Рішення № 22501887, 03.04.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.04.12 р. Справа № 44/141пн

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., суддів Курило Г.Є., ЛевшиноїГ.В., при помічнику судді Лазаренко Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Приватного підприємства «Кристал 94», м. Донецьк, ідентифікаційний код 20348544

до Відповідача 1: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк, ідентифікаційний код 13511245

та Відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Кристал», м. Костянтинівка Донецької області, ідентифікаційний код 30207119

про: визнання легітимним конкурсу та зобовязання вчинити певні дії.

із залученням у якості Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача:

·Третя особа 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Гетьман-Інвест», м. Київ,

·Третя особа 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-промисловий дім «Кристал», м. Вишгород

за участю уповноважених представників сторін:

від Позивача - не зявися;

від Відповідача 1 - ОСОБА_1 (за довіреністю №4 від 11.01.2012р.);

від Відповідача 2 - не зявися;

від Третьої особи 1 - не зявися;

від Третьої особи 2 - не зявися.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

28.12.2006р. провадження у справі було зупинено і поновлено 27.02.2007р. з призначенням до розгляду на 12.03.2007р. Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалося з 12.03.2007р. на 21.03.2007р., проте провадження у справі було зупинено і поновлено 12.10.2007р. з призначенням до розгляду на 23.10.2007р., судове засідання відкладалося з 23.10.2007р. на 19.11.2007р., проте 19.11.2007р. провадження у справі було знову зупинено і поновлено 16.01.2009р. з призначенням до розгляду на 04.02.2009р., у подальшому судове засідання відкладалося з 04.02.2009р. на 24.02.2009р., з 24.02.2009р. на 10.03.2009р., проте 10.03.2009р. провадження у справі було зупинено і поновлено 22.10.2009р. з призначенням до розгляду на 03.12.2009р., з 03.12.2009р. суд відклав розгляд справи на 12.01.2009р., а з 12.01.2009р. на 28.01.2010р., проте 28.01.2010р. провадження у справі було знову зупинено і поновлено 07.02.2012р. з призначенням до розгляду на 27.02.2012р., з 27.02.2012р. суд відклав розгляд справи на 20.03.2012р., а з 20.03.2012р. на 03.04.2012р.

У судовому засіданні 03.04.2012р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Кристал 94», м. Донецьк (далі Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (далі Відповідач 1) з вимогами про перевірку законності та легітимності проведеного конкурсну на право оренди державного майна цілісного майнового комплексу «Костянтинівський завод скловиробів ім.13 розстріляних робітників» та визнання його легітимності; зобовязання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області виконати дії, спрямовані на виконання обовязків, прийнятих ним на себе згідно укладеного договору оренди державного майна ЦМК «Костянтинівський завод ім. 13 розстріляних робітників» від 14.04.2006р.; зобовязання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області передати майном за договором оренди ЦМК «Костянтинівський завод ім. 13 розстріляних робітників», провести інвентаризацію вказаного державного майна з визначенням часток держави та колишнього орендаря, затвердити протокол розподілу вартості майна ЦМК «Костянтинівський завод ім. 13 розстріляних робітників» між орендарем і орендодавцем та перелік майна, яке повертається у державну власність, надати акт оцінки вартості майна, що передається в оренду та затвердити акт приймання-передачі державного майна.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на укладання за результатами перемоги на проведеному Відповідачем 1 конкурсі договору оренди цілісного майнового комплексу «Костянтинівський завод ім. 13 розстріляних робітників» №1/2006від 04.04.2006р. та невиконання обовязків за ним з боку Орендодавця зважаючи на перешкоди з боку попереднього орендаря.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав наказ №197 від 15.02.2006р., протокол засідання конкурсної комісії від 31.03.2006р., договір оренди №1/2006 від 04.04.2006р., лист №14-7215 від 29.09.2005р., наказ №1672 від 28.11.2005р., правоустановчі документи, нормативно обґрунтувавши свої вимоги посиланням на Закон України «Про оренду державного та комунального майна» і Порядок повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затвердженого Наказом ФДМ України №847.

В перебігу первісного розгляду справи позивач надав доповнення до позовної заяви від 22.05.2006р. (а.с.45 т.1), яким, посилаючись на ухилення Відповідача від виконання взятих на себе обовязків, вимагав зобовязати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області негайно вчинити дії, спрямовані на виконання обовязків, прийнятих ним на себе згідно укладеного договору оренди державного майна ЦМК «Костянтинівський завод ім. 13 розстріляних робітників» від 14.04.2006р., а саме: передати в оренду Позивачу майно підприємства, провести інвентаризацію вказаного державного майна з визначенням часток держави та колишнього орендаря, затвердити протокол розподілу вартості майна ЦМК «Костянтинівський завод ім. 13 розстріляних робітників» між орендарем і орендодавцем та перелік майна, яке повертається у державну власність, надати акт оцінки вартості майна, що передається в оренду та затвердити акт приймання-передачі державного майна.

Під час нового розгляду справи, запровадженого постановою Вищого господарського суду України від 07.11.2006р. (а.с.а.с.253-258 т.1), Позивачем не було надано будь-яких додаткових доказів на обґрунтування заявлених вимог чи заяв про їх зміну.

Під час первісного розгляду справи Відповідач 1 надав відзив №06-01-4916 від 19.05.2006р. (а.с.а.с.61-63 т.1), яким наголосив на обґрунтованості заявлених вимог, зауважуючи на неможливості передачі та інвентаризації орендованого майна через його неповернення попереднім орендарем, на підтвердження чого надав відповідні документи (а.с.а.с.46-60 т.1).

В перебігу нового розгляду справи Відповідач 1 надав додаткові документи (а.с.а.с.74-76, 81-84, 108-116 т.2, а.с.а.с. 35-41, 50-64, 81-82, 95-101, 110-114, 138-141, 152-157 т.3), у тому числі:

- пояснення від 23.10.2007р. стосовно стану провадження у повязаних із розглядуваною судовими справами;

- подане 12.01.2010р. клопотання про зупинення провадження у справі з додатковим обґрунтуванням у поясненнях від 28.01.2010р., задоволене ухвалою суду від 28.01.2010р.;

- пояснення від 28.02.2012р. щодо набрання законної сили рішенням суду у справі №29/301пд

Ухвалою суду від 12.03.2007р. під час нового розгляду справи до участі у справу у якості іншого відповідача (далі Відповідач 2) було залучене Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Кристал», м. Костянтинівка Донецької області, а у якості третіх осіб, яки не заявляють самостійних вимог не предмет спору, на стороні відповідачів, були залучені: Товариство з обмеженою відповідальністю «Гетьман-Інвест», м. Київ (далі Третя особа 1) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-промисловий дім «Кристал», м. Вишгород (далі Третя особа 2).

Відповідач 2 надав відзив №60/8 від 21.03.2007р. з додатками (а.с.а.с.28-32 т.2), яким проти позову заперечив, вказуючи на наявністю діючого на момент проведення конкурсну, в якому переміг Позивач, договору оренди спірного майна, укладеного з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області 10.10.2000р.

Третя особа 1 надала відзив на позов №42 з додатками (а.с.а.с.41-52 т.2), яким проти позову заперечила, вказуючи на проведення з чисельними порушеннями Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області конкурсну на право оренди, за результатами якого Позивачем був укладений договір оренди, на підставі якого заявлені позовні вимоги.

Третя особа 2 надала 22.05.2007р. відзив на позовну заяву з додатками (а.с.а.с.54-70 т.2), якими проти позову заперечила, підтримуючи доводи Третьої особи 1.

У судовому засіданні 03.04.2012р. присутній представник Відповідача 1, посилаючись на представлені в матеріалах справи результати розгляду судом повязаних спорів, проти позовних вимог заперечив, вказуючи на наявність діючого з 10.10.2000р. і на сьогодні договору оренди цілісного майнового комплексу «Костянтинівський завод скловиробів ім. 13 розстріляних робітників», укладеного з Відповідачем 2, в користуванні і володіння якого і перебуває спірне майно.

Інші учасники справи у судове засідання 03.04.2012р. без пояснення причин не зявилися, попри вжиття всіх заходів з повідомлення за визначеною у матеріалах справи, у тому числі і презюмованими ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» достовірними відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців - адресами їх місцезнаходження. Згідно викладеної в абз. 1 п. 3.9.1. Постанови Пленуму ВХСУ №18 від 26.12.2011р. правової позиції таке повідомлення вважається належним.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність у судовому засіданні представників належним чином повідомлених учасників справи та ненаданням ними окремих документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 27, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію, адже участь у судовому засіданні є правом, а не обовязком, від реалізації якого не можуть перебувати у залежності встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог.

Вислухавши у судових засіданнях представника Відповідача 1, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

ВСТАНОВИЛА:

10.10.2000р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Кристал” (Орендар) був укладений договір оренди №665/2000 (а.с.а.с.95-98 т.1), згідно п.п. 1.1., 10.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне володіння і використання державне майно цілісний майновий комплекс, що знаходиться на балансі ОП „Костянтинівський завод скловиробів” (надалі Балансоутримувач) і розташоване за адресою: 85114, м. Костянтинівна, Донецької області, вул. Шмідта, 3, на період з 10.10.2000р. по 10.10.2005р.

Відповідно до умов розділу 3 зазначеного договору на Відповідача покладені грошові зобовязання із перерахування до Державного бюджету щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним періодом, орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, у розмірі 79151грн., з урахуванням щомісячного корегування на індекс інфляції, починаючи з вересня 2000р.

Обєкт оренди був переданий Відповідачеві 2 за актом приймання-передачі, затвердженим Регіональним відділенням Фонду державного майна України (а.с.158 т.1).

Договором №1/04 від 02.08.2004р. (а.с.99 т.1) сторони виклали п. 10.1. договору оренди в новій редакції, продовживши строк його дії до 10.10.2010р.

Посилаючись на наявність заборгованості з орендних платежів протягом понад 3-х місяців Орендодавець листом №14-7215 від 29.09.2005р., надісланим 04.10.2005р. (а.с.25 т.1), повідомив Орендаря про припинення в порядку ст.782 Цивільного кодексу України вказаного договору оренди та необхідність надання впродовж одного місяця кандидатури для створення спільної інвентаризаційної комісії та розпочати роботу щодо повернення державного майна цілісного майнового комплексу «Костянтинівський завод скловиробів ім. 13 розстріляних робітників» за порядком, визначеним Законом України «Про оренду державного та комунального майна» і Наказом ФДМУ №847 від 07.08.1997р.

Наказом Відповідача 1 №1672 від 28.11.2005р. (а.с.а.с.26, 27 т.1) внаслідок розірвання вказаним вище листом №14-7215 від 29.09.2005р. договору оренди №665/2000 від 10.10.2000р. було створено комісії з інвентаризації державного майна та з розмежування і оцінці орендованого майна цілісного майнового комплексу «Костянтинівський завод скловиробів ім. 13 розстріляних робітників», яким доручено відповідно:

- провести повну інвентаризацію державного майна станом на 30.11.2005р., скласти та надати зведений акт інвентаризації державного майна, інвентаризаційні описи і розподільчий баланс підприємства до 25.12.2005р.;

- здійснити розподіл та оцінку вартості майна з зазначенням державної частки та частки орендаря та надати на затвердження протокол розподілу вартості майна між Орендодавцем і Орендарем, перелік майна, що повертається у державну власність, і акт оцінки вартості державного майна ЦМК з зазначенням державної частки і частки орендаря у майні до 05.01.2006р.

Наказом Відповідача1 №197 від 15.02.2006р. (а.с.а.с.19-20 т.1) було створено конкурсну комісію та обявлено конкурс на право укладання договору оренди державного майна-цілісного майнового комплексу «Костянтинівський завод ім. 13 розстріляних робітників», розташованого за адресою: м. Костянтинівка, вул. Шмідта, 3

Протоколом засідання конкурсної комісії від 21.03.2006р. (а.с.а.с.21-24 т.1) переможцем був визначений Позивач.

04.04.2006р. за результатами проведеного конкурсу між Відповідачем 1 (Орендодавець) та Позивачем (Орендар) було укладено договір №1/2006 (а.с.а.с. 12-17 т.1), згідно умов п.1.1. Орендодавець зобовязується передати, а Орендар зобовязується прийняти в строкове платне користування майно, що належить державній власності - цілісний майновий комплекс «Костянтинівський завод ім. 13 розстріляних робітників», розташованого за адресою: м. Костянтинівка, вул. Шмідта, 3, склад і вартість якого будуть визначені у відповідності зі зведеним актом про результати інвентаризації наявного державного майна, як документом, підтверджуючим результати остаточного визначення державної частки у майні підприємства, актом оцінки вартості державного майна і передавальним балансом підприємства.

Відповідно до п. 2.3 передача підприємства в оренду здійснюється за вартістю, що визначатиметься в акті оцінки, складеному незалежним аудитором за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, після інвентаризації наявного державного майна. Водночас, за змістом п. 2.1. Орендар вступає у строкове платне користування майном з моменту підписання договору, а акт приймання-передачі укладається між колишнім орендарем ТОВ «ТК «Кристал» та переможцем конкурсу ПП «Кристал 94» за затвердженням Орендодавця.

За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, за результатами первісного розгляду якого рішенням господарського суду Донецької області від 22.05.2006р. (суддя Мєзєнцев Є.І.) вимоги задоволені частково - зобовязано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області вчинити дії, спрямовані на виконання зобовязань за договором оренди державного майна цілісного майнового комплексу „Костянтинівський завод скловиробів імені 13 розстріляних робочих” від 04.04.2006 року, а саме передати в оренду приватному підприємству „Кристал 94” цілісний майновий комплекс „Костянтинівський завод скловиробів імені 13 розстріляних робочих”, провести інвентаризацію зазначеного цілісного майнового комплексу „Костянтинівський завод скловиробів імені 13 розстріляних робочих” з визначенням часток держави та колишнього орендаря товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія „Кристал”, затвердити перелік майна, яке повертається у державну власність та протокол розподілу вартості майна цілісного майнового комплексу „Костянтинівський завод скловиробів імені 13 розстріляних робочих” між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області та колишнім орендарем товариством з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Кристал”, надати акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу „Костянтинівський завод скловиробів імені 13 розстріляних робочих”, що передається у оренду, а також затвердити акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу „Костянтинівський завод скловиробів імені 13 розстріляних робочих”.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.11.2006р. рішення скасовано, а справу було направлено на новий розгляд. При цьому касаційної інстанцією в порядку ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України сформульовані обовязкові до виконання під час нового розгляду вказівки відносно встановлення дійсної можливості передачі обєкта в оренду, встановити існування повязаних справ, зокрема справ, в яких оспорюється правомірність конкурсу.

Впродовж нового розгляду справи Позивачем не було надано жодних додаткових доказів на обґрунтування своєї позиції, тоді як Відповідач 1 та залучені Відповідач 2, а також Треті особи 1, 2 під час нового розгляду справи проти позовних вимог заперечили з підстав, приведених вище.

На виконання вказівок Вищого господарського суду України судом за додатково наданими доказами були встановлені наступні обставини, що мають відношення до спірних правовідносин:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 30.05.2006р. у справі №44/133 (а.с.а.с.141-146 т.1) задоволені позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Кристал» про зобовязання виконати обовязок по поверненню державного майна з оренди шляхом допуску представників інвентаризаційної комісії та комісії по розмежуванню й оцінці державного майна до спірного обєкту, а також про зобовязання підписати по результатах роботи комісії зведений акт інвентаризації державного майна, що затверджується у Регіональному відділенні Фонду державного майна України по Донецькій області, зведений акт інвентаризації державного майна та майна орендаря, протокол засідання комісії з оцінки державного майна та виділення частки орендаря, акт оцінки державного майна та акт приймання-передачі при поверненні державного майна. Із змісту означеного рішення вбачається, що суд виходив, серед іншого із факту розірвання з 05.10.2005р. укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області і Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Кристал» договору оренди №665/2000 від 10.10.2000р. внаслідок отримання листа №14-7215 від 29.09.2005р.

Виходячи із змісту рішення Господарського суду Донецької області від 30.01.2008р. (а.с.а.с.108-111 т.2), залишеного без змін після апеляційного (а.с.а.с.112, 113 т.2) та касаційного провадження (а.с.а.с.114-116 т.2), за результатами нового розгляду справи №44/133, запровадженого постановою Вищого господарського суду України від 07.11.2006р., судом було встановлено невизначеність періоду існування заборгованості з орендної плати впродовж 3-ьох місяців та відсутність підстав для припинення договору оренди №665від 10.10.2000р. в порядку ст.782 Цивільного кодексу України і його чинність до 10.10.2010р.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 11.07.2006р. у справі №10/221пд (а.с.а.с.220-222 т.1) відмовлено у задоволені позовних вимог Приватного підприємства «Альфа Мир», м. Донецьк до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області та Приватного підприємства «Кристал 94», м. Донецьк про визнання недійсним результатів конкурсу, проведеного Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області 31.03.2006р., на право укладання договору оренди державного майна; про визнання незаконними дій Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області щодо укладання договору оренди цілісного майнового комплексу; про визнання недійсним договору оренди №1/2006 від 04.04.2006р. цілісного майнового комплексу «Костянтинівський завод скловиробів імені 13 розстріляних робочих”. Із змісту означеного рішення вбачається, що оцінка законності оспорюваного в межах цієї справи договору оренди №1/2006 від 04.04.2006р. здійснювалася виключно в контексті підстав дотримання/недотримання процедури проведення конкурсу на право його укладання.

Як вбачається із змісту постанови Донецького апеляційного господарського суду від 29.08.2007р., за результатами нового розгляду справи №10/221пд 19.06.2007р. Господарським судом Донецької області було прийняте рішення, яким, вже із залученням третіх осіб до участі у справі, було вирішено відмовити у задоволені позовних вимог про визнання недійсним результатів конкурсу, проведеного Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області 31.03.2006р., на право укладання договору оренди державного майна; і про визнання недійсним договору оренди №1/2006 від 04.04.2006р. цілісного майнового комплексу «Костянтинівський завод скловиробів імені 13 розстріляних робочих”, а провадження в частині вимог про визнання незаконними дій Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області щодо укладання договору оренди цілісного майнового комплексу було припинено. За результатами апеляційного перегляду це рішення залишено без змін.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 13.01.2009р. у справі №37/197пд (а.с.а.с.36-39 т.3) задоволені позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Кристал» про розірвання договору оренди №665 від 10.10.2000р. та зобовязання повернути орендоване майно шляхом підписання акту приймання-передачі з мотивів порушення виконання Орендарем грошових зобовязань.

Втім, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.04.2009р. (а.с.а.с.55-61 т.3), залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 28.07.2009р. (а.с.а.с.62-64 т.3), вказане рішення було скасоване і у задоволені позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.11.2011р. (а.с.а.с.153-157 т.3) залишене в силі рішення Господарського суду Донецької області від 25.10.2011р. у справі №40/252пд про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Кристал”, м. Костянтинівна (ідентифікаційний код 30207119) до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13511245) та Державного агентства України з управління корпоративними правами та майном, м. Київ, вул. Сурікова, 3 (ідентифікаційний код 37552967) про зміну договору оренди №665 від 10.10.2000р., укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області і Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Кристал”, а саме змінено договір оренди №665 від 10.10.2000р. шляхом викладення п. 10.1. у наступній редакції: „Чинний договір діє з 10.10.2000р. по 10.10.2012р.”

Рішенням Господарського суду Донецької області від 07.12.2011р. у справі №29/301пн (а.с.а.с.110-112 т.3) відмовлено у задоволення позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Кристал”, м. Костянтинівна про визнання договору № 665 від 10.10.2000р. таким, що припинив свою дію та зобовязання орендаря повернути майно до державної власності у відповідності із законодавством. Виходячи з відомостей програми «Діловодство спеціалізованого суду», вказане рішення в апеляційному порядку не оскаржувалося, а отже згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України набуло чинності 23.12.2011р.

Суд розглядає справу в контексті всіх заявлених Позивачем вимог з огляду на їх обєднання в порядку ч.1 ст.58 Господарського процесуального кодексу України спільними підставами виникнення та наданими доказами проведення конкурсу на право укладання договору оренди та укладання договору за результатами такого конкурсу.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, судова колегія вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідачів такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Виходячи із змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов:

-наявності у позивача певного субєктивного права (інтересу);

-порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку Відповідача;

-належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність або недоведеність будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позову.

Відносно позовної вимоги про перевірку законності та легітимності проведеного конкурсну на право оренди державного майна цілісного майнового комплексу «Костянтинівський завод скловиробів ім.13 розстріляних робітників» та визнання його легітимності суд наголошує, що діюче законодавство України не передбачає застосування такого способу судового захисту, адже результати конкурсу (рішення конкурсної комісії, оформлене протоколом) за своєю сутністю є індивідуально-правовими актами ненормативного характеру у розумінні відповідних визначень, наведених в абз. 1 п.4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009р. № 7-рп/2009 та абз. 3 п. 1 Розяснення ВАСУ „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” від 26.01.2000р. N 02-5/35.

В свою чергу, законність індивідуально-правового акту є предметом судового дослідження в межах справи скасування (визнання недійсним) цього акту, а отже визнання легітимності конкурсу опосередковує встановлення юридичного факту, що не може бути предметом вимог у розумінні ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України поза межами розгляду спору про щодо законності такого конкурсу, адже не призводить до захисту порушених прав і інтересів, на досягнення чого згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України має бути спрямоване подання позову.

Стосовно решти розглядуваних вимог в редакції доповнення до позовної заяви від 22.05.2006р. (а.с.45 т.1) - зобовязання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області негайно вчинити дії, спрямовані на виконання обовязків, прийнятих ним на себе згідно укладеного договору оренди державного майна ЦМК «Костянтинівський завод ім. 13 розстріляних робітників» від 14.04.2006р., а саме: передати в оренду Позивачу майно підприємства, провести інвентаризацію вказаного державного майна з визначенням часток держави та колишнього орендаря, затвердити протокол розподілу вартості майна ЦМК «Костянтинівський завод ім. 13 розстріляних робітників» між орендарем і орендодавцем та перелік майна, яке повертається у державну власність, надати акт оцінки вартості майна, що передається в оренду та затвердити акт приймання-передачі державного майна, позиція суду полягає в такому.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема Законом України „Про оренду державного та комунального майна”, Цивільним кодексом України, а також умовами договору №1/2006 від 04.04.2006р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Виходячи із змісту орендних правовідносин, визначених положеннями ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України та ч. 1 ст.759 Цивільного кодексу України, випливає, що внаслідок укладання договору оренди Орендар набуває право тимчасового правомірного володіння та користування майном, приналежним іншій особі. В свою чергу, можливість реалізації цього права забезпечена встановленим в п. 2.1. договору та в ст. 765 цього Кодексу обовязком Орендодавця передати обєкт у визначений в договорі строк, невиконання якого (обовязку) за змістом ст. 766 Кодексу зумовлює виникнення у Орендаря права вимагати передання речі.

Таким чином, захищуване шляхом подання розглядуваного позову субєктивне право Позивача ґрунтується на наявності договору оренди №1/2006 від 04.04.2006р. В свою чергу, порушення цього субєктивного права полягає в невиконанні зобовязань за цим договором щодо передання предмету оренди, який (обовязок) покладено на Відповідача 2, що не є стороною цього договору.

Наразі, як було встановлено судом на підставі наданих до матеріалів справи судових актів, винесених в межах розгляду справ №№40/133, 37/197пд, 40/252пд і 29/301пн, і на момент проведення конкурсу на право оренди, за результатами якого 21.03.2006р. переможцем був визначений Позивач, і на момент укладання між Позивачем та Відповідачем 1 договору оренди №1/2006 від 04.04.2006р., і на момент прийняття цього рішення, спірний цілісний майновий комплекс «Костянтинівський завод ім. 13 розстріляних робітників» перебував з 10.10.2000р. і перебуває зараз в оренді Відповідача 2 за чинним по 10.10.2012р. договором оренди №665, укладеним з Регіональним відділенням фонду державного майна України по Донецькій області, правовідносини за яким (договором) не припинялися з передбачених діючим законодавством підстав з моменту його укладання.

Суд наголошує, що ст.ст. 124, 129 Конституції України закріплений загально обовязковий статус чинного судового рішення, а відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка (практика) згідно із ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” є джерелом права для національних судів, визначено, що „одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів” (Рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. зі справи „Совтрансавто-Холдинг” проти України” - згадується в п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про юрисдикцію Європейського суду з прав людини в Україні” від 18.11.2003р. № 01-8/1427).

Виходячи із визначення оренди, приведеного в ч.1 ст.2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, та в контексті положень ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України факт укладання між сторонами договору оренди та його чинність зумовлює виникнення та існування у Орендаря субєктивного зобовязального права на володіння і користування обєктом оренди до завершення строку таких правовідносин.

Правомірність застосування до договору, укладеного до набрання чинності Цивільного та Господарського кодексів України (01.01.2004р.), норм відповідних законодавчих актів зумовлена триваючим характером відповідних правовідносин і періодом виникнення спору в контексті приписів ст. 5 і п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України і п. 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України та діяли за нормами ст.ст. 4, 151 Цивільного кодексу УРСР на момент укладання між сторонами договору оренди №665.

Законні сподівання Відповідача 2 як належного Орендаря і його майновий інтерес на можливість здійснення означених прав відповідно до умов укладеного договору підпадають під право мирного володіння майном, гарантованим ратифікованими Україною ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р., у світлі усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка (практика) згідно ст. 17 „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006р., ст. 46 Конвенції є джерелом права для національних судів (див., наприклад, п. 38 Рішення Європейського суду з прав людини у справі „Полтораченко проти України” від 18.01.2005р.)

Чинність попереднього договору оренди, укладеного між Відповідачами, унеможливлює примушення Відповідача 2 до складання визначеного п. 2.1. договору оренди №1/2006 від 04.04.2006р. акту приймання-передачі майна на користь Позивача, адже це не є обовязковим за вимогами діючого законодавства для особи, яка правомірно здійснює володіння і користування майном, у розумінні ч.1 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.14 Цивільного кодексу України. В свою чергу, встановлення необхідності вчинення такої дії для Відповідача 2 на підставі договору, стороною якого він не є, не може вважатися обовязковим в контексті положень ст. 629 Цивільного кодексу України.

Більш того, оскільки позовні вимоги ґрунтуються на договорі оренди №1/2006 від 04.04.2006р., цей договір є таким, що повязаний з предметом спору. В свою чергу, згідно із п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд управнений з власної ініціативи визнавати недійсним повністю повязаний із предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Відтак, беручи до уваги встановлені судом факти перебування обєкту оренди спірного майна на момент укладання договору щодо нього між Позивачем та Відповідачем в оренді Відповідача 2 за чинним і не припиненим договором оренди №665 від 10.10.2000р., суд дійшов висновку про необхідність визнання недійсним з власної ініціативи договору оренди №1/2006 від 04.04.2006р., можливість чого (визнання недійсним з власної ініціативи), у повній мірі узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, приведеною в п. 7 Інформаційного листа „Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України” від 14.07.2004 р. N 01-8/1270.

Дійсно, як вказувалося вище, за змістом ч.1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України оренда (найм) полягає у строковому платному користуванні певним майном (в даному випадку цілісним майновим комплексом «Костянтинівського заводу ім. 13 розстріляних робітників») на підставі договору.

В силу юридичного факту укладання договору оренди орендар (наймач) набуває відповідне зобовязальне право на володіння та користування приміщенням, що цілком відповідає змісту ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України.

Хоча передача майна в оренду за змістом ст. 346 Цивільного кодексу України і ч.1 ст. 23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» не призводить до втрати державою в особі Орендодавця права власності на таке майно, на строк оренди Орендодавець (наймодавець) позбавлений можливості здійснювати щодо обєкту оренди передані Орендарю (наймачу) права на цілісний майновий комплекс (володіння та користування), оскільки в протилежному випадку відбулося б фактичне одностороннє припинення правовідносин з оренди, що є неприпустимим з огляду на ст. 629 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.291 Господарського кодексу України. Більш того, продовження власником-орендодавцем після передачі майна в оренду орендарю здійснення повноважень з користування та володіння цим майном (його частини) шляхом надання цих повноважень іншій особі несумісне із гарантованою ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України можливістю орендаря здійснювати впродовж строку договору набуті права відносно обєкту оренди.

Отже, права володіння та користування можуть бути передані орендодавцем орендарю шляхом укладання договору оренди виключно у разі наявності таких прав у самого орендодавця на момент вчинення такої угоди, що у повній мірі узгоджується із приписами ст. 761 Цивільного кодексу України. Вчинення певних угод відносно майна є окремним випадком реалізації повноважень власника, встановлених ч.1 ст. 317, ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України. Разом із тим, за змістом наведених норм під час здійснення своїх прав власник не може порушувати права та законні інтересі інших осіб, що кореспондується із приписами ст. 13 Цивільного кодексу України.

Таким чином, укладений між Позивачем і Відповідачем 1 договір оренди №1/2006 від 04.04.2006р. порушує положення ст.ст. 631, 761 Цивільного кодексу України, а отже не відповідає вимогам ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Більш того, обєктивна відсутність у Відповідача1 можливості передати Позивачу згідно п. 2.1. розглядуваного договору права володіння та користування відповідним обєктом оренди, які (права) до того вже були набуті Відповідачем 2, зумовлює первісну юридичну неможливість настання правових наслідків, обумовлених договором №1/2006 від 04.04.2006р. Вказана обставина вказує на невідповідність спірного договору вимогам ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України, що згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України є самодостатньою підставою для визнання спірного договору недійсним.

Правильність висновків суду щодо недійсності договору оренди, вчиненого відносно майна, яке вже перебуває в оренді, підтверджується і правовою позицією Вищого господарського суду, наведеною, зокрема, у постанові від 29.11.2007р. у справі №52/454-06.

Характер допущенних при укладанні договору оренди №1/2006 від 04.04.2006р. порушень діючого законодавства унеможливлює застосування положень ст.217 Цивільного кодексу України щодо недійсності лише окремих частин спірного договору, оскільки такі порушення зачіпають договір в цілому.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 236 Цивільного кодексу України розглядуваний договір є недійсним з моменту його вчинення, а можливість настання передбачених ним прав та обовязків на майбутнє припиняється.

При цьому, з урахуванням правої позиції Вищого господарського суду України, викладеною в п. 19 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України” від 07.04.2008р. №01-8/211, наведені законодавчі приписи вказують на те, що рішення суду про визнання договору недійсним має зворотну силу в часі, і ч. 2 ст. 236 Цивільного кодексу України не встановлює винятків із правил частини 1 цієї статті, а лише конкретизує ч. 1 ст. 216 цього Кодексу, згідно якої недійсний договір не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

У світлі зазначених положень спірний договір з моменту його укладання не є належною підставою для набуття його сторонами згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України та ст.ст. 173,174 Господарського кодексу України взаємообумовлених прав та обовязків, зокрема тих обовязків Відповідача 1, на примушенні до виконання яких у судовому порядку звернутий розглядуваний позов.

Недійсність договору оренди, на якому ґрунтувалися позовні вимоги, зумовлює висновок і про відсутність захищуваного субєктивного права Позивача і неможливість його порушення Відповідачами.

Таким чином, суд відмовляє у задоволені позовних вимог у повному обсягу через їх юридичну неспроможність, внаслідок чого в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України відносить на рахунок Позивача понесені ним судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 21, 22, 33 - 35, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія -

ВИРІШИЛА:

1. Відмовити повністю у задоволені позовних вимог Приватного підприємства «Кристал 94», м. Донецьк (ідентифікаційний код 20348544) до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13511245) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Кристал», м. Костянтинівка Донецької області (ідентифікаційний код 30207119) про визнання легітимним конкурсу та зобовязання вчинити певні дії.

2. Визнати недійсним за ініціативою суду договір оренди №1/2006 від 04.04.2006р., укладений між Приватним підприємством «Кристал 94», м. Донецьк (ідентифікаційний код 20348544) та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13511245)

3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 03.04.2012р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 09.04.2012р.

Головуючий суддя Попков Д.О.

Суддя Курило Г.Є.

Суддя Левшина Г.В.