Ухвала суду № 22505696, 25.03.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" березня 2010 р. м. КиївК-15127/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

при секретарі Патюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя на ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 14.06.2007 у справі № 3/90/07 АП Господарського суду Запорізької області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УкрСпецАвто»

до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Запорізької області від 19.02.2007, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 14.06.2007, позов ПП «УкрСпецАвто»задоволено: визнані протиправними і скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя від 29.05.2006 № 0000372302/0, від 03.08.2006 № 0000372302/1, від 03.10.2006 № 0000372302/2, від 13.12.2006 № 0000372302/3 в частині визначення підприємству 140346,00 грн. податкового зобовязання з податку на додану вартість (в т.ч. 93564,00 грн. основного платежу та 46782,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій).

В касаційній скарзі ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя просить скасувати ухвалені по справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що судами порушено пункт 1.18 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі Закон № 334/94-ВР), підпункт 7.4.2 пункт 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР).

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення, вважаючи скаргу необґрунтованою.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами, відповідачем було проведено планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ПП «УкрСпецАвто»за період з 02.06.2003 по 31.12.2005р.р., за результатами якої було складено акт № 06532302/32474510 від 17.05.2006 та винесено податкове повідомлення-рішення від 29.05.2006 № 0000372302/0 про визначення підприємству суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 140772,00 грн. ( в т.ч. 93848,00 грн. основного платежу та 46924,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

В акті перевірки зазначено, що в порушення вимог підпункту 7.4.2 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР підприємством у 2005 році включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 93563,88 грн. (в т.ч. лютий 238,00 грн., травень 9292,00 грн., червень 4550,00 грн., липень 13868,00 грн., серпень 9130,00 грн., жовтень 46,00 грн., листопад 56724,00 грн.), сплачений при придбанні легкових автомобілів, які включаються до складу основних фондів, переданих позивачем ТОВ «Торгівельний будинок «Мегаполіс»у фінансовий лізинг на підставі договору № 1 від 14.06.2005.

За результатами адміністративного оскарження були прийняті рішення, якими залишено без змін вказане податкове повідомлення-рішення, а скаргу підприємства - без задоволення.

На виконання вказаних рішень відповідачем прийняті податкові повідомлення рішення 03.08.2006 № 0000372302/1, від 03.10.2006 № 0000372302/2, від 13.12.2006 № 0000372302/3.

Предметом судового оскарження були вказані податкові повідомлення-рішення в частині визначення підприємству 140346,00 грн. податкового зобовязання з податку на додану вартість (в т.ч. 93564,00 грн. основного платежу та 46782,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій).

Податковий кредит звітного періоду згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Абзацом 2 підпункту 7.4.2 пункту 7.4 ст. 7 вказаного Закону встановлено, що не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Відповідно до пункту 1.17 ст. 1 Закону № 168/97-ВР термін корпоративні права, повязана особа, резидент, нерезидент, гудвіл, кошти, цінні папери, деривативи, товари, дивіденди, проценти, роялті, кредит, депозити, лізинг (оренда), бартер, безоплатно отримані товари (роботи, послуги), валові витрати виробництва (обігу), основні фонди та нематеріальні активи, що підлягають амортизації, розуміються у значенні, визначеному Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно підпункту 1.18.2 пункту 1.18 ст. 1 Закону № 334/94-ВР фінансовий лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, яка передбачає відповідно до договору фінансового лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із статтею 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння обєктом лізингу.

Абзацом 1 підпункту 8.2.1 пункту 8.2 ст. 8 Закону № 334/94-ВР під терміном «основні фонди»слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень іпоступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Відповідно до абзацу 3 підпункту 7.9.6 пункту 7.9 ст. 7 Закону № 334/94-ВР передання майна у фінансовий лізинг (оренду) для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі. При цьому орендодавець збільшує валові доходи, а у разі передання у фінансовий лізинг майна, що на момент такого передання перебувало у складі основних фондів орендодавця, - змінює відповідну групу основних фондів згідно з правилами, визначеними статтею 8 цього Закону для їх продажу, а орендар збільшує відповідну групу основних фондів на вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування процентів або комісій, нарахованих або таких, що будуть нараховані на вартість об'єкта фінансового лізингу, відповідно до договору) за наслідками податкового періоду, в якому відбувається таке передання.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що при придбанні платником легкового автомобіля з метою подальшого його продажу, у якості товару, а не як основного фонду, підтвердженням чого є такі обставини, як укладення позивачем договору фінансового лізингу, за умовами якого автомобілі придбаваються ним для передачі у фінансовий лізинг, а також відсутність факту введення позивачем автомобілів у експлуатацію як основних фондів, податковий кредит з податку на додану вартість формується відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Крім того, правове регулювання податкового обліку валових витрат встановлено статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Зокрема, абзацом першим підпункту 5.3.3 пункту 5.3 цієї статті визначено, що до складу валових витрат не включаються суми, перераховані на сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, а також податків, установлених пунктами 7.8, 10.2 і статтею 13 цього Закону; сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, сплату податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із законом України про оподаткування доходів фізичних осіб.

Відповідно до ст. 15 цього Закону ставки податку на прибуток, пільги щодо податку, об'єкт оподаткування, порядок обчислення оподатковуваного прибутку, строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть встановлюватися та змінюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону.

Оскільки валові витрати впливають на обчислення оподатковуваного прибутку, положення цієї статті поширюються і на правила щодо податкового обліку валових витрат.

А відтак при конкуренції норм, які визначають порядок податкового обліку валових витрат, слід керуватися нормами Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», яким податок на додану вартість виключено з валових витрат безвідносно до того, у звязку з придбанням яких товарів (робіт, послуг) цей податок сплачено в ціні придбання.

Зважаючи на те, що обставини справи судами першої та апеляційної інстанції встановлено повно й правильно, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно, підстави для скасування постанови Господарського суду Запорізької області від 19.02.2007 та ухвали Запорізького апеляційного господарського суду від 14.06.2007 у справі відсутні.

Згідно з ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 14.06.2007, постанову Господарського суду Запорізької області від 19.02.2007 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А.Усенко

Судді підписЛ.І.Бившева

підписМ.І.Костенко

підписН.Є.Маринчак

підписТ.М.Шипуліна