, 135мм, товщиною стінки 17,5мм, довжиною 4-6мм), який був придбаний ним у ТОВ «Штарг», яке з вересня 2003 року до податкового органу не звітує. Згідно із останньою декларацією з податку на додану вартість за липень 2003 юку обсяг з продажу по операціям, що оподатковуються за ставкою 20%, становить 134500 грн., крім того ПДВ 26900 грн., показники декларації не відображають фактів реалізації ПП «Експосплав» товару на загальну суму 2238570 грн., крім того ПДВ 479714 грн., отже податок на додану вартість з операції продажу труби з нержавіючої сталі до бюджету не надходив. Крім того, на підтвердження правомірності нарахування позивачу сум податку на додану вартість та зменшення відшкодування сум цього податку відповідач посилається на рішення районного суду м.Києва від 08.04.2004 у справі № 2-1963/3, яким установчі документи та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ»Штраг»визнано недійсними. а також на те, що розрахунок між ПП «Стел»та ПП «Екосплав» проведено не у повному обсязі.

На підставі безпосередньо досліджених доказів суди достовірно встановили, що 01.07.2003 між позивачем (покупець) та ПП «Експосплав»(продавець) укладено договір купівлі-продажу № 1/7, відповідно до якого продавець продав, а покупець купив товар труби з нержавіючої сталі марки ХП 32Т, 135мм, товщиною стінки 17,5 мм, довжиною 4-6 м.

Товар отримано позивачем на підставі видаткових накладних №1 від 23.07.2003, №2 від 24.07.2003 та №3 від 30.07.2003.

Продавцем на адресу позивача видані податкові накладні № 000001 від 23.07.2003 на суму 1428000,00грн., в тому числі ПДВ 238000,00 грн., № 000002 від 24.07.2003 на суму 285600,00 грн., в тому числі ПДВ 47600,00 грн. та № 000003 від 30.07.2003 на суму 1168104,00 грн. в тому числі ПДВ 194684,00 грн., які відображені позивачем у книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг), а сума податку на додану вартість - включена до складу податкового кредиту у липні 2003 року.

Дебіторська заборгованість за отриманий по договору купівлі-продажу №1/7 від 01.07.2003 товар у позивача перед ПП «Експосплав» відсутня (довідка ДПІ у Печерському районі м.Києва № 4/23-7/30860718/3 «Про результати позапланової перевірки ПП «Експосплав» з питань взаємовідносин з ПП «Стел»).

Податковий кредит за липень 2003 року за вказаними податковими накладними підтверджується податковими зобовязаннями контрагента позивача ПП «Екосплав»(довідка ДПІ у Печерському районі м.Києва № 4/23-7/30860718/3).

Придбаний у ПП «Експосплав»товар труби з нержавіючої сталі марки ХП 32Т,135 мм, товщиною стінки 17,5 мм, довжиною 4-6 мм, у кількості ста тон, за ціною 360000 дол.США, експортований позивачем за контрактом № 01/07 від 01.07.2003, укладеним між позивачем та фірмою WERLINGTON COMMERCE LTD.CO (Німеччина). Факт експорту позивачем товару підтверджується вантажно-митними деклараціями №10000/3/311632 від 24.07.2003, № 10000/3/311633 від 24.07.2003, №10000/3/3117653 від 25.07.2003, №10000/3/311763 від 31.07.2003 та №10000/3/311764 від 31.07.2003 з відміткою Київської регіональної митниці.

Валютна виручка по експортному контракту № 01/07 від 01.07.2003 надійшла на рахунок позивача в повному обсязі.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що суди повно встановили обставини у даній справі та надали їм правильну правову оцінку на підставі тих норм матеріального права, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України, був регламентований п. 7.4, п. 7.5, п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування), якого платник податків зобовязаний був дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту та заявлення відємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування могло бути визнано неправомірним.

Судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення вимог законодавства, яке б вплинуло на розмір податкового кредиту позивача та бюджетного відшкодування, сформованих за наслідками придбання товару, а відтак, позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на отримання відшкодування відємного значення з податку на додану вартість.

Натомість, судами попередніх інстанцій, на підставі безпосередньо досліджених доказів, достовірно встановлено факт реального здіснення господарських операцій з придбання товару, проведення за нього розрахунків та експортування його у подальшому, виконання позивачем вимог закону щодо віднесення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість на підставі отриманих від платника податку на додану вартість податкових накладних, формування податкового кредиту липня 2003 року за правилом виникнення першої із законодавчо визначених подій на дату отримання податкової накладної, яка була складена у момент виникнення податкових зобовязань продавця, підтвердження податковим органом податкового кредиту за липень 2003 року податковими зобовязаннями контрагента позивача ПП «Екосплав».

Судами попередніх інстанцій достовірно встановлено оформлення ВМД належним чином у відповідності до вимог пунктів 2, 6 «Положення про вантажну митну декларацію», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 № 574, отримання валютної виручки на розрахунковий рахунок позивача за експортований товар, що також свідчить про реальність господарської операцій з придбання позивачем товару, за наслідками якої сформовано податковий кредит та заявлено податок на додану вартість до бюджетного відшкодування.

Несплата одним з постачальників товару (робіт, послуг) (у даному випадку ТОВ «Штарг») у ланцюгу постачання податкових зобовязань, порушення ним певних вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та заявлення бюджетного відшкодування.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обовязку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів.

Зважаючи на викладене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м. Києва від 04.05.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2008 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, передбаченому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

СуддіЛ.В. Ланченко

О.М. Нечитайло