Рішення № 22502001, 02.04.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2012 р. Справа № 5010/151/2012-17/22

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М. , при секретарі судового засідання Хімчак Ю.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Потоківський цегельний завод", с. Потік, Рогатинський район, Івано-Франківська область, 77000;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Хотекс", вул. Коцюбинського, 2, м. Рогатин, Івано-Франківська область, 77000;

про стягнення 9600 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. адвокат (посвідчення № 756, видане 05.01.11)

від відповідача: представники не з'явились

ВСТАНОВИВ: Товариством з обмеженою відповідальністю "Потоківський цегельний завод" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хотекс" про стягнення 9600 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить суд позов задовольнити.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, відзив на позов не подав, про поважність причини своєї неявки суду не повідомив. Враховуючи ту обставину, що відповідача було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, останнього не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів. У разі неможливості забезпечення явки представника в судове засідання, сторона у справі не позбавлена права надавати свої вимоги і заперечення у письмовому вигляді. Разом з тим, у відповідності із ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

З огляду на те, що явка сторін не визнавалась обов'язковою, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, завершується строк вирішення спору встановлений ст.69 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, без участі відповідача, якого належно повідомлено про час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Потоківський цегельний завод" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2. було укладено договір про надання послуг механізмом від 27.05.09, згідно умов якого позивач надає, а фізична особа-підприємець ОСОБА_2. отримує у строкове платне користування транспортний засіб, екскаватор Атлас-1704, що належить позивачу.

Згідно п. 2.1. договору, фізична особа-підприємець ОСОБА_2. за користування найманим майном сплачує плату. Розмір плати за користування майном становить: 900 грн. за один день (в т.ч. ПДВ - 150 грн.). Плата за користування майном сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок позивача.

В порушення договірних зобов'язань, за користування транспортним засобом фізична особа-підприємець ОСОБА_2. не розрахувався, внаслідок чого утворився борг в сумі 11700 грн.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За своїм змістом договір про надання послуг механізмом від 27.05.09 є договором найму (оренди) і відповідає вимогам статті 283 ГК України та статті 759 ЦК України, якими встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

09.10.09 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2., Товариством з обмеженою відповідальністю "Потоківський цегельний завод" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хотекс" (відповідачем) укладено договір переуступки боргу.

Відповідно до п. 1 договору від 09.10.09, підприємець ОСОБА_2. переуступає свій борг в сумі 9600 грн. перед позивачем - відповідачу.

Згідно п. 2 договору від 09.10.09, підприємець ОСОБА_2. зменшує заборгованість перед позивачем на суму 9600 грн. Згідно п. 3 договору від 09.10.09, підприємець ОСОБА_2. зобов'язується погасити заборгованість перед відповідачем.

Таким чином, між сторонами укладено трьохсторонній договір за яким у відповідача виникло зобов'язання по оплаті боргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2., що утворився перед позивачем в сумі 9600 грн.

Стягнення вказаної суми боргу і є предметом даного спору.

Договір про переведення боргу це багатосторонній правочин за участю первісного боржника, нового боржника та кредитора.

Відповідно до ч.1 ст.510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

В ст.511 Цивільного кодексу України зазначено, що у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно ст. 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Дослідивши оригінали договору найму та акту передачі майна в користування, договору про перевід боргу, господарський суд встановив наступне.

Як вбачається із змісту трьохстороннього договору про перевід боргу від 09.10.09, сторони чітко визначили розмір боргу підприємця ОСОБА_2. перед ТзОВ "Потоківський цегельний завод" за договором найму - в сумі 9600 грн. ТзОВ Хотекс" взяв на себе зобов"язання погасити борг підприємця в сумі 9600 грн. перед позивачем. В свою чергу, підприємець ОСОБА_2. зобов"язався погасити заборгованість перед ТзОВ "Хотекс". Вказаний договір підписаний посадовими особами позивача та відповідача, підприємцем ОСОБА_2., скріплений печетками.

Обовязок відповідача виконати грошове зобовязання (сплатити кошти) випливає і з норми ст. 530 Цивільного Кодексу України, якою передбачено, що у випадку, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає актів цивільного законодавства.

Позивачем була надіслана на адресу відповідача вимога №140 від 23.12.11 з пропозицією здійснити оплату боргу, яка була залишена без відповіді та задоволення.

Станом на день розгляду справи, відповідачем не спростовано наявність боргу перед позивачем, доказів, які свідчили б про оплату боргу в сумі 9600 грн. суду не надано. Відповідач не скористався процесуальним правом на участь у справі. Будь-яких заперечень щодо позовних вимог відповідачем не подано.

Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, позов слід задовольнити, стягнути з відповідача 9600 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача понесені ним витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 1500 грн.

Щодо вказаної вимоги, суд дійшов висновку про необхідність обмеження розміру таких витрат, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. Судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Частиною 3 ст. 48 ГПК України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України “Про адвокатуру”. Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Статтею 12 Закону України “Про адвокатуру” передбачено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

В матеріалах справи наявний договір від 23.01.12 про надання юридичних послуг адвокатом в господарському процесі (по даній справі), укладений між позивачем та адвокатом ОСОБА_1.

За надання послуг адвокатом ОСОБА_1., позивачем було сплачено 1500 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 81 від 01.02.12, №73 від 31.01.12.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи характер спору та кількість витраченого адвокатом часу на участь в судових засіданнях, суд дійшов висновку про те, що сплачена позивачем за послуги адвоката сума є завищеною та неспіврозмірною обсягу фактично наданих адвокатських послуг. А тому, відшкодуванню за рахунок відповідача підлягають витрати на оплату послуг адвоката в сумі 750 грн.

Згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на послуги адвоката підлягають віднесенню до складу судових витрат, повязаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 520, 525, 526, 530, 610 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 43, 49, 75, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Потоківський цегельний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хотекс" про стягнення 9600 грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хотекс", вул. Коцюбинського, 2, м. Рогатин, Івано-Франківська область, 77000 (ідентифікаційний код 35741284) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Потоківський цегельний завод", с. Потік, Рогатинський район, Івано-Франківська область, 77000 (ідентифікаційний код 32447293) 9600 грн. (дев'ять тисяч шістсот гривень) - боргу, 750 грн. (сімсот п'ятдесят гривень) - витрат на послуги адвоката, 1609 грн. 50 коп. (одну тисячу шістсот дев'ять гривень, п'ятдесят копійок) - судового збору, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Неверовська Л. М.

Повне рішення складено 09.04.12

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Озарко Л. Р. 09.04.12