Ухвала суду № 22505700, 25.03.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" березня 2010 р. м. КиївК-3903/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

при секретарі Патюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сніжному Донецької області на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.02.2008 у справі № 2-а-3156/07 Донецького окружного адміністративного суду

за позовом державного підприємства «Сніжнеантрацит»

до Державної податкової інспекції у місті Сніжному Донецької області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25.10.2007, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.02.2008, позов задоволено: визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Сніжне Донецької області від 14.08.2007 № 002021540/0 та № 0002031540/0 про зобовязання ДП «Сніжне- антрацит» сплатити штрафи в розмірах 63182,97 грн. та 34490,49 грн. відповідно, накладені на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(Закон № 2181-ІІІ) за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобовязань з податку на додану вартість у сумах 315914,80 грн. на 49 календарних днів та 344904,85 грн. на 29 календарних днів.

Судові рішення вмотивовані висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у відповідача законодавчо встановленого повноваження на зміну податкових зобовязань, в рахунок яких позивач сплатив грошові кошти.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Сніжне Донецької області просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами першої й апеляційної інстанцій підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5, пункту 7.7 ст. 7 Закону № 2181-ІІІ.

Позивач не скористався процесуальним правом надати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

За порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 цього Закону встановлена відповідальність у вигляді штрафу в розмірах, визначених цим підпунктом.

Згідно з частиною 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Предметом доказування у даній справі є обставини щодо дат сплати позивачем узгоджених сум податкових зобовязань з ПДВ за податковими деклараціями від 20.04.2007 № 5306, від 21.05.2007 № 6724, від 18.06.2007 № 7183, оскільки фактичною підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 13.08.2007 № 592/15-31906124, про порушення позивачем граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобовязань за вказаними податковими деклараціями (а.с. 6-7). Відтак в судовому процесі ці обставини, зокрема і підлягали встановленню, про настання чого, однак, як свідчить зміст ухвалених у справі судових рішень, стверджувати не можна. Суди обмежились лише висновком про відсутність у ДПІ повноважень на зміну призначення платежу, визначеного позивачем при сплаті сум податкових зобовязань, не встановивши при цьому, чи дійсно позивач сплачував суми податкових зобовязань за вказаними податковими деклараціями та в які дати. Натомість, з наявних у справі копій платіжних доручень про сплату ПДВ не вбачається, за які звітні податкові періоди (за якими податковими деклараціями) здійснені платежі. Платіжні доручення містять лише вказівку про перерахування коштів для розрахунку з бюджетом по ПДВ згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2002 № 270 та про перерахування планових платежів з податку від реалізації вугілля (а.а.с. 8-26).

Цією постановою внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо стабілізації роботи підприємств вугільної промисловості»від 05.06.2000 № 892, в тому числі доповнено постанову пунктом 7-1, яким встановлено, що суми податку на додану вартість, отримані від споживачів за поставлену вугільну продукцію, підприємства вугільної промисловості (далі - платник податку) перераховують не пізніше наступного операційного дня на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий у відповідній установі банку, для розрахунків з податку на додану вартість. У міру надходження коштів на зазначений поточний рахунок платник податку спрямовує їх на сплату податку на додану вартість в державний бюджет і на поточні розрахунки з постачальниками за поставлені в поточному місяці товари (роботи, послуги), необхідні для виробництва вугільної продукції, та з іншими кредиторами, визначеними пропорційно частці сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, належних до сплати в державний бюджет, та сум податку, належних до сплати постачальникам, за підсумками місяця, що передує місяцю, в якому проводився такий розподіл.

Під час проведення розрахунків з податку на додану вартість з постачальниками та іншими кредиторами за поставлені в поточному місяці товари (роботи, послуги), необхідні для виробництва вугільної продукції, в платіжному документі у графі "Призначення платежу" платник податку робить такий запис: "Кошти для розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2002 р. N 270". Зазначені кошти перераховуються на відкритий кожному такому постачальнику (іншому кредитору) рахунок у відповідній установі банку.

Під час здійснення платежу в оплату вартості товарів (робіт, послуг) у платіжному документі робиться така відмітка: "Платіж згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2002 р. N 270".

Кошти для розрахунків з податку на додану вартість, зараховані на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, використовуються лише в порядку і за напрямами, визначеними у цьому пункті. Стягнення коштів із зазначеного рахунка може здійснюватися відповідно до вимог пункту 3.2.2 статті 3.2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Відповідальність за цільове використання коштів несе власник зазначеного рахунка відповідно до законодавства (абзаци перший четвертий цього пункту).

З прийняттям цієї постанови будь-яких змін в Закон № 2181-ІІІ щодо граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобовязань з ПДВ не вносилось, не містить таких положень і сама постанова.

Відповідно до частини 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Недотримання судами попередніх інстанцій вимог частин 4 та 5 ст. 11, частини 1 ст. 138 КАС України щодо повного встановлення обставин у справі відповідно до предмету доказування призвело до ухвалення судових рішень, які не відповідають вимогам ст. 159 цього Кодексу, у звязку з чим підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити обставини щодо дат сплати позивачем узгоджених сум податкових зобовязань з ПДВ за ті звітні податкові періоди, з порушення строків сплати за які ДПІ повязує підстави для накладення штрафів згідно спірних податкових повідомлень-рішень; дати юридичну оцінку встановленим обставинам відповідно до норм матеріального права. При цьому суду слід мати на увазі, що перевищення ДПІ наданих законом повноважень при зміні призначення платежу може бути підставою для скасування спірних податкових повідомлень-рішень лише у випадку, коли позивач дотримався встановленого Законом № 2181-ІІІ граничного строку сплати узгоджених сум податкових зобовязань за відповідні звітні податкові періоди.

Суду слід також мати на увазі, що визнання рішення субєкта владних повноважень нечинним відповідно до положень ст.ст. 17, 162, 171 КАС України є належним способом захисту порушеного права щодо нормативно-правових актів, тоді як щодо акту індивідуальної дії, яким є і податкове повідомлення-рішення ДПІ про зобовязання сплатити штраф, може бути предявлена позовна вимога про його скасування. Необхідність в цьому випадку вибору правильного способу захисту порушеного права обумовлюється тим, що нечинним нормативно-правовий акт визнається з дня вступу в силу рішення суду, тоді як акт індивідуальної дії скасовується з моменту його прийняття..

Керуючись ст.ст. 220, 223, частинами 2, 4 ст. 227, ст.ст.230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ДПІ у м. Сніжне Донецької області задовольнити частково, скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.10.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.02.2008, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А.Усенко

Судді підписЛ.І.Бившева

підписМ.І.Костенко

підпис Н.Є.Маринчак

підписТ.М.Шипуліна