Рішення № 22496285, 03.04.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

03 квітня 2012 р.

Справа 4/11/2012/5003

Господарський суд Вінницької області у складі:

Головуючий суддя В. Білоус

Секретар судового засідання Д. Нестеров

за участю представників:

прокурора : Мельниченко В.М. - згідно посвідчення;

позивача : ОСОБА_1 - згідно довіреності;

відповідача : не з"явився;

інші:ОСОБА_2

Місце розгляду справи : приміщення суду,кімн.№1114

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Заступника покурора Вінницької області (21050, вул.Володарського 33, м.Вінниця) в інтересах держави в особі Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг"(01601, вул.Мечникова, 16а,м.Київ) в особі Вінницької філії "Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" (21050, вул. Соборна, 15а, м.Вінниця) до: Фермерського господарства "Дар`я і Я" (23010, вул.Леніна, 85, Вінницька область, Барський район, с.Мартинівка; 23000, вул. Червоноармійська, 9, Вінницька область, м.Бар) про стягнення 256 625, 38 грн., з яких: заборгованості по лізингових платежах в сумі 233 284, 00 грн. (в тому рахунку: в частині відшкодування вартості техніки - 169 500, 00 грн., в частині щорічної винагороди - 63 784, 00 грн.), пені в сумі 11 407, 00 грн., інфляційних втрат в сумі 7 206, 78 грн., 3% річних в сумі 4 727, 55 грн., -

ВСТАНОВИВ :

Відповідач вимог ухвал суду від 22.02.2012 р., 15.03.2012 р. про явку в судове засідання представника, про надання додаткових доказів не виконав.

Копії вказаних ухвал надсилалися відповідачеві на дві адреси: 23010, вул. Леніна, 85, Вінницька область, Барський район, с.Мартинівка; 23000, вул.Червоноармійська, 9, Вінницька область, м.Бар.

Копії ухвал надіслані відповідачеві на адресу, яка вказана в позовній заяві і у спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців: 23010, вул.Леніна, 85, Вінницька область, Барський район, с. Мартинівка, повернулися до суду з відмітками відділення поштового зв"язку: "За зазначеною адресою не знаходиться", "За зазначеною адресою не проживає".

Копія ухвали від 22.02.2012 р., яка надіслана відповідачеві на адресу: 23000, вул.Червоноармійська, 9, Вінницька область, м.Бар вручена відповідачеві 28.02.2012 р., що стверджується поштовим повідомленням.

Копія ухвали від 15.03.2012 р., яка надіслана відповідачеві на адресу: 23000, вул.Червоноармійська, 9, Вінницька область, м.Бар до господарського суду Вінницької області не поверталася.

Не з'явившись в судове засідання 15.03.2012 р., відповідач 14.03.2012 року надіслав на адресу суду заяву про відкладення розгляду справи посилаючись на хворобу керівника і відсутність представника підприємства. Суд, з метою забезпечення принципів змагальності та рівності учасників судового процесу відклав розгляд справи до 03.04.2012 року. Однак відповідач в судове засідання повторно не з'явився та не виконав вимог суду щодо надання доказів.

Слід зазначити, що копії вказаних ухвал надсилалися відповідачеві на дві адреси: 23010, вул. Леніна, 85, Вінницька область, Барський район, с. Мартинівка; 23000, вул. Червоноармійська, 9, Вінницька область, м. Бар, копія ухвали від 22.02.2012 р., яка надіслана відповідачеві на адресу: 23000, вул.Червоноармійська, 9, Вінницька область, м. Бар вручена відповідачеві 28.02.2012 р., що стверджується поштовим повідомленням, копія ухвали від 15.03.2012 р., яка надіслана відповідачеві на адресу: 23000, вул.Червоноармійська, 9, Вінницька область, м. Бар до господарського суду Вінницької області не поверталася. Це розцінюється судом як вручення рекомендованого листа із ухвалою відповідачу та, як належне повідомлення останнього про час і місце судового розгляду справи за його участю та небажання відповідача скористатись наданим йому правом надавати свої пояснення в суді. Суд вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про час і місце судового розгляду справи за його участю. Невиконання двічі вимог ухвал суду, неподання доказів про поважність причин їх невиконання, суд оцінює це, як зловживання процесуальними правами та нехтування обов"язками.

При повторній неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" обов'язок по внесенню змін відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, покладено на виконавчий орган юридичної особи.

При цьому суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Згідно ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

ОСОБА_2, який назвався представником відповідача до участі в справі не допущений, оскільки в тексті поданої довіреності взагалі не вказано кому доручається представництво відповідача і зокрема ОСОБА_2 в тому рахунку. Окрім того, дата видачі довіреності датована 30.05.2012 р., тобто датою, яка станом на 03.04.2012 р. ще не настала. Тому довіреність визнана судом неналежним доказом і не підтверджує повноважень, зокрема, ОСОБА_2

29.03.2012 р. прокурор у справі подав до суду заяву № 665 від 28.03.2012 р. про уточнення розрахунку позовних вимог, яку підтримав представник позивача. У вказаній заяві прокурор просить стягнути з відповідача 256 625, 38 грн., з яких: заборгованості по лізингових платежах в сумі 233 284, 00 грн. (в тому рахунку: в частині відшкодування вартості техніки - 169 500, 00 грн., в частині щорічної винагороди - 63 784, 00 грн.), пені в сумі 11 407, 00 грн., інфляційних втрат в сумі 7 206, 78 грн., 3% річних в сумі 4 727, 55 грн.

Заява про уточнення розрахунку позовних вимог не суперечить чинному законодавству та матеріалам справи, тому підлягає задоволенню.

З огляду на подані в справу докази, суд приходить до висновку про те, що неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору у його відсутність. Спір відповідно положень ст.75 ГПК України підлягає вирішенню за наявними в справі матеріалами.

Представник позивача, прокурор у справі в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, прокурора, повно, всебічно, обєктивно і в сукупності дослідивши надані в справу докази, надавши їм юридичну оцінку суд зясував, що позовні вимоги на підставі ст. 11, 16, 509, 525, 526, 530, 625, 626, 627, 628, 629, 806 ЦК України підлягають задоволенню.

До такого висновку суд прийшов з огляду на таке.

25.06.2008 року між ВАТ "НАК "Украгролізинг" (в договорі - "Лізингодавець") та ФГ "Дар'я і Я" (в договорі - "Лізингоодержувач") було укладено договір фінансового лізингу № 2-08-299 бфл/14, відповідно до п. 1 якого Лізингодавець передає Лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника та визначений у додатку до договору, а лізингоодержувач сплачує за це лізингові платежі на умовах договору.

Відповідно до п.3.4.3 Лізингоодержувач зобов'язувався своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов Договору.

В пункті 4.1 даного договору сторони погодили, що з моменту підписання тристороннього акту одержання предмету лізингу лізингоодержувач за користування останнім сплачує лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають:

- відшкодування вартості предмету лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмету лізингу;

- винагороду в розмірі 7 % річних від залишкової невідшкодованої вартості предмета лізингу. Черговість сплати лізингових платежів кратна шести місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання тристороннього акту. Перший лізинговий платіж сплачується через шість місяців з дати підписання тристороннього акту, подальші платежі через кожні шість місяців.

Відповідно до п.4.2 Договору розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюється додатком до Договору "Графік сплати лізингових платежів".

В п.4.3 Договору зазначено, що Лізингоодержувач після укладення Договору, перераховує на рахунки Лізингодавця попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості Предмета лізингу в розмірі 15 (п'ятнадцяти) відсотків його вартості, включаючи ПДВ та в частині винагороди в розмірі 7 (семи) відсотків невідшкодованої вартості, включаючи ПДВ.

В п. 7.1 Договору сторонами встановлено, що за порушення строків сплати лізингових платежів Лізингоодержувач за кожен календарний дінь прострочення від несплаченої суми сплачує Лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Згідно п.7.6 Договору нарахування штрафних санкцій за невиконання грошових зобов'язань здійснюється на всю несплачену суму і припиняється тільки в разі виконання зобов'язань в повному обсязі.

В додатку № 1 до Договору сторони обумовили найменування, кількість, ціну і вартість Предмета лізингу (Зернозбиральний комбайн КЗС-9-1 "Славутич") у кількості 2 одиниці за ціною 670 000,00 грн. за одиницю та загалом 1 340 000,00 грн., попередня оплата 280 730, 00 грн.

Також 25.06.2008 року сторонами було підписано додаток № 2 до Договору "Графік сплати лізингових платежів" в якому визначено періоди та розміри лізингових платежів.

07.07.2008 року між сторонами Договору та ТОВ "Херсонський машинобудівний завод" (Постачальник) було підписано трьохсторонній акт приймання-передачі № 2 відповідно до якого відповідачу було передано предмет лізингу (Зернозбиральний комбайн КЗС-9-1 "Славутич", зав.№ 968, № 971) у кількості 2 одиниць загальною вартістю 1 340 000,00 грн.

Згідно з Графіком сплати лізингових платежів станом на 07.02.2012 р. відповідач зобов"язаний був сплатити чергові лізингові платежі з 1 - го по 7 - й в період з 07.01.2009 р. по 07.01.2012 р. в сумі 936 827, 00 грн. , в тому числі - 797 300, 00 грн. відшкодування вартості техніки та 139 527, 50 грн. - щорічної винагороди.

Чергові платежі з 1-го по 2-й, які наступили з 07.01.2009 р. та 07.07.2009 р. охоплені рішенням господарського суду Вінницької області від 31.07.2009 р. у справі № 7/149-09. Так, вказаним рішенням стягнуто з Фермерського господарства "Дар'я і Я" на користь Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" в особі Вінницької філії Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" заборгованість по лізингових платежах в сумі 303543 грн. 50 коп. (в тому числі: 227 800 грн. 00 коп. - відшкодування вартості техніки, 75743 грн. 50 коп. - щорічної винагороди) та 18278 грн. 48 коп. пені. Рішення від 31.07.2009 р. у справі № 7/149-09 набрало законної сили 14 серпня 2009 р.

Згідно чергових платежів з 3-го по 7-й, які наступили в період з 07.01.2010 р. по 07.01.2012 р. відповідач зобов"язаний сплатити 633 284, 00 грн., в тому числі, 569 500, 00 грн. - відшкодування вартості техніки та 63784, 00 грн. - щорічної винагороди.

Свої зобов"язання відповідач виконав частково, в рахунок платежів з 3-го по 7-й відповідач сплатив 400 000, 00 грн. - відшкодування вартості техніки, що стверджується банківськими виписками.

За весь період користування технікою, тобто з 07.01.2009 р. відповідач сплатив всього 645 400 грн., з яких: 400 000, 00 грн. в рахунок платежів з 3-го по 7-й, 245 400, 00 грн. в рахунок виконання наказу господарського суду Вінницької області у справі № 7/149-09.

Таким чином, заборгованість відповідача по лізингових платежах становить 233 284, 00 грн. (в тому рахунку: в частині відшкодування вартості техніки - 169 500, 00 грн., в частині щорічної винагороди - 63 784, 00 грн.), що і стало причиною виникнення спору.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Згідно ч.2 ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

В пункті 3 ч.2 ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг" вказано, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. В ч.1 ст.16 названого Закону зазначається, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже вказувалось раніше, у п.4.1 Договору та додатку № 2 Договору сторони погодили розмір та строки сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Ч.1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам ухвал суду від 22.02.2012 року та від 15.03.2012 року відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог, в тому рахунку і доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Враховуючи те, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості в розмірі 233 284, 00 грн. (в тому рахунку: в частині відшкодування вартості техніки - 169 500, 00 грн., в частині щорічної винагороди - 63 784, 00 грн.) підтверджуються наявними у справі первинними документами, суд вважає суму боргу в розмірі 233 284, 00 грн. доведеною, що дає підстави для задоволення позову в цій частині.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 11 407, 00 грн., інфляційних втрат в сумі 7 206, 78 грн., 3% річних в сумі 4 727, 55 грн., в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В п. 7.1 Договору сторонами встановлено, що за порушення строків сплати лізингових платежів Лізингоодержувач за кожен календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує Лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Згідно п.7.6 Договору нарахування штрафних санкцій за невиконання грошових зобов'язань здійснюється на всю несплачену суму і припиняється тільки в разі виконання зобов'язань в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, інфляційних втрат, 3% річних є правомірними, оскільки відповідають умовам Договору та чинному законодавству.

Відповідно до ч.3 ст. 267 ЦК України позовна заява застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Оскільки відповідачем, всупереч вимогам ухвал від 22.02.2012 р., 15.03.2012 р. письмових пояснень, відзиву з приводу позову не надано, не подано заяви про застосування позовної давності, то судом не застосовується строк позовної давності встановлений ст. 258 ЦК України.

З огляду на вказані норми законодавства, встановлені судом фактичні обставини, позовні вимоги про стягнення 256 625, 38 грн., з яких: заборгованості по лізингових платежах в сумі 233 284, 00 грн. (в тому рахунку: в частині відшкодування вартості техніки - 169 500, 00 грн., в частині щорічної винагороди - 63 784, 00 грн.), згідно платежів № № 3, 4, 5, 6, 7 з 07.01.2010 р. по 07.01.2012 р. , пені в сумі 11 407, 00 грн., інфляційних втрат в сумі 7 206, 78 грн., 3% річних в сумі 4 727, 55 грн. є такими що ґрунтуються на законі та підтверджені належними доказами, а відтак підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судовий збір в сумі 5132 грн. 51 коп. підлягає стягненню з відповідача до Державного бюджету.

Керуючись ч.2 ст.1, п.3 ч.2 ст.11, ч.1 ст.16 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, ч.1 ст. 530, 549, 610, 612, 614, 625, 626, 627, 628, 629, 806 ЦК України, ст.ст.173, 174, 193, 230, ч.4 ст.231 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82 - 85, 115, 116, 117 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Дар`я і Я", код ЄДРПОУ 33661862 (23010, вул.Леніна, 85, Вінницька область, Барський район, с.Мартинівка; 23000, вул. Червоноармійська, 9, Вінницька область, м.Бар) на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", код ЄДРПОУ 30401456 (01601, вул.Мечникова, 16а,м.Київ) в особі Вінницької філії "Національної акціонерної компанії "Украгролізинг", код ЄДРПОУ 25510665 (21050, вул. Соборна, 15а, м.Вінниця)169 500, 00 грн. - відшкодування вартості техніки, 63 784, 00 грн. - щорічної винагороди, згідно платежів № № 3, 4, 5, 6, 7 з 07.01.2010 р. по 07.01.2012 р. , 11 407, 00 грн. - пені, 7 206, 78 грн. - інфляційних втрат, 4 727, 55 грн. - 3% річних. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

3. Судовий збір в сумі 5132 грн. 51 коп. стягнути з відповідача до Державного бюджету.

4. Стягнути з Фермерського господарства "Дар`я і Я", код ЄДРПОУ 33661862 (23010, вул.Леніна, 85, Вінницька область, Барський район, с.Мартинівка; 23000, вул. Червоноармійська, 9, Вінницька область, м.Бар) до Державного бюджету 5132 грн. 51 коп. судового збору. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5.Копії даного рішення направити рекомендованою поштою відповідачу або вручити його повноважному представнику під розписку.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 03.04.2012 р.Повний текст рішення відповідно до ст.84 ГПК України оформлено і підписано 09.04.2012 р. Рішення набирає законної сили на протязі 10-ти днів з дня повного його оформлення і підписання.

Суддя Білоус В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2, 3 - відповідачу (23010, вул.Леніна, 85, Вінницька область, Барський район, с.Мартинівка); ( 23000, вул.Червоноармійська, 9, Вінницька область, м.Бар)