Рішення № 22500292, 10.04.2012, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа 22ц/0590/3751/2012 Головуючий у 1 інстанції Писанець Н.В. Категорія 30 Доповідач Соломаха Л.І. Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 квітня 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі: головуючого-судді Пономарьової О.М. суддів Соломахи Л.І., Алексєєва А.В. при секретарі Забавіній М.О. за участю: представника позивача ОСОБА_1 представника відповідача ОСОБА_2 представника 3-ї особи ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (третя особа Державна казначейська служба України у Куйбишевському районі м. Донецька) про відшкодування моральної шкоди з апеляційною скаргою відповідача Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 22 лютого 2012 року, - В С Т А Н О В И В : 01 грудня 2011 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі ГУМВС України в Донецькій області) (третя особа Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області) про відшкодування моральної шкоди. Зазначала, що 18 січня 2010 року вона звернулась із скаргою до органів МВС в Донецькій області з метою захисту конституційних прав її сина ОСОБА_5, якого в грудні 2009 року працівники міліції без дозволу лікарів забрали з лікарні, не склали ніяких документів про його затримання, цілий день тримали його у райвідділі міліції без їжі, води, не виводили до туалету, били, а також вимагали гроші за те, щоб він уникнув кримінальної відповідальності. Перевірка її скарги була здійснена з порушеннями наказів Міністра внутрішніх справ України, начальника ГУМВС України в Донецькій області і, як наслідок, не були відновлені порушені права її сина та її самої. Відповідач не здійснив комплексну перевірку, не організував за участю Служби безпеки України оперативні заходи щодо передачі працівниками міліції грошей, які вимагалися від сина, не встановив усіх винних осіб, хто побив її сина, не дав їй відповіді на всі її запитання. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07 червня 2010 року визнані незаконними дії заступника начальника ГУМВС України в Донецькій області - начальника управління кадрового забезпечення Жидкова Д.В. Зазначені неправомірні дії з боку відповідача завдали їй моральні страждання. Просила стягнути з ГУМВС України в Донецькій області на її користь на відшкодування моральної шкоди 500 000 грн. (а.с. 1-8). Рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 22 лютого 2012 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволені частково. З ГУМВС України в Донецькій області на користь ОСОБА_4 стягнуто на відшкодування моральної шкоди 10 000 грн. Стягнуто з Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області на користь держави на відшкодування витрат по сплаті судового збору 100 грн. (а.с. 159-161). Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав на нього апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 Зазначає, що судом не враховано, що позивач просила відшкодувати їй моральну шкоду на підставі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 червня 2010 року, яким дії заступника начальника ГУМВС - начальника УКЗ Жидкова Д.В. визнані незаконними лише у звязку з наданням неповної відповіді. При цьому організацію перевірки за зверненням ОСОБА_4 від 18 січня 2010 року визнано такою, що відповідає чинному законодавству. Тобто, судовим рішенням, що набрало законної сили, незаконність дій працівників ГУМВС області пов'язано лише з обсягом відповіді. Суд не врахував, що ОСОБА_4 особисто була ознайомлена з повним текстом висновку службового розслідування, тобто обсяг отриманої нею відповіді не свідчив про її необізнаність з будь - якими обставинами щодо проведеної перевірки за її зверненням. Більш того, жодних неправомірних дій у бік позивача, як фізичної особи, судом, не встановлено. Вважають, що надання неповної відповіді жодним чином не може тягнути за собою наслідків щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. При оскарженні дій заступника начальника ГУМВС в Донецькій області Жидкова Д.В. в Донецькому окружному адміністративному суді вимоги щодо відшкодування моральної шкоди ОСОБА_4 не заявлялися. Суд не дав оцінку і тій обставині, що за фактом «нібито» незаконних дій працівників міліції щодо сина позивача Добропільською міжрайонною прокуратурою проведено дослідчу перевірку, за результатами якої 05 січня 2010 року винесено постанову про відмову в порушені кримінальної справи. Позивачем не надано жодних доказів завдання їй, чи її сину фізичної, а тим більш моральної шкоди (а.с. 165-168). В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності цієї юридичної особи (а.с. 172), доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити. Позивач ОСОБА_4 у судове засідання не зявилася, про час та місце розгляду справи повідомлена відповідно до частини 5 ст. 76 ЦПК України. У судове засідання зявився її представник ОСОБА_1, який діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності (а.с. 180), проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити, а рішення суду залишити без змін. Представник Державної казначейської служби України у Куйбишевському районі м. Донецька, яка відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 червня 2011 року № 651 «Про утворення територіальних органів Державної казначейської служби» є правонаступником прав та обов'язків територіальних органів Державного казначейства - урядового органу, що діяв у системі Міністерства фінансів, тобто у цій справі Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності цієї юридичної особи, просила апеляційну скаргу розглянути відповідно до вимог закону. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_1, представника Державної казначейської служби України у Куйбишевському районі м. Донецька ОСОБА_3, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково, а рішення суду зміні з наступних підстав: Відповідно до пункту 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права. З матеріалів справи, а саме, постанови Донецького окружного адміністративного суду від 07 червня 2010 року встановлено, що 18 січня 2010 року ОСОБА_4 звернулась із скаргою до заступника начальника ГУМВС України в Донецькій області - начальника управління кадрового забезпечення Жидкова Д.В. на неправомірні дії працівників міліції Добропільського району м. Білозерське щодо її сина ОСОБА_5, якого в грудні 2009 року працівники міліції без дозволу лікарів забрали з лікарні, не склали ніяких документів про його затримання, цілий день тримали його у райвідділі міліції без їжі, води, не виводили до туалету, били та вимагали гроші. В скарзі ОСОБА_4 просила провести службове розслідування у відношенні ОСОБА_8, який проводив первинну перевірку за її заявою та притягнути до дисциплінарної відповідальності за неякісне, неповне та необ'єктивне проведення перевірки, а також за невиконання ст. 18 Закону України «Про звернення громадян», та провести повторну перевірку, розглянути всі факти зазначені у її заяві та надати правову оцінку кожній дії працівників МВС. 10 лютого 2010 року старшим інспектором з ОД ІОС УКЗ ГУМВС України в Донецькій області Горбатовською Т.В., інспектором ЮС УКЗ ГУМВС України в Донецькій області Ігнатенком В.А. складено висновок службового розслідування за скаргою громадянки ОСОБА_4, погоджений заступником начальника УКЗ - начальником ІОС УКЗ ГУМВС України в Донецькій області Гарбузом Г.І., заступником начальника ГУ - начальником УКЗ ГУМВС України в Донецькій області Жидковим Д.В. та затверджений 11лютого 2010 року начальником ГУМВС України в Донецькій області Куп'янським М.Г. 11 лютого 2010 року на ім'я ОСОБА_4 надіслана відповідь на скаргу за підписом заступника начальника ГУ - начальника УКЗ ГУМВС України в Донецькій області Жидкова Д.В. З матеріалами перевірки ОСОБА_4 була ознайомлена 19 лютого 2010 року. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07 червня 2010 року, яка набрала законної сили 26 червня 2010 року, були визнані незаконними дії заступника начальника ГУ - начальника УКЗ ГУМВС України в Донецькій області Жидкова Д.В., які виражені в наданні неповної відповіді за скаргою ОСОБА_4 від 18 січня 2010 року. Зобовязано заступника начальника ГУ - начальника УКЗ ГУМВС України в Донецькій області Жидкова Д.В. надати повну, обґрунтовану відповідь по всім зазначеним у скарзі ОСОБА_4 від 18 січня 2010 року питанням (а.с. 46-52). Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що діями працівника відповідача Жидкова Д.В. при виконанні ним своїх службових обовязків, які виразилися у ненаданні повної відповіді на звернення ОСОБА_4, позивачу завдані моральні страждання, які пов'язанні із відчуттям втрати ОСОБА_4 надії щодо встановлення істини стосовно заподіяння її сину тілесних ушкоджень. Під час розгляду справи суд першої інстанції правильно встановив, що правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються главою 82 «Відшкодування шкоди» книги 5 ЦК України, а саме, ст. 1176, ст. 1172, ст. 1167 ЦК України. Відповідно до частини 6 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої, ніж передбачені частинами 1-5 цієї статті, незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами ст. 1167 ЦК України, відповідно до частини 1 якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» № 393/96-ВР від 02.10.1996 року громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про звернення громадян» до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина. Відповідно до ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів. Факт незаконних дій заступника начальника ГУ - начальника УКЗ ГУМВС України в Донецькій області Жидкова Д.В., які виражені в наданні неповної відповіді за скаргою ОСОБА_4 від 18 січня 2010 року, встановлений судовим рішенням в адміністративній справі, яке набрало законної сили (постанова Донецького окружного адміністративного суду від 07 червня 2010 року), у зв'язку з чим відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України цей факт не підлягає доказуванню. Відповідно до ст. 24 Закону України «Про звернення громадян» особи, винні у порушенні цього Закону, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, передбачену законодавством України. Згідно ст. 25 Закону України «Про звернення громадян» громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом. Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Відповідно до п. 2 частини 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Виходячи з вимог ст. 25 Закону України «Про звернення громадян», ст. 23 ЦК України доводи апеляційної скарги відповідача про те, що надання неповної відповіді на скаргу не є підставою для відшкодування моральної шкоди, є необгрунтованими. Визнаючи незаконними дії заступника начальника ГУ - начальника УКЗ ГУМВС України в Донецькій області Жидкова Д.В., які виражені в наданні неповної відповіді за скаргою ОСОБА_4 від 18 січня 2010 року та зобовязуючи його надати повну, обґрунтовану відповідь по всім зазначеним у скарзі ОСОБА_4 від 18 січня 2010 року питанням, адміністративний суд виходив з того, що дії заступника начальника ГУ - начальника УКЗ ГУМВС України в Донецькій області Жидкова Д.В. при розгляді скарги ОСОБА_4 не відповідають вимогам ст. 18, ст. 19 Закону України «Про звернення громадян (а.с. 46-52). Саме ст. 25 цього Закону і передбачено право громадянина в порядку, встановленому чинним законодавством, на відшкодування, в тому числі моральних збитків, завданих неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що внаслідок незаконних дій заступника начальника ГУ - начальника УКЗ ГУМВС України в Донецькій області Жидкова Д.В., які виражені в наданні неповної відповіді за скаргою ОСОБА_4 від 18 січня 2010 року, позивачу заподіяна моральна шкода, оскільки за захистом свого порушеного права на отримання повної відповіді вона вимушена була звертатися до Донецького окружного адміністративного суду, що вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідальність за шкоду, завдану фізичній чи юридичній особі рішеннями, діями або бездіяльністю працівника під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків згідно зі ст. 1172 ЦК України покладається на юридичну особу, з якою цей працівник перебуває в трудових правовідносинах, тобто по цій справі на ГУМВС України в Донецькій області. Доводи відповідача про те, що під час звернення до адміністративного суду з позовом про визнання незаконними дій відповідача при розгляді скарги ОСОБА_4 не заявляла вимог про відшкодування моральної шкоди, не спростовують висновків суду. Відповідно до ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права на власний розсуд. Відповідно до частини 2 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Тобто відповідно до частини 2 ст. 21 КАС України, ст. 3 ЦПК України, ст. 12 та ст. 16 ЦК України ОСОБА_4 не позбавлена права звернення до суду з вимогами про відшкодування їй моральної шкоди, завданої протиправними діями ГУМВС України в Донецькій області при розгляді її скарги від 18 січня 2010 року, і після того, як вже є таке, що набуло законної сили рішення адміністративного суду щодо протиправності дій відповідача при розгляді її скарги від 18 січня 2010 року. Відповідно до частини 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Визначаючи розмір заподіяної позивачу моральної шкоди, суд першої інстанції врахував характер, глибину душевних страждань позивача і, посилаючись на засади розумності та справедливості, оцінив моральні страждання позивача в 10 000 грн. Апеляційний суд вважає, що обгрунтованими є доводи відповідача про те, що судом дана неправильна оцінка глибини моральних страждань, заподіяних позивачу наданням неповної відповіді при розгляді її скарги, що визначений судом першої інстанції розмір компенсації не відповідає характеру та обсягу фізичних та душевних страждань, яких зазнав позивач, їх тривалості. Як правильно зазначає відповідач в апеляційній скарзі, рішенням суду, що набрало законної сили, незаконними визнані лише дії відповідача щодо обсягу відповіді, наданої на скаргу ОСОБА_4 від 18 січня 2010 року. Як встановлено постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07 червня 2010 року, перевірка за скаргою ОСОБА_4 від 18 січня 2010 року була організована відповідно до норм діючого законодавства, в звязку з чим в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання незаконними дій щодо організації перевірки за скаргою було відмовлено, а тому посилання суду першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні на те, що позивач ОСОБА_4 втратила надію щодо встановлення істини стосовно завдання її сину тілесних ушкоджень, є таким, що суперечить обставинам, встановленим постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07 червня 2010 року, яка набула законної сили і яка відповідно до ст. 124 Конституції України та частини 3 ст. 61 ЦПК України є обовязковою, в тому числі і для суду, який розглядав справу за позовом ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди. Визначаючи розмір грошової компенсації на відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції не врахував характер винних дій відповідача, які виражені лише в наданні неповної відповіді за результатами перевірки скарги ОСОБА_4, що 24 березня 2010 року за вихідним № 10/745 позивачу за її запитом були направлені копії висновків та матеріалів службового розслідування (а.с. 81), не врахував, що відповідач є установою, яка утримується за рахунок Державного бюджету. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Сам факт відновлення Донецьким окружним адміністративним судом порушеного права позивача на отримання повної відповіді на скаргу вже є певною сатисфакцією. Враховуючи характер та обсяг душевних страждань позивача, їх тривалість, ту обставину, що відповідач фінансується за рахунок Державного бюджету, вимоги розумності, виваженості та справедливості, апеляційний суд оцінює моральні страждання позивача, завдані їй наданням неповної відповіді на скаргу від 18 січня 2010 року, в 2 000 грн. Доводи представника позивача про те, що позивачем витрачені значні кошти на лікування сина, на його медичні обстеження та посилене харчування, не впливають на висновки суду. Предметом позову по цій справі є відшкодування моральної шкоди, завданої позичу. Витрати на лікування є іншим видом шкоди, а саме, матеріальної. Позовні вимоги про їх відшкодування позивачем по цій справі не заявлялися і такі витрати не включаються до розміру грошової компенсації моральної шкоди. Що стосується відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок побиття сина, то факт застосування фізичного насильства до ОСОБА_5 є недоведеним. Постановою слідчого Добропільської міжрайонної прокуратури від 05 січня 2010 року в порушенні кримінальної справи відносно співробітників Білозірського міського відділу міліції Добропільського МВ ГУМВС України в Донецькій області за фактом застосування фізичного насильства до ОСОБА_5, перевищення службових повноважень за ст. 365 КК України було відмовлено за відсутністю у їх діях складу злочину (а.с. 153). Враховуючи зазначене, посилання суду першої інстанції на вимоги ст. 5 Закону України «Про міліцію» є зайвим, але не призвело до неправильного вирішення справи, оскільки судом вірно застосовано до спірних правовідносин норми глави 82 «Відшкодування шкоди» книги 5 ЦК України. Враховуючи зазначене, рішення суду першої інстанції підлягає зміні, а саме, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди 2 000 грн. Відповідно до частини 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. При звернені до суду позивач судовий збір не сплачувала, від його сплати вона була звільнена ухвалою Куйбишевського районного суду м. Донецька від 05 грудня 2011 року (а.с. 22). Відповідно до частини 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Суд першої інстанції ці вимоги закону не врахував і поклав витрати по сплаті судового збору на третю особу Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір відповідно до п/п 2 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» в розмірі 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, тобто згідно ст. 13 Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік» від 22 грудня 2011 року № 4282-VІ, в розмірі 107,30 грн. Керуючись ст. 307, ст. 309, ст. 314, ст. 316 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, - В И Р І Ш И В: Апеляційну скаргу відповідача Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області задовольнити частково. Рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 22 лютого 2012 року змінити. Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди 2 000 (дві тисячі) гривень. Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь держави судовий збір в розмірі 107 (сто сім) гривень 30 коп. (код бюджетної класифікації доходів 22030001 «Судовий збір» (Державна судова адміністрація України, 050”(ознака 80)), код ЕДРПОУ апеляційного суду Донецької області 02891428, пункт 1.2, розрахунковий рахунок 31212206780004; одержувач державний бюджет м. Донецьк Ворошиловський район; ЄДРПОУ 38033949, МФО 834016, банк: ГУ ДКУ у Донецькій області). Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення. Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Головуючий: О.М. Пономарьова Судді: Л.І. Соломаха А.В. Алексєєв