Ухвала суду № 22505694, 25.03.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" березня 2010 р. м. КиївК-5592/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

при секретарі Патюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.03.2008 у справі № 2-а-2518/07 Донецького окружного адміністративного суду

за позовом державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29.11.2007, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.03.2008, позов ДП «Донецька вугільна енергетична компанія»задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку (далі за текстом - СДПІ у м. Донецьку) від 15.05.2007 № 0000041330/1/15916/10/24-013 про зобовязання сплатити штраф у сумі 289497,91 грн., накладений на підставі підпункту 17.1.8 пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (далі Закон № 2181) за відчуження активів, що знаходяться в податковій заставі, без попереднього узгодження з податковим органом.

В касаційній скарзі СДПІ у м. Донецьку просить скасувати ухвалені по справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що судами порушено підпункт 2.3.1 пункту 2.3 ст. 2, пункти 8.1, 8.2, підпункт «а»підпункту 8.6.1 пункту 8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (далі Закон № 2181), ст. 159 КАС України.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є державним підприємством, яке має у складі відокремлений підрозділ «Шахта «Жовтневий рудник».

СДПІ у м. Донецьку проведено перевірку стану збереження активів платника податків, які перебувають у податковій заставі за період з 01.06.2005 по 01.12.2006, за результатами якої складено акт від 26.03.2007 № 180/24-013/33161769, згідно висновків якого ВП «Шахта «Жовтневий рудник»порушено підпункт «а»підпункту 8.6.1 пункту 8.6 ст. 8 Закону № 2181, та прийнято податкове повідомлення-рішення 15.05.2007 № 0000041330/1/15916/10/24-013 про застосування штрафу в сумі 289497,91 грн. на підставі підпункту 17.1.8 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181 за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обовязкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження, у розмірі суми відчуження, визначеної за звичайними цінами. Обєктом такого відчуження є вугілля у кількості 1199,5 тонн, передане з червня 2005 по грудень 2006 на побутові потреби працівникам та пенсіонерам підприємства на виконання вимог ст. 43 Гірничого закону України від 06.10.1999 № Х-ІУ. Цією статтею встановлені права та соціальні гарантії працівників гірничих підприємств, в тому числі на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби у розмірі, що визначається колективним договором, зокрема працівникам з видобутку (переробки) вугілля та вуглебудівних підприємств; пенсіонерам, які пропрацювали на підприємствах з видобутку (переробки) вугілля, вуглебудівних підприємствах впродовж встановленого цією статтею строку ( абзаци другий і третій частини 7 цієї статті в редакції Закону України від 04.10.2007 № 2755-ІІІ ).

Відповідно до підпункту 17.1.8 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 у разі коли платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов'язковим згідно з цим Законом, платник податків додатково сплачує штраф у розмірі суми такого відчуження, визначеної за звичайними цінами.

За приписами підпункту «а»підпункту 8.6.1 пункту 8.6 ст. 8 названого Закону платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом: купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні.

Згідно з підпунктом 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобовязань або податкового боргу.

Рішенням Конституційного Суду України від 24.03.2005 № 2-рп(2005) у справі № 1-9/2005 про податкову заставу положення підпункту 8.2.2 пункту 8.2 ст. 8 Закону № 2181 в частині поширення права податкової застави на будь-які активи платника податків без врахування суми його податкового боргу визнані такими, що не відповідає Конституції України, є неконституційними. Конституційний Суд України визнав, що розмір податкової застави, виходячи із загальних принципів права, повинен відповідати сумі податкового зобов'язання, що забезпечувало б конституційну вимогу справедливості та розмірності. Розмірність як елемент принципу справедливості передбачає встановлення публічно-правового обмеження розпорядження активами платника податків за несплату чи несвоєчасну сплату податкового зобов'язання та диференціювання такого обмеження залежно від розміру несплати платником податкового боргу. При цьому Конституційний Суд України в своєму Рішенні зазначив, що розмір податкової застави повинен відповідати сумі податкового зобовязання, що забезпечувало б конституційну вимогу справедливості та розмірності.

Відповідно до частини 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно витягу про внесення запису до Державного реєстру застав рухомого майна від 18.05.2004 в податковій заставі з 05.02.1999 знаходиться все майно та майнові права ВП Шахта «Жовтневий рудник» ДП «Донецьквугілля», а згідно витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 18.10.2004 в податковій заставі знаходяться всі активи позивача. При цьому згідно з актом перевірки станом на 01.06.2005 податковий борг відокремленого підрозділу становив 0,002 тис. грн., станом на 01.12.2006 800,2 тис. грн. (а. с. 33, 34, 36, 37).

Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про неправомірність застосування до позивача штрафу спірним податковим повідомленням-рішенням, оскільки питання правомірності застосування штрафу на підставі підпункту 17.1.8 пункту 17.1 ст. 17 Закону з урахуванням вказаного Рішення Конституційного Суду України напряму залежить від визначення того, які саме активи платника податків перебувають в податковій заставі, чи відповідає розмір податкової застави сумі податкового боргу, забезпеченню погашення якого повинна слугувати податкова застава, а також від того, чи дійсно саме ці активи були відчужені без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обовязковим згідно з цим Законом, що, однак, не було дотримано відповідачем при застосуванні штрафу.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що порушень судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин по справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку залишити без задоволення, а ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.03.2008 та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29.11.2007 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А.Усенко

Судді підписЛ.І.Бившева

підписМ.І.Костенко

підпис Н.Є.Маринчак

підписТ.М.Шипуліна