Рішення № 2249651, 21.07.2008, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

21 липня 2008 року Южноукраїнський міський суд

Миколаївській області

У складі: головуючого - судді Франчук О.Д.

При секретарі -| Коршак О.В.

Представника позивачки - ОСОБА_2

Представника відповідача - Саннікової Н.Г.

Розглянувши|розгледівши| у відкритому|відчиненому| судовому засіданні в залі суду м. Южноукраїнська справу|річ| за позовною заявою ОСОБА_1 до Южноукраїнської міської державної ветеринарної лікарні про визнання наказу незаконним, зміну формулювання підстав звільнення, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, та відшкодування моральної шкоди.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, звернулася до суду з позовом до Южноукраїнської міської державної ветеринарної лікарні в якому просить визнати недійсним наказ № 13-к від 14 квітня 2008 року про її звільнення на підставі п. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України, змінити підстави припинення трудового договору та дату звільнення, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та компенсацію завданої незаконним звільненням моральної шкоди в сумі 250 000 грн., мотивуючи свої позовні вимоги тим, що у начальника Южноукраїнської міської державної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_3, не було законних підстав, для її звільнення з підстав зазначених у наказі.

В судовому засіданні позивачка доповнила свої позовні вимоги та пояснила суду, що вона тривалий час працювала на посаді головного бухгалтера лікарні ветеринарної медицини та добросовісно виконувала покладені на неї обов'язки, а причиною звільнення стало бажання керівника працевлаштувати на її місце свою знайому ОСОБА_4

Просила поновити її порушені права, та стягнути з відповідача на її користь 1853 грн. 09 коп., недовиплачених їй грошових коштів належних їй до виплати, при звільненні, 5341 грн. 50 коп., середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 250 000 грн., на відшкодування моральної шкоди, завданої їй незаконними діями відповідача, оскільки вона не мала можливості працевлаштуватися на роботу, зареєструватися на обліку державній службі зайнятості, не мала джерела доходів, в зв'язку з чим не мала можливості забезпечити свою неповнолітню дитину необхідними для існування речами та продуктами харчування. Просила позов задовольнити.

Представник позивачки в судовому засіданні повністю підтримала позовні вимоги своєї довірительки та просила їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав та суду пояснив, що він вважає, що підстав для задоволення позову не має оскільки наказ № 13-к від 14 квітня 2008 року про звільнення позивачки з займаної посади відповідає чинному законодавству трудовому законодавству України. Просив в задоволенні позову відмовити.

Позицію відповідача підтримала і його представник.

Вислухавши пояснення сторін, їх представників, покази свідка ОСОБА_5, суд приходить до висновку, про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Ст. 43 Конституції України гарантує своїм громадянам своєї країни захист від незаконного звільнення.

Факт трудових правовідносин між позивачем і відповідачем підтверджується наявними в справі доказами, а саме згідно наказу № 28 від 25 травня 1998 року позивачка була прийнята на роботу до Южноукраїнської міської державної ветеринарної лікарні касиром-контролером (а.с 8).

Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1, з 09 серпня 2001 року було призначено на посаду головного бухгалтера (а.с 17).

Наказом № 13-к від 14 квітня 2008 року ОСОБА_1, звільнено з займаної посади, в зв'язку з невиконанням наказу № 36 від 04 квітня 2008 року згідно посадової інструкції головного бухгалтера державної лікарні ветеринарної медицини р II п. 2.19 та наказу № 39 від 08 квітня 2008 року згідно посадової інструкції головного бухгалтера державної лікарні ветеринарної медицини р III п. 3.1. (а.с 13).

Ст. 41 Кодексу законів про працю України передбачає додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи адміністрації та застосовується тоді, коли працівник не може бути звільнений на загальних підставах.

Відповідно до п. 1 ст. 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадках одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства.

Таким чином з підстав передбачених п. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України, може бути звільнено головного бухгалтера, у випадку одноразового грубого порушення цією посадовою особою своїх трудових обов'язків.

В судовому засіданні встановлено, що наказ № 36 від 04 квітня 2008 року „Про дотримання правил пожежної безпеки” (а.с 58) позивачкою було виконано в повному обсязі і ключ від кабінету головного бухгалтера останньою було передано секретарю.

Крім того відповідно до п. 2.19 посадової інструкції головного бухгалтера, зазначено, що головний бухгалтер повинен дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку, техніки безпеки, виконувати поточні доручення начальника міської державної ветеринарної медицини, відповідно з своїми посадовими обов'язками. В судовому засіданні відповідачем не надано доказів того, що позивачкою грубо було порушено вимоги посадової інструкції саме, як головним бухгалтером.

 Наказом № 39 від 08 квітня 2008 року (а.с 66) ОСОБА_1, було зобов'язано привести в робочий стан комп'ютер бухгалтера ОСОБА_4, підключити мережу і програму „Парус”, що також не відноситься до її посадових обов'язків.

Відповідачем, також не було доведено той факт, що позивачкою було допущено нецільове та неефективне використання коштів державного бюджету, псування та знищення державного майна. Відсутність, будь-яких порушень даного пункту підтвердила свідок ОСОБА_5 Тому суд вважає, що невиконання наказів на які посилається відповідач у наказі про її звільнення не може бути підставою для звільнення позивачки з підстав передбачених п. 1 ст. 41 КЗпП України, так як вона, як головний бухгалтер ветеринарної лікарні ніяких порушень ні фінансової дисципліни, ні своїх посадових обов'язків не допустила.

Таким чином суд вважає за необхідне визнати незаконним наказ № 13 к від 14 квітня 2008 року.

Враховуючи вищезазначене суд приходить до висновку про незаконність наказу начальника Южноукраїнської міської лікарні ветеринарної медицини про її звільнення, тому в цій частині позов ОСОБА_1, повністю обґрунтований, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника, виплата всіх сум що належать йому від підприємства, здійснюються в день звільнення.

Відповідно до розрахунку (а.с. 93), заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_1, станом на 18 липня 2008 року складає 1853 грн., 09 коп., а тому зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на її користь.

Відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

Таким чином за період з 14 квітня по 18 липня 2008 року час вимушеного прогулу позивачки складає 96 днів, з яких 90 днів робочих.

Відповідно до наданої відповідачем довідки (а.с 100) її середньоденна заробітна платня складає 59 грн. 35 коп.

Виходячи з вищевикладеного з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню 5341 грн. 50 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

(90х59,35)= 5341 грн. 50 коп.

Ст. 237-1 КЗпП України передбачено право позивача на відшкодування моральної шкоди у разі порушення власником, або уповноваженим цим органом його трудових прав.

У судовому засіданні знайшла своє підтвердження та обставина, що адміністрацією Южноукраїнської міської лікарні ветеринарної медицини були порушені трудові права ОСОБА_1, що призвело до її моральних страждань. З урахуванням обставин справи, доказів моральних страждань наведених позивачкою, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню на суму 3000 грн.

 Всього на користь позивачки підлягає стягненню 10194 грн. 59 коп.

(1853,09 + 5341,50+3000)= 10194 грн. 59 коп.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача також підлягає стягненню держмито в сумі 101 грн. 94 коп. на користь держави, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн. на користь ГУДКУ в Миколаївській області.

В силу п. 2 ст. 367 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішень у справі про присудженні працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Відповідно до вимог ст. 237 КЗпП України суд також вважає за необхідне покласти на начальника Южноукраїнської державної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_3, винного у незаконному звільненні працівника, покрити шкоду заподіяну вищезазначеній установі, у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 60, 209, 213, 215, 218 ЦПК України суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати наказ № 13 к від 14 квітня 2008 року про припинення трудового договору з ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України незаконним, та зобов'язати начальника Южноукраїнської міської державної лікарні ветеринарної медицини змінити формулювання причин звільнення та зазначити, що ОСОБА_1 звільнено на підставі п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України, а дату звільнення зазначити 18 липня 2008 року.

Стягнути із Южноукраїнської міської лікарні ветеринарної медицини р/р 35215003000396, р/р 35228001000396 ГУДКУ в Миколаївській області МФО 826013, ЕДРПОУ 20910862 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 5341 грн. 50 коп., заборгованість по заробітній платі в сумі 1853 грн. 09 коп., та моральну шкоду в сумі 3000 грн. А всього 10194 грн. 59 коп.

Стягнути із Южноукраїнської міської лікарні ветеринарної медицини на користь держави державне мито в сумі 101 грн. 94 коп.

Стягнути із Южноукраїнської міської лікарні ветеринарної медицини на користь ГУДКУ у Миколаївській області МФО 826013 р/р 31218259700010, код ЄДРПОУ 22433165 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи Южноукраїнським міським судом в сумі 30 грн.

Покласти на начальника Южноукраїнської державної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_3, винного у незаконному звільненні ОСОБА_1, обов'язок відшкодувати державній установі, якою є Южноукраїнська міська державна лікарня ветеринарної медицини шкоду заподіяну установі у зв'язку з оплатою ОСОБА_1, часу вимушеного прогулу в сумі 8473 грн. 44 коп.

(5341,50+3000+131,94)

В силу п. 2 ст. 367 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

Заяву про апеляційне оскарження рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Южноукраїнського

міського суду О.Д. Франчук