Постанова № 22502400, 03.04.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2012                                                                                           № 19/260

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Отрюха Б.В.

суддів:           Михальської Ю.Б.

          Тищенко А.І.

За участю представників:

Від позивача: Литвиненко Михайло Володимирович – юрист

Від відповідача: не з’явилися

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс Буд»

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2012

у справі № 19/260 (суддя Шаптала Є.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Благобуд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс Буд»

про стягнення заборгованості 83999,41 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2012 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Благобуд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс Буд» про стягнення заборгованості 83999,41 грн. задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекс Буд» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2012 в частині задоволення вимог позивача про стягнення 47484,39 грн. і прийняти нове, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс Буд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Благобуд» 36515,02 грн.

В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначив, що при винесенні даного рішення судом були порушені норми матеріального та процесуального права, на підтвердження чого в своїй апеляційній скарзі виклав ряд обставин, які, на його думку, виступають підтвердженням правової позиції відповідача та спростовують правильність винесеного рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2012 апеляційну скаргу прийнято до провадження.

Ухвалою суду від 06.03.2012 розгляд справи відкладено у зв’язку клопотаннями сторін про відкладення розгляду справи.

20.03.2012 Київським апеляційним господарським судом прийнято ухвалу про відкладення розгляду справи у зв’язку з клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс Буд».

В судове засідання, призначене на 03.04.2012, повноважні представники відповідача не з’явилися.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, строк розгляду справи, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу за відсутності представників відповідача за наявними матеріалами справи.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, колегією встановлено наступне:

10.09.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Благобуд» (далі – позивач, підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекс Буд»(далі – відповідач, замовник) укладено договір № 10/09-ББ на виконання будівельно-ремонтних робіт.

Відповідно до п. 1.1 договору замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов’язання виконати власними силами і засобами будівельні роботи з влаштування та монтажу збірного та монолітного залізобетону на об’єкті будівництва, за адресою: проспект Правди 80-82 м. Київ, а замовник зобов’язується прийняти роботи і оплатити їх вартість.

Згідно п. 2.1 договору, вартість робіт за договором становить 644378,40 грн.

У відповідності до п. 2.3 договору термін виконання робіт за договором на протязі двох місяців з моменту початку робіт. Початок робіт за договором 14.09.2010 року.

Позивач на виконання умов договору, виконав роботи, що підтверджується Актом виконаних робіт за жовтень 2010 року на загальну суму 387457,10 грн.

Відповідач свої зобов'язання за договором виконав частково, сплативши заборгованості в сумі 70000,00 грн.

31.10.2010 року за видатковою накладною № 11 замовником постановлено підряднику товарно-матеріальні цінності на загальну суму 244928,18 грн.

Виходячи зі змісту складеного між сторонами протоколу від 31.10.2010 сторони дійшли згоди про залік взаємних вимог з визначених угод.

Таким чином, на день розгляду спору заборгованість відповідача перед позивачем за договором складає 72528,92 грн. (387457,10 грн. – 244928,18 грн. – 70000,00 грн.)

В своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на п. 2.6 договору, відповідно до якого із сум, що підлягають сплаті за виконанні роботи за місяць, замовником утримується 10 % їх вартості. Зазначені кошти використовуються для забезпечення виконання договірних зобов’язань підрядника. Утримані суми використовуються замовником та повертаються підряднику на протязі 10 робочих днів, з моменту прийняття всього об’єму робіт за договором та у разі відсутності будь-яких зауважень, стосовно якості та своєчасності виконання робіт підрядником. Таким чином, апелянт вважає, що ним законно утримано 10 %у відповідності до п. 2.6 договору до моменту завершення 100 % робіт. А фактична заборгованість за договором складає 72528,92 – 38745,71 = 33783,21. Тому не вірним є і розрахунок інфляційного збільшення та 3 % річних.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекс Буд» зазначає, що судом першої інстанції відповідно до ухвали від 14.01.2009 № 44-35-б порушено провадження у справі про банкрутство та накладено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

В своєму відзиві Товариство з обмеженою відповідальністю «Благобуд» виклало свою позицію стосовно апеляційної скарги, відповідно до якої вважає упередженими твердження відповідача на предмет правомірного утримання 10 % від сум, що підлягають сплаті за виконані роботи у зв’язку з неповним виконанням робіт за договором.

Позивач вважає, що об’єм та якість робіт відповідачем оглянуто та прийнято, суму виконаних робіт було узгоджено сторонами саме підписанням протоколу про залік взаємних вимог, яким відповідач сам погодив суму грошового зобов’язання перед позивачем у розмірі 387457,10 грн. без вирахування 10 %.

Відповідно до п. 4 ст. 12 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування,податків і зборів (обов'язкових платежів).

Колегія суддів погоджується з правомірністю встановлення судом першої інстанції факту належного виконання позивачем своїх зобов’язань.

Що стосується нарахування пені, то Київський апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення вимог в цій частині з огляду на положення чинного законодавства України та існування мораторію.

З приводу стягнення інфляційних втрат та 3 % річних Вищий господарський суд України виклав свою позицію в постанові від 21.10.2010 по справі № 20/44-10, в якій зазначив, що суми інфляційних втрат та проценти за користування чужими грошима не можуть бути кваліфіковані як заходи відповідальності боржника (банкрута) за порушення грошових зобов'язань в розумінні статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника визнання його банкрутом» та згідно частини 4 статті 12 цього Закону на них не розповсюджується дія мораторію, а вказані суми підлягають стягненню.

Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 37/403інфляційні та 3 % річних не є штрафними санкціями, а носять компенсаційний характер.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Враховуючи відсутність доказів, що спростовують доводи позивача, зазначені у позовній заяві, суд визнає обґрунтованим рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2012, а заявлену вимогу такою, що підлягає задоволенню в сумі 78393,82 грн.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тривале безпідставне утримання чужих коштів призводить до їх знецінення для власника внаслідок інфляційних процесів.

Інфляція - знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (Методологічні положення щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджені наказом Держкомстату України від 14.11.2006 № 519).

Відповідно до п. 1.14 Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 27 грудня 2007 року № 480 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 січня 2008 року за № 32/14723, індекс інфляції - індекс споживчих цін, оприлюднений Державним комітетом статистики України.

Тому, при прийнятті рішення про стягнення коштів, не сплачених у строк, обумовлений договором, суд має визначити їх реальну вартість на час відшкодування – з урахуванням індексу інфляції за весь час користування такими коштами.

Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань.

Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку про зміну рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2012 у даній справі та частковому задоволенню апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс Буд».

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс Буд» задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2012 у справі № 19/260 змінити.

3. Позов задовольнити частково.

4. Частину 2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2012 викласти в наступній редакції:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс Буд» (04080, м. Київ, вул. Турівська, 31, офіс 1, р\р 26006301961 у ГОУ ВАТ «Ощадбанк» м. Київ, МФО 300465, код 32383481) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Благобуд» (03067, м. Київ, вул. Виборзька, 94, код 33051502, р\р 26007208988700 в АКІБ «УкрСиббанк» м. Київ, МФО 351005) ,суму основного боргу в розмірі 72528 (сімдесят дві тисячі п’ятсот двадцять вісім) грн. 92 (дев’яносто дві) коп., 3% річних – 2020 (дві тисячі двадцять) грн. 87 (вісімдесят сім) коп., суму інфляційних втрат – 3844 (три тисячі вісімсот сорок чотири) грн. 03 (три) коп., судовий збір в розмірі 1567 (одна тисяча п’ятсот шістдесят сім) грн. 88 (вісімдесят вісім) коп.

5. В іншій частині позову відмовити.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Благобуд» (03067, м. Київ, вул. Виборзька, 94, код 33051502, р\р 26007208988700 в АКІБ «УкрСиббанк» м. Київ, МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс Буд» (04080, м. Київ, вул. Турівська, 31, офіс 1, р\р 26006301961 у ГОУ ВАТ «Ощадбанк» м. Київ, МФО 300465, код 32383481) 53 (п’ятдесят три) грн. 70 (сімдесят) коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Видачу виконавчих документів доручити Господарському суду міста Києва.

8. Матеріали справи № 19/260 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                      Отрюх Б.В.

Судді                                                                                          Михальська Ю.Б.

                                                                                          Тищенко А.І.