Рішення № 22502202, 03.04.2012, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2012 р.Справа № 18/282/12

за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул.Комарова, буд. 2а, м. Полтава, 36008

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3, АДРЕСА_2; поштова адреса: АДРЕСА_3

про спонукання укласти договір

Суддя Безрук Т.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. №1904/25 від 04.01.2012р.

від відповідача: не зявився

від третьої особи: не зявився

Розглядається позовна заява про 1) зобовязання відповідача укласти договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 3308 в редакції позивача, запропонований за проектом, що направлений відповідачу листом № 19/4079 від 13.12.2011 року; 2) вважати укладеним договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 3308 в редакції позивача, запропонований за проектом, що направлений відповідачу листом №19/4079 від 13.12.2011 року.

Відповідач відзив на позов не надав; ухвали суду, надіслані на його адресу згідно позову, повернулася до суду з відміткою поштового відділення про закінчення терміну зберігання.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 08.08.2011р. ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа- підприємець за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12). На вказану адресу, а також на адресу діяльності відповідача, судом надсилалися ухвали по справі. Зазначена адреса співпадає з адресою за позовом.

Відповідно до ст. 64 ГПК України у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про порушення провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місце проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Отже, відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Третя особа письмових пояснень по суті спору не надали, ухвали суду, надіслані на його адресу згідно позову, повернулися до суду з відміткою поштового відділення про закінчення терміну зберігання.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 03.04.2012р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

В 2006 році позивач звернулося до суду з позовом про спонукання відповідача до укладення договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води для забезпечення опалення нежитлового приміщення магазину за адресою: АДРЕСА_2.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 27.04.06р. в справі № 8/69 за позовом ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" до СПД-ФО ОСОБА_2 про спонукання до укладення договору задоволено позовні вимоги підприємства та зобов'язано відповідача укласти з позивачем договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води для забезпечення опалення нежитлового приміщення по АДРЕСА_2 (а.с.26).

Крім того, рішенням Київського районного суду м. Полтави від 24.07.2007 року по справам № 2-2767/06, 2-661/07 за позовом ПОКВПТГ “Полтаватеплоенерго” до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання було стягнено з ОСОБА_3, (третя особа ОСОБА_2) заборгованості за послуги теплопостачання, які надавалися підприємством за адресою АДРЕСА_4 за період з 01.02.2002 року по 01.05.2006 року на суму 1634,42 грн., (а.с.27-28) в ході розгляду даної справи було встановлено, що:

- власником вказаної квартири є ОСОБА_3;

- відповідно до розпорядження виконкому Полтавської міської ради від 22.03.2003р. ОСОБА_3 отримала дозвіл на переобладнання вказаної вище квартири і магазин продовольчих товарів;

- згідно акту державної технічної комісії від 25.12.02 магазин був прийнятий в експлуатацію;

- 10.01.2003 року магазин переданий в оренду ОСОБА_2

Дане рішення набрало законної сили 26.04.2007р., що відображено на останньому аркуші рішення.

Згідно ст.35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Листом № 01-23/09-2/17 від 11.04.2011р. Виконавчий комітет Полтавської міської ради повідомив, що приватному підприємцю ОСОБА_2 було видано дозвіл № 836 від 16.01.2003 року на розміщення магазину по АДРЕСА_2 (а.с.30).

Згідно з повідомленням Госпрозрахункової житлово-експлуатаційної дільниці № 7 4/230 від 06.10.2010 року опалювальні прибори квартири АДРЕСА_4 підключені теплових мереж будинку (а.с.32).

Позивач посилається на те, що з 16.01.2003 року приміщення квартири АДРЕСА_4 фактично використовується як нежитлове приміщення та має спільну з житловим будинком систему опалення, проте договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води на умовах оплати таких послуг для інших споживачів не з метою опалення такого нежитлового приміщення відповідачем так і не виконано та оплата відпущену теплову енергію відповідач не проводить.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг»та згідно з абз. 7 ст. 16 Закону України «Про теплопостачання» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг встановлює тарифи на теплову енергію суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках у сфері теплопостачання.

Пунктом 2 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 869 від 01.06.2011 року “Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги” (надалі - Порядок формування тарифів) визначено, що він застосовується під час установлення Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг та органами місцевого самоврядування тарифів на теплову енергію, її виробництво транспортування та постачання послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для суб'єктів природних монополій, а також для суб'єктів господарювання на суміжних ринках та поширюється таких суб'єктів під час розрахунку зазначених тарифів.

У відповідності до зазначених вище норм, а також згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 року № 869 “Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги” Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг постановою № 81 від 30.09.2011 року встановлено Полтавському обласному комунальному виробничому підприємству теплового господарства “Полтаватеплоенерго" тарифи на теплову енергію для потреб інших споживачів в сумі

802,18 грн. за1 Гкал. без ПДВ. Згідно пункту 2 зазначеної постанови вона набирала чинності з 1 жовтня 2011 року (а.с.15).

Отже, з початком опалювального періоду 2011-2012 року, який розпочався 13 жовтня 2011 року нарахуванню за відпущену теплову енергію підлягає за тарифом встановленим зазначеною вище постановою.

Окрім того, відповідно до п. 10 Порядку формування тарифів одиницею калькулювання собівартості виробництва, транспортування, постачання теплової енергії є 1 Гкал теплової енергії. Тому розрахунки за умовами діючого договору по оплаті вартості теплової енергії за 1 м2 проводитися не можуть.

Відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 року (надалі Правила) розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі.

Позивач в обгрунтуванні позову зазначає, що умови договору, укладені між позивачем та відповідачем з огляду на викладене підлягають зміні.

У звязку із зміною тарифів позивач направив на адресу відповідача лист № 9/4079 від 13.12.2011 року з двома примірниками Договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 3308 та додатком “Розрахунки обсягу теплової енергії” з пропозицією підписати та повернути один примірник на адресу теплопостачальної організації у строки визначені законодавством, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення від 03.01.2012 року та фіскальним чеком від 14.12.2011р. (а.с.7-8).

Відповідач даний договір не підписав, підстави не підписання договору відповідач позивачеві не повідомив.

Позивач на підставі ч.3 ст. 179, ст. 187 Господарського кодексу України звернувся до суду з позовом про зобовязання відповідача укласти договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 3308 в редакції позивача, запропонований за проектом, що направлений відповідачу листом № 19/4079 від 13.12.2011 року та вважати укладеним договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 3308 в редакції позивача, запропонований за проектом, що направлений відповідачу листом №19/4079 від 13.12.2011 року, посилаючись на те, що відповідач протягом 2011р. фактично одержує послуги з опалення приміщення магазину, укладання даного виду договору є обовязковим згідно закону.

Відповідно до ст. 67 ГК України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Згідно ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладання господарського договору є обовязковим для сторін, якщо існує пряма вказівка закону щодо обовязковості укладення договору.

Відповідно до ст. 187 Господарського Кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладання яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Частиною 4 ст. 188 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Позивач - Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" є енергопостачальною організацією, яка здійснює діяльність з вироблення та постачання теплової енергії у вигляді гарячої води.

Статтею 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (ч.2 ст. 275 ГК України).

Частиною першою ст. 19 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” від 24.06.2004р. № 1875- ІV (далі Закон № 1875) визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Законом України “Про теплопостачання” від 02.06.2005р. № 2633-ІV (далі Закон № 2633) передбачено, що основним обов'язком споживача теплової енергії є, зокрема, своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; а також - право теплопостачальної організації укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами (ч.3 ст. 24, ч.1 ст. 25 Закону № 2633).

Згідно з ч. 3 ст. 20 Закону № 1875 споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Частиною другою ст. 21 Закону № 1875 передбачено, що виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Згідно з ч. 2 розділу VІІІ “Прикінцеві положення” Закону № 1875 повноваження щодо розроблення типових договорів, передбачених цим законом, покладено на Кабінет Міністрів України.

Відповідно до п. 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. № 630, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. № 630 затверджено Типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі Типовий договір).

За змістом ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Статтею 19 Закону № 2633 визначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України за 381 від 30.09.2011р. затверджено тарифи на теплову енергію ПОКВПТГ “Полтаватеплоенерго”, що надається ПОКВПТГ “Полтаватеплоенерго” для потреб інших споживачів в розмірі 802,18 грн. за 1 Гкал. (без ПДВ).

Факт користування відповідачем тепловою енергією в приміщенні магазину підтверджується актом перевірки системи теплопостачання від 18.02.2011р., листом № 01-23/09-2/17 від 11.04.2011р. Виконавчого комітету Полтавської міської ради про надання дозволу № 836 від 16.01.2003 року приватному підприємцю ОСОБА_2 на розміщення магазину по АДРЕСА_2., з повідомленням Госпрозрахункової житлово-експлуатаційної дільниці № 7 4/230 від 06.10.2010 року опалювальні прибори квартири АДРЕСА_4 підключені теплових мереж будинку.

Відповідно до ст.4-3, ст.33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів в спростування вищевикладеного чи інших заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Таким чином судом встановлено, що Фізична особа - підприємцець ОСОБА_2 фактично споживає теплову енергію у вигляді гарячої води з метою опалення нежитлового приміщення магазину за адресою: АДРЕСА_2. площею 45,8кв. м., отже відповідач безпідставно ухиляється від укладання договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води на умовах запропонованих теплопостачальною організацією.

В п. 24 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»зазначено, що частиною третьою статті 84 ГПК передбачено, що у спорі про спонукання укласти договір у резолютивній частині рішення зазначаються умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору. Відповідна частина може мати орієнтовано такий вигляд: "Вважати договір (найменування договору) укладеним на умовах поданого (найменування позивача) проекту цього договору".

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині - вважати укладеним договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 3308 в редакції позивача, запропонований за проектом, що направлений відповідачу листом №19/4079 від 13.12.2011 року є правомірними та підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлені вимоги про зобовязання відповідача укласти договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 3308 в редакції позивача, запропонований за проектом, що направлений відповідачу листом № 19/4079 від 13.12.2011 року.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

За ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобовязані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

За ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обовязковим для сторін, зокрема, якщо існує пряма вказівка закону щодо обовязковості укладення договору для певних категорій субєктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Позивачем не надано конкретних приписів законодавства які б зобовязували відповідача укласти спірний договір.

Способи захисту цивільних прав встановлено ст. 16 ЦК України, зокрема: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

В разі, якщо суд дійде висновку, що позивачем невірно обрано спосіб захисту він повинен відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договір є домовленістю двох або більше сторін. Тому спонукання в судовому порядку другої сторони укласти договір позбавлено правового смислу та не буде сприяти реальному захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Таким чином, позовні вимоги про визнання про зобовязання відповідача укласти договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 3308 є такими, що не відповідає встановленим законом матеріально-правовим способам захисту порушеного права.

Заявлення вимог, що не відповідають матеріально-правовим способам захисту порушеного права є підставою для відмови у позові.

Згідно п.3 інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/2229 від 25.11.2005р., дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду

З огляду на викладене, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Вважати укладеним договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 3308 в редакції та на умовах поданого Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" проекту цього договору, що направлений відповідачу листом № 19/4079 від 13.12.2011 року.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, інші відомості: не відомі) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (вул. Комарова, буд. 2а, м. Полтава, 36008, ідентифікаційний код 03338030, інші відомості не відомі) 1073грн. 00 коп. витрат з оплати судового збору.

Видати наказ.

4. В іншій частині у позові відмовити.

Повне рішення складено та підписано: 06.04.2012р.

СуддяБезрук Т.М.