Постанова № 22502493, 02.04.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2012 р. Справа № 5004/2236/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуюча суддя Сініцина Л.М.

судді Гудак А.В.

Олексюк Г.Є.

при секретарі судового засідання Сисоєвій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача - Підприємства "Сента" від 28.12.2011 р. на рішення господарського суду Волинської області від 12.12.11 р. у справі № 5004/2236/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКІО Банк Лізинг", м. Київ

до відповідача Підприємства "Сента", м. Луцьк

про стягнення збитків в сумі 114 459,88 грн.

за участю представників:

від позивача - не з'явився

від відповідача - ОСОБА_1 - представник, довіреність в справі.

Рішенням господарського суду Волинської області від 12.12.2011 р. у справі № 5004/2236/11 (суддя Черняк Л.О.) задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УКІО Банк Лізинг" до Підприємства "Сента" та стягнуто з відповідача на користь позивача 114 459,88 грн. збитків. При прийнятті рішення суд виходив з того, що відповідачем не доведено належними доказами про вжиття ним заходів щодо запобігання збиткам позивача в сфері господарської діяльності або щодо зменшення їх розміру, не доведено ним і про відшкодування збитків лізингодавцю у добровільному порядку.

Не погоджуючись з даним рішенням, Підприємство "Сента" звернулося з апеляційною скаргою від 28.12.2011 р., в якій просило рішення господарського суду Волинської області від 12.12.2011 р. скасувати та прийняти нове рішення по справі, посилаючись на те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції не було повністю з'ясовано обставин, що мають значення для справи, а також викладені в рішенні висновки суду не відповідають обставинам справи, що в свою чергу є підставою для його скасування та винесення нового рішення. Судом першої інстанції не було взято до уваги порядок розподілу позивачем оплат спрямованих на погашення невикупленої частки майна. Судом не встановлено, що суми, вказані у платіжних дорученнях поданих П "Сента" та зведеній таблиці оплат поданій позивачем різняться, оскільки позивач зараховував оплати проведені відповідачем на власний розсуд. П "Сента" в період з 16.07.2008 року по 21.07.2009 року (окрім платежу від 07.10.2008р. на суму 23,10 грн.) здійснювало оплати шляхом внесення загальної суми коштів по 4 договорах лізингу (№КL080224, №КL0712155, №КL070982, №КL070988), які діяли на той час. Їхнє підприємство розраховувало на рівнозначне зарахування коштів по кожному окремому договору лізингу, але позивач здійснював зарахування коштів на власний розсуд. 28 серпня 2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 було вчинено виконавчий напис, відповідно до якого загальна вартість майна, яке підлягає поверненню, а саме: автонавантажувача Caterpillar DP 25NT становить 61 594,13 грн. Дана обставина не була взята до уваги господарським судом Волинської області але на їхню думку саме цей факт істотно впливає на вирішення справи. Виконавчий напис був вчинений 28 серпня 2009 року тобто після розірвання договору, яке відбувалось 11 березня 2009 року. ТзОВ "УКІО БАНК ЛІЗИНГ" подаючи документи, на підставі яких нотаріусом розраховувалась сума вартості майна визнав, що майно вартість якого дорівнює 61 594,13 грн. має бути стягнуто з П "Сента". Судом не були витребувані та досліджені документи на підставі яких приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 була визначена сума у 61 594,13 грн. Згідно виконавчих документів другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції поверненню підлягало майно вартістю саме 61 594,13 грн. Підприємство "Сента" неодноразово зверталось до ТзОВ "УКІО БАНК ЛІЗИНГ" з пропозиціями щодо викупу втраченого майна, в т.ч. і в листі від 22.07.2011 року де було зазначено, що на момент укладення договору вартість предмета лізингу становила 116 150,00 грн.; сума, що підлягала до сплати П "Сента" на рахунок ТзОВ "УКІО БАНК ЛІЗИНГ", з урахуванням фінансового інтересу останнього становила 143 648,77 грн.; ступінь виконання зобов'язання зі сплати лізингових платежів підприємством, яке на виконання умов договору сплатило позивачу 66 767,59 грн. в т.ч. добровільно й після розірвання договору, які частково позивач зарахував в якості штрафу, пені; П "Сента" було сплачено всю суму - 44 781,47 грн., що підлягала стягненню згідно наказу господарського суду Волинської області від 10.01.2011 р., та яка теж включає значну суму (18 083,67 грн.) штрафу; позивачем не вказано жодної обставини на підтвердження того, що внаслідок невиконання П "Сента" своїх обов'язків по сплаті лізингових платежів та повернення предмету лізингу, позивач зазнав збитків, які на його думку є значно більшими (майже у 2 рази), ніж фактично сплачені ним на купівлю предмету лізингу кошти. Позивач заявляє до стягнення збитки, розмір яких є неспіврозмірним із реально понесеними витратами, зокрема перевищує первісну вартість предмету лізингу. Пропозиція П "Сента" щодо погодження залишку неоплаченої вартості становила 100 414,32 грн., враховуючи всі оплати здійснені П "Сента", в гривневому еквіваленті фактично перевищує вартість предмета лізингу з урахуванням фінансового інтересу більше ніж на 50 тисяч грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКІО Банк Лізинг" у відзиві на апеляційну скаргу просило апеляційну скаргу П "СЕНТА" залишити без задоволення, рішення господарського суду Волинської області від 12.12.2011р. - без змін, посилаючись на те, що розмір невикупленої вартості предмету лізингу, а саме 114 459,88 грн., був раніше встановлений рішенням господарського суду Волинської області від 14.09.2010р. у справі № 02/98-44, оскільки саме від цієї суми було вирахувано та стягнуто штраф за договором лізингу. Згідно зазначеного рішення, позивачу було нараховано штраф у розмірі 30% від несплаченої вартості майна, що складало 34 337,96 грн. (114 459,88 грн. * 30% = 34 337,96 грн.). Зазначене рішення від 14.09.2010р. залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.11.2010 р. та постановою Вищого господарського суду від 23.03.2011 р. Позивач надав суду зведену таблицю оплат відповідача, із зазначенням всіх платежів відповідача, згідно якої розмір невикупленої вартості предмету лізингу на дату розрівняння договору лізингу складав саме 14 864,92 у.о., що у гривневому еквіваленті становить 114 459,88 грн. Відповідач зазначає, що у виконавчому написі нотаріуса про повернення предмету лізингу зазначена його вартість, що складає 61 594,13 грн. Однак, позовна вимога позивача полягала у стягненні збитків у розмірі невикупленої вартості предмету лізингу, а не у будь-якій іншій вартості предмету лізингу, тобто тієї суми, яку позивач мав сплатити за договором лізингу в разі його належного виконання. Оскільки відповідач не виконував належним чином договір лізингу, то позивач буз змушений його розірвати та вимагати повернення майна. Державним виконавцем було встановлено, що майно втрачене. Позивач не отримав а ні грошей, а ні майна, яке він придбав за власні кошті та передав у фінансовий лізинг відповідачу. Саме тому судом першої інстанції було встановлено, що позивач поніс збитки у зв'язку з неповерненням відповідачем предмету договору лізингу у розмірі 114 459,88 грн. невикупленої вартості предмету лізингу, тобто суму яку б позивач мав отримати у випадку належного виконання договору лізингу, або в результаті реалізації майна у випадку його повернення. Вартість предмету лізингу, що зазначена у виконавчому написі не має відношення до розміру збитків, отриманих позивачем.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, позивач надіслав на адресу апеляційного суду телеграму про розгляд справи без участі представника позивача (а.с.111, т.II).

Представник відповідача (апелянта) в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав повністю з підстав викладених у ній, вважає рішення господарського суду Волинської області незаконним та необгрунтованим; просив апеляційну скаргу задоволити, рішення господарського суду Волинської області скасувати, позов задоволити частково.

Заслухавши пояснення представника апелянта; розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу; перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд,-

ВСТАНОВИВ:

14.09.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укіо Банк Лізинг" (лізингодавцем) та Підприємством "СЕНТА" (лізингоодержувачем), був укладений договір фінансового лізингу № KL 070982, відповідно до пунктів А.1 якого предметом договору лізингу є автонавантажувач Caterpillar DP 25 NT, ціна майна - 96791,67 грн., ПДВ - 19 358,33 грн., ціна з ПДВ 116 150,00 грн. (а.с.14-26, т.I).

Згідно пунктів 1.1, 1.2 даного договору лізингодавець відповідно до заявки лізингоодержувача набуває (купує) у продавця майно, вказане лізингоодержувачем і надає лізингоодержувачу право на час строку лізингу володіти і користуватися ним в порядку цього договору та на умовах фінансового лізингу, а лізингоодержувач зобовязується оплачувати лізингові платежі, встановлені в графіку платежів, після завершення строку лізингу, при виконанні лізингоодержувачем всіх умов цього договору, майно передається у власність лізингоодержувачу; майно передане лізингоодержувачу на умовах даного договору є власністю лізингодавця впродовж всього строку дії договору.

Лізингоодержувач з моменту прийняття предмету лізингу несе відповідальність за збереження предмету лізингу і за ризик його випадкової загибелі і за понесені третіми особами збитки під час користування предметом лізингу; неможливість користуватися предметом лізингу (втрата, знищення, пошкодження) не звільняє лізингоодержувача від оплати лізингових платежів, за винятком випадків, які передбачені в цьому договорі (пункт 10.1 договору лізингу).

Відповідно до пункту 10.6 договору фінансового лізингу незалежно від причини псування або втрати майна (але враховуючи положення розділу 9 даного договору) лізингоодержувач зобовязаний вчасно виконувати зобовязання по договору, тоді як лізингодавець не зобовязаний відшкодовувати збиток, понесений лізингоодержувачем, зменшувати розмір лізингових платежів.

Актом прийому-передачі предмета лізингу від 19.10.2007 р. на підставі договору купівлі - продажу № КР 070982 від 26.09.2007 р. та договору фінансового лізингу № KL 0712155 від 14.09.2007р. продавець передав у власність покупцю (лізингодавцю), а лізингоодержувач прийняв предмет лізингу згідно специфікації з наведеними нижче характеристиками: автонавантажувач Caterpillar DP 25 NT (новий) 2007 р.в., ціна 96 791,67 грн., № шасі Т18С52107, сума 96 791,67 грн., ПДВ 19 358,33 грн., сума з ПДВ 116 150,00 грн. (а.с.27, т.I).

Як вбачається з уточненого графіку платежів від 19.10.2007 р., підписаного та скріпленого печатками обох сторін, за договором фінансового лізингу № KL 070982 від 14.09.2007 р. лізингоодержувач мав здійснювати платежі помісячно починаючи з 15.11.2007 р. і по 19.10.2011 р. на загальну суму 143 648,77 грн. (а.с.28-29, т.I).

Відповідач свої зобов'язання за договором виконав частково, що вбачається з банківських виписок ( а.с. 75-132, т.І) та платіжних доручень (а.с. 142-150, т.І; а.с. 1-7, т.ІІ).

Відповідно до довідки Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" від 27.09.2011 № 56-3-1-00/1002, виданої ТОВ "Укіо Банк Лізинг" за період з 09.06.2010 р. по 14.09.2011 р. грошові кошти від Підприємства "Сента" надходили: 01.04.2011 р. - 24843,85 грн, 14.04.2011 р. - 45432,43 грн., 14.04.2011 р. - 45465,28 грн. (а.с.41, т.I).

Пунктом 11.5 договору передбачено, що цей договір може бути розірваний в односторонньому порядку, не звертаючись до суду, лізингодавцем, якщо лізингоодержувач істотно порушив цей договір або істотно порушує інший (інші) укладений (укладені) між сторонами договір (договори) фінансового лізингу незалежно від належного або неналежного виконання цього договору. Розірвання договору відбувається шляхом направлення лізингоодержувачу повідомлення про розірвання договору за 10 календарних днів до дати розірвання. Істотними порушеннями вважаються: ситуація при якій лізингоодержувач свідомо надав недостовірну інформацію в заяві або в інших наданих лізингодавцю документах (у засновницьких документах і документах, підтверджуючих представницькі права, у фінансовій звітності, тощо), якими керується лізингодавець, ухвалюючи рішення, укладаючи договір або під час дії договору; коли лізингоодержувач відмовляється прийняти майно згідно спеціальних умов фінансування та специфікації, яке зазначено в акті прийому-передачі майна у користування або не погоджується з правильно складеним за цим договором уточненим графіком платежів, або не виконує вимог цього договору, в тому числі вказаних в пункті 2.4; коли лізингоодержувач більше одного місяця прострочив оплату хоча б одного лізингового платежу або більш ніж на один місяць запізнюється з оплатою неустойки і/або штрафу, встановленого за цим договором; коли лізингоодержувач більше двох разів прострочив на будь-який строк оплату лізингового платежу; коли лізингоодержувач порушує хоча б одну умову, вказану в пунктах 5.3 або 5.6, або 6.4 цього договору; коли лізингоодержувач не виконує інші істотні умови, узгоджені між сторонами договору.

19.02.2009 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Укіо Банк Лізинг" надіслало цінним листом з повідомленням про вручення, а Підприємство "Сента" отримало 24.02.2009 р. (а.с.31, т.I) повідомлення про розірвання договору фінансового лізингу № KL 070982 від 14.09.2007 р. з вимогою не пізніше 13 березня 2009 р. повернути ТОВ "Укіо Банк Лізинг" автонавантажувач Caterpillar DP 25 NT за адресою: м. Київ, вул. Кудрявська, 5; сплатити ТОВ "Укіо Банк Лізинг" борг у розмірі 8 503,83 грн. в термін до 11 березня 2009 р.; сплатити ТОВ "Укіо Банк Лізинг" штраф у розмірі 30% від суми невикупленої вартості предмета лізингу, що складає 34 337,97 грн. в термін до 11 березня 2009 р. (а.с.30, т.I).

Дана вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1,2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з рішення господарського суду Волинської області від 14.09.2010 р. у справі № 02/98-44 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укіо Банк Лізинг" до Підприємства "СЕНТА" про стягнення 44 368, 80 грн., задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 44 781,47 грн., з них 8 394,70 грн. боргу, 18 083,10 грн. відсотків, 18 303,67 грн. штрафу, а також 447,81 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с.32-33, т.I).

Постановою Вищого господарського суду України від 23.03.2011 р. у справі № 02/98-44 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.11.2010 р. та рішення господарського суду Волинської області від 14.09.2010 р у справі № 02/98-44 залишено без змін (а.с.34-37, т.I).

Згідно пункту 10.4 договору фінансового лізингу якщо лізингоодержувач порушує умови даного договору або відмовляється усунути порушення умов даного договору, лізингодавець має право провести повернення майна в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

28.08.2009 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис № 1873 на повернення майна, а саме: автонавантажувач Caterpillar DP 25 NT, загальною вартістю 61 594 грн. 13 коп., що було передано в користування на умовах фінансового лізингу за договором № KL 070982 укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укіо Банк Лізинг" (лізингодавцем) та Підприємством "Сента" 14 вересня 2007 р., за невиплачену в строк 26 серпня 2009 р. заборгованість у розмірі 4 204, 21 коп. - несплачені лізингові платежі, 34 337,97 грн. - штраф, що становить 38 542,18 грн. (а.с.8, т.II)

31.08.2011 р. державним виконавцем другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Іщенко Г.С. було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, а саме: виконавчий напис № 1873 виданий 28.08.2009 р., у зв'язку з невиявленням на території автонавантожувача Caterpillar DP 25 NT (а.с.38, т.I).

13.09.2011 р. за вих. № 26/09 Товариством з обмеженою відповідальністю "Укіо Банк Лізинг" було надіслано цінним листом з повідомленням про вручення, а Підприємство "Сента" отримало 15.09.2011 р. (а.с.40, т.I) вимогу про оплату неоплаченої вартості предмету лізингу, в якій вимагали не пізніше 20 вересня 2011 р. сплатити ТОВ "Укіо Банк Лізинг" збитки у розмірі невикупленої вартості предмета лізингу, що складає 114 459,88 грн. (а.с.39, т.I).

31.10.2011 р. ТзОВ "Укіо Банк Лізинг" звернулося до господарського суду Волинської області із позовом до Підприємства "Сента" про стягнення збитків в сумі 114 459,88 грн. (а.с.2-6, т.I).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Згідно частини 2 статті 16 ЦК України відшкодування збитків є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів. Відшкодування збитків як санкція може бути застосовано в усіх випадках порушення цивільно-правових зобовязань, коли внаслідок такого порушення потерпіла сторона несе збитки.

Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 р. № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 22 ЦК України та 224, 225 ГК України шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Частинами 1,2,3 статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі; якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Згідно статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором; збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення; при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частин 1,3,4,5 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом; при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків; виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду; сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов'язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов'язань визначений законом.

Частиною 1 статті 226 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник; об'єктом - правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Як встановлено матеріалами справи, склад правопорушення для настання відповідальності у формі відшкодування збитків є встановленим. Відповідач не виконуючи умов договору створив умови для розірвання договору, однак не повернув предмету лізингу і як було встановлено виконавчою службою, втратив його. Отже, з вини відповідача позивачу спричинено збитки, які відповідач має відшкодувати.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.03.2012 р. було витребувано у Волинської торгово-промислової палати довідку на підтвердження вартості об'єкту лізингу (автонавантажувач Caterpillar DP 25 NT (новий), 2007 р.в., № шасі Т18С52107) з врахуванням зносу станом на день звернення з позовом в суд (31.10.2011 р.) (а.с.107-108, т.II).

Як вбачається з листа Волинської торгово-промислової палати № 19-22/01-3/209 від 30.03.2012 р. вартість автонавантажувача Caterpillar DP 25 NT з врахуванням зносу, розрахованого прямолінійним методом, відповідно до П(с) БО 7 "Основні засоби" станом на 31.10.2011 р. становить 52 428 грн. 78 коп. (а.с.118, т.II).

Отже, враховуючи вимоги статті 623 ЦК України до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають збитки в сумі 52 428 грн. 78 коп., в стягненні 62 031,10 грн. (114 459,88 грн.-52 428,78 грн.=62 031,10 грн.) слід відмовити.

Враховуючи викладене, колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції щодо суми збитків, що підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача в сумі 114 459 грн. 88 коп., яка розрахована виходячи з невикупленої вартості, оскільки договір розірваний, позивач звернувся з позовом про стягнення збитків, у звязку з чим підлягають застосуванню норми чинного законодавства щодо відшкодування збитків, а не умови договору.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, а рішення господарського суду Волинської області від 12.12.2011 року у справі № 5004/2236/11 підлягає скасуванню в частині стягнення суми збитків 62 031,10 грн. та судових витрат.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з частковим задоволенням апеляційної скарги і частковим скасуванням рішення, необхідно провести новий розподіл судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати по сплаті судового збору (державного мита) в сумі 524,29 грн., витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 108,11 грн. (45,81%), а також судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 620,26 грн. (54,19%).

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи (пункти 1,3 частини 1 статті 104 ГПК України).

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, пунктами 1,3 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Підприємства "Сента" від 28.12.2011 р. задоволити частково.

Рішення господарського суду Волинської області від 12.12.2011 р. у справі № 5004/2236/11 - скасувати в частині стягнення збитків в сумі 62 031,10 грн. та судових витрат. Прийняти в цій частині нове рішення.

Позов задоволити частково.

В стягненні з Підприємства "Сента" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКІО Банк Лізинг" 62 031 грн. 10 коп. збитків відмовити.

Стягнути з Підприємства "Сента" (юридична адреса: 45632, с. Зміїнець, Луцький район, Волинська область, вул. Ліскова, 11, фактична - 43010, Волинська область, м. Луцьк, вул. Дубнівська, буд. 16, ЄДРПОУ 13348532) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКІО Банк Лізинг" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 5, ЄДРПОУ 34003114) судовий збір (державне мито) в сумі 524 грн. 29 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 108 грн. 11 коп.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКІО Банк Лізинг" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 5, ЄДРПОУ 34003114) на користь Підприємства "Сента" (юридична адреса 45632, с. Зміїнець, Луцький район, Волинська область, вул. Ліскова, 11, фактична - 43010, Волинська область, м. Луцьк, вул. Дубнівська, буд. 16, ЄДРПОУ 13348532) судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 620 грн. 26 коп.

Господарському суду Волинської області на виконання постанови видати накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуюча суддя Л.М. Сініцина

Судді А.В. Гудак

Г.Є. Олексюк

Вих.№ 01-12/4886/12