Постанова № 22502406, 28.03.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2012 № 35/307

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Корсакової Г.В.

суддів: Суліма В.В.

Чорногуза М.Г

при секретарі судового засідання Зайцевій А.І.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю

від третьої особи 1: не зявились

від третьої особи 2: ОСОБА_3 за довіреністю

від прокуратури: Некрасов О.М.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2011р. (підписано - 26.12.2011р.)

по справі№ 35/307 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю «Медіа Проект Плюс», м. Київ

до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», м. Київ

за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант-СВ Юг»,

м. Севастополь

Акціонерний комерційний банк «Трансбанк», м. Київ

за участю прокуратури міста Києва

про визнання договору іпотеки припиненим

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Медіа Проект Плюс» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про визнання припиненими правовідносини, що виникли на підставі договору іпотеки від 25.05.2007, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим №3377, про передачу в іпотеку нерухомого майна: квартири №30 по вул. Хрещатик,15 в м. Києві, укладеним між Акціонерним комерційним банком «Трансбанк» та ТОВ «Медіа Проект Плюс» та зобовязання відповідача вчинити дії щодо виключення з Державного реєстру іпотек запису №3377 від 25.05.2007 про державну реєстрацію Договору іпотеки від 25.05.2007 та з Єдиного реєстру заборони відчуження об”єктів нерухомого майна запису №3378 від 25.05.2007 про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна за договором іпотеки від 25.05.2007.

Ухвалою від 24.10.2011р. господарським судом міста Києва залучено до участі у справі як третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача Акціонерний комерційний банк «Трансбанк» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант-СВ Юг».

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.12.2011р. у справі №35/307 позов задоволено частково. Визнано таким, що припинилось, правовідношення за договором іпотеки від 25.05.2007р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим №3377, про передачу в іпотеку нерухомого майна: квартири №30 по вул. Хрещатик,15 в м. Києві, укладеним між Акціонерним комерційним банком «Трансбанк» та Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк». В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Проект Плюс» 42,50 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2011р. по справі № 35/307 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2011р. не відповідає вимогам діючого законодавства у звязку з неповним зясуванням обставин, що мають істотне значення, а також у звязку з порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своїх доводів скаржник зазначає, що іпотека є різновидом застави і окремим способом забезпечення зобов'язання, а не порукою, тому положення ст. 559 ЦК України, якою визначені підстави припинення поруки, не регулюють спірні правовідносини. Крім того, відповідач зазначає, що додатковою угодою № 1969-12 до кредитного договору була зменшена процентна ставка за користування кредитом, а передбачена п.7.3. Додаткової угоди до кредитного договору штрафна санкція за нецільове використання кредиту, не є основним зобовязанням по кредиту або процентам у контексті ст. 19 Закону України «Про іпотеку», тому зміна розміру вказаних штрафних санкцій не тягне за собою здійснення державної реєстрації відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою.

На підставі апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2011р., згідно ст. 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 12.01.2012р. порушено апеляційне провадження.

Розпорядженням Секретаря палати Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2012р., змінено склад судової колегії: головуючий по справі суддя Корсакова Г.В., судді Сулім В.В., Чорногуз М.Г.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Медіа Проект Плюс» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2011 року у справі № 35/307 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

30.01.2012р. прокуратура міста Києва, в порядку ст. 29 ГПК України, надіслала повідомлення про вступ прокурора у справу №35/307.

Ліквідатором Акціонерного комерційного банку «Трансбанк» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2011 року у справі № 35/307 скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Представник третьої особи 1 в судове засідання 28.03.2012р. не зявився, хоча про час та місце засідання суду був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для її розгляду, участь представника третьої особи 1 в судовому засіданні обовязковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що неявка представника третьої особи 1 не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Представники відповідача, третьої особи 2 та прокурор в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали.

Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.04.2006 між Акціонерним комерційним банком “Трансбанк” (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Гарант-СВ юг” (позичальник) було укладено Кредитний договір №1969 (далі - кредитний договір), згідно п.1.1. якого, в редакції Додаткової угоди № 8 від 28.02.2008р. до Договору, кредитор надає позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом 20000000 грн. на умовах цільового використання, забезпеченості, строковості, платності, зворотності та інших умов, викладених в цьому Договорі. Надання коштів у межах договору здійснюється на підставі листів позичальника. Позичальник зобовязався повернути наданий кредит, сплатити нараховані проценти, а також виконати інші зобовязання, в порядку і на умовах, передбачених цим договором (п.1.2. кредитного договору).

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору, в редакції Додаткової угоди № 9 від 17.04.2008р. до договору, кредит наданий на строк до 16 квітня 2009року (включно).

Пунктами 3.1-3.3 кредитного договору передбачено, що за користування кредитом позичальник сплачує банку проценти в розмірі 23 % річних за використану частину кредитних коштів та 0,1% річних за невикористану частину. Сплата процентів проводиться Позичальником щомісячно, починаючи з місяця, наступного за місяцем надання кредиту у строк не пізніше пятого банківського дня місяця слідуючого за місяцем, за який нараховані проценти. Проценти нараховуються кредитором щомісяця, починаючи з дня надання кредиту, і до остаточного погашення кредиту на залишок суми заборгованості за кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та фактичної кількості днів у році.

25.05.2007 в забезпечення виконання зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю “Гарант-СВ юг” за кредитним договором між Акціонерним комерційним банком “Трансбанк”(іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Медіа Проект плюс” (майновий поручитель ТОВ “Гарант-СВ юг”) було укладено договір іпотеки (надалі-договір іпотеки), який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим №3377.

Відповідно до п.1.1. договору іпотеки, в редакції договору про внесення змін від 29.02.2008р. до договору іпотеки, Товариство з обмеженою відповідальністю “Медіа Проект плюс” (іпотекодавець) передає в іпотеку Акціонерному комерційному банку “Трансбанк” (іпотекодержателю) належну йому трьохкімнатну квартиру 30 (тридцять) житловою площею 68,00 кв.м., загальною площею 120,10 кв.м., що знаходиться в будинку 15 по вул. Хрещатик в м. Києві (надалі-предмет іпотеки), що є забезпеченням повернення отриманого позичальником кредиту за Кредитним договором №1969 від 28.04.2006, у розмірі 20000000 грн. зі сплатою процентів річних за користування кредитом, на умовах та у порядку погашення, передбаченому Кредитним договором; та іншої заборгованості, в тому числі: пені, відшкодування збитків та витрат, завданих прострочкою виконання та/або пов”язаних зі зверненням стягнення на майно.

08.05.2009 між Акціонерним комерційним банком "Трансбанк" та Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" укладений договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого АКБ «Трансбанк» відступив, а ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" набув право вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення, що укладені на виконання таких кредитних договорів, укладених АКБ «Трансбанк» з юридичними особами, перелік яких наведено у Додатку-1 до цього Договору.

У Додатку № 1-3 від 08.07.2009 до Договору від 08.05.2009, визначений перелік кредитів, за якими АКБ «Трансбанк» відступив право вимоги на користь ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України", у тому числі, за кредитним договором № 1969 від 28.04.2006, укладеним між АКБ «Трансбанк» та ТОВ "Гарант СВ-юг".

Крім того, між АКБ «Трансбанк» та Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" 08.07.2009р. укладений договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 25.05.2007р. з усіма змінами та доповненнями, що були вчинені, відповідно до умов якого АТ «Укрексімбанк» прийняв право вимоги за цим договором іпотеки.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.08.2010 між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант-СВ юг» укладена додаткова угода до кредитного договору № 1969 від 28.04.2006, відповідно до якої Кредитний договір № 1969 викладений у новій редакції та йому привласнений інший номер - №151309К36/1969, з урахуванням облікової політики Акціонерного товариства "Укрексімбанк" (надалі Кредитний договір в редакції 30.08.2010); даною редакцією зменшена процентна ставка за користування кредитом та змінений порядок нарахування та сплати процентів за користування кредитом.

Відповідно до підпункту 3.2.5 Кредитного договору в редакції 30.08.2010 проценти за користування кредитом сплачуються позичальником у розмірі 0,1% річних починаючи з 01.08.2010. Проценти нараховуються щомісяця, в останній банківський день місяця, на суму фактичної заборгованості за кредитом із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування процентів за користування кредитом на основі банківського року у валюті кредиту і підлягають сплаті з 1 по 7 число кожного місяця (у січні та травні - до 15 числа). Протягом цього періоду сплачуються проценти за користування кредитом за попередній місяць. Проценти за користування кредитом підлягають сплаті не пізніше наступного банківського дня після погашення основного боргу за кредитом (п. 3.4.1 Кредитного договору в редакції 30.08.2010).

Як на підставу визнання припиненими правовідносини, що виникли на підставі договору іпотеки від 25.05.2007, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим №3377, Товариство з обмеженою відповідальністю «Медіа Проект Плюс» посилається на те, що за новою редакцією кредитного договору змінено процентну ставку за користування кредитом, порядок нарахування та сплати процентів за користування кредитними коштами, збільшено розмір штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання кредитного зобовязання, в звязку з чим збільшено обсяг відповідальності позивача, як іпотекодавця, проте без належного повідомлення і згоди на те останнього, що відповідно до положень ст. 559 ЦК України, є підставою для припинення зобовязань за договором іпотеки.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання таким, що припинилось правовідношення за договором іпотеки від 25.05.2007р., місцевий господарський суд виходив з їх обґрунтованості. В іншій частині позовних вимог судом відмовлено з огляду на те, що зобовязання в частині зняття заборони та виключення записів з реєстру заборон можуть бути покладені виключно на реєстраторів реєстру заборон.

Судова колегія з висновками суду не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Згідно зі ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобовязання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статтею 575 Цивільного кодексу України визначені окремі види застав. Так, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом (ч. ч. 1, 3 ст. 575 Кодексу).

Частиною1 ст. 583 Цивільного кодексу України передбачено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

Згідно з ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

Застава (різновидом якої є іпотека) і порука є різними видами забезпечення виконання зобовязань, тому підстави їх припинення регулюються різними нормами.

Зобовязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч.1 ст. 598 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 593 Цивільного кодексу України право застави припиняється у разі: припинення зобовязання забезпеченого заставою; втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; реалізації предмета застави; набуття заставодержателем права власності на предмет застави.

Спеціальним законом, що регулює відносини у сфері застави нерухомого майна іпотеки, є Закон України "Про іпотеку".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека вид забезпечення виконання зобовязання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобовязання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі: припинення основного зобовязання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом.

В силу ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобовязання, а також у разі зміни зобовязання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Підстави припинення іпотеки, як зазначено вище, врегульовано ст. 593 Цивільного кодексу України, ст. 17 Закону України "Про іпотеку", а підстави припинення поруки ст. 559 Цивільного кодексу України.

Використання у словосполученні «майновий поручитель» терміна «поручитель» зовсім не означає поширення на заставні правовідносини норм, які регулюють поруку ( ст. ст. 553-559 ЦК України).

З огляду на зазначене, судова колегія вважає, що посилання позивача на припинення дії іпотечного договору від 25.05.2007 р. відповідно до ст. 559 Цивільного кодексу України, якою визначені підстави припинення поруки, є необґрунтованими, оскільки договір іпотеки є різновидом договору застави, а відтак застосування до договору іпотеки положень ст. 559 Цивільного кодексу України судова колегія вважає безпідставними.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України "Про іпотеку" будь-яке збільшення основного зобовязання або процентів за основним зобовязанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою.

Як вбачається з матеріалів справи Кредитним договором в редакції 30.08.2010 починаючи з 01.08.2010р. процентна ставка за користування кредитом була змінена в бік зменшення з 23% до 0,1% річних.

З огляду на наведене, висновок місцевого господарського суду про збільшення додатковою угодою від 30.08.2010р. до кредитного договору розміру процентної ставки за користування кредитними коштами не відповідає фактичним обставинам справи.

Згідно з п. 9.5. кредитного договору у випадку використання кредиту не за його цільовим призначенням позичальник за вимогою кредитора зобовязувався сплатити штраф у розмірі 10% від суми кредиту за кожний випадок нецільового використання.

Пунктом 7.3. Кредитного договору в редакції 30.08.2010 передбачено, що позичальник сплачує банку штраф за нецільове використання кредитних коштів у розмірі 25% від суми кредиту, використаної не за цільовим призначенням.

Згідно зі ст.230 ГК України штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Виходячи з наведеного, штраф є мірою цивільно-правової відповідальності за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання.

Таким чином, передбачений п. 7.3. Кредитного договору в редакції 30.08.2010 штраф за нецільове використання кредитних коштів не є основним зобовязанням по кредиту або процентами за основним зобовязанням.

З огляду на зазначене, оскільки Кредитним договором в редакції 30.08.2010 була зменшена процентна ставка за користування кредитом, а передбачена п.7.3. кредитного договору в редакції 30.08.2010 штрафна санкція за нецільове використання кредиту, не є основним зобовязанням по кредиту або процентам, тому зміна розміру процентної ставки за користування кредитом та вказаних штрафних санкцій не підпадає під вимоги ст. 19 Закону України «Про іпотеку» та не тягне за собою здійснення державної реєстрації відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою.

Відповідно до п.4.1. договору іпотеки від 25.05.2007р. договір вступає в дію з моменту його нотаріального посвідчення і діє до припинення дії кредитного договору внаслідок повернення кредиту, сплати процентів та погашення іншої заборгованості за кредитним договором та за договором іпотеки у повному обсязі.

Оскільки зобовязання за кредитним договором, по якому ТОВ “Медіа Проект плюс” виступило майновим поручителем, не виконано, то колегія суддів вважає, що зобовязання за договором іпотеки не припинились.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає відсутніми правові підстави для визнання таким, що припинилось правовідношення за договором іпотеки від 25.05.2007р. та виключення з Державного реєстру іпотек запису №3377 від 25.05.2007 про державну реєстрацію Договору іпотеки від 25.05.2007 та з Єдиного реєстру заборони відчуження об”єктів нерухомого майна запису №3378 від 25.05.2007 про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна за договором іпотеки від 25.05.2007.

З огляду на зазначене, судова колегія вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Також, слід зазначити, що суд першої інстанції в резолютивній частині рішення визнав таким, що припинилось правовідношення за договором іпотеки від 25.05.2007р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим №3377, про передачу в іпотеку нерухомого майна: квартири №30 по вул. Хрещатик,15 в м. Києві, укладеним між Акціонерним комерційним банком «Трансбанк» та Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк», що не відповідає фактичним обставинам справи.

За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2011 року прийняте з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню. Суд апеляційної інстанції приймає по справі нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2011р. у справі № 35/307 задовольнити.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2011 року у справі № 35/307 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Проект Плюс» (01021, м. Київ, вул. Грушевського,34-А, кв.47, ідент. код 30186597) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (03150, м. Київ, вул. Горького, 127 ідент. код 00032112) 470,50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.

6.Матеріали справи № 35/307 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддяКорсакова Г.В.

СуддіСулім В.В.

Чорногуз М.Г